Рішення № 88020204, 26.02.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 року м. Чернігів Справа № 620/3464/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Лисиці О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 27.10.2015 № 0111551701 та від 12.11.2015 № 0113541701; зобов`язання Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області відкликати з Пенсійного фонду України нарахований Ніжинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області єдиний соціальний внесок у сумі 5293,88 грн., який сплачений 08.02.2016, та у сумі 909,48 грн., який сплачений 17.01.2017.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що вона є пенсіонером та звільнена від сплати єдиного внеску, добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного страхування не приймає, а тому вважає, що сплата нею єдиного внеску та військового збору недобровільно є протиправною і підлягає поверненню. Крім того зазначила про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав порушення контролюючим органом приписів Податкового кодексу України.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 30.10.2018 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що на податковий облік в Ніжинській ОДПІ Шуст Г.М., як суб`єкт підприємницької діяльності, взята 10.10.2013, після надходження облікової справи від ДПІ у Подільському районі м. Києва, яка надійшла 08.10.2014. Облікова справа ОСОБА_1 в Ніжинській ОДПІ зареєстрована 08.10.2013 за №87/03-036/2. На момент подання податкової звітності за 2012 рік ОСОБА_1 була зареєстрована Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією, як фізична особа- підприємець, 11.12.2000 за номером державної реєстрації 385-7071 та внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Щодо правомірності застосованої штрафної санкції відповідач повідомив, що у 2012 та 2013 роках ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування та відповідно до пункту 177.5 статті 177 Податкового Кодексу України була зобов`язана подати декларації про майновий стан і доходи за результатами 2012 і 2013 років у строк до 11.02.2013 та 10.02.2014 відповідно. Декларація про майновий стан і доходи за 2012 і 2013 роки подана позивачем до Ніжинської ОДПІ 11.03.2013 та 15.05.2014 відповідно, чим порушено підпункт 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, підпункт «в» пункту 176.1 статті 176 Податкового Кодексу України. За результатами камеральних перевірок до позивача було застосовано штрафні санкції за невчасне подання річної звітності в сумі 170,0 грн. та 1020,00 грн. відповідно за 2012 та 2013 роки, у зв`язку з чим винесені оскаржувані у даній справі податкові повідомлення – рішення. Щодо сплати єдиного внеску відповідач зазначив, що згідно з поданою річною декларацією за 2015 рік про майновий стан і доходи від 03.02.2016 №1600003738 ОСОБА_1 нараховано: 2160,00 грн. податку на доходи з фізичних осіб; 5293,88 грн. єдиного соціального внеску; 216,00 грн. військового збору, та сплачено в повному обсязі позивачем. Також відповідач звернув увагу суду на той факт, що відповідно до підпункту 291.5.8 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг. Реєстраційна картка про проведення державної реєстрації надходить від органів державної реєстрації в автоматичному режимі за умови проведення відповідної реєстраційної дії.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій остання зазначила, що твердження відповідача про те, що позивач повинна була подавати податкові звіти протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного /податкового/ року, а в даному випадку до 10.02.2013 та до 10.02.2014, є некоректними, тому що такі порушення ОСОБА_1 допустила з вини податківців, у зв`язку з чим вважає протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Щодо посилання відповідача на той факт, що всі суми податку були позивачем сплачені в повному обсязі, ОСОБА_1 зазначила, що сплатила всі суми податків, боргів і єдиного внеску не тому, що була згодна з їх нарахуванням, а для запобігання нарахування відповідачем пені та застосування штрафів, та для пере ведення на спрощену систему оподаткування - третю групу 5% податків на отри мані доходи від здачі квартири в оренду. З урахуванням зазначеного вважає неправомірним нарахування єдиного внеску.

Відповідачем подано до суду додаткові письмові пояснення по справі, в яких останній зазначив, що відповідно до поданої заяви від 14.03.2016 №94 «Про застосування спрощеної системи» з 01.04.2016 ФОП ОСОБА_1 переведена на спрощену систему оподаткування 3 група 5% за видом діяльності КВЕД - 68.20 «Надання в оренду власного чи орендованого майна». За 2015 рік ФОП ОСОБА_1 було подано річну податкову декларацію про майновий стан та доходи від 03.02.2016 №1600003739, в якій валовий дохід від підприємницької діяльності та чистий оподатковуваний дохід склав 14400,00 грн., у зв`язку з чим позивачем 08.02.2016 сплачено податок на доходи фізичних осіб у сумі 2160,00 грн. та військовий збір в сумі 216,00 грн. Єдиний соціальний внесок за 2015 рік у сумі 5293,88 грн. сплачено позивачем 09.02.2016. За 2016 рік ФОП ОСОБА_1 було подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за перший квартал від 18.04.2016 №1600006933, в якій валовий дохід від підприємницької діяльності та чистий оподатковуваний дохід склав 3600,00 грн., у зв`язку з чим позивачем 26.01.2017 сплачено податок на доходи фізичних осіб у сумі 648,00 грн., військовий збір в сумі 54,00 грн. та ЄСВ за 2016 рік в сумі 909,48 грн.

Також позивачем подано до суду додаткові письмові пояснення по справі, в яких остання зазначила, що вибрала здавання в оренду власної нерухомості без реєстрації орендодавця як суб`єкта підприємниць кої діяльності, оскільки не мала наміру займатись підприємницькою діяльністю. Декларації подавала за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1395 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 07.11.2011 та від 03.02.2012 №84, та сплачувала податки на одержані доходи від здачі квартири в оренду як фізична особа в 2011, 2012, в 2013 роках. Відпо відач приймав від позивача декларації за 2012-2013 роки і платежі як від фізичної особи-платника податків, а не як від фізичної особи-підприємця. Вказує, що дізнавшись з листа-відповіді контролюючого органу від 14.01.2016 про те, що повинна подавати декларації у лютому, як фізична особа-підприємець, а не до 01 травня, як фізична особа, позивач вимушена була виконати протиправну вимогу відповідача і подала декларацію за 2015 рік 08.02.2016 та вимушена була сплатити 5293,00 грн. протиправно нарахованого внеску на соціальне страхування з 14400,00 грн. доходу, одержаного в 2015 році. Також вважає, що відповідач протиправно нарахував їй єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 909,48 грн. за І квартал 2016 року, як фізичній особі-підприємцю, оскільки на спрощену систему оподаткування вона була переведена лише з 01.04.2016, про що свідчить Витяг з реєстру платників єдиного податку із зазначенням дати обрання пере ходу на спрощену систему оподаткування 01.04.2016. Однак, протиправно нарахувавши позивачу за 2015 рік та за І квартал 2016 року разом 6202,48 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідач по відомив, шо оскільки позивач не є платником єдиного соціального внеску як пенсіонер, відомості про суми нарахованого доходу застра хованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску до пенсійного фонду не передавались. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що на момент подання податкової звітності за 2012-2013 роки вона перебувала на обліку в Ніжинській ОДПІ, як фізична особа - платник податків, а не як фізична особа-підприємець, і зобов`язана була, відповідно до пункту 49.18.4 статті 49 Податкового кодексу України подавати декларації до 01 травня, шо настає за звітним, що й виконувала, тому застосування до неї штрафних санкцій за невчасне подання річних звітностей в сумі 170,00 грн. та в сумі 1020,00 грн, а також нарахований їй єдиний внесок в сумі 5293,88 грн. та в сумі 909,48 грн. є протиправними.

Ухвалою суду від 12.12.2018, без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, здійснено заміну неналежного позивача - фізичну особу ОСОБА_1 на належного - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 26.02.2019 визнано необґрунтованою заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відвід судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В.; заяву передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу для визначення іншого складу суду для розгляду заяви про відвід судді Падій В.В.; провадження у справі зупинено до вирішення питання про відвід судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В.

27.02.2019 суддею Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозубом Ю.О. постановлено ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 26.02.2019 про відвід судді Падій В.В.

Ухвалою суду від 01.03.2019 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 28.05.2019, без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про винесення окремої ухвали на Ніжинський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, оскільки окрема ухвала може бути постановлена при прийнятті судового рішення по суті позовних вимог.

Ухвалою суду від 31.05.2019 провадження у справі № 620/3464/18 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №620/1518/19 за позовом ОСОБА_1 до Ніжинського місцевого центру з надання безоплатної правової вторинної допомоги про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 20.12.2019 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 26.02.2020, без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, здійснено заміну відповідача - Ніжинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області на правонаступника – Головне управління ДПС у Чернігівській області; відмовлено позивачу у наданні дозволу на подання заяви про збільшення позовних вимог з підстав подання її поза межами строку, встановленого частиною 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та у додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов та у додаткових письмових поясненнях.

Свідок Ластовець Валентина Миколаївна у судовому засіданні 12.12.2018 пояснила, що вона є знайомою позивача і ОСОБА_1 позичала у неї кошти у сумі 2000,00 грн. для сплати єдиного внеску.

Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні 12.12.2018 пояснив, що він є племінником позивача і ОСОБА_1 позичала у нього кошти у сумі 3000,00 грн. для сплати єдиного внеску.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та свідків, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 11.12.2000 зареєстрована в якості суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи та взято на облік Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 18.03.2002 за реєстраційним номером 385-7071/07855-391, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, виданим Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва 11.12.2000 (т.1 а.с.231).

У зв`язку зі зміною позивачем місця проживання, пов`язаного зі зміною адміністративного району, Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва ДПС, відповідно до вимог розділу X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, листом від 18.04.2013 надіслала облікову справу позивача до Ніжинської об`єднаної Державної податкової інспекції (м. Ніжин) ДПС. Справа надійшла до Ніжинської об`єднаної Державної податкової інспекції (м. Ніжин) ДПС 08.10.2013 (т.1 а.с.76,83,85).

10.10.2013, після надходження облікової справи позивача від Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС, позивача взято на податковий облік до Ніжинської об`єднаної Державної податкової інспекції (м. Ніжин) ДПС, як суб`єкта підприємницької діяльності (т.1 а.с.84).

Відповідно до довідки Ніжинської об`єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернігівській області від 29.01.2019 №3/9/25-13-00, ФОП ОСОБА_1 у 2012-2013 роках перебувала на загальній системі оподаткування (т.2 а.с.29).

15.02.2012 між фізичною особою ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (орендарі) укладено договір оренди житлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в оренду квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість оренди приміщення складає 1200,00 грн. на місяць. Додатково орендар сплачує вартість комунальних послуг. Строк дії договору до 15.02.2013 (т.2 а.с.201-204).

15.02.2013 між фізичною особою ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (орендарі) укладено договір оренди житлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в оренду квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість оренди приміщення складає 1200,00 грн. на місяць. Додатково орендар сплачує вартість комунальних послуг. Строк дії договору до 15.08.2013 (т.2 а.с.197-200).

05.06.2013 між фізичною особою ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (орендарі) укладено договір оренди житлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в оренду квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість оренди приміщення складає 1200,00 грн. на місяць. Додатково орендар сплачує вартість комунальних послуг. Строк дії договору до 01.06.2014 (т.2 а.с.193-196).

Позивачем, як фізичною особою, 11.03.2013 подано контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2012 рік та сплачено податок на нерухоме майно за 2012 рік у сумі 18,30 грн. з призначенням платежу – нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичної особи (т.1 а.с.179-180).

08.05.2014 позивачем, як фізичною особою, подано контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2013 рік (т.1 а.с.181-182).

Відповідачем була проведена камеральна перевірка податкової звітності ФОП ОСОБА_1 щодо правильності обчислення сум податків та своєчасності подання декларацій про майновий стан і доходи за 2012 рік, за результатами якої складено акт від 21.10.2015 №1436/1747900042/17-114 (т.1 а.с.71,135-137).

Згідно з висновками, викладеними в акті, під час перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, підпункту «в» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, оскільки у 2012 році ФОП ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування та відповідно до пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України була зобов`язана подати декларацію про майновий стан і доходи за результатами 2012 року у строк до 11.02.2013, натомість подала її до Ніжинської ОДПІ 11.03.2013.

На підставі вказаного акту Ніжинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області було винесено податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 27.10.2015 №0111551701 про збільшення фізичній особі ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 170,00 грн. (а.с.72,138-140).

Також відповідачем була проведена камеральна перевірка податкової звітності ФОП ОСОБА_1 щодо правильності обчислення сум податків та своєчасності подання декларацій про майновий стан і доходи за 2013 рік, за результатами якої складено акт від 03.11.2015 №1495/1747900042/17-114 (т.1 а.с.73,141-143).

Згідно з висновками, викладеними в акті, під час перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, підпункту «в» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, оскільки у 2013 році ФОП ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування та відповідно до пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України була зобов`язана подати декларацію про майновий стан і доходи за результатами 2013 року у строк до 11.02.2014, натомість подала її до Ніжинської ОДПІ 15.05.2014.

На підставі вказаного акту Ніжинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області було винесено податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 12.11.2015 №0113541701 про збільшення фізичній особі ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 1020,00 грн. (а.с.74,144-146).

Також судом встановлено, що 03.02.2016 ОСОБА_1 , як фізичною особою, подано контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, відповідно до якої сума доходів складає 14400,00 грн., сума податку, що підлягає сплаті – 2160,00 грн. (податок на доходи фізичних осіб) та 216,00 грн. (військовий збір), та розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (т.1 а.с.219-221).

18.04.2016 ОСОБА_1 , як фізичною особою, подано контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за I квартал 2016 року, відповідно до якої сума доходів складає 3600,00 грн., сума податку, що підлягає сплаті – 648,00 грн. (податок на доходи фізичних осіб) та 54,00 грн. (військовий збір), та розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (т.1 а.с.224-226).

07.02.2017 позивачем, як ФОП, подано контролюючому органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік і таблицю 1, відповідно до яких сума нарахованого єдиного внеску становить 909,48 грн. (т.1 а.с.109,227-228).

Відповідно до квитанції від 17.01.2017 ФОП ОСОБА_1 сплачено 909,48 грн єдиного соціального внеску для ФОП на спрощеній системі оподаткування (т.1 а.с.108).

05.02.2018 позивачем, як ФОП, подано контролюючому органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік і таблицю 1, відповідно до яких сума нарахованого єдиного внеску становить 5293,88 грн. (т.1 а.с.106,222-223).

Відповідно до квитанції від 08.02.2016 ФОП ОСОБА_1 сплачено 5293,88 грн. єдиного соціального внеску за 2015 рік (т.1 а.с.105).

Як вбачається з витягу з реєстру платників єдиного податку від 16.06.2016 №4566/10/25-24-13-112, позивач перейшла на прощену систему оподаткування з 01.04.2016 (т.1 а.с.110).

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення та нарахування єдиного соціального внеску протиправними, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до пункту 63.1 статті 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків (пункт 63.2 статті 63 ПК України).

Пунктом 63.3 статті 63 ПК України передбачено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Згідно з пунктом 63.5 статті 63 ПК України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з пунктом 49.16 статті 49 ПК України незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов`язаний погасити податкове зобов`язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Пунктом 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

49.18.1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

49.18.3. календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

49.18.4. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу;

49.18.5. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані, зокрема, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

Згідно з пунктом 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи (пункт 177.5 статті 177 ПК України).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 54.2 статті 54 ПК України грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Пунктом 120.1 статті 120 ПК України передбачено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

У свою чергу, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464-VI).

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина 2 статті 2 Закону №2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI).

Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Підпунктом 2 пункту 1 статті 7 Закону №2464-VI визначено, що, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої статті 4 цього закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

До 01.01.2016 ставка єдиного внеску для платників, зазначених, зокрема, у пункті 4 частини першої статті 4 цього закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього закону бази нарахування єдиного внеску (пункт 11 статті 8 Закону №2464-VI).

Відповідно до довідки Ніжинської об`єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернігівській області від 29.01.2019 №3/9/25-13-00, ФОП ОСОБА_1 у 2012-2013 роках перебувала на загальній системі оподаткування (т.2 а.с.29).

Отже дослідженню у судовому засіданні підлягають обставини щодо здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності у період з 2012 по 2016 роки та своєчасність подання нею податкової звітності.

В адміністративному позові та у судових засіданнях позивач стверджувала, що з 01.01.2002 по 22.01.2005 займалася підприємницькою діяльністю на ринку ТОВ «Ринок – Виноградар», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності – фізичної особи, виданим Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва 11.12.2000 (т.1, а.с.231).

Також з пояснень позивача випливає, що з 2005 року остання взагалі не займалась підприємницькою діяльністю та з березня 2008 року змінила місце проживання і з того часу постійно проживає в АДРЕСА_2 та зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Проте у зв`язку з одержанням ОСОБА_1 пенсії у мінімальному розмірі, якої було недостатньо для потреб її життя, з 15.02.2012 ОСОБА_1 , як фізичною особою, а не ФОП ОСОБА_1 неодноразово було укладено договори оренди житлового приміщення (квартири), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договорами, наявними в матеріалах справи (т.2 а.с.193 -204).

При цьому фізичною особою ОСОБА_1 11.03.2013 подано контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2012 рік та визначено податок на нерухоме майно за 2012 рік у сумі 1890,00 грн. (т.2 а.с.179-180).

08.05.2014 позивачем, як фізичною особою, подано контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2013 рік та визначено податок на нерухоме майно за 2013 рік у сумі 612,50 грн. ( (т.2 а.с.181-182).

Суд зауважує, що підпунктом 5 пункту 1 статті 170 ПК України (в редакції станом на момент подання позивачем декларації про майновий стан і доходи за звітний рік) передбачено, що якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку - орендодавець.

При цьому, такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету в строки, встановлені цим Кодексом для квартального звітного (податкового) періоду, а саме: протягом 40 календарних днів, після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу, сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку та податкового зобов`язання за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації.

Відповідно до підпункту 4 пункту 18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що з 15.02.2012 ОСОБА_1 , саме як фізична особа, а не ФОП ОСОБА_1 укладала договори оренди житлового приміщення (квартири), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та сплачувала відповідні податки та військовий збір за отримання доходу від оренди житла.

Також як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово зверталася до посадових осіб Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області з питань щодо роз`яснення податкового законодавства України (підтверджується матеріалами справи), при цьому позивач неодноразово наголошувала відповідачу на той факт, що з моменту переїзду на постійне місце проживання в м. Ніжин вона не займається та і в подальшому не планує займатися підприємницькою діяльністю, житло здає в оренду як фізична особа, проте посадовими особами Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області не було враховано, що ОСОБА_1 є людиною похилого віку, не має юридичної освіти, а отже не мала можливості розібратися в нюансах податкового законодавства, та в порушення норм статті 52 ПК України, не надано позивачу вичерпної консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства щодо отримання доходів від оренди майна фізичною особою та фізичною особою – підприємцем та їх відмінність в оподаткуванні, а також з питань припинення підприємницької діяльності.

Натомість посадові особи Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, не маючи жодних доказів здійснення позивачем підприємницької діяльності у сфері надання в оренду нерухомого майна, схилили позивача до подання різних заяв та форм звітності, що призвело до подвійного подання позивачем податкових декларацій про майновий стан і доходи як фізичної особи та як фізичної особи-підприємця за спірні роки.

Крім того, суд зауважує, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюються Законом України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон №755-IV), який набрав чинності 01.07.2004.

Із введенням в дію Закону про реєстрацію було створено та розпочато формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 1 Закону №755-IV (в редакції Закону від 15.05.2003) встановлено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №755-IV відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток.

Згідно із частиною 2 Прикінцевих положень Закону №755-IV (в редакції Закону від 15.05.2003) державний реєстратор протягом 2004 - 2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується. Під час заміни свідоцтва про державну реєстрацію відомості про таких осіб включалися до Єдиного державного реєстру.

Верховною Радою України 01.07.2010 за №2390-VI прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання» (далі - Закон №2390-VI (в редакції Закону від 01.07.2010).

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390-VI цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, тобто 03.03.2011.

Пунктами 2 та 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390-VI встановлено, що процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390-VI свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.

Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390-VI встановлено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

При цьому в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань щодо ФОП ОСОБА_1 19.10.2012 за №20711750000016012 внесено запис, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається не дійсним.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів отримання ОСОБА_1 свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи нового зразка.

Відповідачем також не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 у спірні роки.

Натомість матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують, що дохід від оренди нерухомого майна отримувала ОСОБА_1 , як фізична особа, а не ФОП ОСОБА_1 .

При вирішенні даної справи суд керується частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб`єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що: 1) здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти; 2) якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей; 3) несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; 4) для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Враховуючи похилий вік позивача, суд вважає, що несприятливі наслідки для прав останньої внаслідок винесення відповідачем оскаржуваних рішень є набагато більшими від тієї шкоди, яка могла б настати за їх відсутності.

Крім того, завдання адміністративного судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову повністю: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 27.10.2015 №0111551701 та від 12.11.2015 №0113541701 та зобов`язати Головне управління ДПС у Чернігівській області відкликати з Пенсійного фонду України нарахований Ніжинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області єдиний соціальний внесок у сумі 5293 (п`ять тисяч двісті дев`яносто три) грн. 88 коп., який сплачений 08.02.2016, та у сумі 909 (дев`ятсот дев`ять) грн. 48 коп., який сплачений 17.01.2017.

Щодо клопотання позивача про постановлення окремої ухвали на Ніжинський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги про виявлені під час розгляду справи порушення закону щодо права позивача на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Тобто постановлення окремої ухвали можливе виключно за ініціативою суду.

Вказаною статтею не передбачено процесуальної можливості розгляду питання щодо постановлення окремої ухвали в адміністративній справі за ініціативою сторони по справі.

Одночасно суд зазначає, що окрема ухвала постановляється у разі, коли суд самостійно не може усунути порушення закону.

При цьому суд враховує, що згідно з інформацією, наявною у комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі №620/1518/19 адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Ніжинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.12.2018 про заміну адвоката Самойленка Миколи Дмитровича та не надання відповіді по суті звернення; зобов`язано Ніжинський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.12.2018 про заміну адвоката Самойленка Миколи Дмитровича; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.08.2019 у справі №620/1518/19 виправлено описку, допущену в рішенні суду від 25.06.2019, правильно зазначивши «26.12.2018 позивач звернулась до Ніжинського місцевого центру з надання безоплатної правової вторинної допомоги із заявою про заміну адвоката Самойленка М.Д.» та «зобов`язати Ніжинський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2018 про заміну адвоката ОСОБА_7 Дмитровича».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволено; рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 – скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 – задоволено частково; зобов`язано посадових осіб Ніжинського міського Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги здійснити заміну адвоката, на підставі статті 24 Закону України «Про безоплатну вторинну правову допомогу» та на підставі звернень Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 та від 28.03.2019, у зв`язку з неналежним виконанням адвокатом Самойленком Миколою Дмитровичем своїх зобов`язань, та забезпечити явку адвоката для представництва інтересів на підставі заяви від 16.08.2017 в судових засіданнях Чернігівського окружного адміністративного суду за позовом ОСОБА_1 до Ніжинської об`єднаної податкової інспекції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; зобов`язано посадових осіб Ніжинського міського Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги здійснити заміну адвоката на підставі статті 24 Закону України «Про безоплатну вторинну правову допомогу», у зв`язку з неналежним виконанням адвокатом Самойленком М.Д. своїх зобов`язань по оформленні позовної заяви про стягнення моральної шкоди з Ніжинських РЕМ ПАТ «Чернігівобленерго», та забезпечити явку адвоката в Ніжинському міськрайонному суді для представлення інтересів на підставі заяви від 28.08.2017 про надання безоплатної вторинної правової допомоги після подачі ОСОБА_1 відповідної позовної заяви; у задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Отже в даному випадку порушене право позивача відновлено судом шляхом ухвалення рішень у справі №620/1518/19, а тому підстави для винесення окремої ухвали відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 , яка є суб`єктом сплати судового збору, у розумінні Закону України «Про судовий збір», підлягають задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області на користь ФОП ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 27.10.2015 №0111551701 та від 12.11.2015 №0113541701.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Чернігівській області відкликати з Пенсійного фонду України нарахований Ніжинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області єдиний соціальний внесок у сумі 5293 (п`ять тисяч двісті дев`яносто три) грн. 88 коп., який сплачений 08.02.2016, та у сумі 909 (дев`ятсот дев`ять) грн. 48 коп., який сплачений 17.01.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 04.03.2020.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 43143966).

Суддя В.В. Падій