Ухвала суду № 88028095, 04.03.2020, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа №132/774/20

Провадження №2/132/305/20

Ухвала

Іменем України

"04" березня 2020 р. року Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Аліменко Ю.О.

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

03.03.2020 року до Калинівського районного суду Вінницької області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 57 Сімейного Кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Згідно з вимогами ст. 69 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК).

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується придбання всього майна, що є предметом даного спору під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя коштами або працею в набутті спірного майна.

Також до позовної заяви не долучено доказів того, що спірний автомобіль дійсно належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, у позовах про право власності на майно ціна позову визначається вартістю майна.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивачем не визначено ціну позову, тоді як і матеріали позовної заяви не містять підтвердження вартості спірного майна на момент пред`явлення позову, що не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

При цьому суд звертає увагу на те, що ціна позову повинна відповідати дійсній вартості майна саме на момент пред`явлення позову.

Оскільки позивачем не підтверджено ціну позову, яка повинна відповідати дійсній вартості спірного майна на момент пред`явлення позову, суд вважає за необхідне попередньо визначити розмір судового збору з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні спору, у відповідності до ч. 2 ст. 176 ЦПК України. Суд визначає попередньо розмір судового збору в сумі 3 000, 00 гривень.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вказує на необхідність позивачу сплатити судовий збір в сумі 3 000,00 гривень і надати суду документи, що підтверджують його сплату у відповідності до ч. 4 ст. 177 ЦПК України.

Судовий збір в сумі 3 000,00 грн. слід сплатити за наступними реквізитами: Калинівський район/м. Калинівка, отримувач: УК у Калинів. р-ні/Калинів. р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37503268, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN) UA948999980313171206000002222, код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Згідно із ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі наведеного, вважаю за необхідне залишити вказану позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення її недоліків.

Керуючись ст.ст. 177, 185 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява вважається неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала оскарження не підлягає.

СУДДЯ: