Рішення № 88025644, 02.03.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/2/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2020 Справа № 908/3598/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Проскуряков К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи № 908/947/19

За позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720)

До відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Лермонтово” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26-а; код ЄДРПОУ 39273127)

про стягнення 14 929,61 грн.

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

27.12.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Лермонтово” про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 5217/1617-ТЕ-13 від 20.10.2016 у розмірі 14 929,61 грн., у тому числі 8 814,72 грн. пені, 1 403,61 грн. 3% річних та 4 711,28 грн. інфляційних витрат.

27.12.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 02.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3598/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 29.01.2020, запропоновано сторонам надати суду відповідні документи.

23.01.2020 до Господарського суду Запорізької області від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Лермонтово” надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 23.01.2020 (вх. № 1649/08-08/20 від 23.01.2020), згідно з якими відповідач частково заперечив проти заявлених позовних вимог та просить суд позовні вимоги задовольнити частково, зменшити розмір заявленої позивачем пені до 10 відсотків від заявленої суми, а саме до 881,47 грн.

Ухвалою від 29.01.2020 по справі №908/3598/19 судом оголошено перерву, запропоновано позивачу у строк до 14.02.2020 направити на адресу відповідача та суду відповідь на відзив, запропоновано відповідачу у строк до 28.02.2020 направити на адресу позивача та суду заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Судом встановлено, що 10.02.2020 позивачем та відповідачем отримано ухвалу суду про оголошення перерви від 29.01.2020.

Станом на 02.03.2020 документи запропоновані ухвалою від 29.01.2020 від позивача та відповідача до суду не надійшли.

У судовому засіданні 02.03.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 20.10.2016 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (ПАТ НАК “Нафтогаз України”, позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Лермонтово” (ОСББ «Лермонтово», відповідач) укладено договір № 5217/1617-ТЕ-13 постачання природного газу (Договір), на виконання якого позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 272 934,81 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Оплату за переданий газ ОСББ «Лермонтово» здійснювало несвоєчасно та не виконало зобов`язання у строк, визначений Договором, чим порушило умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 6.1. Договору.

У зв`язку із несвоєчасною оплатою відповідачем за отриманий природний газ, позивач нарахував пеню за неналежне виконання умов договору у розмірі 8 814,72 грн., 3% річних у розмірі 1 403,61 грн. та інфляційні втрати на суму 4 711,28 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на п. п. 6.1., 8.2. Договору № 5217/1617-ТЕ-13 від 20.10.2016, ст. ст. 193, 216, 217, 231, 264, 265 ГК України, ст. ст. 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України та просить суд стягнути позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву відповідач частково заперечив проти позовних вимог посилаючись на те, що ОСББ «Лермонтово» є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку. Відповідач використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії мешканцям будинку, не займається будь-якою підприємницькою діяльністю, а здійснення оплати поставленого позивачем природного газу значною мірою залежить від своєчасного внесення мешканцями будинку відповідних внесків на його утримання. Саме несвоєчасні розрахунки мешканців будинку з відповідачем за внески на утримання будинку зумовили затримку в оплаті поставленого природного газу. Також враховуючи, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом більш ніж через два роки після остаточного розрахунку з ним відповідачем, в даному випадку позивачем застосовані господарські санкції не з метою стимулювання відповідача виконати основне грошове зобов`язання за договором, а направлені на отримання додаткових прибутків для позивача. Враховуючи викладене, відповідач просить суд позов задовольнити частково та зменшити розмір пені до десяти відсотків від заявленої суми пені, а саме до 881,47 грн.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі – Постачальник, позивач, АТ «НАК «Нафтогаз України») та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Лермонтово” (далі – Споживач, відповідач, ОСББ “Лермонтово”) укладено договір № 5217/1617-ТЕ-13 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Пунктом 1.3. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 23.01.2017 визначено, що необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в п. 2.1. цього договору, споживач визначає самостійно.

Згідно з п. 2.1. договору, постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) газ обсягом до 36 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб. м.) – жовтень 2016 – 0; листопад 2016 – 6,0; грудень 2016 – 7,0 (загалом за IV квартал 2016 – 13,0) тис. куб. м.; січень 2017 – 9,0; лютий 2017 – 8,0 та березень 2017 – 6,0 0 (загалом за I квартал 2017 – 23,0) тис. куб. м.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися плановими обсягами, зазначеними у п. 2.1. цього договору, на відповідний місяць. Обсяги постачання підтверджується постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 цього договору.

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.4. договору).

У пунктах 3.5. та 3.6. договору зазначено, що споживач зобов`язується подати не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику: завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями ( у тому числі згідно з цим договором); підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (п. 3.5). Постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акту приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта (п. 3.6).

Відповідно до п. 3.6. договору, у разі ненадання або несвоєчасного подання споживачем постачальнику акта приймання-передачі природного газу такі дії (бездіяльність) вважаються односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором за відповідний розрахунковий період, при цьому:

1) споживач визнає, що порушення ним п. 3.5. цього договору сторони вважають односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором у відповідному розрахунковому періоді;

2) споживач не має право заперечувати проти непостачання постачальником природного газу на його користь за цим договором за відповідний розрахунковий період у разі порушення ним п. 3.5. цього договору;

3) споживач не заперечує та визнає, що порушення ним п. 3.5. цього договору може бути причиною виникнення у постачальника негативного небалансу, витрати на врегулювання якого (послуги балансування) споживач зобов`язаний оплатити постачальнику в порядку, визначеному цим договором.

Згідно з п. 4.1. договору, кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що ціна за 1000 куб. м природного газу за цим договором становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5 930,40 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн. 40 коп.).

Згідно з п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 8.1. договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором.

У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2. договору).

Пунктом 10.3. договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлять п`ять років.

Згідно з пунктом 12.1, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Сторонами за вказаним договором укладено Додаткову угоду № 1 від 23.01.2017 до договору, відповідно до якої споживач самостійно визначає необхідний плановий обсяг природного газу, змінювались умови перегляду та коригування споживання природного газу, права та обов`язки сторін визначені в розділі 7 Договору та розділ 11 стосовно інших умов.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу протягом листопада 2016 - березня 2017 природний газ на загальну суму 272 934,81 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 44 027,29 грн., від 31.12.2016 на суму 67 695,52 грн., від 31.01.2017 на суму 80 653, 44 грн., від 28.02.2017 на суму 61 943,03 грн. та від 31.03.2017 на суму 18 615,53 грн., відповідно до яких відповідачем природний газ прийнято без будь-яких зауважень або претензій. Вказані Акти підписані уповноваженими особами, скріплені печатками підприємств з обох сторін та відповідно до пункту 3.4. договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами по договору.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з операціями по підприємству відповідача по Договору № 5217/1617-ТЕ-13 від 20.10.2016 за період з 30.11.2016 по 26.10.2017, банківськими виписками по особовому рахунку ОСББ «Лермонтово», відповідач розрахувався за спірними зобов`язаннями у повному обсязі, останній платіж здійснено 26.10.2017, однак з порушенням строків встановлених договором.

Таким чином, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 5217/1617-ТЕ-13 від 20.10.2016, а саме проведення оплати вартості природного газу із порушенням строків, встановлених зазначеним договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню на підставі п. 8.2. договору у розмірі 8 814,72 грн. за кожним окремо актом приймання-передачі, також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 1 403,61 грн. та інфляційні витрати в сумі 4 711,28 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3598/19 та відзив на позовну заяву, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Пунктом першим статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача – право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача – обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 4 ст. 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1 та 2 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі договору постачання природного газу № 5217/1617-ТЕ-13 від 20.10.2016.

Відповідно до умов вказаного договору, АТ “НАК “Нафтогаз України” є постачальником природного газу.

Згідно з п. 1.2. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2015, відповідач використав природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, проте розрахунки здійснював несвоєчасно у зв`язку з несвоєчасністю оплати мешканцями будинків, проти чого відповідач не заперечує.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх грошових зобов`язань за договором щодо своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений природний газ у період з листопада 2016 по березень 2017 включно належним чином не виконав.

Факт прострочення відповідачем зобов`язання з оплати поставленого природного газу у зазначений період матеріалами справи доведено.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою програми “Законодавство” та з урахуванням позиції відповідача, суд зазначає, що вказані розрахунки позивача є вірними та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у загальній сумі 1 403,61 грн. та інфляційних витрат у розмірі 4 711,28 грн.

Крім того, за порушення відповідачем строку оплати поставленого природного газу позивачем заявлено до стягнення 8 814,72 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача щодо стягнення з відповідача загальної суми пені у розмірі 8 814,72 грн.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені до десяти відсотків від заявленої суми пені, а саме до 881,47 грн. суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно ст. 233 Господарського Кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч. 1). Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч. 2).

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо зменшення розміру пені, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо особа вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Проте в даному випадку відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що порушення умов договору в частині своєчасного здійснення оплати за природний газ сталося не з вини відповідача, а також не надано доказів скрутного фінансового стану та виключності обставин.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені до десяти відсотків від заявленої суми, а саме до 881,47 грн.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Інші доводи та аргументи відповідача судом до уваги не приймаються в силу вищевикладеного.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 – 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Лермонтово” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26-а; код ЄДРПОУ 39273127) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 8 814 (вісім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 72 коп., 3% річних в сумі 1 403 (одна тисяча чотириста три) грн. 61 коп., інфляційні витрати у розмірі 4 711 (чотири тисячі сімсот одинадцять) грн. 28 коп. та судовий збір на суму 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано: 05.03.2020.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.