Рішення № 88032637, 05.03.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/689/20

Провадження №2/265/753/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі

головуючого судді Козлова Д. О.,

за участю секретаря Азаровій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

29 січня 2020 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про розірвання шлюбу. В обґрунтування позову зазначила, що з 19 вересня 1992 перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. Від шлюбу мають малолітню дитину. Фактично шлюбі стосунки між подружжям припинено з березня 2019 року. Причина розпаду сім`ї полягає у відсутності взаєморозуміння, взаємоповаги, втраті почуттів. Вважаючи, що шлюб розпався остаточно, просила його розірвати, а також просила стягнути з відповідача судові витрати.

Позивачка до судового засідання не з`явилась надавши заяву з проханням провести розгляд справи без її участі. На задоволенні позову наполягає.

Відповідач у судове засідання також не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі. Не заперечує проти розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 19 вересня 1992 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданого 19 вересня 1992 року Міським відділом ЗАЦС міста Маріуполя Донецької області, актовий запис № 1810.

Згідно свідоцтва про народження, виданого 07 серпня 2007 року Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції, актовий запис № 578, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого зазначені сторони по справі.

Відповідно до ст.109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Згідно ст. 110 СК України один із членів подружжя має право на звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Позивачка скористалась даним правом та звернулась до суду з цим позовом і наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має наміру зберегти шлюб з відповідачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що подальше збереження шлюбу є неможливим, тому він підлягає розірванню.

При вирішенні питання щодо стягнення судових витрат на користь позивачки з відповідача суд виходить з наступного.

У відповідності до положень ст.ст. 133, 141, 142 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50% від понесених нею та документально підтверджених витрат з оплати судового збору у сумі 420,40 гривень. Інша частина витрат з оплати судового збору у сумі 420,40 гривень підлягає поверненню позивачеві з державного бюджету.

Згідно п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу

Згідно ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З квитанції до прибуткового касового ордера №4 від 29 січня 2020 року вбачається, що адвокатом Моргуновим С.В. прийнято від ОСОБА_1 300 гривень за надання правової допомоги при складанні позовної заяви. Проте до матеріалів цивільної справи не надано договору про надання правової допомоги, а також не надано розрахунку витрат в сумі 300 грн., які позивачка сплатила за надання правової допомоги, а також не зазначено яку саме позовну заяву допомагав складати адвокат.

Відповідно до п.47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Відповідно до п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підставі переліченого суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивачки в частині стягнення на її користь з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 300 гривень.

На підставі ст.ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 206, 263-265, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 19 вересня 1992 року Міським відділом ЗАЦС міста Маріуполя Донецької області, актовий запис № 1810– розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище без змін – « ОСОБА_5 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Повернути ОСОБА_1 , з державного бюджету України 50 % від сплаченого нею при поданні позову судового збору у загальному розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок, що складає 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок, який було внесено на рахунок UA668999980313171206000005054 , отримувач платежу Маріупольське УК/Лівобережний р-н/22030101, код отримувача 37989721, банк отримувача Казначейство України, на підставі квитанції № 25055941 від 29 січня 2020 року.

Оригінал квитанції про сплату судового збору зберігається в матеріалах справи №265/689/20 (провадження №2/265/753/20).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, якому повне рішення не були вручені у день його оголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках передбачених ч.2 ст. 354 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 05 березня 2020 року.

Суддя Козлов Д.О.