Ухвала суду № 88019152, 05.03.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

05 березня 2020 року СєвєродонецькСправа № 360/3152/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву адвоката Щеглова Дмитра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, визначеному ст. 383 КАС України, у справі № 360/3152/19 за позовом адвоката Щеглова Дмитра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду звернувся адвокат Щеглов Дмитро Сергійович в інтересах ОСОБА_1 з заявою про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень – відповідача на виконання рішення суду у адміністративній справі № 360/3152/18 за позовом адвоката Щеглова Дмитра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області в якій заявник просить суд:

- визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, щодо невиконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 у справі № 3152/19, в частині виплати заборгованості з пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2019 по 30.09.2019 через відсутність спеціального порядку;

- зобов`язати управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області надати відповідь щодо виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 у справі № 360/3152/19, в частині виплати заборгованості з пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2019 по 30.09.2019 протягом 10 календарних днів з моменту отримання окремої ухвали суду;

- надіслати окрему ухвалу прокурору для вирішення питання, щодо наявності у діях відповідача ознак злочину, які закріплені у ст. 382 КК України.

В обґрунтування заяви зазначено, що 10.02.2020 позивач отримав на електронну пошту від управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області лист 967/03-32, яким відповідач по справі № 360/3152/19, зазначив, що не може виконати рішення ЛОАС, в частині виплати заборгованості з пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2019 р. по 30.09.2019 через відсутність спеціального порядку.

Зазначені дії, на думку позивача, є протиправними. Посилання відповідача на окремий порядок при виплаті пенсій за минулий період, визначений Кабінетом Міністрів України, є необґрунтованим, оскільки при зверненні позивача з заявою про поновлення пенсійних виплат відповідний порядок не прийнято, відповідно право особи на виплату пенсійних виплат не може бути поставлено в залежність від наявності такого порядку, в силу норм прямої дії ст.ст.19, 22,46 Конституції України.

Таким чином, зазначає заявник, відповідач продовжує діяти протиправно та порушує його права.

Ухвалою суду від 27.02.2020 заяву адвоката Щеглова Дмитра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 в прийнято до розгляду, визначено розглядати заяву без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано УПФУ в м. Лисичанську Луганської області у строк до 04 березня 2020 року надати до суду письмові відомості щодо виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 у справі № 360/3152/19 разом з відповідними доказами.

03.03.2020 від УПФУ в м. Лисичанську Луганської області надійшла інформація про стан виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 по справі № 360/3152/19 (арк.спр. 57), де зазначено таке.

Місячний розмір пенсії позивачу виплачено у жовтні 2019 року. Борг за період 01.04.2017 по 30.09.2019 нараховано на додаткову відомість жовтня 2019 року. УПФУ в м. Лисичанську не є розпорядником коштів. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачується на умовах окремого порядку, після прийняття його Кабінетом Міністрів України. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не пройшов ідентифікацію, пенсія з 01.11.2019 була призупинена. На теперішній час позивач за поновленням виплати пенсії до управління не звертався (арк. спр. 57).

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов такого.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 по справі № 360/3152/19 позов адвоката Щеглова Дмитра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до УПФУ в м. Лисичанську про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправною бездіяльність УПФУ в м. Лисичанську щодо ненарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року; зобов`язано УПФУ в м. Лисичанську відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 квітня 2019 року. Рішення звернуто до негайного виконання у межах виплати ОСОБА_1 пенсії за один місяць (арк. спр. 52-55).

Відповідно до даних КП ДСС 30.09.2019 стягувачу видано виконавчий лист.

10.02.2020 на електронну адресу представника позивача надійшов лист УПФУ в м. Лисичанську від 10.02.2020 № 967/03-32, в якому зазначено, що місячний розмір пенсії позивачу виплачено у жовтні 2019 року. Борг за період 01.04.2017 по 30.09.2019 нараховано на додаткову відомість жовтня 2019 року. УПФУ в м. Лисичанську не є розпорядником коштів. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачується на умовах окремого порядку, після прийняття його Кабінетом Міністрів України У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не пройшов ідентифікацію, пенсія з 01.11.2019 була призупинена. На теперішній час позивач за поновленням виплати пенсії до управління не звертався (арк. спр. 84-85).

Як слідує зі змісту інформації про стан виконання рішення, наданої УПФУ в м. Лисичанську рішення суду від 02.08.2019 виконане лише в частині виплати пенсії за один місяць, звернутого до негайного виконання.

Отже, боржник на цей час не виконав рішення суду в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Бездіяльністю визнається пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Порядок № 649), пунктом 2 якої установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого цією постановою.

Виконання судових рішень зобов`язального характеру у відповідності до вимог Порядку № 649 є ефективним способом виконання рішення, разом з тим, не застосовним в межах спірних правовідносин.

Так, Порядок № 649 визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 649 у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні: боржник - орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення; рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.

Отже, Порядок № 649 стосується виключно виконання судових рішень щодо виплати пенсії, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

У межах спірних правовідносин судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком, призначення, перерахунок і виплата якої регламентуються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV).

Абзацом двадцять другим статті 1 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1058-IV система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів. Перший рівень - солідарна система загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною другою статті 72, пунктом 1 частини першої статті 73 Закону № 1058-IV кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-ХІІ) передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, оскільки позивач отримує пенсію за віком за рахунок коштів Пенсійного фонду, а не за рахунок коштів Державного бюджету України, правові підстави для внесення УПФУ в м. Лисичанську рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року у справі № 360/3152/19 до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до Порядку № 649 відсутні.

Відповідач зазначає про неможливість виконання рішення з двох підстав – відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, та той факт, що боржник не є розпорядником бюджетних коштів.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» визначено, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, порядок виплати пенсії, у тому числі й заборгованість по виплаті пенсії за минулий період, визначається виключно законами України.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.

У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

За загальним правилом “закон” – це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини.

У свою чергу, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, тому ними не можуть бути внесені будь-які зміни до законів.

Відповідно, посилання боржника на відсутність визначеного постановою Кабінету Міністрів України порядку виплати пенсії за минулий період, відмінного від порядку, визначеного статтею 46 Закону № 1058-IV, як на перешкоду виплати заборгованості позивачу, є безпідставними.

Щодо доводів про те, що боржник не є розпорядником бюджетних коштів, суд зазначає таке.

Приписами абзацу другого пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління ПФУ від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486, визначено, що управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання доходів і видатків, кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність головним управлінням Фонду; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 3, 5, 8 пункту 4 вказаного Положення).

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 13.12.2018 № 27-1 “Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсії у 2019 році” встановлено, що з 01.01.2020 фінансування пенсійних виплат здійснюється відповідними головними управліннями Пенсійного фонду України в областях.

Таким чином, фінансування пенсійних виплат на виконання судового рішення у справі № 360/3152/19 має бути здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, тобто доводи боржника про те, що він не є розпорядником коштів, є обґрунтованими.

Згідно з частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Частинами першою, другою, четвертою статті 249 КАС України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Суд зауважує, що в межах спірних правовідносин та обставина, що фінансування виплат має бути здійснено ГУ ПФУ в Луганській області, свідчить про поважність причин невиконання судового рішення боржником у повному обсязі, та про відсутність саме протиправної бездіяльності УПФУ в м. Лисичанську в розумінні статті 383 КАС України, наслідком якої може стати постановлення окремої ухвали та направлення її прокурору для вирішення питань щодо наявності в діях відповідача ознак злочину, передбаченого статтею 382 КАС України.

За відсутності обставин протиправної бездіяльності відповідача щодо виконання рішення суду у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для постановлення окремої ухвали.

Керуючись статтями 248, 249, 256, 382, 383 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Щеглова Дмитра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, визначеному ст. 383 КАС України, у справі № 360/3152/19 за позовом адвоката Щеглова Дмитра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишити без задовлення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська