Рішення № 88019773, 28.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 р. Справа № 520/12919/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Куриленко Н.В.,

за участі представників:

позивача - Гаврильченка Ю.О., відповідача - Зеленохатова І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 63 - 65), просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області з нарахування ФО-П ОСОБА_1 заборгованості за технологічним кодом 71040000 (єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування та особами, які провадять незалежну діяльність) в сумі 9750,41 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Харківській області виключити відомості про наявність податкового боргу за технологічним кодом 71040000 (єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування та особами, які провадять незалежну діяльність) в сумі 9750,41 грн. з обліку по особовому рахунку ФО-П ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 22/20-40-13-07/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 року «Про анулювання реєстрації та виключення ФО-П ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку»;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Харківській області перевести з 01.10.2019 року ФО-П ОСОБА_1 на спрощену систему оподаткування на 3 (третю) групу зі ставкою єдиного податку 5%.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що здійснює господарську діяльність як фізична особа - підприємець та є платником єдиного внеску. Також позивач здійснює незалежну професійну діяльність як адвокат. Листом Головного управлінням ДФС у Харківській області від 02.07.2019 року № 16664/ФОП/20-40-56-07-20 повідомлено позивача, що за ним обліковується податковий борг за платежем 71040000 (єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами — підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування та особами, які провадять незалежну діяльність), у розмірі 9 750,41 грн. Вказану вище заборгованість нараховано у зв`язку з тим, що паралельно з підприємницькою діяльністю як фізична особа - підприємець позивач здійснює незалежну професійну діяльність як адвокат, що є протиправним, оскільки законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Таким чином, позивач повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа підприємець з ознакою провадження "незалежної професійної діяльності" та вести єдиний податковий облік та сплачувати ЄСВ як фізична особа-підприємець.

Крім того, рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 22/20-40-13-07/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 року «Про анулювання реєстрації та виключення ФО-П ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку» є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.

Ухвалою суду від 11.12.2019 року відкрито спрощене провадження по справі. Призначено судове засідання.

22.01.2020 року до канцелярії суду представником Головного управління ДФС у Харківської області було надано відзив на позов (а.с. 71 - 73), в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог зазначивши, що статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платника єдиного соціального внеску є фізичні особи - підприємцї, які обрали спрощену систему оподаткування та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, які є окремими платниками ЄСВ. Більше того, вказаним Законом не передбачено звільнення особи від сплати за себе єдиного внеску у разі перебування на спрощеній системі оподаткування та одночасно провадження незалежної професійної діяльності. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Центральному управлінні ГУ ДПС у Харківській області як фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність у сфері права (07.02.2018 року позивачу встановлено ознаку "незалежної професійної діяльності") та з 04.12.2008 року є фізичною особою - підприємцем, що свідчить про те, що позивач повинен сплачувати ЄСВ за здійснення незалежної професійної діяльності як адвокат та за здійснення господарської діяльності в якості фізичної особи - підприємця. Таким чином, при нарахуванні ЄСВ податковий орган діяв в межах повноважень, визначених законодавством.

Щодо скасування рішення про анулювання реєстрації та виключення ФО-П ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку відповідачем зазначено, що позивач з 01.01.2012 року по 30.03.2018 року перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку 2 групи. Оскільки за два послідовні квартали, починаючи з 4 кварталу 2017 року, за позивачем рахувалась постійна недоїмка зі сплати єдиного податку, заяви в порядку ст. 298 ПК України про перехід на загальну систему оподаткування в останній день другого із послідовних кварталів позивач не надав, отже у податкового органу були всі підстави для анулювання реєстрації та виключення ФО-П ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку, передбаченого статтею 299 ПК України. За таких підстав, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 30.01.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання від 30.01.2020 року, замінено відповідача - ГУ ДФС у Харківській області на його правонаступника - ГУ ДПС у Харківській області.

У відповіді на відзив позивач підтримав свою правову позицію, викладену в позовній заяві (з урахуванням уточнень), просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с. 85 - 89).

В додаткових письмових поясненнях представник податкового органу зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення податковий орган діяв в межах повноважень. Щодо заборгованості зі сплати ЄСВ зауважив, що враховуючи, що позивач зареєстрований як ФО-П та те, що 07.02.2018 року йому встановлено ознаку "незалежної професійної діяльності" податковим органом було здійснено з лютого 2018 року нарахування з ЄСВ як ФО-П та особі, що провадить незалежну професійну діяльність. 12.09.2019 року заборгованість зі сплати ЄСВ позивачем погашена, тому вимога про сплату боргу (недоїмки) не надсилалась (а.с. 106).

В судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав та мотивів, викладених у наданому до суду відзиві на позов у зв`язку з чим, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 04.12.2008 року зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 16 - 19).

09.12.2013 року позивач отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1662 від 09.12.2013 року, на підставі якого позивачу видано посвідчення адвоката, та має право займатися адвокатською діяльністю відповідно до Закону України “Про адвокатуру”.

Згідно відомостей копії трудової книжки НОМЕР_2 , позивача прийнято на посаду директора ТОВ "Тепроенергосистеми" (наказ № 10 від 12.05.2013 року) (а.с. 31).

Згідно довідки від 29.11.2019 року № 8, виданої ТОВ "Тепроенергосистеми", позивач займав посаду директора ТОВ "Тепроенергосистеми" з 13.05.2016 року по 31.01.2019 року. За період перебування позивача на посаді підприємство було утримано та сплачено в повному обсязі єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму нарахованої заробітної плати в сумі 21 668,13 грн. (а.с. 32).

Позивач є платником єдиного соціального внеску та сплачує ЄСВ як фізична особа-підприємець.

Згідно дублікатів квитанцій, позивач як фізична особа-підприємець за відповідні періоди 2018 та 2019 року сплачував ЄСВ (а.с. 21 - 30).

Листом Головного управління ДФС у Харківській області від 02.07.2019 року № 16664/ФОП/20-40-56-07-20 повідомлено позивача, що за ним обліковується борг за платежем 71040000 (єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами — підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування та особами, які провадять незалежну діяльність), у розмірі 9 750,41 грн. (а.с. 33).

Вказану вище заборгованість нараховано у зв`язку з тим, що одночасно з підприємницькою діяльністю як фізична особа - підприємець позивач здійснює незалежну професійну діяльність як адвокат.

Податковим органом у відзиві на позов зазначено, що 07.02.2018 року ФО-П ОСОБА_1 було встановлено ознаку "незалежної професійної діяльності" та з 04.12.2008 року позивач є фізичною особою - підприємцем, що свідчить про те, що позивач повинен сплачувати ЄСВ за здійснення незалежної професійної діяльності як адвокат та за здійснення господарської діяльності в якості фізичної особи - підприємця.

Щодо нарахування позивачу єдиного соціального внеску як фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність та відображення такої суми в інтегрованій картці платника ЄСВ, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, регулює Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно пункт 2 частини 1статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень пунктів 4, 5 частини 1статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Позивач є платником єдиного внеску як фізична особа - підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини 1 статті 4 Закону.

Згідно з частиною 1статті 5 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини 1статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Відповідно частина 2 статті 5 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини 1статті 4 цього Закону здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Відповідно до статей 5, 16, 19 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України № 1162 від 24 листопада 2014 року (надалі Порядок №1162).

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини 1 статті 4 Закону (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Згідно пункту 3 розділу ІІ Порядку №1162, дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску.

Розділом ІІІ Порядку №1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”.

Згідно пункту 1 розділу ІІІ Порядку №1162, взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Відповідно пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 1162, платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини 1статті 4 Закону, подають заяву за формою №1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №1162 встановлено, що платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою №1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення “ознаки незалежної професійної діяльності” Порядок №1162 не передбачає.

Щодо внесення відомостей про платника єдиного внеску до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, то слід врахувати наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” державний реєстр створюється для забезпечення, зокрема, ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації.

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб, згідно частини 2 статті 16 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Відповідно абзацу 2 частині 3 статті 16 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно абзацу 3 частині 1 статті 20 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Абзацем 3 частини 2 статті 20 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” зазначено, що відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (надалі - Положення № 10-1), яке відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

Згідно пункту 1 розділу ІІІ Положення №10-1, з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки.

Відповідно пункту 2 розділу ІІІ Положення №10-1, облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в інших випадках, передбачених Законом.

До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Дослідивши форму витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення №10-1, пункт 6 розділу V), слід зазначити, що до відомостей, які містить цей витяг, віднесено й відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого нормотворець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення №10-1 не визначає.

Відтак, системний аналіз положень Закону та Положення №10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення “ознаки незалежної професійної діяльності” та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України №435 від 14 квітня 2015 року (надалі Порядок №435), визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.

Згідно з пунктом 16 розділу IV Порядку №435 фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти.

Положення пункту 16 розділу IV Порядку №435 є бланкетними та відсилають до додатка 5 “Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску”, розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника “фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності” формою звіту не передбачено.

Відтак, приписи пункту 16 Порядку №435 щодо обов`язку формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини 1 статті 4 Закону. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону.

Суд констатує наявність колізії між приписами нормативно-правових актів різної юридичної сили – невідповідність між приписами закону та положеннями підзаконного нормативно-правового акта. За правилом колізійного принципу “lex superior derogate legi interior” нормативний акт вищої юридичної сили має пріоритет над нормативним актом нижчої юридичної сили. Отже, потрібно резюмувати, що положення закону за своєю юридичною силою превалюють над нормами підзаконних нормативно-правових актів. Відповідно визначення спеціального “змішаного” правового статусу на рівні підзаконного нормативного-правового акта (Порядку), з огляду на невідповідність положенням закону, є неправомірним, а тому не повинно братися до уваги в аспекті правозастосовної діяльності.

З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою, Закон не передбачає.

Крім того, за наявного існуючого правового регулювання взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачено. Водночас, взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини 1 статті 4 Закону) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами.

Разом із тим, підзаконний нормативно-правовий акт спеціальної облікової політики в частині визначення такої категорії платників єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності не відповідає статті 4 Закону. А також, зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування.

Аналогічна правова позиція зазначена в рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 вересня 2019 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у зразковій справі №520/3939/19 (Пз/9901/10/19), яка враховується при ухваленні рішення по даній справі відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України.

Згідно ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність та не подає звітність як такий платник, тому відповідачем безпідставно встановлено позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та фактично повторно нараховано на цій підставі єдиний внесок за відповідний період в розмірі 9 750,41 грн. як фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність з відображенням такої суми в інтегрованій картці позивача як платника ЄСВ.

Згідно положень ч.2 - 4 ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно абз.2 п.3 розділу 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Отже, в разі наявності боргу зі сплати страхових внесків податковий орган повинен сформувати та надіслати платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску.

Судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) на нараховану суму ЄСВ 9750,41 грн. ГУ ДФС у Харківській області не було сформовано та надіслано позивачу. Фактично про борг зі сплати ЄСВ позивач дізнався з листа Головного управління ДФС у Харківській області від 02.07.2019 року № 16664/ФОП/20-40-56-07-20 (а.с. 33).

В судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити, з яких причин податковий орган не виконав свого обов`язку та не сформував у відношенні позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 9750,41 грн., відобразивши таку суму в інтегрованій картці позивача як платника ЄСВ.

Враховуючи відсутність вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ, з метою належного способу захисту прав позивача щодо нарахування та сплати єдиного соціального внеску, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Харківській області щодо нарахування позивачу єдиного соціального внеску в сумі 9750,41 грн. як фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, та відображення такої суми в інтегрованій картці платника єдиного соціального внеску та зобов`язання податкового органу вилучити з інтегрованої картки позивача як платника ЄСВ суму в розмірі 9750,41 грн., нараховану як фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Щодо позовних вимог в частині скасування рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 22/20-40-13-07/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 року «Про анулювання реєстрації та виключення ФО-П ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку» та зобов`язати відповідача перевести ФО-П ОСОБА_1 з 01.10.2019 року на спрощену систему оподаткування на 3 групу зі ставкою єдиного податку 5%, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, з 05.12.2008 року позивач перебуває на податковому обліку в Центральній ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, з 01.01.2012 року є платником єдиного податку 2 групи та включений до Реєстру платників єдиного податку (а.с. 83 - 84, 90).

Згідно п. 293.1 статті 293 ПК України, ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Відповідно до абз.2 п.293.2 ст. 293 ПК України, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Так, рішенням Харківської міської ради 11 сесії 7 скликання від 22.02.2017 року №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові", відповідно до ПК України, на підставі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено на території міста Харкова на 2017 рік та наступні роки місцеві податки і збори: єдиний податок. Зокрема, встановлено фіксовану ставку єдиного податку з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - 10 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) періоду (абзац 2 пункту 2.3 пункту 2 рішення Харківської міської ради від 22.02.2017 року №542/17). Вказане рішення набирає чинності з 01.03.2017 року.

Таким чином, з 01.03.2017 року позивач повинен сплачувати єдиний податок за ставкою 10% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) періоду, до 01.03.2017 року - за ставкою 20%.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні.

Отже, у період з 01.01.2017 року по 01.03.2017 року (ставка 20%) позивач повинен сплатити єдиний податок у щомісячному розмірі 640,00 грн., з 01.03.2017 року по 31.12.2017 року (ставка 10%) у щомісячному розмірі 320,00 грн., з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року (ставка 10%) у щомісячному розмірі 372,30 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 29.01.2018 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію платника єдиного податку - ФО-П за 2017 рік, в якій зазначив щомісячні авансові внески з єдиного податку: за І квартал 2017 - 1 600,00 грн., за ІІ - VI квартали 2017 року - по 960,00 грн. Разом 4 480,00 грн. (а.с. 107).

Згідно з п. 295.1. ст. 295 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

З інтегрованої картки платника податків вбачається, що станом на 31.12.2016 року у позивача була переплата 94,32 грн. Проте, ОСОБА_1 не сплатив єдиний податок за січень, в сумі 640,00 грн., внаслідок чого починаючи з 20.01.2017 року виникла заборгованість в розмірі 545,68 грн. (з урахуванням переплати за попередній період). 17.02.2017 року позивач сплатив 640,00 грн., яка пішла в рахунок погашення боргу за січень 2017 року. З 17.02.2017 року по 20.02.2017 року рахувалась переплата в розмірі 94,32 грн., з 20.02.2017 року знов виникла недоїмка в розмірі 545,68 грн.

В додаткових поясненнях позивач зазначив, що ним було сплачено єдиний податок 17.03.2017 року на суму 320,00 грн., 19.05.2017 року на суму 320,00 грн. Також зауважив, що він не погасив заборгованість у розмірі 545,68 грн. за січень 2017 року.

Отже, з пояснень позивача слідує, що він не заперечує щодо наявної в нього заборгованості зі сплати єдиного податку, яка з урахуванням часткових сплат, які автоматично йшли в рахунок погашення попередніх заборгованостей зі сплати такого податку, фактично виникла з лютого 2017 року.

В письмових поясненнях представник відповідача зауважив, що зважаючи на задекларовану суму єдиного податку за 2017 рік 4 480,00 грн., фактично позивач сплатив 3 840,00 грн. за весь 2017 рік.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області на підставі ст. 299 ПК України проведено камеральну перевірку щодо порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування платником єдиного податку фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт від 30.03.2018 року № 318/20-10-13-07/ НОМЕР_1 , за висновками акту перевірки позивачем порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування в частині порушення приписів абз.8 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 та п.299.10 ст.299 ПК України - не здійснено переходу на сплату інших податків і зборів у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Відповідно до абз.3 п.299.10 та 299.11 ст. 299 ПКУ реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню шляхом виключення з Реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу з 01 квітня 2018 року (а.с. 79 - 80).

За даними акту перевірки від 30.03.2018 року № 318/20-10-13-07/ НОМЕР_1 , у ФО-П ОСОБА_1 значиться податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів: IV кварталу 2017 року та І кварталу 2018 року. Вказана інформація не заперечувалася представником позивача ні в судовому засіданні, ні в письмових поясненнях, проте він вказав, що заборгованість зі сплати єдиного податку в нього виникла значно раніше, ніж встановлено перевіркою, до IV кварталу 2017 року.

Рішенням Головного управління ДФС у Харківській області № 22/20-40-13-07/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 року анульовано реєстрацію та виключено ФО-П ОСОБА_1 з Реєстру платників єдиного податку з 01.04.2018 року (а.с. 81).

Відповідно до абз.8 пп.298.2.3 п.298.2 ст. 298 ПК України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Згідно положень абз.3 п.299.10 ст. 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до п.299.11 ст. 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Враховуючи, що у позивача існувала заборгованість протягом двох послідовних кварталів: IV кварталу 2017 року та І кварталу 2018 року, чого ним не заперечувалося, заяви про перехід на сплату інших податків і зборів позивач до податкового органу не подавав в останній день другого із двох послідовних кварталів, отже у Головного управління ДФС у Харківській області існували всі підстави для винесення оскаржуваного рішення № 22/20-40-13-07/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 року про анулювання реєстрації та виключення ФО-П ОСОБА_1 з Реєстру платників єдиного податку з 01.04.2018 року.

Доводи представника позивача, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню лише з тих підстав, що борг зі сплати єдиного податку виник раніше, ніж встановлено перевіркою, тобто до IV кварталу 2017 року, є безпідставними та не приймаються судом до уваги, оскільки Податковим кодексом Украйни не передбачено обов`язку винесення рішення про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку з підстав наявності боргу протягом двох послідовних кварталів, одразу після виникнення такого боргу за два послідовні квартали та взагалі не передбачено строку винесення такого рішення.

Отже, в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255-262, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, адреса: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області щодо нарахування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 єдиного соціального внеску в сумі 9750 (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 41 коп. як фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, та відображення такої суми в інтегрованій картці платника єдиного соціального внеску.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області вилучити з інтегрованої картки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного соціального внеску суму в розмірі 9750 (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 41 коп., нараховану як фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 04 березня 2020 року.

Суддя О.В.Шевченко