Рішення № 88025775, 05.03.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/4/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Івано-Франківської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Голт-В"

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 46654,38грн.

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківська міська рада звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голт-В" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 46654,38грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки - територіальної громади м.Івано-Франківська зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати за період з 29.12.17 по 03.12.18 в розмірі 46654,38грн., які позивач, посилаючись на норми статті 7 Закону України "Про оренду землі", статей 120, 206 Земельного кодексу України та статей 377, 1212-1214 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою суду від 08.01.20 зазначену позовну заяву залишено без руху та встановлено Івано-Франківській міській раді строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме подання до суду доказів сплати судового збору в сумі 181,00грн.

23.01.20 позивачем подано заяву про усунення недоліків вих.№133/11.1-03/14в від 23.01.20 (вх.№1141/20 від 23.01.20) із доказами сплати судового збору, відтак ухвалою суду від 23.01.20 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк: у 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позов, 5 (п`ять) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для надання суду заперечення; п`ять днів з дня отримання ухвали на подання суду відповідну обґрунтовану заяву (клопотання) у разі наявності у відповідача заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строк на подачу заяв по суті справи протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі; роз"яснено сторонам, що в разі ненадання відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, відтак, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Ухвала про відкриття провадження у справі направлена відповідачу у відповідності до вимог ст.120 ГПК України рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною позивачем в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг сформовано на запит суду №1006166520 від 09.01.20): вул. О.Кобилянської, 22, м. Івано-Франківськ, 76018.

Також, відповідно до ч.6ст.120 ГПК України, суд повідомляв відповідача про відкриття провадження у справі телефонограмою №15/2020 від 04.03.20, однак зазначену телефонограму відповідачем не прийнято - засіб зв"язку з відповідачем, зазначений у ЄДРЮОФОПГФ, не відповідає(зв"язок відсутній).

Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.01.20 повернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з відміткою пошти "інші причини".

Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.01.20 оприлюднено 28.01.20 на веб-сторінці Єдиного державного реєстру судових рішень за веб-адресою: http://reestr.court.gov.ua/; №рішення: 87149660, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Суд констатує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Верховний Суд у справі № 916/3188/16 зазначив, що держава в особі судових органів має забезпечити заінтересованим особам право на використання наявних засобів правового захисту. Заінтересовані особи, в свою чергу, повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони в реалізації її права на виконання судового рішення.

Крім того, аналізуючи питання вручення судового рішення у розрізі отримання кореспонденції, неможливо оминути увагою і рішення Європейського суду з прав людини від 28 серпня 2018 року у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії». Так, Євросуд зазначив, що національні суди повідомляли заявника (фізичну особу — підприємця) про судові засідання відповідно до внутрішнього процесуального законодавства, зокрема, надсилали повідомлення на адресу реєстрації та фактичного перебування бізнесу. Більше того, інформація стосовно слухання справи була доступна на сайті суду. За таких обставин, на думку Євросуду, національні суди продемонстрували належну ретельність у питанні повідомлення заявника згідно з внутрішнім процесуальним законодавством для того, щоб заявник міг представити свою позицію, а тому порушення Конвенції немає.

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

У відповідності до ч.3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Обставини справи, дослідження доказів.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна №181806817 від 20.09.19 Івано-Франківська міська рада є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:03:002:0376.

02.04.19 позивачем на адресу відповідача направлено лист-повідомлення №253/34.3-02/18в щодо проведення обстеження земельної ділянки по вул. Кобилянської, 22 та 22 Г у м. Івано-Франківськ на предмет дотримання вимог земельного законодавства (наявності правовстановлюючих документів) у період з 15.04.19 по 25.04.2019 р.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Положення про Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради», затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради 14.12.2018р. №375-22, «Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 28.08.2014 р. № 1508-47 із змінами від 07.062019 р. № 1508-47, інспекторами з самоврядного контролю управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 27 серпня 2019 року проведено обстеження земельної ділянки по вул. Кобилянської, 22, та 22 Г у м.Івано-Франківськ на предмет дотримання вимог земельного законодавства (наявності правовстановлюючих документів) на земельну ділянку (кадастровий номер 2610100000:03:002:0376).

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки №251 від 27 серпня 2019 року, у якому зазначено, що в процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження земельної ділянки встановлено, що:

- земельна ділянка по вул. Кобилянської, 22, 22 Г та 24 (кадастровий номер 2610100000:03:002:0376) використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Голт-В" та ТОВ "Імперія-ІФ" (на ній розміщені адміністративно-складські приміщення, картоплесховище та овочесховище);

- власником картоплесховища загальною площею 589,5кв.м з 29.12.17 до 04.12.18 було Товариство з обмеженою відповідальністю "Голт-В" на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів серія та номер 1477 від 21.12.17, дата реєстрації об"єкта нерухомого майна 29.12.17, з 04.12.18 власником картоплесховища є ТОВ "Імперія-ІФ" (реєстраційний номер нерухомого майна 1413741526101), дата державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав 04.12.18;

- відповідно до даних, отриманих з Головного управління ДФС в Івано - Франківській області (лист № 176/09-19-55-12-19 від 04.10.2018) ТОВ "Голт-В" не декларує та не сплачує податкові зобов`язання за користування землею по вул. Кобилянської, 22, 22 Г та 24.

Згідно розрахунку Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради розмір безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати за період з 29.12.17 по 03.12.18 становить 46654,38грн.

Зазначений розрахунок проводився на підставі витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки площею 0,3371 (кадастровий номер 2610100000:03:002:0376) за 2019 рік з врахуванням того, що площа земельної ділянки під забудовою, що належала відповідачу, становила 0,10554га.

07.10.19 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 817/01-18/18в (з Актом обстеження земельної ділянки №232 від 22.04.2019 р. та розрахунком суми безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності на території м. Івано-Франківська) з пропозицією добровільно сплатити 46654,38 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

Відповіді на зазначену претензію та доказів сплати відповідачем 46654,38 грн. безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати матеріали справи не містять.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 14 Конституції України врегульовано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Приписами частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

На підставі належних доказів, що містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що власником картоплесховища загальною площею 589,5кв.м з 29.12.17 до 04.12.18 було Товариство з обмеженою відповідальністю "Голт-В". При цьому в матеріалах справи відсутній укладений договір оренди земельної ділянки між Івано-Франківською міською радою та відповідачем, як і відсутні докази проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, відтак суд констатує, що відповідач у спірний період користувався цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відносини з приводу безпідставного отримання чи збереження майна врегулювано главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1,2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав і важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З аналізу вищенаведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Згідно з частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено положеннями частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати, як в період зазначений у позові, так і на сьогоднішній день є сформованим об`єктом цивільних прав.

Поряд з цим основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з положеннями частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Крім того, приписи статті 288 Податкового кодексу України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Матеріали справи містять витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,3371 га (кадастровий номер 2610100000:03:002:0376) за 2017-2019 роки.

В контексті наведеного, в наявності порушене право позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати. При цьому розрахунок позивача визнається судом арифметично правильним.

Висновок суду.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд встановив, що відповідач набув право власності на об`єкт нерухомого майна, право користування земельною ділянкою не оформив і здійснював користування нею, не сплачуючи орендну плату.

Як передбачено ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Тому відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки у спірний період, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки. Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 46654,38грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 29.12.17 по 03.12.18 обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 1921,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1754 від 10.12.19.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голт-В" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 46654,38грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голт-В"(вул. О.Кобилянської, 22, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 0992590780) на користь Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 33644700) 46654,38(сорок шість тисяч шістсот п"ятдесят чотири гривні тридцять вісім копійок) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати та 1921,00(одну тисячу дев"ятсот двадцять одну гривню) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.03.2020

Суддя Матуляк П. Я.