Ухвала суду № 88032122, 04.03.2020, Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/3271/18

У Х В А Л А

04.03.2020 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання - Горошко О.О.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – адвоката Маліннікової Дар`ї Костянтинівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільної сумісної власності подружжя на жилий будинок, реальний розподіл спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання спільної сумісної власності подружжя на жилий будинок, реальний розподіл спільного майна.

В позовній заяві просила суд жилий будинок АДРЕСА_1 , визнати об`єктом права спільна сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнати за нею право власності на 9/20 частин домоволодіння АДРЕСА_1 і виділити їй у користування: в жилому будинку - житлову кімнату пл. 20,7 кв. м., кухню 9,8 кв. м., а також гараж літ. «З», вбиральню літ. «Е», навіс літ. «А-1-4» та частину огорожі №4 і земельну ділянку для користування і обслуговування 9/20 частин будинку та вказаних господарських споруд згідно висновку експерта.

Також просила визнати право власності за ОСОБА_2 у домоволодінні по АДРЕСА_1 на 11/ АДРЕСА_2 частин та реально виділити йому у користування в будинку житлову кімнату А-1-3 пл. 12,7 кв. м., коридор А-1-5 пл. 4,4 кв. м., санвузол А-1-4 пл. 6,3 кв. м., сауну А-1-6 пл. 3,5 кв. м., сіни А-1-7 пл. 3,6 кв. м., а у господарських будівлях сарай «Б», сарай «Ж», погріб «ж», навіси ж-1, 2, літню кухню «Ж-3», колонку №1, огорожу 2,3,4, ворота №3 та земельну ділянку за виключенням виділеної їй частини земельної ділянки для користування і обслуговування 9/20 частин будинку та господарських будівель. Судові витрати просила покласти на відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до позивача ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя, в подальшому збільшивши розмір позовних вимог (т.1 а.с.130-134, 193-196).

У зустрічній позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог відповідач просив суд визнати автомобіль ВАЗ 111830 ЗНТ ВІ 79-30 АІ ХІА 11123060062593, 2006 року випуску спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності у спільній сумісній власності подружжя на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 111830 ЗНТ ВІ 79-30 А1 ХІА 11123060062593, 2006 року випуску; визнати за ОСОБА_1 право власності у спільній сумісній власності подружжя на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 111830 ЗНТ ВІ 79-30 АІ ХІА 11123060062593, 2006 року випуску; визнати спільною сумісною власністю подружжя холодильник вартістю 12000 гривень, варочну поверхню та піч вартістю 13000 гривень, матрац вартістю 5000 гривень, мікрохвильову піч вартістю 2000 гривень, телевізор «Панасонік» вартістю 5000 гривень, пральну машину «Індезіт» вартістю 6000 гривень, кухонні меблі вартістю 9000 гривень, люстру вартістю 800 гривень, металеві двері вартістю 5150 гривень.

Також просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості належної йому 1/2 частини у спільному сумісному майні на суму 28975 гривень 00 копійок.

Судові витрати просив покласти на позивача ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 13 липня 2018 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, розподіл спільного майна (т.1 а.с. 149).

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 01 листопада 2019 року, яке набрало законної сили 21 січня 2020 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільної сумісної власності подружжя на жилий будинок та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя задоволено частково.

Також вказаним судовим рішенням вирішено питання про розподіл судових витрат, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування понесених ним судових витрат 8856 грн. 34 коп.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 08 листопада 2019 року виправлено арифметичну помилку, допущену судом при розрахунку судових витрат. При цьому судом вірно обраховано сума судових витрат, що підлягають до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , а саме у розмірі 7254,94 грн.

07 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на її користь судового збору у розмірі 1169 грн. і витрат, пов`язаних з розглядом справи у розмірі 23464,00 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свою заяву про ухвалення додаткового рішення підтримала та просила задовольнити. Пояснила суду, що документи, які підтверджують її витрати на оплату експертних досліджень та на оплату послуг з надання їй правової допомоги вона не надала суду під час розгляду справи за порадою адвоката, який їй повідомив, що її витрати ще можуть збільшитися у зв`язку з розглядом справи та у зв`язку з апеляційним оскарженням рішення, а також що такі документи вони ще встигнуть надати.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні проти ухвалення додаткового рішення заперечили, посилаючись на ту обставину, що судом вже було вирішено питання про розподіл судових витрат. Також посилались, що позивачем під час розгляду справи не надавалися інші докази понесених нею судових витрат крім тих, що судом були розглянуті при ухваленні рішення. Докази на підтвердження судових витрат, що надані нею разом з заявою про ухвалення додаткового рішення, подані з порушенням встановленого законом строку.

Тому просили відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та заяви, приходить до наступного висновку.

Встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 01 листопада 2019 року, яке набрало законної сили 21 січня 2020 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільної сумісної власності подружжя на жилий будинок задоволено частково.

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 визнано об`єктом прав спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Розподілено житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 між його співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступним чином:

визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/10 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами,

визнано за ОСОБА_2 право власності на 7/10 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя задоволено частково.

Визнано автомобіль ВАЗ 111830 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова ХІА НОМЕР_2 , 2006 року випуску об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Поділено спільне майно подружжя:

визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину вказаного автомобіля,

визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля.

В задоволенні решти зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Також вказаним судовим рішенням вирішено питання про розподіл судових витрат, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування понесених ним судових витрат 8856 грн. 34 коп.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 08 листопада 2019 року виправлено арифметичну помилку, допущену судом при розрахунку судових витрат. При цьому судом вірно обраховано сума судових витрат, що підлягають до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , а саме у розмірі 7254,94 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд, зокрема зазначив, що судові витрати позивача ОСОБА_1 складаються з наступного:

судовий збір у розмірі 1169 грн. за подання позову (т.1 а.с.1);

судовий збір у розмірі 1169 грн. позивачем сплачено надлишково, тому до розподілу не приймається (т.1, а.с. 2);

судовий збір за забезпечення позову – 352,40 грн. (т.1 а.с. 3).

Доказів на підтвердження інших судових витрат, як то оплата правової допомоги, експертизи позивач до матеріалів справи не надала.

Таким чином судові витрати позивача, що підлягають до розподілу, складають:

1169 грн. + 352,60 грн. = 1521,40 грн.

Судові витрати відповідача ОСОБА_2 складаються з наступного:

судовий збір у розмірі 704,80 грн. за подання зустрічного позову (т.2 а.с.146);

судовий збір 352,40 грн. сплачено надлишково, оскільки заяви про забезпечення зустрічного позову чи доказів відповідачем не подавались, до розрахунку дана сума не береться (т.2 а.с.146);

витрати на оплату правової допомоги в загальному розмірі 5200 грн. (т.1 а.с.46, т. 3 а.с.19);

витрати на оплату судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи - 9420 грн. (т.2 а.с. 182, 220).

Витрати на оплату авто товарознавчої експертизи відповідачем документально не підтверджені.

Таким чином судові витрати відповідача, що підлягають до розподілу, складають:

704,80 грн. + 5200 грн. + 9420 грн. = 15324,80 грн.

Інші докази на підтвердження судових витрат позивачем суду під час розгляду справи надані не були.

Як передбачено ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Ні позивач ОСОБА_1 , ні її представник адвокат Ковальов Д.О. під час розгляду справи судом першої інстанції, в тому числі до закінчення судових дебатів, не надав та не повідомив про намір надати протягом п`яти днів після ухвалення рішення на підтвердження судових витрат: квитанцію №31 від 20 червня 2018 року, видану адвокатом ОСОБА_4 А.І. на підтвердження оплати гонорару у розмірі 11812 грн., квитанції, видані судовим експертом Паляницею І.В. 21 та 23 січня 2019 року на суму 1250 грн. та 150 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера № 134 від 07 листопада 2018 року, видану експертом Авдєєвою Н.М. про оплату її послуг на суму 3000 грн., квитанцію №6/19, видану 04 листопада 2019 року адвокатом Ковальовим Д.О. про одержання гонорару на суму 11200 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи, що судом при постановленні рішення було вирішено питання про розподіл судових витрат на підставі доказів, наданих сторонами та іншими учасниками справи, підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки у встановленому законом порядку до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення позивачем не були надані суду документи, що підтверджують її судові витрати, які вона додала до заяви про ухвалення додаткового рішення, при розгляді справи по суті питання про розподіл судових витрат судом вирішено без їх врахування.

Можливість перерозподілу судових витрат після вирішення судом питання про їх розподіл чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачена.

Тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 141, 270 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк.

Повний текст ухвали виготовлено 05 березня 2020 року.

Головуючий (підпис) О.А.Самсонова