Рішення № 88018587, 04.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 березня 2020 року Справа № 280/2/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області неправомірними, щодо застосування при призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком, середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 рік (4404,35 грн.) та відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з 24 вересня 2019 року із застосуванням положень розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - при призначенні пенсії застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016, 2017, 2018 роки (6188.89 грн.) та виплатити ОСОБА_1 , грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивачу, як працівнику освіти (працювала на посаді вчителя), управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя 11 серпня 2010 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 12 серпня 2010 року позивач знову влаштувалась на коробу за спеціальністю, де продовжує працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Після досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 24 вересня 2019 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення їй пенсії за віком, проте відповідачем призначена пенсія із застосуванням середнього заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки (4404,35 грн.). Крім того, не нарахована та невиплачена грошова допомога в розмірі 10 місячних пенсій, яка передбачена Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати. Вважає такі дії відповідача протиправними та просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

Ухвалою суду від 08 січня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/2/20, судове засідання призначено на 03 лютого 2020 року без виклику сторін.

Відповідач позов не визнав, надавши до суду відзив на позовну заяву (вх.№5008 від 31 січня 2020 року), в якому зазначив, що з 11 серпня 2010 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти. Після призначення пенсії позивач продовжила працювати за спеціальністю, у зв`язку з чим виплата пенсії з 12 серпня 2010 року була припинена. 24 вересня 2019 року, у зв`язку з досягненням пенсійного віку, ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Проте пенсійний орган вважає, що звертаючись у 2010 році до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за вислугу років, позивач використала право первинного призначення пенсії. Тому, на підставі її особистої заяви від 24 вересня 2019 року органом Пенсійного фонду було застосовано норму частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та з зазначеної дати переведено на пенсію за віком. Зазначає, що чинне законодавство України взагалі не передбачає можливості призначення пенсії більше одного разу. Будь-який перехід з одного виду пенсії на інший після первинного призначення може бути здійснений лише як переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до вимог статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату грошової допомоги, то відповідач вважає, що оскільки позивач до призначення пенсії за віком у період з 11 серпня 2010 року по 12 серпня 2010 року отримувала пенсію за вислугу років, то підстав для нарахування та виплати їй грошової допомоги згідно пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» немає. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України.

На теперішній час позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

З 11 серпня 2010 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти відповідно до пункту «е» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), що підтверджується протоколом №822922 від 12 серпня 2010 року.

Після призначення пенсії позивач продовжила працювати за спеціальністю, у зв`язку з чим виплата пенсії з 12 серпня 2010 року була припинена (призупинена). Копію трудової книжки додано позивачем до позовної заяви.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що право на призначення пенсії за віком мають жінки, які народились з 01.04.1960 по 30.09.1960 при досягненні 59 років та за наявності страхового стажу не менше 26 років.

22 вересня 2019 року позивачу виповнилось 59 років та вона має стаж більше 26 років, що підтверджується витягом з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії.

24 вересня 2019 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення їй пенсії за віком.

З зазначеної дати отримує пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону №1058-IV, що підтверджується рішенням №923040192217.

22 листопада 2019 року позивач звернулась до Вознесенівського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про надання роз`яснень щодо відмови у нарахуванні одноразової грошової допомоги в розмірі 10 пенсій при призначенні пенсії за віком та надано роз`яснень щодо вихідних даних для нарахування розміру пенсії.

Листом № 123/М-9 від 26 листопада 2019 року відповідачем повідомлено позивача про те, що оскільки позивачу з 11 серпня 2010 року була призначена пенсія за вислугу років, а також нею отримано пенсію за вислугу років, то відсутні підстави для перерахування пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки та виплатити їй грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернулась до суду із вказаним адміністративним позовом.

Розглядаючи справу по суті суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

З матеріалів справи судом встановлено, що до 24 вересня 2019 року (дата звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком) позивачу була призначена пенсія як працівнику освіти, відповідно до пункту «е» частини 1 статті 55 Закону №1788-ХІІ. Зазначена пенсія їй була нарахована за 1 день (11 серпня 2010 року).

Тобто, до 24 вересня 2019 року за Законом №1058-ІV пенсія за віком позивачу не призначалась.

Станом на 24 вересня 2019 року позивач досягла віку 59 років 0 місяців та 2 дні та мала стаж, достатній для призначення пенсії за віком.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Тобто, за приписами ст. 26 Закону №1058-ІV позивач набула право на пенсію за віком.

Абзацами 1 та 2 частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Верховним Судом України висловлено правову позицію по справі №133/476/15-а, що викладена у його постанові від 29 листопада 2016 року, згідно з якою нормами частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Тому, якщо особі було призначено пенсію відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при досягненні пенсійного віку така особа виявила бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV слід вважати, що за призначенням такої пенсії особа звертається вперше, і має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший. Отже, показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, а не той, що враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України підтверджена і Великою Палатою Верховного Суду в аналогічній справі №876/5312/17 (провадження №11-731апп18), що викладена в його постанові від 31 жовтня 2018 року.

За результатами аналізу положень частини 1 статті 9, частини 2 статті 40, частини 3 статті 45, пунктів 2, 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV.

Великою Палатою Верховного Суду визначено, що частина 3 статті 45 Закону №1058-ІV дійсно встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Тому показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак у випадку призначення іншої пенсії за іншим законом має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що призначення пенсії за вислугу років відповідно до частини 1 статті 55 Закону № 1788-ХІІ передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі №310/3774/17, від 14 вересня 2018 року у справі №127/18159/17, від 26 березня 2019 року у справі №335/13242/16-а (2-а/335/33/2017) та інших.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами частин 5, 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

З наведених правових позицій вбачається, що відсутні правові підстави для застосування частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV у разі зміни виду пенсії за вислугою років, призначеної за Законом №1788-ХІІ, на пенсію за віком, визначену Законом №1058-ІV, оскільки ці нормативно-правові акти визначають різні підстави та порядок призначення пенсії.

Відповідно до частин 1 статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп x Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Частиною 2 статті 40 встановлено, що Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм, відповідач при обчисленні пенсії позивача повинен був застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року її звернення за призначенням пенсії, починаючи з 24 вересня 2019 року, як це передбачено частиною 2 статті 40 та частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV.

Отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату грошової допомоги суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 вважає, що має право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, так як вона на момент виникнення права на призначення пенсії за віком не отримувала будь-якого іншого виду пенсії.

Проте, такі доводи позивача є необґрунтованими у зв`язку з наступним.

Згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно із пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2011 року №1191 «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати» грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 лютого 2018 року по справі №310/3774/17.

Так, Верховний суд зазначив, що «синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку №1191 дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком».

Оскільки, позивач до призначення пенсії за віком у період з 11 серпня 2010 року по 12 серпня 2010 року отримувала пенсію за вислугу років, то підстав для нарахування та виплати їй грошової допомоги згідно пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» немає. Факт отримання позивачем пенсії за вказаний період у розмірі 47,61 грн. підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29 січня 2020 року про розмір нарахованої і фактично отриманої пенсії. Згідно вказаної довідки сума пенсії 47,61 грн. виплачена позивачу у березні 2011 року, згідно відомості №264.

Враховуючи зазначене, підстави для нарахування та виплати грошової допомоги відсутні.

Так, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання дій Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області неправомірними, щодо застосування при призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком, середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 рік (4404,35 грн.) та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 24 вересня 2019 року із застосуванням положень розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - при призначенні пенсії застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016, 2017, 2018 роки (6188.89 грн.).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до приписів частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 384,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області неправомірними, щодо застосування при призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком, середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 рік (4404,35 грн.).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії з 24 вересня 2019 року із застосуванням положень розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - при призначенні пенсії застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016, 2017, 2018 роки (6188.89 грн.).

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 04 березня 2020 року.

Суддя Д.В. Татаринов