Вирок № 88029762, 05.03.2020, Володарський районний суд Київської області

Справа № 940/1627/19

Провадження № 1-кп/364/26/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2020 р. Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л. А.,

при секретарі судового засідання Кулинич Г. І.,

за участю:

прокурора Романчука О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області за обвинувальним актом кримінальне провадження, внесене 03.10.2019 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201911030000270, по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чепіженці Володарського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня, працюючого водієм у фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 , неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, невійськовозобов`язаного, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі – КК України), –

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 02.10.2019 р. близько 17:00 год. у с. Кашперівка Тетіївського району Київської області, керуючи спеціалізованим вантажним сідловим тягачем марки «DAF XF 95.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у спарці із спеціалізованим напівпричіпом марки «BODEX KIS 33», реєстраційний номер НОМЕР_2 , які відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів належать ОСОБА_3 , на порушення вимог підпункту «б» пункту 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (зі змінами), далі – Правила дорожнього руху (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), рухаючись по вул. Київська в напрямку м. Тетіїв Київської області, здійснюючи маневр повороту праворуч на вул. Радгоспну, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, зміну дорожньої обстановки, не обравши безпечну швидкість руху, тобто порушуючи вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), та проявивши неуважність і безпечність, не впорався з керуванням транспортного засобу, допустив наїзд на правий бордюр відносно напрямку руху, що призвело до перекидання названого автомобіля із напівпричіпом.

За наслідком дорожньо-транспортної пригоди пасажир сідлового тягача ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки, перелому 3-9-х ребер зліва, забою, розриву лівої легені, лівобічного пневмотораксу, розриву лівого купола діафрагми, черезвертлюгового перелому правої стегнової кістки, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Отже, порушення водієм ОСОБА_1 (обвинуваченим) вимог підпункту «б» пункту 2.3, пункту 12.1 Правил дорожнього руху перебуває в прямому причинному зв`язку з наслідками, що наступили, а саме: з отриманням потерпілим ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні 05.03.2020 р. обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, за обставин, правильно, на його думку, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, фактичні обставини справи і зібрані по ній докази не заперечує, не оспорює.

По суті обвинувачення та заданих запитань ОСОБА_1 пояснив, що названого дня віз вантаж – буряк, потерпілий, з яким він був знайомий та який працював у них в автопарку, мав проїхати з ним перевірити чи все нормально з машиною, у дорозі не помітив як наїхав на бордюр, машина впала на лівий бік. Також повідомив, що має значний водійський стаж з 1971 року, у ОСОБА_3 працює водієм по трудовому договору, ця робота є його єдиним заробітком.

Потерпілий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у судовому засіданні також надав покази, ствердивши викладені в обвинувальному акті обставини. Додатково пояснив, що сів у машину до обвинуваченого, оскільки його попросили подивитися, чи є там несправність, а в с. Кашперівка вони перекинулись, він навіть не зрозумів чому. Також суду повідомив, що з обвинуваченим знайомий давно, оскільки вони з одного села, знає його як гарного водія, претензій до нього він не має, просив суд його не карати.

Суд, заслухавши думки присутніх учасників судового провадження, аналізуючи надані в судовому засіданні обвинуваченим та потерпілим показання, приходить до висновку, щоці показання є логічними і послідовними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ними змісту істотних для даного кримінального провадження обставин вчинення злочину, добровільності та щирості їх позицій.

Тому, беручи до уваги, що обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, ствердив обставини, викладені в обвинувальному акті, з`ясувавши, що він та потерпілий правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження, що немає сумнівів у добровільності і щирості їх позицій, роз`яснивши обмеження права оскаржити визнані ними обставини в апеляційному порядку та заслухавши думки присутніх у судовому засіданні учасників судового провадження, суд на підставі частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) визнав недоцільним досліджувати докази стосовно обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Зважаючи на усе наведене та даючи правову оцінку діям обвинуваченого, суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_1 порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, і кваліфікує такі дії за частиною другою статті 286 КК України.

Питання про призначення обвинуваченому покарання суд вирішує, керуючись вимогами статей 65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з подальшими змінами), виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості й індивідуалізації покарання, враховуючи характер суспільної небезпечності і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Досліджуючи дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 ,судом встановлено, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Чепіженці Володарського району Київської області, громадянин України, проживає у смт Володарка Київської області (а.п. 111-112), працює водієм у фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 за договором (а.п. 116-117), не одружений, раніше не судимий (а.п. 113), за місцем його проживання характеризується Володарською селищною радою Київської області позитивно (а.п. 114), за місцем роботи також характеризується ОСОБА_3 позитивно як такий, що має великий стаж роботи на посаді водія, за період такої роботи зарекомендував себе позитивно, високі ділові якості, за характером спокійний і врівноважений, жодної скарги стосовно нього не надходило, тільки позитивні відгуки, у порушені техніки безпеки не помічений, водійське посвідчення для нього є єдиним способом заробітку (а.п. 118).

Обставин, які згідно зі статтею 67 КК України обтяжують ОСОБА_1 покарання, органами досудового розслідування та судом не встановлено.

До обставин, що згідно зі статтею 66 КК України пом`якшують йому покарання, суд відносить визнання вини та щире каяття.

Відповідно до статей 314-1, 368 КПК України, статті 9 Закону України «Про пробацію» суд, ухвалюючи вирок, бере до відома досудову доповідь, складену Володарським районним сектором філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області 05.02.2020 р. (а.п. 83-85) на виконання ухвали суду від 30.01.2020 р. (а.п. 77-79).

Як вбачається із зазначеної досудової доповіді, обвинувачений ОСОБА_1 проживає у смт Володарка Київської області одиноко у будинку, що належить його племіннику, умови проживання його задовольняють. Після закінчення школи навчався на курсах водіїв, отримав посвідчення водія, пішов працювати, навчання далі не продовжував. Алкогольні напої вживає рідко, психоактивні речовини не вживав та не вживає. Має друзів, серед яких немає правопорушників, дорослі діти проживають окремо, стосунки з родичами нормальні. Злочин вчинив через неуважність, усвідомлює серйозність вчиненого та шкодує про те, що сталося.

Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, а також ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як низкі.

Органом пробації в досудовій доповіді зроблено висновок про можливість виправлення ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства.

Враховуючи усе викладене та беручи до уваги, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд дійшов до таких висновків.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує вчинення ним тяжкого злочину за визначенням статті 12 КК України, відсутність обтяжуючих та наявність пом`якшуючої покарання обставини, бере до уваги особу винного, визнання ним повністю своєї вини, надання суду правдивих та послідовних показів, каяття у вчиненому, своєю поведінкою та способом життя стверджує, що він може і бажає стати на шлях виправлення. Тому встановлені судом обставини дають суду підстави вважати, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе в умовах суспільства.

З огляду на це та враховуючи частково позицію прокурора, беручи до уваги позицію потерпілого та уповноваженого органу з питань пробації, суд дійшов до висновку про доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією частини другої статті 286 КК України, та звільненням його на підставі статті 75 КК України від відбування покарання з призначенням мінімального терміну іспитового строку з урахуванням вчинення ним хоча і тяжкого, але необережного злочину, відсутності довготривалих тяжких наслідків для потерпілого (інвалідності тощо), при цьому останній повідомив про відсутність жодних претензій до ОСОБА_1 , просив взагалі його не карати, позитивні характеристики обвинуваченого за місцем проживання та роботи, належну процесуальну поведінку. При цьому на обвинуваченого мають бути покладені обов`язки, передбачені частиною першою статті 76 КК України.

Вирішуючи питання щодо додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом, суд також враховує позитивну характеристику обвинуваченого, зокрема, за місцем його роботи, значний водійський стаж, роботу водієм та відсутність іншої освіти, відтак іншої можливості заробляти на життя окрім як водієм, що є для нього єдиним джерелом доходу, матеріали справи не містять жодної інформації щодо вчинення обвинуваченим будь-коли правопорушень, зокрема, на транспорті, у сфері безпеки дорожнього руху. Тому суд вважає, що для обвинуваченого важливим є залишення права керування транспортним засобом для того, щоб мати можливість матеріально забезпечувати і утримувати себе шляхом заробітку у сфері перевезень, що буде неможливим у разі позбавлення його права керування транспортними засобами.

Крім того враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 не становить собою суспільної небезпеки, не ухилявся від викликів до суду, а міра покарання, яка йому призначається, не пов`язана з ізоляцією від суспільства, тому суд за таких обставин з урахуванням думки прокурора вважає недоцільним обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Матеріальної шкоди не завдано. Цивільний позов у кримінальному провадженні залишений без розгляду ухвалою суду від 30.01.2020 р.

Питання щодо речових доказів та процесуальних витрат суд вирішує відповідно до вимог статей 100, 124 КПК України.

Водночас суд вбачає підстави для скасування арештів, накладених ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 04.10.2019 р. (а.п. 108-109) на згадані вище автомобіль та напівпричіп, на підставі частини четвертої статті 174 КПК України, за якою суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна; суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Керуючись частиною другою статті 286 КК України, статтями 100, 124, 174, 369-371, 373, 374, 392-395, 532 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі частини першої статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем його проживання, повідомляти цей уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 не обирати.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь держави процесуальні витрати за проведення двох інженерно-транспортних експертиз (висновки експерта від 21.11.2019 р. № 12-1/2316 та № 12-1/2317) у розмірі 1256,08 грн. кожна, загальний розмір до стягнення 2 512 (дві тисячі п`ятсот дванадцять) грн. 16 (шістнадцять) коп.

Арешт автомобіля марки «DAF», модель «XF 95.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , синього коліру, 2005 року випуску, який згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 належить ОСОБА_3 , який накладений ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 04.10.2019 р. (справа № 376/2550/19, провадження № 1-кс/376/633/19), – скасувати.

Арешт загального напівпричіпа Н/ПР-САМОСКИД-Е марки «BODEX», модель «KIS 33», реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , сірого коліру, 2004 року випуску, який згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 належить ОСОБА_3 , який накладений ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 04.10.2019 р. (справа № 376/2550/19, провадження № 1-кс/376/633/19), – скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні, внесеному 03.10.2019 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201911030000270, а саме: названі вище автомобіль марки «DAF», модель «XF 95.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричіп Н/ПР-САМОСКИД-Е марки «BODEX», модель «KIS 33», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що зберігаються на території Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма 14» (код ЄДРПОУ 31200837) за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 30, с. Кашперівка, Тетіївський р-н, Київська обл., – повернути власникові.

Копію цього вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому ОСОБА_1 , потерпілому ОСОБА_2 та прокурору Романчуку О.М.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Згідно з частиною другою статті 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Л. А. Макаренко