Рішення № 88034481, 24.02.2020, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/4557/19

Провадження № 2/311/269/2020

24.02.2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 лютого 2020 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого - судді Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Осінцевій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

10 грудня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил продукту кредитних карт від 28.10.2014 року ОСОБА_1 отримано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 13758,62 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється з 1 по 25 число кожного місяця шляхом внесення щомісячних платежів. Відповідач ОСОБА_1 не виконувала зобов`язання по договору, внаслідок чого станом на 24.11.2019 рік виникла заборгованість в загальному розмірі 47118,88 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі – 13379,25 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі – 12387,81 грн., заборгованості за пенею в сумі – 21351,82 грн. До теперішнього часу відповідачка ОСОБА_1 заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію від 28.10.2014 року у добровільному порядку не погасила, тому позивач АТ КБ «ПриватБанк» вимушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, в якому позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.10.2014 року в загальному розмірі 47118,88 гривень, а також стягнути судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1921,00 грн.

Ухвалою Василівського районного суду від 28 грудня 2019 року відкрито провадження у даній справі, визначено проведення розгляду справи за правилам спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлені судом своєчасно та належним чином, проте на адресу суду надано заяву представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» Гребенюк О.С., в якій просить розглянути справу у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують (а.с.42).

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання відповідачки, що підтверджується поштовими конвертами, що повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.57,58), Актом Кам`янської сільської ради Василівського району Запорізької області від 03.02.2020 року щодо неможливості вручення повістки ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю за місцем реєстрації останньої (а.с.55), також належне сповіщення відповідача здійснено судом шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади про виклик відповідачки до суду (а.с.53), відповідно до приписів ч.11 ст.128 ЦПК України. Проте, жодних документів на підтвердження поважності причин неявки до суду відповідачкою на адресу суду не подано, відзив, заперечення на позов не надано, заяв про застосування строків позовної давності суду не представлено.

Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд ухвалив про заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 2 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

У відповідності до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В ч.2 ст.509 ЦК України зазначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно вимог ст.1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочення), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Судом встановлено, що 28.10.2014 року між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та правил продукту кредитних карт, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.8).

Відповідно до п.2.1. зазначеної Генеральної угоди, банк надає позичальнику терміновий кредит в сумі 13758,62 грн. на строк 24 місяці, з 28.10.2014 року по 31.10.2016 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі в сумі 13758,62 грн. в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплаті відсотків в розмірі 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 688,48 грн. для погашення заборгованості по кредиту, яка складається з заборгованості по кредиту, відсотків, а також інших витрат відповідно до Умов і правил. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31.10.2016 року.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому Генеральною угодою.

На порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання виконувала не своєчасно, порушуючи строки сплати передбачених умовами договору платежів для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору.

Доказів належного виконання кредитного договору відповідачем ОСОБА_1 не надано.

За відомостями АТ КБ «Приватбанк» станом на 24 листопада 2019 року за Генеральною угодою б/н від 28.10.2014 року обліковується непогашена заборгованість в загальній сумі 47118,88 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 13379,25 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі – 12387,81 грн., заборгованості за пенею в сумі – 21351,82 грн. (а.с.5-6).

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048, частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), які суд приймає до уваги, відповідно до положень ст.263 ЦПК України при розгляді цієї цивільної справи.

Суд зазначає, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Суд враховує, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та правил продукту кредитних карт між АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 була укладена на строк 24 місяці починаючи з 28.10.2014 року по 31.10.2016 року.

Таким чином, строк виконання зобов`язання згідно з умовами укладеного між сторонами у цій справі кредитного договору закінчився 31 жовтня 2016 року, та відповідно після зазначеної дати банк не мав правових підстав для нарахування процентів і неустойки (пені і штрафів) за кредитним договором.

За таких обставин, вимоги банку про стягнення заборгованості за процентами та неустойки (пені) нарахованими після 31 жовтня 2016 року, є необґрунтованими.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зважаючи на вищенаведене, відсотки, нараховані після закінчення строку дії договору, не підлягає стягненню.

Таким чином, як вбачається з наданого позивачем АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості за Генеральною угодою № б/н від 28.10.2014 року, станом на 31.10.2016 року заборгованість по відсоткам за користування кредитом становить – 4969,01 грн., заборгованість за пенею – 12203,80 грн. (а.с.5,6).

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог про стягнення неустойки (пені) в сумі 21351,82 грн., суд виходить з наступного.

В Генеральній угоді від 28.10.2014 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення розміру пені за порушення зобов`язання по поверненню кредиту.

Так, відповідно до 2.8. Генеральної угоди при порушення позичальником зобов`язань по поверненню кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої вказаний в Умовах і правилах за кожний день прострочення.

Крім того, у самому позові та додатках до нього відсутній розрахунок, з якого можна було б встановити порядок і підстави нарахування пені, зокрема: ставка пені, за який період і на яку суму простроченого зобов`язання вона нарахована, тощо.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємну частину спірного договору.

Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку та Генеральну угоду від 28.10.2014 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені.

Враховуючи, що на підставі долучених позивачем до позовної заяви доказів суд не може встановити і перевірити розмір заборгованості за пенею за порушення зобов`язань по кредиту, вимога про стягнення пені є недоведеною належними, достовірними і достатніми доказами, отже вона не підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги встановлене судом неналежне виконання зобов`язань відповідачем ОСОБА_1 за укладеною Генеральною угодою № б/н від 28.10.2014 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором підлягають задоволенню частково, а саме: на суму заборгованості, яка утворилася станом на 31.10.2016 року за Генеральною угодою б/н від 28.10.2014 року в загальній сумі 18348,26 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 13379,25 грн. (тіло кредиту); заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі – 4969,01 грн. (станом на 31.10.2016 року).

За таких обставин, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №б/н від 28.10.2014 року в загальному розмірі 18348,26 грн. (13379,25 + 4969,01), яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 13379,25 грн..; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі – 4969,01 грн. (станом на 31.10.2016 року). В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення пені в загальній сумі 21351,82 грн. cуд вважає за необхідне позивачу АТ КБ «ПриватБанк» відмовити за вищенаведеними підставами.

За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 1921,00 гривень, тому, відповідно до положень ст.ст.133, 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем та документально ним підтверджені (а.с.1) судові витрати по оплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі: 748,04 грн., виходячи з наступного розрахунку: 18348,26 грн. х 100 % : 47118,88 грн. = 38,94 % (відсоток розміру задоволених позовних вимог); 1921,00 грн. х 38,94 % : 100 % = 748,04 грн. (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).

Керуючись ст.ст.509,526,527,530,623,638,1048,1050,1054 ЦК України, ст.ст. 263-265, 268, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001 м.Київ, вул.Грушевського, буд.1 «Д», розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 ПАТ КБ «Приватбанк», МФО – 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості № б/н від 28.10.2014 року в загальному розмірі – 18348 (вісімнадцять тисяч триста сорок вісім) гривень 26 копійок, судові витрати у вигляді судового збору - 748 (сімсот сорок вісім) гривень 04 копійки, а всього стягнути – 19096 (дев`ятнадцять тисяч дев`яносто шість) гривень 30 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Василівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО