Рішення № 88020417, 04.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2020 року м. Київ № 826/5710/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Державного комітету телебачення і радіомовлення України провизнання протиправними дій та скасування рішеньВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Державного комітету телебачення і радіомовлення України (далі - відповідач) та просить суд:

- визнати протиправними дії посадової особи Державного комітету телебачення і радіомовлення України - заступника начальника управління дозвільної процедури та контролю за розповсюдженням видавничої продукції - начальника відділу контролю за розповсюдженням видавничої продукції Оленюка Романа Миколайовича, що виявилися у проведенні перевірки діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за відсутності на це законних підстав та накладення штрафу;

- визнати протиправним та скасувати протокол Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 23.03.2018 року про накладення адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави агресора, тимчасово окупованої території, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 281 Закону України «Про видавничу справу»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 28.03.2018 року №2 про накладення адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави агресора, тимчасово окупованої території, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 281 Закону України «Про видавничу справу».

Мотивуючи позовні вимоги, позивач, серед іншого зазначає, про відсутність у відповідача законних підстав щодо здійснення перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з огляду на дію Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Також позивач стверджує, що нею не здійснюється ввезення продукції з території держави-агресора тимчасово окупованої території, а відтак у неї відсутній обов`язок щодо отримання відповідного дозволу, і, як наслідок, застосування відповідачем до ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій є протиправним.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній наполягає на правомірності прийнятих ним рішень та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Справа вирішується на підставі наявних в ній документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державним комітетом телебачення і радіомовлення України 23.03.2018 року складено протокол про накладення адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави агресора, тимчасово окупованої території, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 281 Закону України «Про видавничу справу», згідно якого відповідачем встановлено обставини здійснення позивачем розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави агресора, тимчасово окупованої території, без відповідного дозволу (далі - оскаржуваний та/або спірний протокол).

На підставі даного протоколу Державним комітетом телебачення і радіомовлення України 23.03.2018 року прийнято рішення №2 про накладення адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави агресора, тимчасово окупованої території, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 281 Закону України «Про видавничу справу», яким застосовано до позивача штраф в розмірі 37230 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Загальні засади видавничої справи, регулює порядок організації та провадження видавничої діяльності, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції, умови взаємовідносин і функціонування суб`єктів видавничої справи визначає Закон України «Про видавничу справу» від 05.06.1997 року №318/97-ВР, який відповідно до до Конституції України покликаний сприяти національно-культурному розвитку українського народу, громадян України всіх національностей, утвердженню їх духовності та моралі, доступу членів суспільства до загальнолюдських цінностей, захисту прав та інтересів авторів, видавців, виготовлювачів, розповсюджувачів і споживачів видавничої продукції (далі - Закон №318/97-ВР).

Відносини у сфері видавничої справи регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України, законами України "Про інформацію", "Про обов`язковий примірник документів", "Про авторське право і суміжні права", "Про державну таємницю", "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 4 Закону №318/97-ВР).

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону №318/97-ВР державне регулювання і контроль у видавничій сфері здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у видавничій сфері (далі - уповноважений орган).

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 року №341 затверджено Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України, який є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (далі - Положення).

Держкомтелерадіо є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сфері.

Згідно підпунктів 12, 122, 123 пункту 4 Положення Держкомтелерадіо вживає разом з іншими органами державної влади заходів до обмеження доступу видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, згідно із законодавством; приймає на підставі звернень правоохоронних органів, юридичних та фізичних осіб рішення про накладення штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без наявності відповідного дозволу; вилучає з обігу видавничу продукцію, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України та розповсюджується на території України без відповідного дозволу.

Статтею 25 Закону №318/97-ВР встановлено, що розповсюдження видавничої продукції може здійснюватися шляхом її реалізації (продажу) в роздрібній та оптовій торгівлі, безоплатного розповсюдження чи обміну на договірних засадах.

Вивезення за межі України і ввезення в Україну видавничої продукції здійснюється відповідно до законодавства України.

В свою чергу, розповсюджувач видавничої продукції - суб`єкт господарювання, що здійснює розповсюдження видавничої продукції (п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону №318/97-ВР).

Згідно положень статті 26 Закону №318/97-ВР розповсюджувач зобов`язаний здійснювати свою діяльність відповідно до законодавства України.

Разом з цим, положення статті 281 Закону №318/97-ВР передбачають наступне.

Видавнича продукція, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, може бути ввезена на митну територію України та розповсюджена на її території за умови наявності відповідного дозволу, крім видавничої продукції, що ввозиться громадянами в ручній поклажі або супроводжуваному багажі загальною кількістю не більше 10 примірників.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, забезпечує реалізацію цього Закону шляхом видачі (відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання) дозволу на ввезення видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, на митну територію України (далі - дозвіл).

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до законів України "Про адміністративні послуги", "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, веде реєстр видавничої продукції держави-агресора, дозволеної до ввезення та розповсюдження на території України, забезпечує його розміщення на своєму офіційному веб-сайті та єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

Розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без наявності відповідного дозволу, передбаченого цією статтею, тягне за собою застосування до розповсюджувачів такої продукції адміністративно-господарських санкцій у формі накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі десяти мінімальних заробітних плат за кожен випадок такого розповсюдження, вчиненого вперше, та у розмірі п`ятдесяти мінімальних заробітних плат за кожен наступний випадок такого розповсюдження.

Рішення про накладення штрафу, передбаченого частиною двадцять першою цієї статті, приймає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, на підставі звернень правоохоронних органів, юридичних та фізичних осіб. Мотиви та обґрунтування щодо визначення розміру адміністративно-господарського штрафу мають міститися в рішенні про накладення штрафу.

Видавнича продукція, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України та розповсюджується на території України без відповідного дозволу, передбаченого цією статтею, вилучається з обігу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи наведені положення законодавства суд приходить до наступних висновків.

По-перше, Державний комітет телебачення і радіомовлення України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сфері та наділений повноваженнями щодо накладення адміністративно-господарських штрафів та вилучення видавничої продукції, у випадку її розповсюдження з порушенням чинного законодавства.

По-друге, видавнича продукція, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, може бути ввезена на митну територію України та розповсюджена на її території за умови наявності відповідного дозволу, крім видавничої продукції, що ввозиться громадянами в ручній поклажі або супроводжуваному багажі загальною кількістю не більше 10 примірників.

По-третє, застосування адміністративно-господарського штрафу передбачено за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без наявності відповідного дозволу.

В свою чергу, як вже було зазначено судом вище, розповсюджувач видавничої продукції - це суб`єкт господарювання, що здійснює розповсюдження видавничої продукції, яке може здійснюватися шляхом її реалізації (продажу) в роздрібній та оптовій торгівлі, безоплатного розповсюдження чи обміну на договірних засадах.

Як свідчать матеріли адміністративної справи, позивачем здійснювалось розповсюдження видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввезена з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України.

ОСОБА_1 проти вказаних обставин не заперечувала. У спірному протоколі нею вказано, що вона була необізнана про те, що видавнича продукція (книжки), які нею реалізовувалися є забороненими до продажу.

Згідно частини 2 статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Доводи ОСОБА_1 в частині того, що нею не ввозилась видавнича продукція, що має походження або виготовлена та/або ввезена з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України в даному випадку не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідальність передбачена положеннями статті 281 Закону №318/97-ВР застосовується за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без наявності відповідного дозволу.

Суд звертає увагу, що адміністративно-господарський штраф застосовано безпосередньо за розповсюдження видавничої продукції, яка має походження або виготовлена та ввезена з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без наявності відповідного дозволу.

При цьому, варто зазначити, що наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 27.04.2017 року №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.05.2017 року за №670/830538, затверджено Положення про Реєстр видавничої продукції держави-агресора, дозволено до ввезення та розповсюдження на території України (далі - Положення №73), яке визначає вимоги щодо формування, ведення та внесення змін до Реєстру видавничої продукції держави-агресора, дозволеної до ввезення та розповсюдження на території України (далі - Реєстр), а також отримання відомостей з нього.

Згідно пункту 1 розділу V Положення №73 інформація, що міститься в Реєстрі, є відкритою та розміщується на офіційному веб-сайті Держкомтелерадіо та Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

Тобто, інформація щодо видавничої продукції держави-агресора, яка дозволена до ввезення та розповсюдження на території України є відкритою та доступною для розповсюджувачів видавничої продукції.

Таким чином, зважаючи на наведене суд приходить до висновку про наявність порушення позивачем положень статті 281 Закону №318/97-ВР.

Що ж стосується посилання ОСОБА_1 про відсутність у відповідача законних підстав щодо здійснення перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , з огляду на дію Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суд зазначає наступне.

03.11.2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №1728-VIII (далі - Закон №1728-VIII).

Згідно статті 1 вказаного закону у ньому вживаються терміни "державний нагляд (контроль)", "заходи державного нагляду (контролю)", "органи державного нагляду (контролю)" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до статті 2 Закону №1728-VIII встановлено до 31 грудня 2018 року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Приписами статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V передбачено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

З вказаного слідує, що дія Закону №877-V не поширюється на державний нагляд (контроль) в галузі телебачення і радіомовлення, що в свою чергу, свідчить про безпідставність застосування до спірних правовідносин положень Закону №1728-VIII, а відтак доводи позивача в цій частині є хибними та такими, що не беруться до уваги судом при вирішення спору по суті.

Підсумовуючи наведене, враховуючи встановлені судом в ході розгляду справи обставини порушення ОСОБА_1 положень статті 281 Закону№318/97-ВР, суд приходить до висновку, що при прийняті спірних рішень відповідач діяв в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень, прийняті ним рішення є обґрунтованими та правомірними.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 73, 77-78, 139, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Державного комітету телебачення і радіомовлення України (01001, м. Київ, вул. прорізна, б. 2, код ЄДРПОУ 00013936) відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева