Рішення № 88019396, 25.02.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4736/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Протас О.М.,

представника позивача - Васюти А.І.,

представника відповідача - Предибайло А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2019 року Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення від 13.09.2019 №1/16-01 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, прийняте виконуючим обов`язки начальника Головного управління ДПС у Полтавській області Рябковою А.М.

Позовні вимоги підприємство мотивує відсутністю зі сторони відповідача порядку дотримання вимог норм статті 95 Податкового кодексу України, яка полягає у дотриманні порядку продажу майна, що перебуває у податковій заставі. Вказане має наслідком визнання протиправним та скасування спірного рішення від 13.09.2019 №1/16-01 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу. Зазначає, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу. Лише якщо всі перелічені вище заходи не дали результати застосуванню підлягає стаття 96 Податкового кодексу України. Вказує, що пункт 95.5 статті 95 Податкового кодексу України є обмеженим у застосуванні у випадку наявності зобов`язань держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, зауважуючи на тому, що станом на 13.09.2019 у КП ПОР "Полтававодоканал" була наявна переплата по податку - єдиний соціальний внесок в розмірі 2304027,18 грн. Наголошує на тому, що податковий борг підприємства виник через невідповідність фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Окрім цього, вказує, що законодавством України передбачено умови й порядок погашення податкового боргу з податку на додану вартість надавачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Відтак, погашення податкового боргу позивачем мало відбутися на підставі договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як передбачено Законом України "Про Державний бюджету України на 2017 рік" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України 18.05.2017 №332. Наразі існує судове рішення, що набрало законної сили, котре передбачає зобов`язання держави перед ПОР "Полтававодоканал". Також, підприємство вважає необґрунтованим прийняте рішення, оскільки останнє не містить розміру податкового боргу підприємства.

Ухвалою суду від 09.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №440/4736/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11:00 26.12.2019, яке відкладалося до 10:00 24.01.2020.

26.12.2019 до суду від ГУ ДПС України надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 105-107), в якому останнє заперечує проти задоволення позовних вимог КП ПОР "Полтававодоканал". Зазначає, що підприємство є боржником по сплаті податків до бюджету. Заборгованість підприємства по ПДВ виникла у вересні 2016 року та станом на 13.09.2019 склала 11512538,59 грн, в тому числі податковий борг по податкових деклараціях з ПДВ, який перевищував 5 мільйонів гривень та не сплачувався (погашався) протягом 90 календарних днів, наступних за днем граничного строку його сплати – 5173997,89 грн. Тобто, на момент винесення спірного рішення податковий борг позивача перевищував 5 мільйонів гривень, який не сплачувався протягом 90 календарних днів з моменту його виникнення. З боку держави відсутні зобов`язання щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, що підтверджується обліковою карткою підприємства з ПДВ. Вказує, що обов`язковою умовою для стягнення коштів в порядку пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України є наявність у платника податків заборгованості по самостійно нарахованим зобов`язанням. Таким чином, дана норма прямо встановлює право керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише в сукупності перелічених вище умов, у тому числі й у разі відсутності зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань. Зауважує, що контролюючим органом здійснено заходи стягнення з рахунків КП ПОР "Полтававодоканал" за податковим боргом, що підтверджується рішеннями Полтавського окружного адміністративного суду у справах №1640/2923/18, №816/1513/18 та №440/4596/18. Наполягає на тому, що примірна форма рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яка затверджена наказом ДФС України від 20.02.2017 №107, не передбачає зазначення інформації про розмір податкового боргу платника податків, що підлягає стягненню та період його стягнення. Щодо трактування позивачем наявності зобов`язань держави перед КП ПОР "Полтававодоканал" по перерахуванню субвенції, то воно не відповідає визначенню "зобов`язання держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань".

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 08.01.2020, позивач наполягає на протиправності та необхідності скасування спірного рішення з підстав, аналогічних викладеним у позовній заяві /а.с. 113-120/.

За змістом заперечень на відповідь на відзив, що надійшли до суду 21.01.2020, контролюючий орган вказує на визначене законом право платників податків самостійно відслідковувати стан їх розрахунків з бюджетом та цільовими фондами, в тому числі щодо розміру податкового боргу та періодів його винесення, в режимі реального часу з даних карток платника податків в "Електронному кабінеті". Трактування позивача щодо наявності зобов`язань держави перед КП ПОР "Полтававодоканал" по перерахуванню субвенції та наявність переплати по єдиному соціальному внеску не відповідає визначенню "зобов`язання держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань", оскільки єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не входить до переліку визначених загальнодержавних та місцевих податків і зборів, а субвенція є державною соціальною гарантією, механізм реалізації якої визначений Кабінетом Міністрів України, зокрема, у Порядку №332. Стосовно посилань підприємства на правові позиції Верховного Суду України у постанові від 07.04.2015 у справі №21-104а15 та Верховного Суду у постанові від 28.02.2018 у справі №813/2851/17 та від 16.10.2018 у справі №826/2352/15, то вони є необґрунтованими з огляду на відмінність обставин справ та правовідносин, що були врегульовані вказаними рішеннями. Також, за доводами контролюючого органу, управління послідовно дотримується реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначеного статтею 95 Податкового кодексу України, а саме: надіслало підприємству податкову вимогу від 07.10.2016 №3312-17 форми "Ю", а потім звернулося з позовом про стягнення коштів з його рахунків (справи №1640/2923/18, №816/1513/18, №440/4596/18) /а.с. 139-142/.

Ухвалою суду від 24.01.2020 закрито підготовче провадження у справі за позовом КП ПОР "Полтававодоканал" до ГУ ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, призначено справу №440/4736/19 до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду на 14:30 13.02.2020, яке відкладалося за клопотанням позивача на 11:00 25.02.2020.

Представник позивача в судовому засіданні 25.02.2020 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.02.2020 проти позову заперечувала, просила суд відмовити у його задоволенні.

Заслухавши вступне слово позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

КП ПОР "Полтававодоканал" (код ЄДРПОУ 03361661) зареєстроване у встановленому законом порядку в якості юридичної особи та перебуває на обліку в податковому органі як платник податків, в тому числі податку на додану вартість /а.с. 16-17/.

Відповідно до статуту КП ПОР "Полтававодоканал" останнє є комунальним унітарним комерційним підприємством, заснованим на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області. У своїй діяльності підприємство керується Конституцією України, Цивільним та Господарським кодексами України, Кодексом законів про працю України, Кодексом України про надра, Земельним кодексом України, кодексом цивільного захисту України, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про регулювання у сфері комунальних послуг", "Про житлово-комунальні послуги", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про захист персональних даних", іншими актами законодавства України, рішеннями обласної ради, цим статутом /а.с. 121-134/.

Станом на 13.09.2019 згідно інтегрованих карток платника КП ПОР "Полтававодоканал" у останнього обліковувався податковий борг у розмірі 11512538,59 грн, в тому числі податковий борг по податкових деклараціях з ПДВ – 5173997,89 грн (по податкових деклараціях за жовтень 2018 року – 1168477,89 грн, листопад 2018 року – 2619,00 грн, грудень 2018 року – 1229,00 грн, січень 2019 року – 999692,00 грн, лютий 2019 року – 989739,00 грн, березень 2019 року – 1000002,00 грн, квітень 2019 року – 1012239,00 грн) /а.с. 65-103/.

13.09.2019 виконуючим обов`язки начальника Головного управління ДПС у Полтавській області Рябковою А.М. винесено рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу №1/16-01, в якому зазначено, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах КП ПОР "Полтававодоканал".

Не погодившись з вказаним рішенням, КП ПОР "Полтававодоканал" оскаржило його до ДФС України (скарга від 26.09.2019 №юр/3633) /а.с. 20-27/.

Рішенням про результати розгляду скарги від 18.11.2019 №9895/6/99-00-10-05-15 ДФС України залишила рішення керівника ГУ ДПС у Полтавській області від 13.09.2019 №1/16-01 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках в рахунок погашення податкового боргу без задоволення, а скаргу КП ПОР "Полтававодоканал" від 26.09.2019 №юр/3633 – без змін /а.с. 29-31/.

Позивач не погодився з рішенням від 13.09.2019 №1/16-01 та звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів з даним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог позивача, суд виходить з наступного.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України (далі – ПК України).

Відповідно до пункту 96.1 статті 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Згідно з пунктом 96.3 статті 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Суд зазначає, що особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств, встановлені вищенаведеною статтею 96 ПК України, не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 ПК України.

Так, згідно з пунктом 95.1 цієї статті ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Для цього контролюючий орган звертається в порядку пункту 95.3 статті 95 ПК України до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.5 статті 95 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

У таких випадках рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу.

При цьому, суд зауважує, що право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рішенням керівника виникає у контролюючого органу у разі, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень і несплачується грошове зобов`язання протягом 90 календарних днів, наступних за останнім граничного строку сплати зобов`язання.

Якщо усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства, то податковий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 ПК України, для залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке підприємство, для погашення податкового боргу останнього.

Таким чином, стаття 96 ПК України застосовується лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника, передбачена статтею 95 Податкового кодексу України, з будь-яких причин, вказаних в законі, не вирішила проблему погашення боргу.

Наведений висновок відповідає правовій позиції наведеній в постанові Верховного Суду України від 07.04.2015 у справі №21-104а15 та в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №К/9901/5069/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд зазначає, що застосування пункту 96.1 статті 96 ПК України до спірних правовідносин є передчасним.

Суд не бере до уваги посилання позивача на статтю 96 ПК України, як на правову підставу протиправності оскаржуваного рішення відповідача, оскільки обов`язок контролюючого органу звернутися з поданням в порядку пункту 96.1 статті 96 ПК України до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно платника податків - комунального підприємства боржника, виникає виключно, якщо установлені статтею 95 ПК України заходи не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства.

Проте, суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача є незаконним, з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням від 13.09.2019 №1/16-01 вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу КП ПОР "Полтававодоканал" відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України.

Як вже зазначалося вище, за змістом пункту 95.5 статті 95 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

Отже, з аналізу наведеної норми слідує, що погашення податкового боргу платника податків за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу здійснюється шляхом стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках.

Разом з тим, оскаржуваним рішенням вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу КП ПОР "Полтававодоканал" шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, а також органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах КП ПОР "Полтававодоканал".

Тобто, крім стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу КП ПОР "Полтававодоканал" також шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах КП ПОР "Полтававодоканал".

Проте, суд зауважує, що приписами пункту 95.5 статті 95 ПК України, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 13.09.2019 №1/16-01, не передбачено погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів з рахунків такого платника у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установ.

При цьому, суд зазначає, що органи, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів не відносяться до установ банку, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Статтею 6 цього Закону визначено, що банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства або кооперативного банку.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Статтею 338 Господарського кодексу України визначено, що кооперативний банк - це банк, створений суб`єктами господарювання, а також іншими особами за принципом територіальності на засадах добровільного членства та об`єднання пайових внесків для спільної грошово-кредитної діяльності. Відповідно до закону можуть створюватися місцеві та центральний кооперативні

Згідно Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках.

Отже, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів не відносяться до установ банку.

Також, суд зазначає, що рішення від 13.09.2019 №1/16-01 не містить розміру податкового боргу позивача, що підлягає стягненню та періоду його виникнення, що свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення.

Посилання відповідача на дотримання ним примірної форми рішення, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 20.02.2017 №107, суд вважає безпідставними, оскільки такий наказ в Міністерстві юстиції України не зареєстрований, а тому є внутрішнім документом рекомендаційного характеру.

Отже, перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведеним у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що останнє прийнято незаконно, а відтак, підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Інші доводи позивача визнаються судом безпідставними та не впливають на висновки суду щодо протиправності оскаржуваного рішення.

Таким чином, позов КП ПОР "Полтававодоканал" підлягає задоволенню повністю.

При прийнятті вказаного рішення судом враховано висновки Другого апеляційного адміністративного суду, викладені в постанові від 26.10.2018 у справі №820/2920/18, предметом розгляду якої були аналогічні взаємовідносини комунального підприємства та контролюючого органу.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у сумі 1921,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 02.12.2019 №17459.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позову, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 1921,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (вул. Пилипа Орлика, 40-А, м. Полтава, Полтавська область, 36020, код ЄДРПОУ 03361661) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 13 вересня 2019 року №1/16-01 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05 березня 2020 року.

Суддя О.В. Гіглава