Рішення № 88026175, 05.03.2020, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 рокуСправа № 912/25/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу №912/25/20

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

до: Військової частини 2269 Національної гвардії України, 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія. вул. Діброви, 77/95

про стягнення 3 981,00 грн

без виклику сторін (судове засідання не проводилось).

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, яка містить вимоги до Військової частини 2269 Національної гвардії України (далі - Військова частина, відповідач ) про стягнення 3 981,00 грн, з яких: 2 458,62 грн пені, 449,75 грн 3% річних, 1 072,63 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань по договору постачання природного газу №4102/17-ТЕ(Т)-18 від 06.10.2017 в частині оплати.

Ухвалою від 08.01.2020 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та постановив розгляд справи проводити без виклику сторін.

22.01.2020 відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені, в якому останній просить максимально зменшити розмір пені.

30.01.2020 до суду від позивача надійшло заперечення №14/4-546-20 від 27.01.2020 на клопотання відповідача про зменшення пені. Позивач просить при розгляді питання зменшення пені врахувати значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств споживачів, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювальних сезонів 2017/2018, 2018/2019 та 2019/2020 років. Нафтогаз виконує покладені на нього урядом спеціальні обов`язки в повній мірі, незважаючи на збитки внаслідок виконання таких обов`язків та накопичення боргів за газ значною частиною цих контрагентів. Продаж та постачання природного газу на умовах ПСО принесли компанії збиток у розмірі майже 2,9 млрд грн. Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду 2019-2020р. Крім того, держава, покладаючи на AT "НАК "Нафтогаз України" спеціальні обов`язки з постачання природного газу, не виконує свої зобов`язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб`єктом, тим самим спричиняючи до збитків.

Також позивач зазначає, що до матеріалів справи відповідачем не додано жодного документу, який би міг свідчити про можливість зменшення штрафних санкцій, зокрема документів на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача та неможливості ним здійснення вчасної оплати. Враховуючи зазначене, позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, і вважає клопотання про зменшення пені таким, що не може бути задоволеним.

31.01.2020 суд розпочав розгляд справи по суті.

04.03.2020 суд продовжив розгляд справи по суті.

Судом досліджено докази у справі та письмові пояснення сторін, викладені в заявах по суті справи.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, врахувавши пояснення сторін, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, подані сторонами у справу.

06.10.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Військовою частиною 2269 Національної гвардії України (Споживач) укладено договір постачання природного газу №4102/17-ТЕ(Т)-18 (далі - Договір) (а. с. 12-21).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перейменовано Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Дата набрання чинності постанови - 20.03.2019.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, постачальник зобов`язується передати у власність споживачеві у 2017 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

За умовами п. 1.2. Договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 по 31 грудня 2017 (включно) газ обсягом до 38 тис куб. метрів, у тому числі за місяцями, згідно наведеної у п. 2.1. таблиці.

Згідно з п. 3.1. Договору постачальник передає споживачу газ у його загальному потоці у разі передачі:

- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.

Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до п. 4.1. Договору кількість газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу у відповідності до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493.

В розділі 5 Договору сторонами узгоджено ціну газу.

Так, згідно з пунктом 5.2. Договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що загальна вартість цього договору становить 187 796,00 грн, крім того ПДВ - 37 559, 20 грн, разом з ПДВ - 225 355, 20 грн.

Згідно з умовами п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За змістом розділу 12 Договору, Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.12.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір постачання природного газу від 06.10.2017 № 4102/17-ТЕ (Т)-18 підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

На виконання умов договору позивач протягом періоду з жовтня 2017 по грудень 2017 включно поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 112 137,94 грн, що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу:

- від 31.10.2017 на суму 9 897,84 грн;

- від 30.11.2017 на суму 43 707,05 грн;

- від 31.12.2017 на суму 58 533,05 грн.

Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них. Спір між сторонами з приводу об`єму та вартості поставленого газу відсутній.

Між тим, як повідомляє позивач, відповідач розрахувався за поставлений природний газ з порушенням встановлених договором строків, що є порушенням зобов`язання, у зв`язку з чим позивач нарахував 2 458,62 грн пені, 449,75 грн 3 % річних та 1 072,63 грн інфляційних втрат, які просить стягнути згідно поданого позову.

При вирішенні спору у даній справі господарський суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу вимог частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

У п. 8.2 Договору сторони узгодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов`язання.

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Згідно з розрахунком позивача сума пені та 3% річних за невчасну сплату заборгованості за газ, отриманий у жовтні 2017 за період 28.11.2017 по 07.02.2018 складає 289,24 грн пені та 52,91 грн 3% річних; у листопаді 2017 за період 26.12.2017 по 12.02.2018 складає 919,02 грн пені та 168,11 грн 3% річних; у грудні 2017 за період 26.01.2018 - 28.03.2018 складає 1 250,36 грн пені та 228,73 грн 3% річних.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені встановлено, що нарахування пені проведено у відповідності до встановленого договором розміру (16,4% річних), що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ. Розрахунок відповідає фактичному періоду прострочення, нарахування проведено по сумам, по яким допущено прострочення оплати.

Враховуючи викладене, є обґрунтованою вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 446,16 грн, та 2 458,62 грн пені.

Згідно з розрахунком позивача, інфляційні втрати за невчасну сплату заборгованості за газ, отриманий у жовтні 2017 за період грудень 2017, січень 2018 складають 134,06 грн; у листопаді 2017 за період січень 2018 - 655,61 грн; у грудні 2017 за період лютий 2018 - 282,96 грн.

Щодо розрахунку інфляційних втрат, суд враховує, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Разом з тим, позивачем нараховано інфляційні втрати за зобов`язаннями жовтня 2017 по періоду нарахування січень 2018 з урахуванням встановленого індексу інфляції за попередній місяць, тобто "інфляційні" нараховані на "інфляційні", що є неправомірним.

Суд враховує останню правову позицію, викладено в постанові Верховного суду від 14.01.2020 у справі № 924/532/19, відповідно до якої зазначено:

"29. Враховуючи положення статей 3, 509, 625 ЦК України, за змістом яких передбачається правомірне нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період, касаційна інстанція відхиляє безпідставне твердження скаржника про те, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від якої колегія суддів не вбачає підстав відступати".

З урахуванням наведеної вище позиції, за розрахунком суду інфляційні за зобов`язаннями жовтня 2017 становлять:

- з суми боргу 9 897,84 грн за грудень 2017 інфляційні втрати становлять 98,98 грн;

- з суми боргу 2 239,39 грн за січень 2018 інфляційні втрати становлять 33,59 грн;

всього за зобов`язаннями жовтня інфляційні становлять 132,57 грн;

Інфляційні за зобов`язаннями листопада - грудня 2017 нараховано позивачем правомірно.

Всього, враховуючи розрахунок позивача та суду, інфляційні втрати за зобов`язаннями жовтня - грудня 2017 становлять 1071,14 грн.

Підстави для стягнення решти інфляційних втрат, нарахованих позивачем неправомірно, відсутні.

Разом з цим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені з тих підстав, що зобов`язання за Договором купівлі-продажу природного газу №4102/17-ТЕ(Т)-18 від 06.10.2017 було прострочено Військовою частиною з незначним періодом та позивач не поніс ніяких збитків у зв`язку з вказаним простроченням. Крім того, відповідач зазначає, що Військова частина підтримує постійну бойову готовність з огляду на ситуацію, яка склалась в Україні. Відповідач зазначає, що несвоєчасна оплата за використаний на потреби теплопостачання природний газ, що стала наслідком нарахування штрафних санкцій вказаних в позові, виникла внаслідок несвоєчасної сплати населенням плати за отримані послуги з теплопостачання.

Із змісту клопотання відповідача про зменшення пені вбачається, що останній просить максимально зменшити розмір нарахованої пені.

При розгляді клопотання про зменшення розміру пені суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України .

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 27.03.2019 у справі №912/1703/18.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши доводи відповідача, викладені у клопотанні про зменшення розміру пені, суд враховує, що Військова частина 2269 Національної гвардії України є неприбутковою організацією та фінансується виключно з державного бюджету. Відповідач здійснює виконання специфічних функцій, пов`язаних із захистом обороноздатності держави, та, як зазначено в клопотанні - першочергово виконує саме вказані завдання. В свою чергу, природний газ згідно Договору постачався виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення і постачання гарячої води населенню, а отже вчасність розрахунку відповідача за отриманий газ залежав від стану розрахунку населення за отриманні послуги, щодо якого, як повідомляє відповідач, мало місце невчасне надходження платежів.

Суд також враховує, що основне зобов`язання виконано відповідачем повністю, період прострочення незначний та позивач не доводить понесення ним збитків внаслідок прострочення відповідача. Окрім того, позивач отримує певну компенсацію через прострочення оплати відповідачем шляхом нарахування інфляційних втрат і 3% річних, щодо яких сум встановив наявність підстав для стягнення.

Відтак, нарахована позивачем до стягнення пеня визнається судом "значним стягненням" у порівнянні з невстановленими збитками кредитора (позивача) у справі.

Одночасно суд також враховує заперечення позивача, згідно яких зазначено, що позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, АТ НАК "Нафтогаз України", як підприємство державного сектору економіки, є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розрахуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу, може призвести до соціально та економічно негативних наслідків для держави.

За таких обставин, господарський суд, дотримуючись принципів справедливості, пропорційності у господарському судочинстві, збалансованості інтересів сторін, задовольняє клопотання відповідача та зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 30%, що дорівнює 737,59 грн.

Згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому. судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини 2269 Національної гвардії України (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія. вул. Діброви, 77/95, ідентифікаційний код 14322859) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) - 737,59 грн пені, 449,75 грн 3% річних та 1 071,14 грн інфляційних втрат, а також 1 920,28 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за адресою: 01601, м. Київ, вул.Б. Хмельницького, 6 та Військовій частині 2269 Національної гвардії України за адресою: 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія. вул. Діброви, 77/95.

Повне рішення складено 05.03.2020.

Суддя В.В.Тимошевська