Рішення № 88018530, 27.02.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 лютого 2020 року м. Ужгород№ 260/1856/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Стенавській А.М.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 - в судове засідання не з`явився,

відповідач 1: Кінологічний навчальний центр Державної прикордонної служби (військова частина 2418) – представники Рапіта Олег Васильович та Польніков Олександр Васильович,

відповідач 2: Чопський прикордонний загін (військова частина 1493) – представник Рапіта Олег Васильович та Польніков Олександр Васильович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби (військова частина 2418) (80074, Львівська область, Сокальський район, м. Великі Мости, вул. Львівська, 166, код ЄДРПОУ 14321498), Чопський прикордонний загін (військова частина 1493) (89502, Закарпатська область, м. Чоп, вул. Головна, буд. 55А, код ЄДРПОУ 14321707) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 27 лютого 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 03 березня 2020 року.

1. Позиції сторін.

18 грудня 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби (військова частина 2418), Чопський прикордонний загін (військова частина 1493), якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Чопського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 року по 01.02.2017 року; 2) визнати протиправною бездіяльність Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України, яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02.02.2017 року по 01.08.2019 року; 3) зобов`язати Чопський прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.07.2015 року по 01.02.2017 року; 4) зобов`язати Кінологічний навчальний центру Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 02.02.2017 року по 01.08.2019 року.

23 грудня 2019 року, ухвалою суду відкрито провадження в даній адміністративній справі.

2. Обставини, встановлені судом

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проходив військову службу за контрактом на посадах сержантського складу в органах Державної прикордонної служби України по серпень 2019 року. Наказом начальника Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 31 липня 2019 року № 160-ОС його було звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту та наказом начальника Кінологічного навчального центру від 01 серпня 2019 року № 161-ОС знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків військової частини з 01 серпня 2019 року. Однак, відповідачем в порушення вимог закону на день виключення зі списків особового складу не було здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 01 серпня 2019 року, що відповідачі аргументують відсутністю бюджетних асигнувань для здійснення цієї виплати.

15 січня 2020 року, відповідач 2 надіслав до Закарпатського окружного адміністративного суду відзив, в якому проти позову заперечує. Вказує, що при виключенні позивача зі списків особового складу прикордонного загону, з ним було проведено повний розрахунок, без індексації грошового забезпечення, з урахуванням порядку її проведення, оскільки кошторисними призначеннями Державної прикордонної служби України з липня 2015 року не передбачено виплату індексації грошових доходів військовослужбовцям та кошти для виплати індексації не надходили, а тому протягом 2015-2019 років за фондом грошового забезпечення Державної прикордонної служби України, затвердженого вищим розпорядником бюджетних коштів, видатки на виплату індексації грошового забезпечення не було передбачено, (а.с. 33-37).

20 січня 2020 року, відповідач 1 надіслав до Закарпатського окружного адміністративного суду відзив, в якому проти позову заперечує. Вважає, при виключенні позивача зі списків особового складу прикордонного загону, з ним було проведено повний розрахунок, без індексації грошового забезпечення, з урахуванням порядку її проведення, оскільки кошторисними призначеннями Державної прикордонної служби України з липня 2015 року не передбачено виплату індексації грошових доходів військовослужбовцям та кошти для виплати індексації не надходили, а тому протягом 2015-2019 років за фондом грошового забезпечення Державної прикордонної служби України, затвердженого вищим розпорядником бюджетних коштів, видатки на виплату індексації грошового забезпечення не було передбачено. Таким чином, оскільки Кінологічний навчальний центр не є головним розпорядником коштів та фінансується виключно з державного бюджету України, то відповідно не може самостійно проводити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за відсутності відповідних бюджетних асигнувань, (а.с. 41-45).

29 січня 2020 року, позивачем подано відповідь на відзиви, в якому вказує, що відповідачі жодних фактичних даних, які б підтвердили те, що вони не були профінансовані коштами для виплати індексації грошового забезпечення до своїх відзивів не надали. Разом з тим, вказує, що напрямки використання коштів бюджетними установами регламентується Інструкцією № 333 від 12.03.2012, відповідно до якої розподіл фінансування передбачає те, що з бюджетних коштів, які були виділені на грошове забезпечення військовослужбовців повинна була бути нарахована індексація грошового забезпечення та сплачена під час виплати грошового забезпечення щомісячно, (а.с. 52-54).

Позивач в судове засідання не з`явився, 28 грудня 2019 року подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у зв`язку з тим, що вибув у відрядження за кордон. Просить суд задовольнити позов з мотивів, що у ньому наведені, ( а.с.47).

Представники відповідачів у судовому засіданні, проти задоволення позову заперечили та просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом.

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу з 01.07.2015 року до 01.02.2017 року в в Чопському Прикордонному загоні та з 02.02.2017 року по день звільнення, наказом начальника від 02 липня 2017 року був зарахований у списки особового складу та на всі види забезпечення до Кінологічного навчального центу Західного регіонального управління (військова частина 2418).

01 серпня 2019 року, старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії – начальника 1 вогневої групи відділення станкових протитанкових гранатометів протитанкової застави прикордонної комендатури швидкого реагування, звільненого з військової служби в запас наказом начальника Кінологічного навчального центру від 31.07.2019 року № 160-ОС за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, (а.с. 12).

Остаточною датою закінчення проходження військової служби позивача за Наказом № 161-ОС є 01 серпня 2019 року, (а.с .12).

28 листопада 2019 року, Військова частина 2418 надала відповідь на запит позивача, де вказала, що він був зарахований до списків особового складу Кінологічного навчального центру 02.02.2017 року та виключений зі списків 01.08.2019 року, (а.с. 17).

Відповідно до довідки Військової частина 2418 індексація грошового забезпечення за період з лютого 2017 року по день звільнення 01.08.2019 року не було проведено по причині відсутності фінансових ресурсів для її нарахування та виплати, (а.с. 18). Вказані відомості підтверджують також особистими картками грошового забезпечення за 2017, 2018, 2019 роки

29 листопада 2019 року, Чопський прикордонний загін, надав відповідь на запит позивача щодо виплати індексації, де вказав, що у 2014 році індексація була виплачена на суму 931,78 грн., у 2015 році у сумі 2 873,26 грн., а в 2016 та 2017 роках індексація не виплачувалась у зв`язку з відсутністю асигнувань, (а.с. 13).

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо невиплати йому з липня 2015 року по серпень 2019 року індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Частиною другою статті 19 Конституції України, визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2011-XII).

Так, частинами першою-четвертою статті 9 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Водночас, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (надалі - Закон № 1282-ХІІ).

Зокрема, статтею 2 Закону «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Водночас, положеннями статті 6 Закону № 1282-ХІІ визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до зведеної таблиці індексів споживчих цін на сайті Міністерства фінансів України, судом встановлено, що у 2016 році індекс споживчих цін становив у 2016 році - 112,4 %, у 2017 році - 113,7 %, у 2018 році - 109,8 %, у 2019 року - 104, 1%..

Разом з тим, пунктом 2 Порядку № 1078 закріплено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Крім того, положеннями пункту 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналогічний правовий висновок у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року по справі № 825/565/17.

Так, положеннями Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. Тобто, мова йде про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

Як встановлено судом, у зв`язку із відсутністю відповідних видатків на проведення індексації грошового забезпечення вказані кошти ОСОБА_1 починаючи з 2016 року по серпень 2019 року не виплачувались.

Разом з тим, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості доводів відповідачів про відсутність коштів для виплати індексації грошового забезпечення, як належного доказу неможливості здійснення вказаних виплат, оскільки такими не надано суду доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідачі, кошти на індексацію грошового забезпечення не надходили.

Приймаючи дане рішення, суд виходив із того, що згідно ч.6 статті 5 Закону України № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Проте, даною нормою визначається джерело коштів на проведення індексації. Ця норма безпосередньо не скасовує виплату індексації заробітної плати та не пов`язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Відсутність бюджетного фінансування на її виплату не є підставою для її не нарахування.

Відповідно до положень статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Пунктом 23 рішення у вказаній справі Європейського суду з прав людини вказано, що Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

За наведених обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення, так як є підтверджені належними і допустимими доказами та відповідачем не спростовані.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати такого.

Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби (військова частина 2418), Чопський прикордонний загін (військова частина 1493) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Чопського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015р. по 01.02.2017 р.

3. Визнати протиправними дії Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України, яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02.02.2017 р. по 01.08.2019 р.

4. Зобов`язати Чопський прикордонний загін Державної прикордонної служби України Чопський прикордонний загін (військова частина 1493) (89502, Закарпатська область, м. Чоп, вул. Головна, буд. 55А, код ЄДРПОУ 14321707) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період 01.07.2015 р. по 01.02.2017 р.

5. Зобов`язати Кінологічний навчальний центру Державної прикордонної служби України (80074, Львівська область, Сокальський район, м. Великі Мости, вул. Львівська, 166, код ЄДРПОУ 14321498) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період 02.02.2017 р. по 01.08.2019 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Суддя Т.В.Скраль