Рішення № 88019196, 05.03.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/150/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в перерахунку ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з дати звернення до органу Пенсійного фонду України;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати нарахованих сум пенсії ОСОБА_1 за період з 02.07.2016 по грудень 2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію за період з 02.07.2016 по грудень 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при призначенні йому пенсії органом Пенсійного фонду України не взято до уваги норми ст. ст. 1 та 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 2 вересня 2008 року № 345-VI, Статтею 1 вказаного закону передбачено, що його дія поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей. Позивач зазначає, що оскільки робота, яку він виконував, відповідає переліченим у зазначеній вище ст. 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» роботам, то дія цього Закону поширюється також і на нього. Відтак, 28 травня 2019 року, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок йому пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Однак, відповідач відмовив у перерахунку позивачу пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», мотивуючи тим, що стаж позивача на підземних роботах в шахті становить менше 15 років (не підтверджується зайнятість повний робочий день на підземних роботах з вересня 1983 по 1997 роки). Вказано, що уточнюючі довідки, якими підтверджено роботу повний робочий день на підземних роботах у спірні періоди (робота на шахті «Перевальська») не можна брати до уваги через те, що їх видано архівним підрозділом «Шахта ім. Артема», незважаючи на існування наказу про передачу архіву шахти «Перевальська» саме до архівного підрозділу «шахти ім. Артема» (оскільки шахта «Перевальська» була ліквідована без правонаступників). Позивач вважає мотивацію щодо відмови у перерахунку йому пенсії у відповідності до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» безпідставною, а саму відмову здійснити такий перерахунок – незаконною, покликаючись на те, що його стаж роботи на підземних роботах становить більше 15-ти років, про що свідчать записи в його трудовій книжці та довідки про підтвердження наявного трудового стажу і накази про атестацію робочих місць. Окрім цього, позивач покликається на невиплату йому нарахованих сум пенсії за період з 02.07.2016 по грудень 2018 року.

Відповідач правом на подання відзиву у порядку ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не скористався.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 06.02.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами; встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву до суду з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заяви по суті спору, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за віком, як особі яка працювала за списком №1 у відповідності до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом від 05.08.2016 Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку № 1, та повідомило, що право на пенсію за віком на пільгових умовах позивач не має. Вважаючи вищевказану відмову протиправною, позивач звернувся з адміністративним позовом до Деснянського районного суду м. Києва. Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 02.02.2018 у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 у справі №754/11636/16-а, апеляційну скаргу задоволено, постанову Деснянського районного суду м.Києва від 02.02.2018 - скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволено. Визнано неправомірною відмову Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного Фонду України у м. Києві щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, зобов`язано Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві з 02.07.2016 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Згідно з зазначеним рішенням Київського апеляційного адміністративного суду, Лівобережним об`єднаним управлінням Пенсійного Фонду України у м. Києві позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 02.07.2016.

28 травня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок йому пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Листом від 24.06.2019 №2859/Л-20/11.03-06 відповідач повідомив позивача про відмову у перерахунку йому пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», мотивуючи тим, що стаж позивача на підземних роботах в шахті становить менше 15 років (не підтверджується зайнятість повний робочий день на підземних роботах з вересня 1983 по 1997 роки).

Покликаючись на те, що у нього є всі законні підстави для перерахунку пенсії перерахунку йому пенсії у відповідності до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», позивач звернувся з цим позовом до суду.

Окрім цього, звернення до суду зумовлене протиправною, за твердженням позивача, невиплатою йому нарахованих сум пенсії за період з 02.07.2016 по грудень 2018 року.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Згідно ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах до пільгового стажу, в тому числі того, що який дає право на встановлення мінімального розміру пенсії шахтаря, зараховується час навчання у професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби та час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», та час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням (вказане не заперечується відповідачем і підтверджується у його листі-відмові у перерахунку пенсії).

Відмовляючи у зарахуванні позивачу до стажу на підземних роботах в шахті періоду з 1983 по 1997 роки, відповідач покликається на те, що періоди роботи позивача на шахті «Перевальська» в/о «Луганськвугілля», зазначені в уточнюючих довідках №№ 609, 610, 611, 612,613,614 від 21.10.2014, виданих відокремленим підрозділом «Шахта ім.Артема» ДП «Луганськвугілля», не можуть враховуватися, оскільки вказані довідки видані не правонаступником.

Суд критично ставиться до такого твердження відповідача, оскільки в пенсійній справі позивача наявний наказ Міністерства вугільної промисловості від 28.03.2011 № 18 про прийом (передачу) архівних документів шахти «Переяславська» саме до відокремленого підрозділу «Шахта ім.Артема» ДП «Луганськвугілля», а також довідка №615 від 21.10.2014, видана відокремленим підрозділом «Шахта ім.Артема» ДП «Луганськвугілля» про ліквідацію шахти «Переяславська» без правонаступника і про передачу архівних документів.

Поряд з цим, варто зауважити, що нормами ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 - у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, можна дійти висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Втім, у трудовій книжці позивача є всі необхідні записи про роботу повний робочий день під землею.

Так, згідно з записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 виданої 14.10.1983: з 12 вересня 1983 року по 15 грудня 1983 року позивач прийнятий учнем гірничого робочого підземного І-розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Перевальська»; з 16 грудня 1983 року по 18 травня 1984 року переведений гірничим робочим підземним П-розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Перевальська»; з 29 травня 1984 року по 19 травня 1986 року проходив службу в рядах Радянської армії; з 09 серпня 1986 року по 02 квітня 1997 року працював гірничим робочим підземним ІІ-ІІІ розрядів та прохідником V розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Перевальська»; з 17 квітня 1998 року по 05 квітня 2000 року працював охоронцем, слюсарем, кочегаром у ВАТ птахівницьке підприємство «Перевальський»; з 02 червня 2000 року по 18 листопада 2000 року працював в ЗАТ «Гідрострой» в Сахалінській області столяром-бетонником ІІ-розряду; з 26 травня 2001 року по 06 грудня 2001 року працював в ЗАТ «Гідрострой» в Сахалінській області столяром-бетонником ІІ- розряду; з 25 травня 2002 року по 30 листопада 2002 року працював в ЗАТ «Гідрострой» в Сахалінській області столяром-бетонником ІІ-розряду; з 27 квітня 2004 року по 19 листопада 2004 року працював в ЗАТ «Гідрострой» в Сахалінській області електрозварником ІІІ-розряду; з 06 липня 2005 року по 31 березня 2006 року працював прохідником з повним робочим днем під землею в ПП «Промшахтобуд»; з 03 березня 2008 року по 01 серпня 2009 року працював прохідником з повним робочим днем під землею в ТзОВ «Перевальський торгівельний дім».

Отже, згідно зазначених вище періодів, що зараховуються до трудового стажу, загальний трудовий стаж позивача становить 19 років 5 місяців 8 днів.

При цьому, стаж позивача на підземних роботах становить більше 15-ти років. Про зайнятість на роботах з повним робочим днем під землею є всі необхідні записи в трудовій книжці позивача, також ці дані підтверджуються довідками про підтвердження наявного трудового стажу і наказами про атестацію робочих місць.

Відтак, суд доходить переконання про протиправність відмови відповідача у перерахунку ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”.

Оцінюючи дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати позивачу пенсії за період за період 02.07.2016 по грудень 2018 року суд керується наступними міркуваннями.

На виконання Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 у справі №754/11636/16-а ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 02.07.2016.

На підставі пенсійної справи, довідки від 24.05.2018 №0000544482 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, протоколу №11 від 25.10.2018 засідання комісії про призначенню соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам позивачу здійснюється виплата пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області з 01.01.2019.

На заяву позивача від 04.11.2019 про надання інформації щодо виплаченої і нарахованої пенсії, скеровану до Радехівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, листом вих. № 1041/0323-36 повідомлено, що пенсія, не виплачена позивачу за період з 02.07.2016 по грудень 2018 року, обліковується в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області. При цьому відповідач не заперечує право позивача на отримання цієї пенсії, зазначає, що пенсія позивачу за означений період нарахована позивачу, проте не виплачена з огляду на приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 за №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

Визначене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), яким встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 5 № 1058-ІV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Таким чином, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до ст. 46 Закону № 1058-IV, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 за №1706-VII, з наступними змінами та доповненнями, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.

Як передбачено п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 за №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", з наступними змінами та доповненнями, припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 за №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 за №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", з наступними змінами та доповненнями, комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 за № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".

Згідно з п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 за № 365, з наступними змінами та доповненнями, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1058-IV, загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, та обов`язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов`язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 16 цього ж Закону передбачено, що застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом. З аналізу вищенаведених норм можна прийти до висновку, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності. При цьому, право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном порушено.

На підставі викладено суд доходить висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо виплати позивачу пенсії за період з 02.07.2016 по грудень 2018 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування, відповідач правомірності оскаржуваних рішень не довів.

Більше того, відповідач відзиву на позов у порядку ст. 162 КАС України не подав, що в силу ч. 4 ст. 159 КАС України кваліфікується судом як визнання позову.

Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.

Відтак, з метою відновлення прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з дати звернення до органу Пенсійного фонду України та виплатити ОСОБА_1 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, за період з 02.07.2016 по грудень 2018 року.

Таке зобов`язання повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати позивача стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в перерахунку ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з дати звернення до органу Пенсійного фонду України.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати нарахованих сум пенсії ОСОБА_1 за період з 02.07.2016 по грудень 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, за період з 02.07.2016 по грудень 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885).

Суддя Сидор Н.Т.