Ухвала суду № 88020248, 27.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

Іменем України

про залишення позову без розгляду

27 лютого 2020 року м. Київ№640/19143/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Вовк І.Р.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Онуфрієнко М.В.,

представників відповідачів:

Офісу Генерального прокурора - Кіцнака П.О.,

Міністерства юстиції України - Іванової Ю.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні за клопотанням Офісу Генерального прокурора пи-тання про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст) про скасування наказу про звіль-нення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2019р. позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

- скасувати наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014 №1443-к про звіль-нення позивача з посади прокурора м. Горлівки Донецької області;

- поновити позивача на посаді прокурора м. Горлівки Донецької області;

- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.10.2014 по 07.10.2019 в сумі 1400351,40 грн.;

- зобов`язати Міністерство юстиції України вилучити інформацію про позивача з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади";

- зобов`язати Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивача заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 цього Закону.

Ухвалою суду від 15.11.2019 відкрито провадження у справі та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.02.2020, внесеною до журналу судового засідання, суд змінив порядок розгляду цієї справи і вирішив здійснити її розгляд за правилами загального позов-ного провадження, зважаючи на положення п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України і ст. 50 Закону України "Про запобігання корупції", згідно з якими прокурори належать до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, тому дана справа не може вважатись справою незначної складності.

У відзиві на позов Офіс Генерального прокурора заявив клопотання про залишення без розгляду даного позову з підстав, передбачених ч. 3 ст. 123, п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС Украї-ни, обґрунтоване пропуском позивачем місячного строку звернення до суду та відсутністю заяви про поновлення цього строку. Стверджує, що про своє звільнення позивач знав з жовтня 2014р., але позов подано, майже, через 5 років. Вважає, що відсутність трудової книжки не була перешкодою для своєчасного звернення до суду з позовом про оскарження рішення про звільнення з публічної служби.

Позивач у позовній заяві та у відповіді на відзив заперечує проти клопотання, ствер-джуючи, що місячний строк звернення до суду не сплинув, тому він не потребує поновлення. Посилається на ст.ст. 47, 233 КЗпП України і зазначає про своє право на звернення до суду у місячний строк з дня отримання трудової книжки, яку йому видано 04.10.2019. Зазначає про невиконання відповідачем вимог ст. 47 КЗпП України щодо видачі трудової книжки при звільненні та не ознайомлення його з наказом про звільнення. Також, позивач зазначає про подання відповідачем відзиву поза межами встановленого судом15- денного строку.

Щодо строку подання відповідачем відзиву, то ч. 2 ст. 121 КАС України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Як вбачається з матеріалів справи, у 15-денний строк з дня отримання відповідача копії ухвали суду від 15.11.2019 ним подано клопотання про продовження цього процесуаль-ного строку, обґрунтоване проведенням реформи органів прокуратури відповідно до Закону України від 19.09.2019 №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", надходженням значної (понад 180) кількості позовів щодо скасування наказів про звільнення, а також новорічними і різдвяними святами, що не дозволяло якісно опрацювати позовну заяву.

Зважаючи на наведені заявником обставини, а також враховуючи те, що судове засі-дання у справі призначено судом на 07.02.2020, й продовження процесуального строку не призвело б до невиправданого затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про наяв-ність підстав для продовження заявнику процесуального строку на подання відзиву та про прийняття відзиву.

Під час підготовчого засідання представник Офісу Генерального прокурора підтримав клопотання, послався на лист Прокуратури Донецької області від 27.01.2015, який підтвер-джує обізнаність позивача про факт і підстави його звільнення.

Позивач заперечив проти клопотання з наведених у позовній заяві і відповіді на відзив підстав. На запитання суду пояснив, що про своє звільнення він дізнався та з ним було про-ведено розрахунок у часі, наближений до дати звільнення (точну дату не пригадує, зважаючи сплив тривалого часу); після звільнення працював самозайнятою особою (адвокатом); фактів застосування до позивача заборон, встановлених Законом України "Про очищення влади" не було, оскільки позивач був обізнаний про включення його реєстру осіб, щодо яких застосова-но положення цього Закону, тому не ініціював питання про продовження публічної служби.

Представник Міністерства юстиції України підтримала клопотання, посилаючись на обізнаність позивача про його звільнення.

Заслухавши учасників справи, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, зважаючи на таке.

Наказом Генерального прокурора України від 23.10.2014 №1443-к, який є предметом оскарження, позивача звільнено з посади прокурора м. Горлівки Донецької області.

Статтею 99 КАС України (у редакції, чинній на час звільнення позивача) було перед-бачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адмініс-тративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч. 1).

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інте-ресів (ч. 2).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби вста-новлюється місячний строк (ч. 3).

Аналогічні положення визначені у ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 122 КАС України (чинна редакція).

Згідно із ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу (ч. 1).

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника (ч. 2).

Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Про те, що позивач не працює з 23.10.2014 він зазначив у позовній заяві. Про свою обізнаність з фактом звільнення та про розрахунок у зв`язку із звільненням позивач підтвер-див у своїх поясненнях суду під час підготовчого засідання. Також, обізнаність позивача з фактом його звільнення підтверджується поданою позивачем копією листа Прокуратури Донецької області від 27.01.2015 №11/1-61, яким надано відповідь на його звернення від 05.01.2015 щодо видачі трудової книжки, та поданою відповідачем копією увідомлення про-куратури Донецької області від 27.10.2014 №11/1-1028 про повідомлення позивача про прийняття рішення про його звільнення.

Судом встановлено, що копія оскаржуваного наказу надіслана позивачу листом Гене -ральної прокуратури України від 16.06.2019 №11-23364-19, а трудова книжка - листом Про-куратури Донецької області від 26.09.2019 №11/1074-11-3136-19, копії яких наявні у справі.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що копія наказу про його звільнення не була видана у день звільнення, оскільки згідно з ч. 2 ст. 47 КЗпП України такий обов`язок покла-дений на власника або уповноважений ним орган у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. У даній справі позивача звільнено згідно з п. 7-2 ст. 36 КЗпП України (з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади"), а не з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст.ст. 40, 41, 43, 43-1 КЗпП України), тому надання позивачу копії наказу про його звільнення не було обов`язковим.

Щодо затримки з видачею позивачу трудової книжки, то, як зазначено у листі Проку-ратури Донецької області від 27.01.2015 №11/1-61, на той час не було можливим видати трудову книжку у зв`язку з її знаходженням на території захопленій незаконними збройними формуваннями.

Зазначена у листі обставина позивачем не спростована і, на переконання суду, є об`єк-тивною причиною затримки з видачею позивачу трудової книжки, яка вказує на відсутність вини власника або уповноваженого ним органу у цьому. Матеріали справи не дають суду підстав для надання даній обставин іншої правової оцінки.

Затримка з видачею працівнику трудової книжки за відсутності вини власника чи його уповноваженого органу згідно з абзацами 5, 7 п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юсти-ції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєс-трованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 №110, не розглядається як підстава для продовження трудових відносин з працівником чи зміни дати звільнення такого працівника.

Зважаючи на відсутність вини відповідача у затримці видачі позивачу трудової книж-ки, про причини чого позивачу повідомлено листом Прокуратури Донецької області від 27.01.2015 №11/1-61, суд вважає, що місячний строк на оскарження наказу про звільнення позивача слід обчислювати після отримання ним вказаного листа Прокуратури Донецької області від 27.01.2015 №11/1-61.

Визначальними у цій справі, зважаючи на завдання адміністративного судочинства щодо захисту порушених прав, інтересів та свобод особи, є усвідомлення позивачем пору-шення його права на проходження публічної служби у зв`язку з незаконним звільненням та причин затримки з видачею трудової книжки. Беззаперечно, таке усвідомлення у позивача було, однак його поведінка вказує на те, що з жовтня 2014р. по жовтень 2019р. він не вчиняв дій, спрямованих на захист цього права.

Даний позов подано 08.10.2019, тобто з пропуском вказаного місячного строку.

Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністратив-ній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адмініс-тративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи пропуск позивачем місячного строку звернення до суду з даним позовом і відсутність заяви про поновлення цього строку, суд дійшов висновку про наявність передба-чених ч. 3 ст. 123 КАС України підстав для залишення позову без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 ст. 123 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 183 КАС України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Вимога до Міністерства юстиції України є похідною від вимоги про скасування наказу про звільнення, тому позов слід залишити без розгляду повністю.

Суд зауважує, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду з даним позовом в загальному порядку, подавши до суду заяву про поновлення строку звернення до суду. У даній справі така заява не подавалася, внаслідок чого суд не оцінював поважність причин пропуску вказаного строку.

Керуючись ч. 3 ст. 123, п. 1 ч. 2 ст. 183, п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Задовольнити клопотання Офісу Генерального прокурора про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

2. Залишити без розгляду позов ОСОБА_1 .

Залишення без розгляду позовної заяви не позбавляє повторного звернення до адміністратив-ного суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду у порядку, визначеному ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 15-ти днів з дня складення її у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена 04.03.2020.

Суддя Д.А. Костенко