Рішення № 88025792, 02.03.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2020Справа № 910/17301/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЕКСІМ"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення заборгованості 80 990,81 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" стягнення 80990,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо своєчасної сплати вартості поставленого товару за договором поставки №ЦЗВ 07-08918-01 від 17.10.2018, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 11696,53 грн., пеню у розмірі 69294,28 грн.

За наслідками автоматизованого розподілу позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" передано судді Селівону А.М.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" передано судді Картавцевій Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: надати обґрунтований розрахунок заявлених до стягнення сум із відомостями про конкретно взятий позивачем період нарахування пені та 3% річних; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

26.12.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач у позові просив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/17301/19 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

17.01.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення пені у розмірі 40077,24 грн та зменшити розмір нарахованої пені (29217,04 грн) та 3% річних (11696,53 грн), оскільки, строк прострочення оплати був незначний та жодних збитків позивачу завдано не було.

13.02.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшов детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

20.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві на позов, суд

ВСТАНОВИВ:

17.10.2018 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір поставки №ЦЗВ-07-08918-01 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник - прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка і кількість якої вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені в цьому договорі. Найменування продукції: елементи електричних схем (реле електромагнітне).

Відповідно до п. п. 4.1., 4.3. Договору з урахуванням Додаткової угоди №1 від 29 грудня 2018 року, ціна визначається даним договором і приймається в національній валюті України - гривні, на умовах СРТ (перевезення сплачено до …) пункт призначення - відділ матеріальних ресурсів м. Фастів філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця», Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації до даного договору. Загальна сума договору складає 3435510,00 грн, крім того ПДВ 20% - 687102,00 грн, що разом становить - 4122612,00 грн.

За змістом п. 5.1 Договору постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (перевезення сплачено до …) пункт призначення - відділ матеріальних ресурсів м. Фастів філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця», Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48 (відповідно до вимог «ІНКОТЕРМС» ред. 2010).

Згідно з п. 5.3 Договору датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції замовником у відділі матеріальних ресурсів м. Фастів філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця», Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 10 банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію продукції, обумовлену згідно з п. 5.2 та при наявності документів зазначених в п. 7.1 цього договору.

У разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення. При розрахунку пені постачальник враховує умови п. 6.5 даного договору, якщо випадки несвоєчасного постачання продукції мали місце (п. 10.6 Договору).

Відповідно до п. 13.7 Договору з урахуванням Додаткової угоди №1 від 29 грудня 2018 року термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.03.2019. Проте в частині оплати - до повного виконання сторонами зобов`язань та в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника, - до повного виконання.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що у період з 30.10.2018 по 21.06.2019 позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 4122612,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 120 від 30.10.2019, № 121 від 31.10.2018, № 132 від 29.11.2018, № 17 від 04.04.2019, № 26 від 07.06.2019, № 28 від 21.06.2019.

Також до матеріалів справи долучені копії податкових накладних, роздрукованих з Єдиного реєстру податкових накладних, на підтвердження факту реєстрації їх згідно з умовами п. 6.1 Договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем було не своєчасно здійснено оплату вартості поставленої продукції за видатковими накладними № 120 від 30.10.2019, № 121 від 31.10.2018, № 132 від 29.11.2018, № 17 від 04.04.2019, № 26 від 07.06.2019, № 28 від 21.06.2019, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 11696,53 грн., пеню у розмірі 69294,28 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) було укладено договір поставки №ЦЗВ-07-08918-01 від 17.10.2018, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник - прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка і кількість якої вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені в цьому договорі. Найменування продукції: елементи електричних схем (реле електромагнітне).

Згідно з п. 5.3 Договору датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції замовником у відділі матеріальних ресурсів м. Фастів філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця», Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною.

Як встановлено судом, у період з 30.10.2018 по 21.06.2019 позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 4122612,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 120 від 30.10.2019, № 121 від 31.10.2018, № 132 від 29.11.2018, № 17 від 04.04.2019, № 26 від 07.06.2019, № 28 від 21.06.2019.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 10 банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію продукції, обумовлену згідно з п. 5.2 та при наявності документів зазначених в п. 7.1 цього договору.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, на виконання умов Договору були оформлені та зареєстровані податкові накладні на кожну партію поставленої продукції, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, роздрукованих з Єдиного реєстру податкових накладних, та квитанціями з посиланням на дату їх реєстрації.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що відповідач повністю розрахувався за поставлений товар, проте допустив прострочення здійснення таких розрахунків, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 3% річних у розмірі 11696,53 грн та пені у розмірі 69294,28 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 10.6 Договору визначено, що в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення. При розрахунку пені постачальник враховує умови п. 6.5 даного договору, якщо випадки несвоєчасного постачання продукції мали місце.

Так, податкову накладну № 121 було зареєстровано 09.11.2018, відтак, оплата поставленого товару за видатковою накладною № 120 від 30.10.2018 мала бути здійснена до 23.11.2018 включно, однак, фактично була здійснена 19.12.2018.

Податкову накладну № 124 було зареєстровано 09.11.2018, відтак, оплата поставленого товару за видатковою накладною № 121 від 31.10.2018 мала бути здійснена до 23.11.2018 включно, однак, фактично була здійснена 19.12.2018.

Податкову накладну № 132 було зареєстровано 29.11.2018, відтак, оплата поставленого товару за видатковою накладною № 132 від 29.11.2018 мала бути здійснена до 13.12.2018 включно, однак, фактично була здійснена 31.01.2019.

Податкову накладну № 21 було зареєстровано 16.04.2019, відтак, оплата поставленого товару за видатковою накладною № 17 від 04.04.2019 мала бути здійснена до 02.05.2019 включно, однак, фактично була здійснена 30.07.2019 на суму 245376,00 грн та 01.08.2019 на суму 245376,00 грн.

Податкову накладну № 30 було зареєстровано 19.06.2019, відтак, оплата поставленого товару за видатковою накладною № 26 від 07.06.2019 мала бути здійснена до 04.07.2019 включно, однак, фактично була здійснена 23.08.2019.

Податкову накладну № 31 було зареєстровано 04.07.2019, відтак, оплата поставленого товару за видатковою накладною № 28 від 21.06.2019 мала бути здійснена до 18.07.2019 включно, однак, фактично була здійснена 23.08.2019.

В той же час, відповідачем у відзиві заявлено позовну давність до вимог про стягнення заборгованості у розмірі 40077,24 грн за видатковими накладними № 120 від 30.10.2018 та № 121 від 31.10.2018.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 1, 2 статті 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені); про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; про переведення на співвласника прав та обов`язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); у зв`язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу); про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності щодо стягнення неустойки (пені), з огляду на заявлені періоди нарахування пені (з 24.11.2018 по 19.12.2018 за видатковими накладними № 120 від 30.10.2018 та № 121 від 31.10.2018), дату звернення до суду з даним позовом - 06.12.2019, суд доходить висновку про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені за період з 24.11.2018 до 06.12.2018, оскільки позовна давність до вимог про стягнення пені за вказані періоди сплинула, що в силу ст. 267 Цивільного кодексу України має наслідком відмову в позові в цій частині.

З огляду на наведене, розмір неустойки, за вирахуванням суми пені за період пропуску позовної давності (за видатковими накладними № 120 від 30.10.2018 та № 121 від 31.10.2018), складає 50057,21 грн, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЕКСІМ" щодо стягнення пені у розмірі 69294,28 грн підлягають задоволенню частково, у розмірі 50057,21 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення 11696,53 грн. 3% річних за прострочення сплати вартості поставленого товару.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних за прострочення оплати, суд зазначає, що здійснений позивачем розрахунок є обґрунтований, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повність, а саме у розмірі 11696,53 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо клопотання відповідача про можливість зменшення розміру пені та 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В той же час, відповідачем не надано будь-яких доказів у підтвердження своїх доводів про відсутність фінансування, зменшення надходжень коштів тощо, що, за твердженнями відповідача стало причиною несвоєчасної оплати за Договором.

Більше того, умовами Договору розмір пені визначений у розмірі облікової ставки Національного банку від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення, що вдвічі менше передбаченого законодавством максимального розміру пені - подвійної облікової ставки.

Також, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено зменшення суми нарахування 3% річних за рішенням суду, оскільки, приписи ст. 551 Цивільного кодексу України встановлюють таку можливість лише щодо неустойки, у свою чергу 3% річних не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

За наведених обставин, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо можливості зменшення пені, яка підлягає стягненню у даній справі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової (професійної правничої) допомоги №29/10/2019-01 від 29.10.2019, який укладений з Адвокатським об`єднанням «Когнітор», акт приймання-передачі наданих юридичних (адвокатських) послуг №29/10/2019-01/001, а також виписку, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЕКСІМ" перерахувало Адвокатському об`єднанню «Когнітор» грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, призначення платежу: оплата за надання правової допомоги згідно п. 4.3.1 договору №29/10/2019-01 від 29.10.2019.

Так, судом встановлено, що 29.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЕКСІМ" та Адвокатським об`єднанням «Когнітор» було укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги №29/10/2019-01, відповідно до якого клієнт доручає і оплачує, а виконавець бере на себе зобов`язання з надання клієнту правової допомоги (професійної правничої допомоги у вигляді юридичних/адвокатських послуг) на умовах, передбачених цим договором.

За змістом пункту 4.2 вказаного договору оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений в цьому договорі або на інші банківські реквізити, зазначені виконавцем у відповідному повідомлені.

На підтвердження виконання робіт, обумовлених договором про надання правової (професійної правничої) допомоги №29/10/2019-01 від 29.10.2019 позивачем надано акт приймання-передачі наданих юридичних (адвокатських) послуг №29/10/2019-01/001, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Згідно вказаного акту, вартість послуг за цим актом становить 10000,00 грн, які були сплачені клієнтом на рахунок адвокатського об`єднання, що підтверджується банківською випискою.

Повноваження адвоката Тимошенка П.О. підтвердженні довіреністю № 21/11-19 від 21.11.2019 та свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ВН № 000525 від 24.07.2019.

Разом з тим, відповідач заперечує проти стягнення з нього витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою вказуючи, зокрема, на не співмірність витрат із складністю справи, а також зазначає, що позовну заяву підписано особисто директором позивача, відтак, встановити, що позов було підготовлено саме АО «Когнітор» неможливо.

Суд зазначає, що позивачем подано достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським об`єднанням «Когнітор» професійної правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЕКСІМ" в межах даної справи, разом з тим твердження відповідача є необґрунтованими, оскільки, підписання позову безпосередньо директором позивача не спростовує факту надання йому професійної правничої допомоги відповідно до умов договору, а розмір, який заявлений позивачем до стягнення є співмірним із складністю справи.

Так, витрати на професійну правничу допомогу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Ексім» (04053, м. Київ, Кудрявський Узвіз, 3А, офіс 63; ідентифікаційний код: 41104270) пеню у розмірі 50057 (п`ятдесят тисяч п`ятдесят сім) грн 21 коп., 3% річних у розмірі 11696 (одинадцять тисяч шістсот дев`яносто шість) грн 53 коп., судовий збір у розмірі 1464 (одна тисяча чотириста шістдесят чотири) грн 72 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7624 (сім тисяч шістсот двадцять чотири) грн 78 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева