Рішення № 88019571, 04.03.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2020 року м. Рівне №640/25224/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Міністерства оборони України доДепартаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 визнання протиправною та скасування постанови, -В С Т А Н О В И В:

17.12.2019 Міністерство оборони України (далі – Міноборони України) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі – Департамент ДВС) про визнання незаконною та скасування постанови в рамках виконавчого провадження (ВП №60169240) про накладення штрафу від 07.11.2019.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 у справі №817/581/17 визнано протиправним та скасовано пункт 102 Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, №23 від 22.04.2016, та зобов`язано Міноборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як члену сім`ї загиблого військовослужбовця - старшого сержанта ОСОБА_2 , в розмірі 125 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. Повідомив, що на виконання вказаного рішення суду Комісією Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум розглянуті документи ОСОБА_1 та прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Позивач вважає, що ним повно фактично виконано рішення суду, а тому державний виконавець повинен був прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження. З огляду на це, стверджує, що у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття постанови про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. у зв`язку з невиконанням рішення суду. З таких підстав, просив позов задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.01.2020 адміністративну справу №640/25224/19 передано на розгляд Рівненському окружному адміністративному суду.

Ухвалою суду від 03.02.2020 позовну заяву було залишено без руху. У вказаний в ухвалі суду строк позивач усунув допущені недоліки позовної заяви, а отже позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 24.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду у порядку ст.287 КАС України на 03.03.2020 об 14 год.30 хв.; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 , а також витребувано у сторін і зобов`язано їх надати суду додаткові докази.

На виконання вимог ухвали суду від 24.02.2020 позивач Міністерство оборони України 02.03.2020 надало витребувані документи та подало заяву про розгляд справи без участі його представника.

В судове засідання 03.03.2020 року учасники справи не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином у порядку, визначеному ст.268 та ст.269 КАС України.

До початку судового засідання 03.03.2020 ні відзиву, ні доказів, витребуваних судом, відповідач суду не надав. У зв`язку з цим, ухвалою від 03.03.2020 суд повторно витребував у Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та зобов`язав останнього негайно надати до суду наступні докази: 1) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №60169240 про примусове виконання виконавчого листа №817/581/17, виданого 05.09.2019 Рівненським окружним адміністративним судом; усі докази (їх належним чином засвідчені копії), що стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу ВП№ 60169240 від 07.11.2019; доказів дати отримання Міністерством оборони України постанови про відкриття виконавчого провадження та доказів дати надіслання такої відповідачем. Внаслідок цього, в судовому засіданні оголошено перерву до 04.03.2020.

До початку судового засідання 04.03.2020 від відповідача надійшла частина доказів, що витребовувалися судом.

В судове засідання 04.03.2020 учасники справи не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про причини неявки суду не повідомили, жодних заяв та клопотань не подали. Позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.55).

Відповідач своєї позиції щодо позову не висловив, відзив на позов не подав, а тому суд, керуючись вимогами ч.6 ст.162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Письмові пояснення від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача на адресу суду не надходили.

Згідно з ч.4 ст.287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та третьої особи в порядку письмового провадження.

В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України внаслідок неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 у справі №817/581/17, за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов`язання вчинення певних дій, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019, зокрема зобов`язано Міноборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця - старшого сержанта ОСОБА_2 , в розмірі 125 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб кожній (а.с.80-84).

Після набрання рішенням законної сили 05.09.2019 Рівненським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи №817/581/17: виконавчий лист №1 - де стягувачем є ОСОБА_2 та виконавчий лист №2 - де стягувачем є ОСОБА_1

26.07.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Сидоренком Р.Г. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №817/581/17 (№1), виданого 05.09.2019 Рівненським окружним адміністративним судом, стягувачем у якому є ОСОБА_2 (а.с.7).

На підставі виконавчого листа (№2) №817/581/17 від 05.09.2019, виданого Рівненським окружним адміністративним судом, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Бурлою В.Е. відкрито виконавче провадження №60169240, про що винесено постанову від 27.09.2019 ВП№60169240 (а.с.68). Пунктом 2 цієї постанови боржнику повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Як свідчать матеріали справи, 01.11.2019 відбулося засідання комісії Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. За результатами засідання оформлено протокол від 01.11.2019 №141, витяг якого долучено до матеріалів справи (а.с.13).

Згідно з пунктом 3 цього Витягу комісія вирішила призначити одноразову грошову допомогу дружині та дочці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми, пов`язаної з проходженням військової служби старшого сержанта ОСОБА_2 (Рівненський ОТЦКСП) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 14.01.2014 в розмірі 1/2 частини від 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом на день смерті, в сумі 304500 грн. у рівних долях кожному.

Вказаний протокол №141 від 01.11.2019 затверджений т.в.о. Міноборони України 13.11.2019.

15.11.2019 Департамент фінансів Міноборони України направив до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі судового рішення, у якій повідомив про прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги та вжиття заходів щодо виплати коштів. До вказаної заяви позивачем додано витяг з протоколу від 13.11.2019 №141, копії розподілу від 07.11.2019 №54 та листа від 14.11.2019 №248/1016/огд (а.с.12).

Однак, 07.11.2019 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС винесено постанову ВП№60169240 про накладення на Міноборони України штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений строк (а.с.70-71). Одночасно державним виконавцем виставлено вимогу Міноборони України в порядку ст.ст.18,63,75,76 Закону України "Про виконавче провадження" №60169240/20.1 від 07.11.2019 (а.с.71, зворотній бік - 72).

Вважаючи вказану постанову про накладення штрафу від 07.11.2019 ВП №60169240 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується таким.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом першим частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч.1, п.1 ч.2, ч.4 ст.18 названого Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

В силу вимог ч.6 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

Як свідчить зміст позовної заяви, позивач стверджує про повне і фактичне виконання рішення стосовно ОСОБА_1 , посилаючись на рішення про призначення їй одноразової грошової допомоги відповідно до протоколу засідання комісії Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 01.11.2019 №141. Також стверджує про відсутність підстав для прийняття відповідачем оспорюваної постанови про накладення штрафу, оскільки звернувся з заявою про закінчення виконавчого провадження.

Проте такі твердження Міноборони України суд відхиляє як безпідставні, з огляду на таке.

Як вже зазначалося судом вище, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 у справі №817/581/17, зобов`язано Міноборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця - старшого сержанта ОСОБА_2 , в розмірі 125 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Таким чином, фактичним виконанням цього рішення суду є призначення та виплата ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Водночас, рішення Комісії Міноборони свідчить лише про призначення такій одноразової грошової допомоги, а тому не може вважатися доказом повного та своєчасного виконання судового рішення щодо ОСОБА_1 , позаяк не є одночасним доказом виплати такої допомоги.

Відповідно до п.14 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 №975, одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати.

Жодних належних і допустимих доказів стосовно таких виплат до 07.11.2019 позивач не надав ні відповідачу, ні суду і матеріали справи не містять.

Позивач також наголошує, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС був повідомлений про прийняте Комісією рішення та необхідність закінчення виконавчого провадження у зв`язку повним фактичним виконанням рішення суду заявою про закінчення виконавчого провадження від 15.11.2019 вих. №248/8075.

Однак, посилання на заяву про закінчення виконавчого провадження як доказ фактичного виконання рішення, суд оцінює критично, позаяк дана заява надіслана відповідачу лише 15.11.2019, тобто через тиждень після винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу ВП №60169240 від 07.11.2019, що підтверджується штрих-кодом із зазначенням вихідної дати та номеру (а.с.12).

При цьому, суд звертає увагу, що заява про закінчення виконавчого провадження від 15.11.2019, на яку посилається позивач, стосується іншого виконавчого провадження №601692332, де стягувачем є Зайцева В ОСОБА_3 , а не виконавчого провадження №60169240, де стягувачем є ОСОБА_1 .

З огляду на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що станом на 07.11.2019 Міноборони України фактично не виконало рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 у справі №817/851/17, згідно з виконавчим листом від 05.09.2019, стягувачем у якому є ОСОБА_1 , у повному обсязі у добровільному порядку та не повідомило державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС про поважні причини такого не виконання.

Більше того, матеріалами виконавчого провадження, надані відповідачем на вимогу суду, підтверджено, що Міноборони України надіслало Департаменту ДВС заяву про закінчення виконавчого провадження №60169240, де стягувачем є ОСОБА_1 , лише 04.12.2019, що підтверджується листом №248/8581 (а.с.73) та реєстраційно-контрольною карткою Мін`юсту України №28300-26-19 (а.с.72). Департамент ДВС отримав цю заяву позивача 17.12.2019.

До заяви позивач долучив розподіл на відкриття асигнувань розпорядниками коштів нижчого рівня від 07.11.2019 №54, список осіб, яким проведена виплата за розподілом №54 та лист про переказ коштів для проведення виплат одноразової грошової допомоги згідно з рішеннями суду від 14.11.2019 №248/1016/огд (а.с.55 зворотній бік - 57).

Отже, жодних підстав стверджувати про повне виконання рішення суду з посиланням на заяву про закінчення виконавчого провадження від 15.11.2019 у позивача немає, а оскільки з належною заявою Міноборони України звернулося до відповідача лише у грудні 2019 року.

Таким чином, доказів на підтвердження повного і фактичного виконання рішення суду на час винесення оскаржуваної постанови від 07.11.2019 судом не встановлено і матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст.6, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст.129-1 Конституції України.

Основним призначенням стадії виконавчого провадження, є фактичне та повне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, без права встановлювати інші механізми та обсяги його виконання, трактуючи зобов`язальну частину судового рішення на свій лад, нівелюючи тім самим весь процес судового розгляду спору.

За таких обставин, суд вважає, що державним виконавцем обґрунтовано і правомірно застосовано до Міноборони України штраф за невиконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 у справі №817/851/17 у межах виконавчого провадження №60169240.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця від 07.11.2019 ВП№60169240 про накладення штрафу у розмір 5100 грн. відповідає зазначеним критеріям правомірності, так як прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому не підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи та зібрані судом докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані, не підтверджені належними і допустимими доказами, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для застосування положень ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Міністерства оборони України до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови ВП№60169240 про накладення штрафу від 07.11.2019 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на це рішення суду відповідно до ч.6 ст. 287 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 04 березня 2020 року.

Суддя Гудима Н.С.