Ухвала суду № 88026484, 05.03.2020, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.03.2020 справа № 908/583/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Левкут Вікторія Вікторівна, розглянувши заяву вих. № 5 від 27.02.2020 про видачу судового наказу комунального підприємства “Наше місто” Запорізької міської ради (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-А, ідентифікаційний код 40545596)

Боржник: фізична особа-підприємець Гук Андрій Вікторович ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

про стягнення 5739,31 грн. грошової заборгованості за договором № 3897/2016/01/нж від 30.12.2016 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство “Наше місто” Запорізької міської ради звернулось до господарського суду Запорізької області з заявою про видачу судового наказу, в якій просить стягнути з фізичної особи-підприємця Гука Андрія Вікторовича 5739,31 грн. заборгованості за договором № 3897/2016/01/нж від 30.12.2016 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2020 заяву про видачу судового наказу передано для розгляду судді Левкут В.В.

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 147-149 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір. Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: повне найменування (для юридичних осіб) боржника; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

За визначенням п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Відповідно до ст.ст.76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 цього Кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту заяви, поданої комунального підприємства “Наше місто” Запорізької міської ради, слідує, що заявник просить стягнути з боржника суму 5739,31 грн., яка виникла за договором № 3897/2016/01/нж від 30.12.2016 про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій.

До заяви додано копію зазначеного договору, копію договору дарування нежитлового приміщення від 22.03.2016, копію Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.03.2016, а також розрахунок основного боргу, яким, як зазначено в тексті заяви, підтверджуються вимоги до боржника. Інших доказів на підтвердження правовідносин сторін у спірний період та виникнення заявленої до стягнення заборгованості у заяві не вказано та до неї не додано.

Згідно з п. 6 договору сторони погодили, що виконавець надає акт здачі-прийняття робіт (надання послуг). Отриманий акт здачі-прийняття робіт споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути в адресу виконавцю на протязі 7-ми робочих днів з дати отримання. У разі неотримання виконавцем акту здачі-прийняття робіт або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений термін, акт підписується з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Передбачених у договорі актів до заяви не додано. Як зазначає позивач, акти за спірний період направлялись на адресу відповідача, але останнім не повернуті. При цьому, доказів направлення актів до заяви не додано.

Крім того, в заяві зазначено, що заборгованість виникла за період з лютого 2017 року по жовтень 2017 року в сумі 5739,31 грн., проте з урахуванням договору, згідно з розрахунком основного боргу вбачається наявність нарахування за вересень 2016 року – лютий 2017 року в сумі 6261,54 грн.

При цьому суд зазначає, що сам по собі розрахунок основного боргу, без доказів на його обґрунтування не є належним доказом на підтвердження виникнення заявленої до стягнення заборгованості. Тому відомості, які зазначені заявником у розрахунках заборгованості, мають бути підтверджені відповідними доказами.

У розрахунку наведені відомості про часткову сплату боржником заборгованості, проте докази здійснення боржником цих оплат до заяви не додані.

Враховуючи вищевикладене, наданий заявником розрахунок заборгованості за вказані у ньому періоди не підтверджується відповідними доказами, тому з поданої заяви не вбачається виникнення права грошової вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги у заявленому розмірі.

Крім того, суд звертає увагу, що без наявності актів здачі-прийняття робіт встановити, чи виходить сума, нарахована за період з вересня 2016 року по лютий 2017 року, за межі встановленої ст. 257 ЦК України загальної позовної давності не вбачається можливим. З наданих заявником пояснень не зрозуміло, нарахування за лютий 2017 року, до яких входить період з 2016 року, це зобов`язання за актом здачі приймання робіт за січень 2017 року, чи за лютий 2017 року. Отже перевірити наявність підстав для застосування п. 5 ч. 1 ст. 152 ГПК України щодо відмови у видачі судового наказу з причин пропуску позовної давності не вбачається можливим.

Таким чином, вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, не підтверджуються доданими до неї документами; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу про стягнення суми грошової заборгованості, а також частково заявлена до стягнення сума стосується вимоги, за якою пройшов строк, який перевищує позовну давність

Згідно із ч. 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає відповідний наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Гука Андрія Вікторовича 5739,31 грн. заборгованості за договором № 3897/2016/01/нж від 30.12.2016 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на підставі п. п. 1, 5, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що у відповідності до ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст.ст. 148, 149, п. 1, 8 ч. 1, ч. 2 ст. 152, ст.ст. 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити комунальному підприємству “Наше місто” Запорізької міської ради (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-А, ідентифікаційний код 40545596) у видачі судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Гука Андрія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 5739,31 грн. заборгованості за договором № 3897/2016/01/нж від 30.12.2016 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Копію даної ухвали надіслати на адресу заявника та боржника у справі.

Звернути увагу учасників судового процесу, що з судовим рішенням можливо ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади: http://court.gov.ua/fair/sud5009/. Електронна адреса господарського суду Запорізької області: inbох@zp.arbitr.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її підписання (ст.ст. 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалу підписано 05.03.2020

Суддя В.В. Левкут