Ухвала суду № 88032729, 27.02.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 243/11085/15-ц

Провадження № 6/243/19/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Старовецького В.І.

за участю секретаря судового засідання Каліух К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», за участю заінтересованих осіб Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» Паламарчука В.В., ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

До Слов`янського міськрайонного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», за участю заінтересованих осіб Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» Паламарчука В.В., ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження. В обґрунтування заяви зазначено, що Слов`янський міськрайонний суд Донецької області 12 травня 2016 року ухвалив рішення по справі № 243/11085/15-ц (2/243/1582/2016) за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

08 жовтня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено Договір № 25 відступлення прав вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за договором про іпотечний кредит №38-08 від 15.08.2008 року, укладеним між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

У зв`язку із наведеним, заявник просить суд замінити стягувача у виконавчих листах, виданих Слов`янським міськрайонним судом Донецької області на виконання рішення Слов`янського міскрайонного суду Донецької області від 12.05.2016 року по справі № 243/11085/15-ц (2/243/1582/2016), а саме: Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

Представник заявника до судового засідання не з`явився, надав заяву, в якій заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив справу розглядати без його участі (а.с.209-210).

Представник Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» Паламарчука В.В. про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, до судового засідання не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив (а.с.209).

Заінтересована особа ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, до судового засідання не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив (а.с.209).

Представник ОСОБА_1 – адвокат Виноградська О.В. до судового засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просила справу розглянути без її участі та вказала, що проти задоволення вимог заперечує (а.с.212). Також надала відзив, в якому просила відмовити у задоволенні заявлених вимог посилаючись на наступне. Пунктом 5 Договору №25 Банк та Новий Кредитор зобов`язані повідомити Боржників про відступлення права вимоги за Основними договорами протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання чинності цим Договором у порядку, передбаченому ст.516 ЦК України. Проте, заявник не надав суду жодного підтвердження про повідомлення боржника про заміну кредитора, надання боржнику реквізитів нового кредитора для сплати боргу. Крім того, заявник не надав суду платіжного документа, належного та допустимого доказу оплати за договором факторингу. Отже, не надав суду належного й допустимого доказу щодо одного з обов`язкових елементів (виконання основних умов) договору факторингу (а.с.163-166).

Представником заявника надано пояснення на відзив, згідно яких вказала, що ОСОБА_1 не є стороною оспорюваного ним правочину (договорів про відступлення права вимоги), не наводить та, відповідно, не доводить, які його права та законні інтереси порушуються оспорюваним правочином. Крім того, відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредитору є належним виконанням (а.с.114-115).

Суд, вивчивши надані матеріали, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 12 травня 2016 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області ухвалив рішення по справі № 243/11085/15-ц (2/243/1582/2016) за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.97-98).

08 жовтня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено Договір № 25 відступлення прав вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за договором про іпотечний кредит №38-08 від 15.08.2008 року, укладеним між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (а.с.127-129).

Згідно п. 1 вищевказаного Договору, новий кредитор сплачує банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначені цим договором (а.с.127).

Пунктом 2 Договору встановлено, що за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку, не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 3 Договору, банк та новий кредитор зобов`язані повідомити боржників про відступлення права вимоги за основними договорами протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання чинності цим Договором у порядку, передбаченому чинним законодавством або відповідним Основним договором. Сторони погоджуються, що відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України, новий кредитор несе ризик настання для нього несприятливих обставин у зв`язку із неповідомленням або несвоєчасним/неналежним повідомленням боржників про відступлення прав вимоги за основними договорами на підставі цього Договору, у зв`язку із чим виконання боржниками зобов`язань за Основними договорами на користь Банку, у тому числі надходження на користь Банку грошових коштів в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, до моменту повідомлення відповідного із боржників про відступлення Прав вимоги на підставі цього Договору вважається належним виконанням відповідним із Боржників зобов`язань за Основними договорами (а.с.128).

Згідно п. 4 Договору, сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 576 000,00 гривень без ПДВ (а.с.128).

Як слідує з платіжного доручення № 144 від 07.10.2019 року, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» сплатило на користь ПАТ «Енергобанк» грошові кошти у сумі 576 000,00 гривень (а.с.197).

Як вбачається з повідомлення про відступлення прав вимоги від 17.10.2019 року, ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» повідомили боржника

ОСОБА_1 про те, що 08.10.2019 року між Первісним кредитором та Новим кредитором було укладено Договір № 25 про відступлення прав вимоги, за яким Первісний кредитор 08.10.2019 року відступив шляхом продажу Новому кредитору права вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання кредиту № 38-08 15.08.20108 року із наданням відповідних реквізитів для оплати боргу (а.с.198-204).

Відповідно до п. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 та статті 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Відповідно до статті 350 Господарського кодексу України банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України та національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно зі статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 352 від 06.02.2014 року «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Аналіз частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України, статті 350 Господарського кодексу України, частини 5 статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» свідчить про те, що суб`єктний склад договору факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частини 2 статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська (фінансова) установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частини 3 статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржника, тобто набувача послуг чи товарів за первинним договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що Новий кредитор – ТОВ «Фінансова компанія

«Довіра та гарантія» належним чином виконав свої зобов`язання, передбачені Договіром № 25 про відступлення прав вимоги від 08 жовтня 2019 року перед Первісним кредитором - ПАТ «Енергобанк».

Так, Новий кредитор сплатив Первісному кредитору грошові кошти у сумі, передбаченій п. 4 вищевказаним Договором, а також сторони повідомили Боржника – ОСОБА_1 про укладення Договору про відступлення прав вимоги, яке відбулося 08 жовтня 2019 року.

З вищевикладене слідує, що порушень з боку ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» під час виконання умов Договору від 08 жовтня 2019 року та звернення до суду із вимогами про заміну сторони виконавчого провадження суд не знаходить.

Згідно ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема п. 1,2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Згідно із ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст. ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження».

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що з огляду на те, що до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» перейшло право вимоги стосовно особи, яка є боржником Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», заява представника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 442 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», за участю заінтересованих осіб Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» Паламарчука В.В., ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження - задовольнити.

Замінити стягувача у виконавчих листах, виданих Слов`янським міськрайонним судом Донецької області на виконання рішення Слов`янського міскрайонного суду Донецької області від 12 травня 2016 року по справі № 243/11085/15-ц (2/243/1582/2016), а саме: Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду В.І.Старовецький