Рішення № 88034178, 02.03.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8255/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Івасюти Н.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Процик І .І. ,

представника третьої особи Тістик М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) в особі представника ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) до Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління комунальної власності Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Галицька, 15) про встановлення сервітуту,

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління комунальної власності Львівської міської ради про встановлення безплатного безстрокового сервітуту.

Обґрунтовуючи позов покликається на те, що вона є власником нежитлових приміщень будівлі літ. АЗ, загальною площею 804,5 кв. м. по АДРЕСА_3 . Львівська міська рада є власником нежитлових приміщень будівлі літ. АЗ, загальною площею 308,2 кв. м. по АДРЕСА_3 . Приміщення Львівської міської ради займають перший поверх даної будівлі. Належні позивачу приміщення розташовані у підвалі, другому поверсі та мансарді вищезазначеної будівлі. Позивач зазначає, щоб належним чином здійснювати своє право власності, вона змушена проходити через приміщення, які належать відповідачу на праві власності, а саме - 1-коридор 81,5кв.м та 2-коридор 61,3 кв. м, згідно технічного паспорта. Позивач зверталась до ЛМР з приводу укладення договору сервітуту, з правом проходу через належні на праві власності приміщення відповідачу, однак домовленості про встановлення сервітуту та про його умови з відповідачем не досягнуто. Таким чином, з метою реалізації своїх прав та інтересів як власника приміщень по АДРЕСА_3 , позивач просить встановити безоплатний безстроковий сервітут на право проходу ОСОБА_3 та іншим особам з дозволу ОСОБА_3 через приміщення, які знаходяться на першому поверсі будівлі по АДРЕСА_3 : 1-коридор площею 81,5 кв. м та 2- коридор площею 61,3 кв. м, які на праві власності належать Львівській міській раді, до належних ОСОБА_3 на праві власності нежитлових приміщень загальною площею 804,5 кв. м по АДРЕСА_3 .

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з мотивів наведених у ньому та додаткових поясненнях. Вказав, що позивач скеровувала заяву та проект договору на адресу Львівської міської ради, як власника приміщень, оскільки, саме власник здійснює свої права на користування та розпорядження власним нерухомим майном. На заявлену ОСОБА_3 пропозицію, Управління комунальної власності ЛМР надало відповідь, що для встановлення сервітуту на право проходу нежитловими приміщеннями немає достатніх правових підстав, а тому позивач змушена встановлювати сервітут на право проходу до своїх приміщень через приміщення відповідача у судовому порядку. До того ж, зазначив, що позивачем оскаржується ухвала Львівської міської ради та наказ Управління комунальної власності ЛМР щодо продажу приміщень будівлі літ. АЗ, загальною площею 308,2 кв. м по АДРЕСА_3 на аукціоні. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 31.10.2019 року у справі №461/8267/19 заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову до подання позовної заяви було задоволено, вжито заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову вжиті за заявою ОСОБА_3 , в межах справи №461/8267/19 за її позовом, спрямовані на ефективний захист та поновлення порушених її прав та з метою недопущення їх подальшого порушення відповідачами та третіми особами. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечила, з мотивів безпідставності. Просила відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи Управління комунальної власності Львівської міської ради, позов заперечила, з підстав, наведених у письмових поясненнях. У судовому засіданні не заперечила факту звернення позивача з пропозицією укладання між сторонами договору про встановлення сервітуту, однак вказала, що на це відсутні правові підстави. Крім цього, 20.12.2019 року розпочато аукціон з продажу спірних приміщень переможцем якого визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Тантал». Переможець аукціону визначений, проте результати торгів відповідно до встановленого законом порядку не оформлені. При цьому, наявність судового рішення про встановлення заборони Львівській міській раді та її виконавчим органам до вирішення справи та набрання законної сили рішенням у справі, вчиняти будь які дії щодо відчуження або вчинення інших дій щодо переходу прав власності чи користування на нежитлові приміщення першого поверху площею 308,2 кв. м по АДРЕСА_3 позбавляє відповідача можливості вчиняти будь-які дії щодо управління нежитловими приміщеннями загальною площею 308,2 кв. м за адресою АДРЕСА_3 , зокрема і надання права користування таким майном, в тому числі і вирішення питання про встановлення сервітуту на право проходу через вказані приміщення. Просила відмовити у задоволенні позову.

Клопотань від учасників процесу щодо залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Тантал» не надходило. Як встановлено судом під час розгляду справи, розпочатий аукціон на даний час не завершено. Переможець аукціону визначений, однак результати торгів відповідно до встановленого законом порядку не оформлені, внаслідок вжитих заходів забезпечення позову ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 31.10.2019 року по справі №461/8267/19.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасників процесу, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником нежитлових приміщень будівлі літ. АЗ, загальною площею 804,5 кв. м. по АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Належні позивачу на праві власності приміщення розташовані у підвалі, другому поверсі та мансарді будівлі.

Власником нежитлових приміщень будівлі літ. АЗ, загальною площею 308,2 кв.м. по АДРЕСА_3 є АДРЕСА_3 . Вказані приміщення знаходяться на першому поверсі будівлі.

Позивач зазначає, що вхід в будівлю наявний лише через перший поверх. Для того щоб мати можливість здійснювати своє право власності, ОСОБА_3 змушена проходити через приміщення, які належать ЛМР на праві власності: - 1-коридор 81,5 кв. м. та 2-коридор 61,3 кв. м., адже в даних коридорах розміщені сходові клітки у підвал та 2 поверх будівлі по АДРЕСА_3 .

Вказане також вбачається з технічного паспорта на будівлю літ. А3 по АДРЕСА_3 .

Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України, сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. ч. 1-3 ст. 403 ЦК України).

Частинами 1 ст. 404 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, позивач 28.10.2019 року скеровувала на адресу відповідача ЛМР заяву від 28.10.2019 року та проект договору про встановлення сервітуту на право проходу через нежитлові приміщення площею 308,2 кв. м, що розташовані на першому поверсі в будинку АДРЕСА_3 .

Листом Управління комунальної власності Львівської міської ради від 21.11.2019 року ОСОБА_3 повідомлено про відсутність правових підстав для встановлення сервітуту та укладення договору, зважаючи на те, що Львівською міською радою прийнято ухвалу №5486 від 19.09.2019 року «Про приватизацію способом продажу на аукціоні нежитлових приміщень по АДРЕСА_5 ».

Відповідно до висновку судового експерта науково-дослідного інституту судових експертиз та права ОСОБА_5 , за результатами будівельно-технічного дослідження №405/19 від 21.10.2019 року, технічної можливості відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва потрапити до нежитлового приміщення загальною площею 804,5 кв.м, яке розташоване на АДРЕСА_3 , що знаходиться на другому поверсі, не проходячи через нежитлове приміщення під літ. А першого поверху на АДРЕСА_5 , загальною площею 308,2 кв. м - немає. Щоб потрапити до належних ОСОБА_3 на праві власності нежитлових приміщень загальною площею 804,5 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_3 , необхідно пройти приміщення загального користування, що знаходяться на першому поверсі: 1-коридор 81,5 кв. м. та частину приміщення 2-коридор, площею 61,3 кв.м, згідно технічного паспорта на групу нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 1-1, 1-2, 2-1, 2-2, 3-1, 3-2, 4-1, 4-2, 5-1, 5-2, 6-1, 6-2, 7-1, 7-2, 8-1,8-2. Інженерне обладнання (водопостачання, освітлення, опалення, водовідведення) та несучі будівельні конструкції для нежитлових приміщень площею 804,5 кв.м, розташованих на другому поверсі їй та нежитлового приміщення 308,2 кв.м, розташованих на першому поверсі в будинку АДРЕСА_3 є спільними.

Аналізуючи висновок будівельно-технічного дослідження, суд знаходить його таким, що містить інформацію про предмет доказування та отриманий у встановленому законом порядку, а тому бере такий до уваги як належний та допустимий доказ по справі.

Таким чином, встановлені в ході розгляду справи обставини свідчать про неможливість ОСОБА_3 іншим способом здійснювати та реалізовувати своє право власності, оскільки прохід до приміщень, що належать їй на праві власності можливий лише через приміщення, які належать відповідачу - 1-коридор 81,5 кв. м. та 2-коридор 61,3 кв. м. При цьому, пропозиція позивача щодо укладення договору про встановлення сервітуту відповідачем відхилена, відтак встановити такий сервітут за домовленістю сторін між собою неможливо. Доказів протилежного в ході розгляду справи відповідачем суду не надано.

Таким чином, вищенаведені доводи свідчать про підставність та обґрунтованість.

Крім цього, судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 оскаржує в судовому порядку ухвалу Львівської міської ради та наказ Управління комунальної власності ЛМР щодо продажу спірних приміщень на аукціоні. Так, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 31.10.2019 року у справі №461/8267/19 заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову до подання позовної заяви було задоволено, вжито заходів забезпечення шляхом: 1) заборони Львівській міській раді та її виконавчим органами до вирішення справи та набрання законної сили рішенням у даній справі, вчиняти будь-які дії щодо відчуження (приватизації, продажу) або вчинення інших дій щодо переходу права власності чи користування на нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 308.2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 ; 2 ) заборони ДП «Прозорро.Продажі», організаторам відкритих торгів, операторам електронних майданчиків, а також будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам до вирішення справи та набрання законної сили рішенням у даній справі, вчиняти будь-які дії. направлені на організацію та проведення електронних торгів електронного аукціон) без умов об`єкта малої приватизації за адресою: АДРЕСА_3 , оголошеного на офіційному сайті оператора електронної торгової системи « Рrогоrrо продажі»; 3) заборони ДП «Прозорро.Продажі», організаторам відкритих торгів, операторам електронних майданчиків, а також будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам, в тому числі переможцю електронного аукціону, до вирішення справи та набрання законної сили рішенням у даній справі, здійснювати будь-які дії, спрямовані на оформлення результатів відкритих торгів щодо електронного аукціону без умов об`єкта малої приватизації за адресою: АДРЕСА_3 , оголошеного на офіційному сайті оператора електронної торгової системи « Ргогогго продажі» до вирішення справи по суті.

У процесі судового розгляду представник третьої особи пояснила, що інших обмежень, ніж вказана ухвала, для встановлення сервітуту не існує.

Суд приходить до переконання, що встановлення сервітуту на право проходу через нежитлові приміщення ЛМР не призведе до порушення прав та інтересів позивача та інших осіб, оскільки ОСОБА_3 і є ініціатором встановлення такого сервітуту, що також не суперечить меті вжитих заходів забезпечення позову. Окрім того, в ході розгляду справи не здобуто жодних доказів, що договір сервітуту між ОСОБА_3 та Львівською міською радою на право проходу через нежитлові приміщення ускладнить і унеможливить виконання рішення суду у справі про оскарження ухвали та наказу, або поновлення порушених прав та інтересів як позивача ОСОБА_3 та і інших сторін у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що позивач довела суду та надала докази того, що задовольнити свої законні потреби будь-яким іншим способом, як встановлення права проходу через нежитлові приміщення ЛМР, вона не може. Матеріалами справи підтверджено, що у позивача немає технічної можливості потрапити до нежитлового приміщення загальною площею 804,5 кв. м, яке розташоване на АДРЕСА_3 , що знаходиться на другому поверсі, не проходячи через нежитлове приміщення під літ. А першого поверху на АДРЕСА_5 , загальною площею 308,2 кв. м.

Задовольняючи позовної вимоги суд враховує також, що належне на праві власності позивачу приміщення знаходиться у приміщенні, перший поверх якого належить Львівській міській раді і не межує з іншими приміщеннями. При тому, встановлені в ході розгляді справи обставини вказують на те, що такий вид права сервітуту найменш обтяжливий для власника нежитлових приміщень, при цьому забезпечить раціональне здійснення права власності позивача.

Відтак, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, посилання учасників справи на мотиви заявлених позовних вимог та їх заперечення, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову про встановлення безстроково безоплатного сервітуту.

Слід роз`яснити сторонам, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення та підстав, визначених ч.1 ст.406 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Встановити безплатний безстроковий сервітут на право проходу ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та іншим особам з дозволу ОСОБА_3 через приміщення, які знаходяться на першому поверсі будівлі по АДРЕСА_3 : 1-коридор площею 81,5 кв.м. та 2- коридор площею 61,3 кв.м, які на праві власності належать Львівській міській раді, до належних ОСОБА_3 на праві власності нежитлових приміщень загальною площею 804,5 кв.м по АДРЕСА_3 .

Стягнути з Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 768 гривень 40 копійок судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 06 березня 2020 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.