Рішення № 88034231, 02.03.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14391/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(в порядку спрощеного позовного провадження)

02 березня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого – судді Данко В.Й.,

з участю секретаря судових засідань Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді, в приміщенні суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа – Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,–

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа – Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що 27.06.2018 року біля 13год. 55 хв. в м. Ужгород по пр. Свободи, 39, відповідачка ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Hyundai Accent», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнилася в безпечності руху, внаслідок чого скоїла наїзд на припаркований позивачем транспортний засіб марки «Мерседес Бенц Е320CDI», н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого його автомобіль отримав пошкодження заднього бамперу з правої сторони, декоративних накладок, заднього правового молдінгу, заднього правового ліхтаря. Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.08.2018 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України. Згідно висновку експертного дослідження, виконано судовим експертом ОСОБА_3 , вартість відновлювальних робіт транспортного засобу марки «Мерседес Бенц Е320CDI», н.з. НОМЕР_2 складає 16621,13грн. Окрім матеріальної шкоди, позивачу було заподіяну моральну шкоду, яка полягає у виникненні негативних емоцій і переживання, як в момент пошкодження автомобіля, так і після цього, оскільки ОСОБА_1 фактично позбавлений був можливості користуватися власним транспортним засобом. У зв`язку з цим, просить суд задовольнити даний позов, та винести рішення, яким стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23621,13грн. у відшкодування шкоди, з яких 16621,13грн. – заподіяна матеріальна шкода, 7000гр. заподіяна моральна шкода, а також сплачених позивачем судовий збір.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

У відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України суд прийшов до висновку про проведення розгляду даної справи за участю сторін.

Позивач ОСОБА_1 в попередніх судових засідання пояснив, що на момент ДТП цивільно – правова відповідальність ОСОБА_2 , пов`язана із експлуатацією належного їй транспортного засобу марки «Hyundai Accent», н.з. НОМЕР_1 , була застрахована за полісом №АМ/1627992 від 07.11.2017 року ТДВ СК «Альфа – Гарант» обов`язкового страхування такої відповідальності, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією даного полісу. А тому, уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ТДВ СК «Альфа – Гарант» на користь ОСОБА_1 23621,13грн. у відшкодування шкоди, з яких 16621,13грн. – заподіяна матеріальна шкода, 7000гр. заподіяна моральна шкода, а також сплачених позивачем судовий збір.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 надав суду відзив на позов, в якому просить суд відмовити в його задоволенні. Обгрунтовуючи свої заперечення проти позову, представник відповідача вказує на те, що причиною неотримання відшкодування збитків є саме пасивні дії ОСОБА_1 , який не звернувся до ТДВ СК «Альфа – Гарант» із відповідною заявою, а не відмова відповідача відшкодувати збитки. Також належною особою, яка має відшкодовувати заподіяну шкоду є саме ТДВ СК «Альфа – гарант». Окрім того, представник відповідача вказує на те, що вартість відновлювального ремонту в розмірі 16621,13 грн. не відповідає дійсній вартості заподіяної шкоди, а заявлена сума моральної шкоди є занадто високою для незначного пошкодження транспортного засобу. З огляду на вищевикладене, просив відмовити в задоволенні даного позову.

Позивач ОСОБА_1 надав суду відповідь на відзив відповідачки ОСОБА_2 , в якому вказував на те, що його право на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоду є абсолютним, і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого позивач хоч не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає позивачу право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні. Таким чином, йому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань – деліктному та договірному. Позивач має право вільно, на власний розсуд обирати спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав. Аналогічний висновок зроблено ВСУ в постанові від 26 жовтня 2016р., у справі № 6-954цс16. А тому, просив задовольнити даний позов в повному обсязі.

Представник відповідача ТДВ СК «Альфа – Гарант» Білинова А.В. надала відзив на позов, в якому вказує на те, що 07.11.2017 року між ТДВ СК «Альфа – Гарант» та ОСОБА_2 було укладено поліс обов`язкового страхування цивільного – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/1327992. Відповідно до ст.35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування протягом 30 днів з дня повідомлення про дорожньо – транспортну пригоду, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Однак, позивач ОСОБА_1 жодного повідомлення та/або заяву про виплату страхового відшкодування до ТДВ СК «Альфа – Гарант» не подавав, а відповідач не має права, без звернення особи, приймати рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування. Також, представник відповідача вказав, що ДТП мала місце 27.06.2018 року, тобто 26.06.2019 року був останній день для подання заяви на виплату страхового відшкодування до ТДВ СК «Альфа – Гарант». З огляду на вище викладене, просила суд відмовити в задоволенні даного позову в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 в останнє судове засідання не з`явилися. Однак, представник позивача надав суду заяву, в якій уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив суд провести розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.

Відповідачка ОСОБА_2 та представник відповідачки ОСОБА_4 в останнє судове засідання не з`явилися. Однак, представник відповідача надав суду заяву, в якій заперечив проти задоволення даного позову в повному обсязі, та просив провести розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідачки.

Представник третьої особи ТДВ СК «Альфа – Гарант» Білинова А.В. в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце слухання справи.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, що 27.06.2018 року біля 13год. 55 хв. в м. Ужгород по пр. Свободи, 39, відповідачка ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Hyundai Accent», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнилася в безпечності руху, внаслідок чого скоїла наїзд на припаркований позивачем транспортний засіб марки «Мерседес Бенц Е320CDI», н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого його автомобіль отримав пошкодження заднього бамперу з правої сторони, декоративних накладок, заднього правового молдінгу, заднього правового ліхтаря.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.08.2018 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, скоєного за наслідками вказаної вище події, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією постанови.

Згідно наявного в матеріалах справи висновку експертного дослідження, виконано судовим експертом ОСОБА_3 , вартість відновлювальних робіт транспортного засобу марки «Мерседес Бенц Е320CDI», н.з. НОМЕР_2 складає 16621,13грн.

Судом встановлено, що на момент ДТП цивільно – правова відповідальність ОСОБА_2 , пов`язана із експлуатацією належного їй транспортного засобу марки «Hyundai Accent», н.з. НОМЕР_1 , була застрахована за полісом №АМ/1627992 від 07.11.2017 року ТДВ СК «Альфа – Гарант» обов`язкового страхування такої відповідальності, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією даного поліс.

Таким чином між сторонами виникли деліктні зобов`язання.

Доказів, які б вказували на інший розмір відновлювального ремонту вказаного вище автомобіля, відповідачкою ОСОБА_2 та представником відповідача ТДВ СК «Альфа – Гарант» в судовому засіданні надано не було, клопотання про призначення судової авто товарознавчої експертизи з метою визначення розміру відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Мерседес Бенц Е320CDI», н.з. НОМЕР_2 жодною із сторін заявлено не було.

Згідно приписів ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страхування – це вид цивільно – правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно – правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом «Про обов`язкове страхування ці вільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно приписів ст. 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо – транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.5 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума – це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Судом встановлено, що відповідно до страхового полісу серії АМ/1327992 страхова сума за шкоду, заподіяна майну становить 100000грн.

Відповідно до п. 22.1 ст.22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Таким чином, суд констатує, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Даний висновок викладений у постанові ВП ВС у постанові від 04.07.2018 року з розгляду справи №755/18006/15-ц, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Згідно вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Згідно вимог ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно приписів ст.ст. 4, 5 ЦПК України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд враховує також положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі.

Надаючи правову оцінку належності та ефективності обраного позивачем способу захисту, а саме пред`явлення позовної вимоги до ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, суд виходить із того, що позивачем в цій частині обрано невірний спосіб захист порушеного права, який не призведе до його належного поновлення з тих підстав, що такий суперечить визначеній законом меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

А тому, в задоволенні позовні вимог в частині їх пред`явлення до відповідача ОСОБА_2 слід відмовити.

Стосовно твердження представника відповідача ТДВ СК «Альфа – Гарант» як на підставу відмову у позові вказує про те, що позивач ОСОБА_1 жодного повідомлення та/або заяву про виплату страхового відшкодування до ТДВ СК «Альфа – Гарант» не подавав, а відповідач не має права, без звернення особи, приймати рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування, суд вважає за необхідним вказати на наступне.

У пункті 33.1.4 ст.33 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо – транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо – транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності (у випадках, передбачених ст.41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), повідомлення про дорожньо – транспортну пригоду встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Таким чином, обов`язок повідомлення страховика (ТДВ СК «Альфа – Гарант») покладений саме на водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Так, з наявної в матеріалах справи повідомлення ЦВ вбачається, що відповідачкою ОСОБА_2 було повідомлено ТДВ СК «Альфа – Гарант» страхового випадку, а саме дорожньо – транспортної пригоди, яка мала місце 27.06.2018 року.

Потерпілий, в силу норм ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», має право на отримання страхового відшкодування і не зобов`язаний повідомляти про страховий випадок страхову компанію, яка за законом повинна здійснювати страхове відшкодування, так як цей обов`язок покладено саме на водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності.

Згідно вимог п.35.1 ст.35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо – транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Згідно з п. 36.1 ст.36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 ст.37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

?навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;

?неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому зазначений у пункті 37.1.4 ст. 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк є присічним і поновленню не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно не звертався до страховика ТДВ СК «Альфа – Гарант» із заявою про відшкодування шкоди і за відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду в межах строку, визначеного пп. 37.1.4 п.37.1 ст.37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Разом з тим суд констатує, що у ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

З огляду на вищевикладене, суд констатує, що у системному зв`язку зі ст.36 вимоги пп. 37.1.4 п. 37.1 ст.37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації – не звертався ані до ТДВ СК «Альфа – Гарант», ані до суду.

Однак, враховуючи те, що ОСОБА_1 впродовж цих строків подав позовну заяву до суду, він здійснив відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Таким чином, суд приходить до переконання, що попереднє звернення ОСОБА_1 у випадках, передбачених законом, до ТДВ СК «Альфа – Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що з відповідача ТДВ СК «Альфа – Гарант» підлягає стягнення на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі заподіяної неправомірними діями ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 16621,13грн.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 про солідарне стягнення із ОСОБА_2 та ТДВ СК «Альфа – Гарант» моральної шкоди в розмірі 7000грн. суд приходить до наступного висновку.

Згідно приписів ч.1, ч.2 ст.23 ЦК України Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно вимог ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Так обгурнтовуючи дану вимогу позивач вказує на те, що йому було заподіяну моральну шкоду, яка полягає у виникненні негативних емоцій і переживання, як в момент пошкодження автомобіля, так і після цього, оскільки ОСОБА_1 фактично позбавлений був можливості користуватися власним транспортним засобом.

Однак, суд констатує, що моральна шкода, заподіяна позивачу є наслідком завдання матеріальної шкоди, яка сталася з саме вини відповідачки ОСОБА_2 .

Таким чином, стверджувати про бездіяльність ТДВ СК «Альфа – Гарант» у позивача немає підстав з огляду на те, що ТДВ СК «Альфа – Гарант» не було вчинено жодних дій, які б свідчили про їх неправомірні дії чи бездіяльність (відмова у виплаті страхового відшкодування чи несвоєчасне прийняття рішення про здійснення такого відшкодування, тощо).

Як було вище зазначено, ОСОБА_1 пред`явивши позов до ТДВ СК «Альфа – Гарант» без вчинення досудових заходів для виплати йому страхового відшкодування, здійснив відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Таким чином, судом встановлено, що належним відповідачем, відповідальним за заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди є її фактичних заподіював, тобто відповідачка ОСОБА_2 .

В той же час, суд констатує, що позивачем ОСОБА_1 моральну школду було оцінено в розмірі 7000грн.

Згідно п.9 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого – спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно вимог ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Однак, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позивачем не було належним чином обгрунтовано розміру моральної шкоди, а тому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання, що заявлена сума моральної шкоди в розмірі 7000грн. є надмірною, та підлягає частковому задоволенню в розмірі 3000грн.

Згідно вимог ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ч.1 ст.81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог п.1 ч.2 та ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що надані позивачем докази є належними, допустимими, а в своїй сукупності достатніми для часткового задоволення даного позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 5, 22, 33, 35 – 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.979 ЦК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа – Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частколво.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Альфа – Гарант» на користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду у страхове відшкодування в розмірі 16621/шістнадцять тисяч шістсот двадцять один/грн. 13коп., а також частину сплаченого позивачем судового збору в розмірі 704/сімсот чотири/грн. 80коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 3000/три тисячі/грн., а також частину сплаченого позивачем судового збору в розмірі 704/сімсот чотири/грн. 80коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , мешканець АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканкам. АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа – Гарант», ЄДРПОУ 32382598, місцезнаходження: 01133, м. Ужгород, бульвар Л. Українки, 26.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: Данко В.Й.