Рішення № 88035675, 19.02.2020, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/2214/19

провадження № 2/445/134/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

19 лютого 2020 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кіпчарського О.М.

секретаря судового засідання Кшемінської О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в м. Золочеві Львівської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

в с т а н о в и в :

03.12.2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», в інтересах якого діє за довіреністю представник Гребенюк О.С., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, в обґрунтування якого зазначає, що відповідно до Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт від 20.01.2015 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5 513,63 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою 18 % річних.

Зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана угода разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", які викладені на банківському сайті, складає між ним та позивачем договір, що підтверджується підписом у заяві.

Позивач вказує, що при укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Вказує, що позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору.

У позові зазначено, що AT КБ "Приватбанк" свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Позивач зазначає, що станом на 10.11.2019 року відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 12422,42 грн., яка складається з: 5513,63 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 4 124,18 грн. заборгованості за нарахованими відсотками; 2 784,61 грн. - заборгованості за пенею.

Як наслідок, просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

В судове засідання представник позивача АТ КБ «Приватбанк» не з`явився, однак в матеріалах справи є клопотання, згідно якої позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити і справу розглянути його у відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі, у випадку неявки відповідача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, причини своєї неявки не повідомив. Виклик у попереднє судове засідання відповідачем отримано, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Окрім цього, відповідача повідомлено про дату, час та місце розгляду, шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті Золочівського районного суду Львівської області.

Письмового відзиву щодо заявлених позовних відповідач не подав.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Ознайомившись із доводами позову, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази по справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Так, в якості доказів на обгрунтування своїх позовних вимог, позивачем надано копію заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Вказана заява містить анкетні дані відповідача, інформацію про його працевлаштування. Заява датована 12.04.2010 року, підписана відповідачем та уповноваженою особою банку.

Заява-анкета не містить жодних відомостей про тип карти, яку відповідач бажав начебто отримати у позивача, більше того, у заяві взагалі не зазначається про намір відповідача отримати кредит у зазначеному позивачем розмірі. У відповідній графі заяви вказано - 0,00 грн.

Окрім цього, позивачем надано розрахунок заборгованості у формі таблиці, в якому позивач вказує сальдо поточної заборгованості, відсоткову ставку, нараховані проценти, пеню, розмір комісії, суми погашення та ін.

До позовної заяви представником додано копію Генеральної угоди та витягу з Умов і правил надання банківських послуг, які викладені іноземною мовою, без належного перекладу на державну мову, відтак суд позбавлений можливості встановити ії зміст.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами ч.1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 -3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до положень ст. 77-80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1,5,6,7 ст. 81, ч. 1, 3 ст. 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Таким чином, звертаючись із вказаним позовом, саме на позивача покладено обов`язок доведення належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами обставин, що входять до предмета доказування.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу, який підтверджував би факт надання кредиту відповідачу у заявленому у позові розмірі.

Так, надані суду анкета-заява та розрахунок заборгованості, ні самі по собі, ні в своїй сукупності, не підтверджують факту надання позивачем кредиту відповідачу, та факту отримання такого останнім, як і факту надання останньому кредитної картки.

Позивачем не надано жодних виписок з особового та/або іншого рахунку відповідача, які б у відповідності до Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, засвідчували факт відкриття рахунку, зарахування кредитних коштів, користування ними та здійснення інших можливих фінансових операцій.

Слід зазначити, що вказана позиція аналогічна правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.01.2018 року у справі № 161/16891/15-ц.

Окрему увагу позивача та його представника, суд звертає на той факт, що державною мовою та мовою судочинства в Україні є українська мова, а відтак подання до суду документів, викладених іноземною мовою, без належного їх перекладу на державну мову, тим більше, що такі документи подаються юридичною особою, власником 100% акцій статутного капіталу якої є держава, є неприпустимо.

Враховуючи викладене, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, а тому в задоволенні таких слід відмовити.

Керуючись ст. 15, 16, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 76-83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-283, 288, 289 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - відмовити.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення , безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом передбачених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 лютого 2020 року.

Суддя О. М. Кіпчарський