Рішення № 88019551, 03.03.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2020 року м. Рівне №460/4162/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії та рішення відповідача в частині не зарахування до страхового стажу позивача періоду підприємницької діяльності з 20.11.1992 по 31.12.2003 (11 років 1 місяць і 12 днів) і період з 23.07.1987 по 31.12.1991 (4 роки 5 місяців 9 днів) стажу роботи на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад та зобов`язати відповідача зарахувати до загального страхового стажу позивача період підприємницької діяльності з 20.11.1992 по 31.12.2003 (11 років 1 місяць і 12 днів) та період роботи з 23.07.1987 по 28.12.1991 рік у Київському спеціалізованому управлінні тресту "Оргміндробрива" (4 роки 5 місяців 9днів) стажу роботи на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад;

зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію з дня звернення - 01.05.2018 із зменшенням пенсійного віку на 5 років 4 місяці, з мінімальної заробітної плати по Україні станом на 01.01.2017 (3 200 грн.) +80 євро за кожен календарний день відрядження за кордон (станом на 01.05.2018 - 30,55 євро грн. х 80 по курсу НБУ) та заробітної плати в Рівненському учбово-виробничому підприємству Українського товариства сліпих (УТОС) ), що становить 43 497 грн., а з врахуванням встановленої законом граничного розміру пенсії - 13 730 грн., з перерахунком на 01.12.2019 - 16 380 грн.

Ухвалою суду від 23.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від …. вирішено перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 31.01.2020, якою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд адміністративної справи №460/4162/19 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно не зараховано до її страхового стажу періоду підприємницької діяльності з 20.11.1992 по 31.12.2003 (11 років 1 місяць і 12 днів) і періоду з 23.07.1987 по 31.12.1991 (4 роки 5 місяців 9 днів) до стажу роботи на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад у Київському спеціалізованому управлінні тресту "Оргміндробрива". Повідомила, що з 23.07.1987 по 31.12.1991 працювала технологом на виробництві мінеральних добрив хімічного заводу «Мари Азот», що знаходився у Туркменістані. Ця праця відноситься до стажу роботи на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і дає право на скорочення віку необхідного для призначення пенсії. Вказала, що на її численні звернення до різних державних установ отримати уточнюючу довідку для підтвердження зазначеного вище стажу її не вдалось. Проте, ці обставини підтверджуються іншими доказами, які вона надала разом зі своєю заявою щодо факту її трудового стажу на такому підприємстві. Однак відповідач їх безпідставно не врахував при ухваленні рішення про відмову призначення її пенсії на пільгових умовах. Водночас ГУ ПФУ у Рівненській області також не зараховано до її страхового стажу період підприємницької діяльності з 20.11.1992 по 31.12.2003. Вказує, що документи, які підтверджують сплату нею внесків на загально обов`язкове державне пенсійне страхування, а саме її облікові картки платника податків були безпідставно знищені за закінченням терміну зберігання. Зауважила, що незважаючи на такі обставини у неї зберіглися книги обліку доходів і витрат, а також квитанції про сплату нею податків за певні періоди, які беззаперечно засвідчують той факт, що з її доходів йшли відрахування у Пенсійний фонд. З огляду на наведене, вважає, що відповідач повинен був зарахувати належний її трудовий стаж і призначити пенсію на пільгових умовах виходячи з розрахунку викладеного у її заяві. З тих підстав просила позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до картки особового рахунку ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні з 21.11.1992. З 01.07.2007 по 31.12.2008 здійснювала підприємницьку діяльність по спрощеній системі оподаткування (єдиний податок), що підтверджується поданою звітністю за цей період (довідка ОК-5) та коштами, які надходили від сплати єдиного податку. За інші періоди належних документів, які б засвідчували сплату нею страхових внесків у відповідача відсутні і позивачем до її звернення надані не були. Пояснив, що несплата таких коштів позивачем стала підставою для не зарахування періоду її підприємницької діяльності з 20.11.1992 по 31.12.2003 до страхового стажу, який дає право на пенсію. Щодо відмови призначити позивачу пенсію на пільгових умовах зауважив, що у трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема: про безпосередню роботу на хімічному виробництві у шкідливих умовах праці протягом повного робочого дня, а тому для доведення таких фактів необхідне подання уточнюючої довідки. Зазначив, що віднесення роботи позивача до Списків №1 або № 2 має здійснюватися на підставі саме уточнюючої довідки підприємства, установи, організації за умови підтвердження первинними документами, а такий документ не був наданий позивачем. Відтак у відповідача не було правових підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах. Щодо призначення позивачу пенсії з 01.05.2018 зауважив, що позивач ще не набув право на призначення пенсії за віком, а тому ця вимога є безпідставною. З огляду на викладене просив у позові відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив. Суть його доводів зводилась до аргументів викладених ним у його позові.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

Згідно з відомостями, які містяться у трудовій книжці позивача ОСОБА_1 працювала з 23.07.1987 по 31.12.1991 на посаді інженера виробничого персоналу в Київському спеціалізованому виробничому управлінні тресту «Оргміндобрива» (а.с. 21-22). Інших відомостей щодо цього роботи позивача в ній не зазначено.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 20.11.1992 була зареєстрована фізичною особою – підприємцем і взята на облік, як платник податків (а.с. 63), у встановленому законом порядку, про що до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис від 20.11.1992 за №26080170000013611 (а.с. 23-25) Свою підприємницьку діяльність позивач припинила 18.04.2012 про що свідчить повідомлення державного реєстратора від 18.04.2012 №13611 (а.с. 129).

В подальшому, 17.07.2017 ОСОБА_1 звернулася стосовно визначення її права на пенсійне забезпечення.

Відповідач листом від 11.07.2017 № 455/10 повідомив про те, що позивач не має права на призначення пенсії за віком внаслідок недостатності у неї страхового стажу визначеного законодавством (а.с. 73-74).

Зокрема, зазначено, що заявником за період здійснення підприємницької діяльності з 20.11.1992 по 06.07.2007 та з 01.01.2008 по 18.04.2012 не сплачувались страхові внески, а тому ці періоди не зараховується до її страхового стажу, який дає право на призначення їй пенсії за віком. Водночас зауважено, що у разі подання позивачем копій платіжних документів про сплату єдиного податку за періоди, за які не підтверджено страховий стаж, такі періоди будуть приведені у відповідність до сплачених внесків.

В подальшому, листом Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 25.08.2018 №237/10 було відмовлено позивачу в призначені пенсії за віком на пільгових умовах (достроково) у зв`язку з відсутністю у заявника достатнього страхового стажу. (а.с.75-79). Така відмова обґрунтована тим, що позивачем не надано всіх встановлених чинним законодавством документів для зарахування періоду роботи з 23.07.1987 по 28.12.1991 роки у Київському спеціалізованому управлінні тресту “Оргміндобриво” у стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад, а саме: уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі-Порядку №637).

Згідно з листом Державної податкової інспекції у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області від 21.07.2017 №4873/17-16-07-09 ОСОБА_1 повідомлено, що надати інформацію про сплату нею єдиного внеску на загальнообов`язкове пенсійне страхування за період з 20.11.1992 по 31.12.2003 є неможливим, оскільки строк зберігання особових рахунків платників податків в яких відображена ця інформація становить 5 (п`ять) років і такі документи за 1990-2009 роки наразі знищені (а. с. 81-82).

У відповіді на звернення позивача від 15.05.2018 №099/01-19 Регіональний центр надання адміністративних послуг Рівненської міської ради зазначив, що надання відомостей про оплату єдиного податку, фіксованого патенту, фіксованого податку, страхових внесків до Пенсійного фонду не відноситься до компетенції управління (а.с.110-111)

26.04.2018 листом архівного відділу виконавчого комітету Рівненської міської ради від 26.04.2018 №О-16/12/14 позивача повідомлено про те, що документи, які стосуються сплати нею податків за період її підприємницької діяльності на зберігання до них надходили, а тому вони не розпорядниками такої інформації .

Листом відповідача від 17.05.2018 №4845/03 позивача повідомлено, що у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України відсутні на зберіганні документи щодо трудового стажу ОСОБА_1 у Київському спеціалізованому виробничому управлінні тресту «Оргміндобрива» (а. с. 109).

Листом архівного відділу виконавчого комітету Рівненської міської ради від 12.04.2018 №174/12/18 позивача проінформовано, що документи по Київському спеціалізованому виробничому управлінні тресту «Оргміндобрива» на зберігання до них не надходили (а.с. 88).

Поряд з цим, листами архівних установ Рівненської районної ради Рівненської області від 29.03.2018 №581/04-02 та Рівненської обласної державної адміністрації від 02.04.2018 №о-18/06-25 відповідача було повідомлено про те, що документів по Київському спеціалізованому виробничому управлінні тресту «Оргміндобрива» у них на зберіганні немає (а.с. 89-90).

Судом з`ясовано, що позивач також звертався у різні державні органи з метою отримання інформації про розмір її заробітної плати за час роботи у Київському спеціалізованому виробничому управлінні тресту «Оргміндобрива», яка необхідна для призначення пенсії. Однак така інформація нею отримана не була.

Разом з тим, суд відхиляє і не бере до уваги при ухваленні рішення докази подані позивачем, які стосуються її проживання і роботи в м. Марі Республіки Туркменістан, оскільки ці документи не можуть відповідно до чинного законодавства слугувати підтвердженням стажу її праці саме в особливо шкідливих умовах праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад (а. с 26-62).

Також суд відхиляє, як докази книги обліку та витрат і постанову про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності від 04.03.2010, тому що ці документи не містять інформації щодо предмета доказування, а тому є неналежними доказами у цій справі (а. с.67-69, 127).

Не погоджуючись з діями і рішенням відповідача щодо не зарахування періоду її підприємницької діяльності з 20.111992 по 31.12.2003 до страхового стажу і відмови призначити з 01.05.2018 пенсію на пільгових умовах позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991зі змінами та доповненнями (далі - Закон №1788), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 за змінами та доповненнями (далі - Закон №1058), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі, також - Порядок № 22-1), а також іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту «а» статті 3 Закону №1788 право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно статті 56 Закону №1788 до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Зі змісту наведених правових положень випливає, що обов`язковою умовою набуття права на трудову пенсію є наявність стажу роботи у підприємствах та організаціях, за умови сплати останніми страхових внесків до Пенсійного фонду України.

За змістом ч.1 ст.1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Частинами 1, 2 ст. 24 Закону №1058 встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Отже, страховий стаж - це період роботи (за який сплачувалися відповідні страхові внески), який обчислюється органами Пенсійного фонду при призначенні особі пенсії, з метою визначення її розміру.

Суд зауважує, що враховуючи зазначені правові норми, обчислення страхового стажу позивача за період його роботи з 20.11.1992 по 30.06.2000 і з 01.07.2000 по 31.12.2003 здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення". Разом з цим, визначальною умовою виникнення права на призначення пенсії за цей період є сплата особою, яка займалася підприємницькою діяльністю страхових внесків до Пенсійного фонду.

Щодо підстав для врахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 20.11.1992 по 30.06.2000, суд зазначає наступне.

У листі Державної податкової інспекції у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області від 21.07.2017 №4873/17-16-07-09 ОСОБА_1 повідомлено про неможливість подання інформації щодо сплати позивачем внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 20.11.1992 по 31.12.1999, у зв`язку із закінченням строків зберігання документів.

Відповідачем у листі від 11.07.2017 № 455/10 зазначено про те, що у разі подання позивачем до Управління Пенсійного фонду копій платіжних документів про сплату єдиного податку за періоди, за які не підтверджено страховий стаж, такі періоди будуть приведені у відповідність до сплачених внесків.

Однак, відомостей про подання ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області будь-яких документів, що підтверджували б сплату ним відповідних страхових внесків - немає. Зазначених документів позивачем також не подано до суду.

Отже, належних та допустимих доказів, які б підтвердили право позивача на зарахування до його страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 20.11.1992 по 30.06.2000 судом не встановлено.

Непереконливими є посилання позивача на квитанції про сплату податків від 19.05.1993, 11.03.1993, 19.051993 та платіжні повідомлення від 14.01.1993, 03.02.1995, оскільки, на переконання суду, ці документи не можуть бути беззаперечним доказом належної сплати нею страхових внесків. Крім того суд зауважує, що в цих платіжних документах не зазначені конкретні періоди за які були сплачені податки, а тому цих доказів недостатньо для зарахування на їх підставі страхового стажу позивачу необхідного для призначення пенсії.

Щодо наявності підстав для врахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2003, суд зазначає таке.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, відповідно до пункту 2.1 вказаного Порядку, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Судом з`ясовано, що позивачем не подано жодного документа передбаченого законом на підтвердження здійснення ним підприємницької діяльності за цей період.

Також немає відомостей щодо факту перебування ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування в період, зокрема, з 01.07. 2000 по 31.12. 2003 та сплати нею єдиного податку із сум якого проводились відрахування до Пенсійного фонду.

З огляду на наведене суд констатує відсутність правових підстав для врахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2003.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність дій та рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення підприємницької діяльності з 20.11.1992 по 31.12.2003 у повному обсязі.

Щодо врахування позивачу періоду роботи з 23.07.1987 по 28.12.1991 рік у Київському спеціалізованому управлінні тресту "Оргміндробрива" до стажу роботи на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад суд зауважує наступне.

Порядок та умови призначення пенсії за віком визначено Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування“.

Згідно зі статтею 26 цього Закону починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Згідно зі статтею 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування“ мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування“ страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах для окремих категорій працівників визначено статтею 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно з пунктом 1 цієї статті право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 статті 114 вказаного Закону визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними, зокрема, такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 17 років у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до пункту 5 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (пункт 6 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”).

Відповідно до пункту 10 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт і професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок № 383) для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Ст. 48 КЗпП України передбачає, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до чинного пенсійного законодавства вирішення питання про право на пенсійне забезпечення проводиться на підставі документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі — Порядок № 637).

Згідно з пунктом 20 означеного Порядку для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списками № 1, 2 для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5 де Порядку № 637).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків, номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, підставі яких видана зазначена довідка, фактично відпрацьовані дні з 1992 року.

Слід звернути увагу, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих умовах праці за Списками № 1, 2, такі довідки є необхідними, оскільки в трудових книжках не зазначається в яких умовах працювали особи, та не вказується, чи були такі особи зайняті певними роботами або на певних виробництвах протягом повного робочого дня.

Основними підставами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім:

Наявність професії та виробництва в Списках.

Надання уточнюючої довідки з необхідними реквізитами, що повинна відповідати первинним документам, як підтвердження того, що особа була зайнята в шкідливих умовах праці та підприємство буде відшкодовувати витрати пільгових пенсій органам Пенсійного фонду.

Робота працівника в шкідливих умовах праці не менше 80% його трудового часу (п. 2 Порядку застосування Списків).

Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.

Таким чином, підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення здійснюється у відповідності зі Списками на підставі записів у трудових книжках працівників та уточнюючих довідок (пункт 20 Порядку № 637), виданих підприємствами на підставі первинних документів про характер виконуваної роботи та умови праці, а також про безпосередню зайнятість протягом повного робочого дня на роботах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки позивач працювала у період з 23.07.1987 по 31.12.1991 інженером в Київському спеціалізованому виробничому управлінні треста “Оргміндобрива”.

Відтак, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1.

У трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, зокрема: про безпосередню роботу на хімічному виробництві у шкідливих умовах праці протягом повного робочого дня, а тому для доведення таких фактів необхідне подання уточнюючої довідки.

Отже, віднесення роботи позивача до Списків №1 або № 2 має здійснюватися на підставі саме уточнюючої довідки підприємства, установи, організації за умови її підтвердження первинними документами.

Проте, така довідка Київського спеціалізованого виробничого управління треста “Оргміндобрива” або його правонаступника позивачем до управління не надавалась. Поряд з цим, інші документи, які надані позивачем не можуть відповідно до законодавства слугувати підтвердженням її права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому суд їх відхиляє.

Щодо підтвердження трудового стажу показаннями свідків суд вказує наступне.

Пунктом 2 Порядку № 637 визначено, що у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

У свою чергу пунктом 17 цього порядку встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Тобто можливість підтвердження трудового стажу такими доказами виникає тільки за наявності однієї з обставин зазначених вище. Проте, позивачем не доведено, що неможливість одержання нею документів зумовлена воєнними діями, стихійним лихом, аварією, катастрофою або іншою надзвичайною ситуацією, а тому немає підстав для підтвердження її позовних вимог показаннями свідків.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про правомірність рішення відповідача щодо не зарахування стажу роботи позивача з 23.07.1987 по 28.12.1991 рік у Київському спеціалізованому управлінні тресту "Оргміндробрива" до стажу роботи на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад.

Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію з дня звернення - 01.05.2018 суд зазначає таке.

Порядок та умови призначення пенсії за віком визначено Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування“.

Згідно зі статтею 26 цього Закону починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Відповідно до статті 45 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування“ пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Судом констатовано, що відповідачем правильно не враховані до страхового стажу позивача період підприємницької діяльності з 20.11.1992 по 31.12.2003 (11 років 1 місяць і 12 днів) та період з 23.07.1987 по 31.12.1991 (4 роки 5 місяців 9 днів) до стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад. Відтак, на день свого звернення позивач не набув права на призначення пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу, а тому така позовна вимога є передчасною і задоволенню не підлягає.

Інші доводи та аргументи, наведені сторонами, судом не оцінюються, позаяк не мають вирішального значення для правильного вирішення судового спору по суті.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах і спосіб наданих повноважень та відповідно до приписів матеріального права, а відтак правомірність прийняття оскаржуваного рішення не спростована у ході судового розгляду.

Оцінюючи наявні в справі докази та аналізуючи встановлені фактичні обставини суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в ході судового розгляду довів правомірність виданих ним наказів.

З урахуванням наведеного вище, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, Рівненська область, 33000; ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинення певних дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 03 березня 2020 року.

Суддя Щербаков В.В.