Рішення № 88029329, 28.02.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3513/19

Провадження № 2/344/664/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої – судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з Бухвак І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька», ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі – також «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» (надалі – також «Відповідач 1», «ПрАТ СК «Галицька»), ОСОБА_2 (надалі – також «Відповідач 2») про стягнення з ПрАТ СК «Галицька» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 83 333,00 грн., три відсотки річних в сумі 4 747,00 грн., інфляційні втрати 18 206,96 грн., пеню в сумі 50 312,59 грн.; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 9 671,18 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Відповідачем 1, як страховиком цивільно-правової відповідальності громадянина ОСОБА_2 , з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої належний на праві власності Позивачу автомобіль отримав механічні пошкодження, не виконано вимоги законодавства про страхування та не виплачено на користь Позивача суму страхового відшкодування у розмірі 83 333,00 грн.

Крім того, у зв`язку з умисним невиконанням страховою компанією зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування, Позивачем пред`явлено вимогу про стягнення з Відповідача 1 пені, інфляції та 3% річних, розрахунок яких проведено в уточненій позовній заяві.

Різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 9 671,18 грн. Позивач просить стягнути з винуватця ДТП – Відповідача 2 ОСОБА_2 .

Представником Позивача подано до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій він просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем 1 – Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Галицька», – явку уповноваженого представника в судове засідання повторно не забезпечило, про причини неявки суду не сповістило, про дату та час судових засідань повідомлялося належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення та поштовий конверт, який направлявся на юридичну адресу Відповідача та повернувся на адресу суду з відміткою поштового органу «за закінченням терміну зберігання».

На адресу суду надійшов Відзив на позов від Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька», в якому Відповідач 1 заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Позивач самостійно відмовився від виплати страхового відшкодування, вважаючи його розмір неналежним. У зв`язку з цим, на думку представника Відповідача 1, зі страхової компанії не підлягають стягненню пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач 2 – ОСОБА_2 , – явку уповноваженого представника в судове засідання повторно не забезпечив, про причини неявки суду не сповістив, про дату та час судових засідань повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається з постанови Оболонського районного суду міста Києва від 09 листопада 2016 року у справі №756/12604/16, яка набрала законної сили, 04.09.2016 о 21.00 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Део», д.н. НОМЕР_1 по вул. Богатирській, 6 в м. Києві, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Ягуар» д.н. НОМЕР_2 , внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відтак, постановою Оболонського районного суду міста Києва від 09 листопада 2016 року у справі №756/12604/16, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.

Як встановлено судом, на момент вчинення ДТП цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 , як власника наземного транспортного засобу «Део» д.н. НОМЕР_1 , було застраховано в ПрАТ СК «Галицька» (Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АК/0440462 (а.с. 54).

06.09.2016 року ОСОБА_1 повідомив ПрАТ СК «Галицька» про дорожньо-транспортну пригоду та подав заяву про виплату страхового відшкодування (а.с.19-22).

Згідно наявного в матеріалах справи Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ №22С/09/16 від 14.09.2016 року (а.с.55-58), матеріальний збиток, заподіяний власнику КТЗ внаслідок його пошкодження, складає 109 671,18 грн.

Як зазначено в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, станом на час розгляду справи Відповідачем 1 не виплачено на користь Позивача за його заявою суми страхового відшкодування.

Вказану обставину не спростовано належними засобами доказування з боку Відповідача 1.

У зв`язку з викладеним, Позивач звернувся до суду з даним цивільним позовом.

Так, частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 6 Закону Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

Так, відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Згідно з пунктом 34.1. статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 34.2. статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку, та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

За змістом пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Так, відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Отже, за змістом законодавства про страхування настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

При цьому, відповідно до абзацу першого пункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Таким чином, в межах суми страхового відшкодування з відмінусуванням суми визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, Відповідач 1 зобов`язаний сплатити на користь Позивача суму страхового відшкодування у 83 333,00 грн.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження заперечень Відповідача 1 щодо здійснення на користь Позивача суми страхового відшкодування, або наявність передбачених статтею 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

За таких обставин, Суд вважає обґрунтованою та підставною позовну вимогу про стягнення з Відповідача на користь Позивача невиплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 88 333,00 грн.

Відповідно до ст. 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Позивачем проведено розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат (а.с.103-105), відповідно до яких загальний розмір пені з розрахунку кількості днів прострочень у відповідних періодах заборгованості, виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, становить загалом 50312,59 грн. 3 % річних становить 4 747,00 грн., розмір інфляційних втрат – 18 206,96 грн.

Відповідачем 1 не спростовано належними засобами доказування вірність проведених Позивачем розрахунків, як і відсутність підстав для стягнення з цього на користь Позивача вказаних сум, оскільки у встановлений законодавством строк (як і станом на час розгляду справи суму страхового відшкодування Позивачу Відповідачем 1 виплачено не було).

З огляду на статтю 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, є особливою мірою відповідальності боржника (страховика) за прострочення грошового зобов`язання.

Виплата страхового відшкодування є грошовим зобов`язанням, тому за прострочення такої виплати страховик має відшкодувати застрахованій особі матеріальні втрати від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати застрахованій особі.

Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 26 червня 2018 року у справі № 607/1373/16-ц (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75042432).

За таких обставин, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума пені у 650312,59 грн. 3 % річних у 4747,00 грн., розмір інфляційних втрат у 18206,96 грн.

Як передбачено ст.1194 ЦК, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

Згідно наявного в матеріалах справи Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ №22С/09/16 від 14.09.2016 року (а.с.55-58), матеріальний збиток, заподіяний власнику КТЗ внаслідок його пошкодження, складає 109 671,18 грн.

Позивачем пред`явлено вимогу про стягнення з безпосереднього винуватця ДТП – ОСОБА_2 (Відповідача 2) різниці між розміром фактичної шкоди та розміром страхового відшкодування у 9 671,18 грн.

Зважаючи на положення ст. 1194 ЦК України, вказана вимога є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача слід стягнути сплачений розмір судового збору по 1500,00 та 302,49 грн. відповідно.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. ст. 6, 12, 20, 22, 29, 34, 35, 36,37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 625, 979, 988, 1166 ЦК України керуючись ст. ст. 13, 81, 82, 141, 247, 263-265, 268, 273, 279, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька», ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП, -, – задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька», код ЄДРПОУ 22186790, на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , суму страхового відшкодування в розмірі 88 333,00 грн., пеню в розмірі 50 312,59 грн., 3 % річних у 4 747,00 грн., розмір інфляційних втрат у 18 206,96 грн., а всього 161 599,55 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у сумі 9 671,18 грн.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька», код ЄДРПОУ 22186790, та ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , витрати зі сплати судового збору в сумі по 1500,00 грн. та 302,49 грн. відповідно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.02.2020 року.

Суддя Домбровська Г.В.