Ухвала суду № 88018029, 05.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

05 березня 2020 р.Справа №144зп-20/160

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши в порядку письмового провадження у м.Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2020 р. ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить:

забезпечити адміністративний позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , вжити заходи забезпечення позову до Державної міграційної служби України, ЄДРПОУ 37508470, адреса: вул. Володимирська, 9 м. Київ, 01001, яка може отримати статус відповідача по адміністративній справі, та застосувати заходи забезпечення позову: зупинити дію наказу Державної міграційної служби України від 03.03.2020 р. №65, зупинити дію наказу Державної міграційної служби України від 03.03.2020 р. №37-кт.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заява про забезпечення позову №144зп-20/160 передано до розгляду судді Віхровій В.С.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказує, що предметом адміністративного позову буде визнання протиправними та скасування наказів від 03.03.2020 №65 та №37-кт Державної міграційної служби України. Оскільки ОСОБА_1 , наказом від 03.03.2020 №65 відсторонено від здійснення повноважень на посаді першого заступника начальника ГУ ДМС у Дніпропетровській області до 30.04.2020, а розгляд адміністративного позову, з урахуванням апеляційного оскарження, очевидно триватиме довше вказаного строку, і керівник ДМС України, матиме формальні підстави не призначати ОСОБА_1 на посаду начальника Головного управління ДМС у Дніпропетровській області 14.03.2020, як таку що пройшла за конкурсом (докази додаються), це на думку заявника унеможливить ефективний захист або поновлення порушених її прав, за захистом, яких вона має намір звернутися до суду. Факт відсутності будь-яких доказів вчинення корупційного правопорушення ОСОБА_1 , достеменно відомий у ДМС України і також не спростований поданням прокурора, поданого через 39 днів після проведення обшуку, а отже очевидними є ознаки протиправності рішення ДМС України про відсторонення від здійснення повноважень та як наслідок, протиправності наказу від 03.03.2020 №65, протиправність наказу від 03.03.2020 №37-кт. На час видання ДМС України наказу від 03.03.2020 №37- кт, ОСОБА_1 не була відсторонена від здійснення повноважень на посаді першого заступника начальника ГУ ДМС у ДО, оскільки її відсторонення передбачено з 04.03.2020 (п.4 наказу ДМС від 03.03.2020 р. №65). Таким чином, заявник вважає, що вказана в преамбулі наказу ДМС України від 03.03.2020 №37-кт, підстава про відсторонення ОСОБА_1 від здійснення повноважень на посаді першого заступника, на момент видання наказу від 03.03.2020 №37-кт ще не настала. Посилаючись на норми Закону України «Про запобігання корупції», заявник вказує, що для досягнення мети виявлення причин та умов корупційного правопорушення, необхідні два фактори: вчинення корупційного правопорушення та особа, яка вчинила таке правопорушення, і станом на сьогодні, Державна міграційна служба України достеменно знає про відсутність цих двох факторів, оскільки жодних корупційних правопорушень ОСОБА_1 не вчиняла. Посилаючись на норми Закону України «Про прокуратуру», КПК, не оскаржуючи в адміністративному судочинстві дії прокуратури здійснені в рамках кримінального провадження, оскільки це юрисдикція іншого судочинства, ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з адміністративним позовом для захисту своїх порушених прав, оскільки наказами від 03.03.2020 №65 та №37-кт, ДМС України, безпідставно порушила право на працю ОСОБА_1 , а саме проходження публічної служби. Заявник вважає, що в цілому наказ ДМС України від 03.03.2020 №65 та наказ від 03.03.2020 №37-кт підлягають скасуванню, як винесені безпідставно, в порушення Порядку розслідування, ч.3 ст.65 закону «Про запобігання корупції», ч.1 ст.61 Конституції України. Враховуючи співмірність заходів забезпечення позову, керуючись ч.2 ст.151 КАС України, що суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб, наміри ОСОБА_1 заявити вимогу згідно абз.4 п.1 Порядку розслідування про проведення службового розслідування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри, ОСОБА_1 не заперечуватиме проти часткового забезпечення позову в частині зупинення дії п.4 наказу від 03.03.2020 №65, згідно ч.4 ст.154 КАС України, проте заявляє про необхідність повного забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, заявлено до розгляду, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої-третьої статті 154 КАС України (надалі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

У зв`язку із відсутністю необхідності заслуховування пояснень заявника або отримання від нього додаткових доказів на підтвердження необхідності забезпечення позову на даній стадії судового провадження, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної заяви у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).

Приписами ч.2 ст.151 КАС України встановлено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Відповідно, суд може забезпечити позов лише за наявності двох підстав, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.

Також, на переконання суду, має значення стадія розгляду справи в межах якої розглядається заява про забезпечення позову.

Судом встановлено, Наказами Державної міграційної служби України від 03.03.2020 №65 та №37-кт, призначено проведення службового розслідування з відстороненням від здійснення повноважень на посаді першого заступника начальника Головного управління ДМС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 та визнано таким, що втратив чинність наказ ДМС від 25.07.2016 №489-к про покладання обов`язків начальника Головного управління ДМС у Дніпропетровській області на ОСОБА_1 .

Підставою для видання наказу від 03.03.2020 №65 про проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 , першого заступника ГУ ДМС у Дніпропетровській області (в.о. начальника ГУ ДМС у ДО), є подання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області від 03.03.2020 №489-20 ЕД, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950, відповідно до ч.3 ст.65 Закону України «Про запобігання корупції».

Підставою для видання наказу від 03.03.2020 №37-кт про визнання таким, що втратив чинність наказом ДМС від 25.07.2016 №489-к, є проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 , відсторонення ОСОБА_1 від здійснення повноважень на посаді першого заступника начальника згідно з наказом ДМС України від 03.03.2020 №65, подання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області від 03.03.2020 №489-20 ЕД, та пп.25 п.10 Положення про Державну міграційну службу України.

Як вбачається зі змісту заяви, заявник просить застосувати заходи реагування шляхом зупинення дії вказаних наказів, які має намір оскаржити.

Проте, обґрунтування необхідності забезпечення позову у обраний спосіб полягає лише у незгоді з наказами. Заявник в основу своєї правової позиції про необхідність забезпечення позову виклав ряд обставин щодо протиправності прийняття наказів, які мають досліджуватися судом при розгляді справи по суті на предмет відповідності актів індивідуальної ді (наказів) по відношенню до позивача.

Жодних належних та достатніх доказів, які б свідчили на існування обставин, передбачених в ч.2 ст.150 КАС України в якості підстав для забезпечення позову, до суду не надані.

Суд звертає увагу, що для формування висновків суду з приводу тих чи інших доводів заявника і характер спірних відносин передбачає повний та системний аналіз матеріалів, документів, встановлення дійсних обставин, що передували винесенню спірних наказів.

Станом на поточну дату судове оскарження наказів, дії яких просить зупинити заявник, ще не розпочато.

Тобто, задоволення забезпечення позову в даному випадку з мотивів у ній викладених та на даній стадії судового процесу буде мати наслідком формування судом висновків наперед, що не відповідатиме основним принципам здійснення судочинства та виключає задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 15 листопада 2007 року по справі «Бендерський проти України», в якому Високий Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

В силу ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи викладене, відповідно до наведених правових норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить об`єктивних підстав для її задоволення, а судом такі підстави, на даній стадії судового провадження, не встановлені.

Таке рішення, на переконання суду, не порушує прав та законних інтересів заявника, оскільки не позбавляє права особи на повторне звернення та не перешкоджає доступу до правосуддя.

Згідно ч. 5 ст. 154 КАС України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст.77, 90, 150-154, 241-243, 248 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви, - відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Приписами ч. 1 ст. 256 КАС України встановлено, що ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно ч. 8 ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя В.С. Віхрова