Рішення № 88026245, 20.02.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2020 справа № 914/2219/19

м.Львів

за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ

до відповідача: Комунального підприємства “Жовкватеплоенерго”, м.Жовква Львівської області

про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання грошового зобов`язання в сумі 149404,29 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

За участю секретаря Зарицькій О.Р.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть спору: на розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ до Комунального підприємства “Жовкватеплоенерго”, м.Жовква Львівської області про стягнення заборгованості в сумі 149404,29грн., з яких 80742,26грн. пені, 30321,51грн. 3% річних, 38340,52грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 04.11.2019р. провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 27.11.2019р.

20.11.2019 за вх.№48075/19 відповідач подав відзив на позовну заяву та заяву про зменшення заявленої до стягнення суми

Ухвалою суду від 27.11.2019 судове засідання відкладено на 11.12.2019р.

Ухвалою суду від 11.12.2019 за клопотання відповідача суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, продовжив строки підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання було призначено на 22.01.2020.

Ухвалою суду від 22.01.2020 підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 12.02.2020.

У судовому засіданні 12.02.2020 було оголошено перерву до 20.02.2020.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання 20.02.2020 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду під розписку в судовому засіданні 12.02.2020.

Представник відповідача в судове засідання 20.02.2020 не з`явився хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду під розписку в судовому засіданні 12.02.2020.

Позиція позивача.

Поданий позов позивач обґрунтовує тим, що 25.09.2017 між сторонами укладено договір постачання природного газу №6169/1718-ТЕ-21, за яким позивач зобов`язувався поставити відповідачу у 2017-2018 роках природний газ, а останній прийняти та оплатити газ до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Оскільки розрахунки за поставлений газ здійснювалися відповідачем несвоєчасно, всупереч строку, встановленого договором, позивач звернуся з цим позовом до суду про стягнення з відповідача 80742,26 грн пені, 30321,51 грн 3% річних та 38340,52 грн інфляційних втрат, у зв`язку з простроченням внесення платежів.

Позиція відповідача.

Позовні вимоги визнав частково з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях. Зазначив, що позивачем на підставі Договору №6169/1718-ТЕ-21 від 25.09.2017 року протягом жовтня-грудня 2017 року та січня-березня 2018 року було поставлено відповідачу природний газ на суму 7585313,71 грн. Розрахунки за спожитий природний газ здійснювались за рахунок власних коштів та за рахунок субвенції з державного бюджету щодо фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню. Розрахунки за спожитий природний газ на суму 599 551,00 грн. проводились відповідно до Договору № 68/110 про організацію взаєморозрахунків від 18 жовтня 2018 року та на суму 90129,21 грн. відповідно до Договору № 142/110 про організацію взаєморозрахунків від 07 листопада 2018 року шляхом проведення взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік». Згідно п. 6.1 Договору №6169/1718-ТЕ-21, остаточні розрахунки за газ здійснюється до 25 числа місяця (включно) наступного за місяцем поставки газу. Підписавши Договори про організацію взаєморозрахунків, позивач тим самим погодився на зміну умов, порядку та відповідальності з оплати за поставлений природний газ за 2018 рік. Просить позов задоволити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 49814,65 грн. пені, 9735,09 грн. 3% річних та 11536,43 грн. інфляційних втрат згідно поданого конррозрахунку. Загальна сума, яку визнає відповідача складає 71086,17 грн. В решті позовних вимог просить відмовити.

Крім того, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені на 80 %.

Обставини справи.

25.09.2017 між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) укладено Договір постачання природного газу №6169/1718-ТЕ-21 (надалі – Договір), відповідно п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

15.01.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору постачання природного газу №6169/1718-ТЕ-21 від 25.09.2017.

04.04.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до Договору постачання природного газу №6169/1718-ТЕ-21 від 25.09.2017.

Згідно п. 3.7. Договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, зокрема, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005р. №20. Сторони погодили, що із урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором (п.п. 8.1., 8.2., 8.3. договору).

У пп. 3, 4 п. 11.3 сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору; будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005р. №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Згідно з п. 12.1. договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. до 31.03.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

На підставі п. 2 Додаткової угоди №1 від 15.01.2018р. до Договору, абзац третій п. 6.1. Договору викладено в наступній редакції: «Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього Договору, укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів, тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2002р. №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором».

Також, на підставі п. 4 Додаткової угоди №1 від 15.01.2018р. до Договору, пп. 4 п. 11.3. Договору викладено в наступній редакції: «Будь-які спільні протокольні рішення або надані споживачем будь-які документи щодо оформлених та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002р. №256, проколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору».

Так, п. 8.2. Договору передбачалося, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11.01.2005р. №20.

На підставі п. 3 Додаткової угоди №1 від 15.01.2018р. до Договору, п. 8.2. Договору викладено в новій редакції: «У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 04.03.2002р. №256.

Як встановлено судом, на виконання зобов`язань за Договором, позивачем протягом жовтня 2017 – квітня 2018 поставлено, а відповідачем прийнято природний газ, загальною вартістю 7 585 313,71 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу за вказаний період:

- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2017р. на суму 291081,83 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2017р. на суму 1116729,90 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2017р. на суму 1374542,18 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2018р. на суму 1534627,40 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2018р. на суму 1633759,97 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2018р. на суму 1526152,86 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2018р. на суму 108419,57 грн

Акти підписані повноважними представниками сторін договору та скріплені їх печатками.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що за поставлений природний газ за договором відповідач розрахувався у повному обсязі, шляхом перерахування власних коштів і коштів, які перераховані постачальнику на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 та від 14.02.2018 №110.

Суд зазначає, що спір виник внаслідок нарахування постачальником споживачу пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасний розрахунок за одержаний природний газ на підставі договору.

ОЦІНКА СУДУ.

При ухваленні рішення суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу,надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Однією з підстав виникнення зобов`язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

25.09.2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач, за договором постачальник) та Міським комунальним підприємством «Жовкватеплоенерго» (відповідач, за договором споживач) укладено Договір №6169/1718-ТЕ-21 постачання природного газу.

Згідно умов даного договору, постачальник зобов`язувався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язувався оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 7585313,71 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, 30.11.2017, 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018, 31.03.2018 та 30.04.2018 (в матеріалах справи). Факт отримання природного газу у відповідних обсягах та вартістю, що вказані в актах, відповідачем не оспорюється.

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Однак, як зазначено позивачем у позовній заяві, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманих обсягів газу виконав з порушенням строків, встановлених п. 6.1. договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2018 між Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Жовківської райдержадміністрації, комунальним підприємством «Жовкватеплоенерго» та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» укладено Договір №68/110 про організацію взаєморозрахунків.

07.11.2018 між Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Жовківської райдержадміністрації, комунальним підприємством «Жовкватеплоенерго» та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» укладено Договір №142/110 про організацію взаєморозрахунків.

Предметами вказаних договорів є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам визначена статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік, відповідно до Порядку та умов надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018р. N 110.

Умовами Договору №68/110 про організацію взаєморозрахунків зокрема п.7, встановлено, що сторона четверта (Комунальне підприємство «Жовкватеплоенерго») перераховує на рахунок сторони останньої (Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») кошти у сумі 599 551,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 99925,17 грн. для погашення заборгованості за природний газ 2018 року згідно з договором від 25 вересня 2017р. №6169/1718-ТЕ-21.

Умовами Договору №142/110 про організацію взаєморозрахунків зокрема п.7, встановлено, що сторона четверта (Комунальне підприємство «Жовкватеплоенерго») перераховує на рахунок сторони останньої (Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») кошти у сумі 90129,21 грн., у тому числі податок на додану вартість 15021,54 грн. для погашення заборгованості за природний газ 2018 року згідно з договором від 25 вересня 2017р. №6169/1718-ТЕ-21.

Згідно положень ч.ч. 1, 2, 3 ст.12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз».

Постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.05.2005р. було затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, яким визначено механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, тощо за рахунок надходження до загального державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та ПАТ Укртрансгаз», а також за рахунок надходження до загального державного бюджету з погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого відстроченого, з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вуглевидобувними підприємствами.

З 01.01.2018 р. вартість пільг компенсувалася згідно Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою КМУ №256 від 04.03.2002р.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Такої позиції дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі касаційного суду у постанові від 31.05.2019р. по справі №924/296/18.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 8.2 Договору №6012/1718-БО-21, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 1 Додаткової угоди №1 до договору постачання природного газу від 05 вересня 2017 №6012/1718-БО-21, сторони погодили викласти п. 8.2 розділу 8 «Відповідальність сторін» Договору в наступній редакції: « 8.2 У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення»

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасне виконання зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу позивачем нараховано відповідачу 80742,26 грн. пені, а також 3% річних в розмірі 30321,51 грн. та інфляційне збільшення заборгованості на суму 38340,52 грн., згідно розрахунку, доданого до позовної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 6.2. Договору сторонами визначено, що оплата за природний газ повинна бути здійснена до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пп. 4 п. 6.3. Договору, оплата за природний газ здійснюється таким чином: шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

На підставі наявних матеріалів справи судом встановлено, що вартість поставленого споживачу природного газу за Договором була частково сплачена коштами, перерахованими згідно Порядку.

Здійснюючи перевірку доводів відповідача щодо відсутності з його сторони прострочень, невірним зарахуванням постачальником коштів, які надійшли згідно Порядку, що призвело до безпідставного нарахування пені, 3% річних та інфляційних та водночас аналізуючи долучений до позовної заяви розрахунок, наявні платіжні документи, банківські виписки по рахунку, судом встановлено наступне.

Природний газ поставлений на підставі акту приймання-передачі від 31.10.2017р. на суму 291081,83 грн. був оплачений відповідачем виключно власними коштами, 20.11.2017 оплата на суму 50000,00 грн., 15.12.2017 оплата на суму 100000,00 грн., 18.12.2017 оплата на суму 141081,83 грн..

Природний газ поставлений на підставі акту приймання-передачі від 30.11.2017р. на суму 1116729,90 грн. був оплачений відповідачем частково власними коштами, 18.12.2017 оплата на суму 625804,90 грн., 07.02.2018р. зараховано 340925,00 грн. (згідно постанови КМУ від 04.03.2002р. №256), 28.12.2017 оплата на суму 150000,00 грн. власними коштами.

Природний газ поставлений на підставі акту приймання-передачі від 31.12.2017р. на суму 1374542,18 грн. був оплачений відповідачем за рахунок коштів, перерахованих відповідно до постанови КМУ від 04.03.2002р. №256, а саме: 07.02.2018 на суму 445294,37 грн., 28.02.2018 на суму 929247,81 грн.

Природний газ поставлений на підставі акту приймання-передачі від 31.01.2018р. на суму 1534627,40 грн. був оплачений відповідачем за рахунок коштів, перерахованих відповідно до постанови КМУ від 04.03.2002р. №256, а саме: 28.02.2018 зарахування на суму 193266,89 грн., 28.03.2018 зарахування на суму 1224648,18 грн., 27.04.2018 зарахування на суму 116712,33 грн.

Природний газ поставлений на підставі акту приймання-передачі від 28.02.2018р. на суму 1633759,97 грн. був оплачений відповідачем за рахунок коштів, перерахованих відповідно до постанови КМУ від 04.03.2002р. №256, а саме: 27.04.2018 на суму 1633759,97 грн.

Природний газ поставлений на підставі акту приймання-передачі від 31.03.2018р. на суму 1526152,86 грн. був оплачений відповідачем частково власними коштами, а також за рахунок коштів, перерахованих відповідно до постанови КМУ від 04.03.2002р. №256, а саме: 27.04.2018р. зараховано 300091,00 грн. (згідно постанови КМУ від 04.03.2002р. №256), за 04.05.2018р. оплата власними коштами на суму 134481,43 грн., 14.05.2018 оплата власними коштами на суму 200000,00 грн, 11.06.2018 перераховано 11294,07 грн. (згідно постанови КМУ від 04.03.2002р. №256), 30.11.2018 перераховано 90129,21 грн. (згідно постанови КМУ від 14.02.2018р. №110), 30.11.2018 перераховано 599551,00 грн. (згідно постанови КМУ від 14.02.2018р. №110), 30.11.2018 оплата власними на суму 99025,75 грн., 12.12.2018 оплата власними коштами на суму 91580,43 грн.

Природний газ поставлений на підставі акту приймання-передачі від 30.04.2018р. на суму 108419,57 грн. був оплачений відповідачем власними коштами. Остаточний розрахунок відбувся 12.12.2018р. на суму 108419,57 грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки споживачем допущено прострочення внесення платежів у встановлений в п. 6.2. Договорі строк, він вважається таким, що прострочив.

Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, п. 8.2. Договору передбачалося, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005р. №20.

На підставі п. 3 Додаткової угоди №1 від 15.01.2018р. до Договору, п. 8.2. Договору викладено в новій редакції: «У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 04.03.2002р. №256.

Здійснивши перерахунок пені, суд зазначає, що за зобов`язаннями за жовтень 2017 року сума пені є більшою (3031,69 грн), однак оскільки позивач із заявою збільшення розміру пені за жовтень 2017 не звертався, то до стягнення підлягає пеня заявлена позивачем у розмірі 2031,64 грн.

Здійснивши перерахунок пені, суд зазначає, що за зобов`язаннями за листопад 2017 року сума пені є більшою (238,36), однак оскільки позивач із заявою збільшення розміру пені за листопад 2017 не звертався, то до стягнення підлягає пеня заявлена позивачем у розмірі 134,79 грн.

Нарахування пені за зобов`язання за грудень 2017 року, позивачем не здійснювалося, оскільки зарахування проведено відповідно до постанови КМУ від 04.03.2002р. №256.

Нарахування пені за зобов`язання за січень 2018 року, позивачем не здійснювалося, оскільки зарахування проведено відповідно до постанови КМУ від 04.03.2002р. №256.

Нарахування пені за зобов`язання за лютий 2018 року, позивачем не здійснювалося, оскільки зарахування проведено відповідно до постанови КМУ від 04.03.2002р. №256.

Здійснивши перерахунок пені, суд зазначає, що за зобов`язаннями за березень 2018 року сума пені є більшою (158128,35 грн), однак оскільки позивач із заявою збільшення розміру пені за березень 2018 не звертався, то до стягнення підлягає пеня заявлена позивачем у розмірі 69486,41 грн.

Здійснивши перерахунок пені, суд зазначає, що за зобов`язаннями за квітень 2018 року сума пені є більшою (20935,37 грн), однак оскільки позивач із заявою збільшення розміру пені за березень 2018 не звертався, то до стягнення підлягає пеня заявлена позивачем у розмірі 9089,42 грн.

Відтак до задоволення підлягає пеня у розмірі 80742,26 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд зазначає, що:

за зобов`язаннями за жовтень 2017 року сума, розрахована позивачем правильно та складає 371,64 грн.;

за зобов`язаннями за листопад 2017 року до стягнення підлягає 3% річних у сумі 80,70 грн., розрахованих за період з 26.12.2017 по 27.12.2017 від суми боргу 490925,00 грн. В стягненні 1148,87 грн. 3% річних нарахованих за період з 28.12.2017 по 06.02.2018, позивачу слід відмовити, оскільки 3% річних нараховані на суму боргу 340925,00 грн., яка погашена згідно постанови КМУ від 04.03.2002р. №256;

Нараховані 3% річних за зобов`язанням за грудень 2017 року у сумі 2959,62 грн, до стягнення не підлягають, оскільки 3% річних нараховані на суму боргу 1374542,18 грн., яка погашена згідно постанови КМУ від 04.03.2002р. №256.

Нараховані 3% річних за зобов`язанням за січень 2018 року у сумі 3500,98 грн, до стягнення не підлягають, оскільки 3% річних нараховані на суму боргу 1534627,40 грн., яка погашена згідно постанови КМУ від 04.03.2002р. №256.

Нараховані 3% річних за зобов`язанням за лютий 2018 року у сумі 4162,73 грн, до стягнення не підлягають, оскільки 3% річних нараховані на суму боргу 1633759,97 грн., яка погашена згідно постанови КМУ від 04.03.2002р. №256.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд зазначає, що за зобов`язаннями за березень 2018 року :

за період з 26.04.2018 по 03.05.2018 від суми боргу 1214767,79 грн. розмір 3% річних становить 798,75 грн.

за період з 04.05.2018 по 13.05.2018 від суми боргу 1080286,36 грн. розмір 3% річних становить 887,91 грн.

за період з 14.05.2018 по 29.11.2018 від суми боргу 880286,36 грн. розмір 3% річних становить 14470,46 грн.

за період з 30.11.2018 по 11.12.2018 від суми боргу 91580,43 грн. (у тому числі, з врахуванням погашення суми боргу 99025,72 грн. 29.11.2018) розмір 3% річних становить 90,33 грн.

При цьому, на суми боргу 300091,00 грн., 11294,07 грн., 599551,00 грн. та 90129,21 грн. нарахування не проводилося, оскільки борг погашений згідно постанов КМУ від 04.03.2002р. №256 та від 14.02.2018 №110.

Загальна сума 3% річних за березень складає 16247,45 грн.

Відтак, суд приходить до висновку, що до задоволення за зобов`язаннями за березень 2018 підлягають стягненню 3 % річних у сумі 16247,45 грн, в задоволенні решти вимоги по стягнення 3% річних за березень 2018 слід відмовити.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд зазначає, що за зобов`язаннями за квітень 2018 року сума, розрахована позивачем правильно та складає 1782,24 грн.

Загальна сума 3% річних, яка підлягає до стягнення складає – 18482,03 грн.

Щодо розрахунку інфляційних втрат.

Нарахування інфляційних втрат за зобов`язання за жовтень 2017, позивачем не здійснювалося.

Нараховані інфляційних втрат за зобов`язанням за листопад 2017 року у сумі 5113,88 грн, до стягнення не підлягають, оскільки інфляційні втрати нараховані на суму боргу, яка погашена згідно постанови КМУ від 04.03.2002р. №256.

Нарахування інфляційних втрат за зобов`язання за грудень 2017, позивачем не здійснювалося.

Нарахування інфляційних втрат за зобов`язанням за січень 2018 року у сумі 1283,84 грн, до стягнення не підлягають, оскільки інфляційні втрати нараховані на суму боргу, яка погашена згідно постанови КМУ від 04.03.2002р. №256.

Нарахування інфляційних втрат за зобов`язання за лютий 2018, позивачем не здійснювалося.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що за зобов`язаннями за березень 2018 року :

за період з 01.07.2018 по 31.10.2018 від суми боргу 880286,36 грн. розмір інфляційних втрат становить 25588,81 грн.

за період з 30.11.2018 по 11.12.2018 від суми боргу 91580,43 грн. розмір інфляційних втрат становить 1282,13 грн.

Відтак, суд приходить до висновку, що до задоволення за зобов`язаннями за березень 2018 підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 26870,94 грн, в задоволенні решти вимоги по стягнення інфляційних втрат за березень 2018 слід відмовити.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за зобов`язаннями за квітень 2018 року суд встановив, що сума інфляційних втрат розрахована позивачем правильно та складає 4713,62 грн.

Загальна сума інфляційних, яка підлягає до стягнення складає – 31584,56 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 80%, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

З огляду на викладені положення законодавства, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, тому суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р., про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У клопотанні про зменшення розміру пені відповідач зазначає, що КП "Жовкватеплоенерго" використовує природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Підприємство працює за тарифами для трьох груп споживачів: населення, бюджетні установи та госпрозрахункові підприємства, які не покривають витрати виробництва. Порушення порядку та строків розрахунків відбулося не з вини відповідача, оскільки зумовлене збитковістю господарської діяльності підприємства у зв`язку з наявністю значної заборгованості споживачів за надані послуги. На підтвердження вказаного відповідачем долучено довідки про наявність кредиторської та дебіторської заборгованості, копії звіту про фінансові результати за 9 місяців 2019, які свідчать про збитковість підприємства. Також, відповідач посилається на повну оплату боргу та недоведеність позивачем понесення збитків, внаслідок прострочення оплати відповідачем платежів за отриманий природний газ.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру пені у даній справі, суд бере до уваги наступні обставини:

- поставлений позивачем протягом жовтня 2017 - квітня 2018 природний газ, оплачений відповідачем у повному обсязі;;

- основним різновидом господарської діяльності відповідача є постачання теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (у т.ч. в учбові заклади, дитячі садки, оздоровчі санаторії, лікарні та ін.), тому господарська діяльність відповідача є суспільно необхідною та відіграє особливу соціальну роль;

- невиконання зобов`язань зумовлено порушенням строків розрахунків за надані відповідачем послуги зі сторони населення, підприємств, установ, організацій;

- позивач не подав суду доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.

Окрім того, суд вважає, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з КП "Жовкватеплоенерго" пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, статус відповідача, який має стратегічне значення для регіону, а також те, що відповідач сплатив суму основного боргу, беручи до уваги, що окрім пені позивач нараховує 3% річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, а також те, що сплата пені у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість постачання теплової енергії населенню, суд вважає за можливе задоволити клопотання відповідача частково та застосувати ч.3 ст.551 ЦК України і ч.1 ст.233 ГК України та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50 % та стягнути з відповідача 40371,13 грн. пені. Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.

Судові витрати.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз`яснено, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи наведене, відповідно до ст. 129 ГПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2007,14 грн.

Окрім того, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем заявлено вимогу майнового характеру: про стягнення 149404,29 грн. Відтак, до сплати підлягав судовий збір в сумі 2241,07 грн.

Позивачем згідно платіжного доручення №7008612 від 17.09.2019 сплачено судовий збір в розмірі 2242,00 грн.

Відтак, сума зайво сплаченого судового збору становить 0,93 грн. Остання підлягає поверненню за клопотанням позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Жовкватеплоенерго” (80300, Львівська область, м.Жовква, вул.Л.Українки, 5, ідентифікаційний код 22356022) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 40371,13 грн. пені, 18482,03 грн. 3% річних, 31584,56 грн. інфляційних втрат, 2007,14 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 03.03.2020

Суддя Кітаєва С.Б.