Рішення № 88017622, 19.02.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 лютого 2020 р. Справа № 120/2752/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.

представника позивача: адвоката Кравець В.А.

представника відповідача: Чайки А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)

про: визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки)

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що відповідачем винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки): №Ф-3430-02 від 09.08.2019, №Ф-3430-02У від 11.02.2019, №Ф-3430-02У від 06.03.2019, №Ф-3430-17У від 16.03.2019 відповідно ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Вважаючи протиправними та нечинними вказані рішення, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Одночасно з пред`явленням позовної заяви позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваних вимог.

Ухвалою суду від 29.08.2019 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою суду від 29.08.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання зазначеної ухвали, позивачем 16.09.2019 подано до суду матеріали на усунення недоліків разом із заявою про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 18 вересня 2019 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

На виконання вимог ухвали суду від 18.09.2019 та відповідно до положень ст. 162 КАС України, стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

За даними інформаційної системи органів ДПС станом на 31.07.2019 загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску по ОСОБА_1 становить 27066,35 грн. Вказаний борг виник внаслідок несплати поточних зобов`язань в період з 22.04.2014 по 24.07.2019, а саме: 22.04.2014 нараховано 1267,95 грн, 21.07.2014 нараховано 1267,95 грн (термін сплати 21.07.2014); 20.10.2014 нараховано 1267,95 грн (термін сплати 20.10.2014); 20.01.2015 нараховано 1267,95 грн (термін сплати 20.01.2015); 20.04.2015 нараховано 1267,95 грн (термін сплати 20.04.2015); 20.07.2015 нараховано 1267,95 грн (термін сплати 20.07.2015); 19.10.2015 нараховано 1323,47 грн (термін сплати 19.10.2015); 19.01.2016 нараховано 1434,51 грн (термін сплати 19.01.2016); 19.04.2016 нараховано 909,48 грн (термін сплати 19.04.2016); 19.07.2016 нараховано 941,16 грн (термін сплати 19.07.2016); 19.10.2016 нараховано 957,00 грн (термін сплати 19.10.2016); 09.02.2017 нараховано 352,00 грн (термін сплати 09.02.2017); 19.10.2017 нараховано 2112,00 грн (термін сплати 19.10.2017); 09.02.2018 нараховано 4224,00 грн (термін сплати 09.02.2018); 09.02.2018 нараховано 4224,00 грн (термін сплати 09.02.2018); 19.04.2018 нараховано 2457,18 грн (І квартал 2018 року); 19.07.2018 нараховано 2457,18 грн (ІІ квартал 2018 року); 09.09.2018 нараховано 6670,81 грн (штрафні санкції та пеня за період з 22.10.2013 - 19.06.2018); 24.07.2019 нараховано 2457,18 грн (нараховано платником самостійно по строку, термін сплати 24.07.2019 за ІІІ квартал 2018 року).

Відтак, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені Законом №2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

08.10.2019 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача в якій останній виклав свої пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, які полягають у наступному.

Як стверджує відповідач, станом на 31.07.2019 загальна заборгованість зі сплати ЄСВ за позивачем становить 27066,35 грн, яка виникла в період з 22.04.2014 по 24.07.2019.

Разом з тим, відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.02.2019, по виконанню вимоги про сплату боргу за №ф3430-021 від 02.11.2016, зазначено, що виконавче провадження закінчено у зв`язку зі сплатою коштів в повному розмірі. Таким чином, включення в борг станом на 31.07.2019 сум, які станом на 02.11.2016 погашені є протиправним.

Крім того, з розрахунку також вбачається, що до загальної суми боргу нарахованої відповідачем двічі включено 09.02.2018 одну і ту ж саму нараховану суму у розмірі 4224,00 грн, що також не є правомірним. Окремо вказано, що позивачем 18.09.2018 припинено підприємницьку діяльність, а відтак подальше нарахування єдиного внеску є неправомірним.

Позивач наполягає, що інформація з інформаційних систем не може використовуватись для нарахування єдиного соціального внеску, а наявність чи її відсутність повинна була перевірятись документальною перевіркою.

30.10.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про заміну первинного відповідача на його правонаступника.

Ухвалою суду від 30.10.2019 клопотання представника відповідача про заміну сторони його правонаступником задоволено, замінено відповідача - Головне управління ДФС у Вінницькій області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Вінницькій області. Підготовче засідання відкладено.

21.11.2019 на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваних вимог.

Ухвалою суду від 26.11.2019 відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

24.12.2019 ухвалою суду, проголошеною без виходу до нарадчої кімнати, прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 24.12.2019 задоволено клопотання позивача, визнано ОСОБА_1 поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено його. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

03.01.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваних вимог.

Ухвалою суду від 08.01.2020 заяву позивача про забезпечення адміністративного позову у справі №120/2752/19-а задоволено частково. Зупинено стягнення на підставі вимоги від 11.02.2019 року №Ф-3430-02У в межах виконавчого провадження №59380027 до набрання законної сили рішення суду в цій справі. В задоволенні решти заяви відмовлено.

15.01.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких викладені наступні обставини.

Вимога №3430-02У від 11.03.2019 на суму боргу 5986,97 грн була сформована після зменшення суми боргу станом на 28.02.2019, тобто сума боргу даної вимоги була вже включена в суму боргу вимоги №3430-02У від 11.02.2019. Після проведеного планового акту звірки ДВС, вимога №3430-02У від 11.03.2019 на суму боргу 5986,97 грн була відкликана.

Внаслідок несплати поточних зобов 'язань у повному обсязі по ЄСВ ОСОБА_1 за період з 19.10.2015, сума боргу станом 31.10.2016 склала 5963,30 грн., тому була сформована вимога про сплату боргу №3430-02 від 02.11.2016 на суму боргу 5963,30 грн.

Станом на 30.01.2019 борг зі сплати ЄСВ виник внаслідок несплати поточних зобов`язань та було сформовано вимогу від 01.02.2019 на суму 25901,47 грн.

Також, вказано, що згідно відомостей АІС "Податковий блок" стан платника податків за основим місцем обліку "11" - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Позивачем не було подано заяву за формою №7-ССВ (додаток 5х щодо зняття з обліку як платника ССВ). Зважаючи на таке, контролюючий орган не мав підстав на проведення перевірки щодо правильності нарахування та сплати ССВ.

Ухвалою суду від 22.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду після закінчення підготовчого засідання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, в свою чергу, заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

З 01.01.2013 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії А3334393.

01.12.2016 відповідачем прийнято рішення про анулювання реєстрації єдиного податку та автоматично переведено ОСОБА_1 на загальну систему оподаткування, у зв`язку із наявністю податкового боргу.

Перебуваючи на загальній системі оподаткування у період з 01.12.2016 по 01.07.2017 (грудень 2016 року та I, II квартал 2017 року) позивач був зобов`язаний сплатити єдиний соціальний внесок за календарний рік до 10 лютого наступного року. Відповідно, за грудень 2016 року відбулось нарахування 09.02.2017 на суму 352,00 грн, за I, II квартал 2017 року відбулось нарахування 09.02.2017 на суму 4224,00 грн.

15.06.2017 позивачем подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, у зв`язку із чим 01.07.2017 позивач перейшов на спрощену систему оподаткування.

Так, з 01.07.2017, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, ОСОБА_1 був зобов`язаний сплатити єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Відповідно, 19.10.2017 відбулось нарахування в сумі 2112 грн за III квартал 2017 року, та в сумі 2112 грн - за IV квартал 2017 року.

15.01.2018 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки), на суму боргу платника єдиного внеску станом на 31 грудня 2017, що становить 7994,3грн. Дана вимога направлена на адресу позивача, проте не вручена адресату, та була повернута до податкового органу з відміткою поштового зв"язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 126 Т.1).

За наведених вище обставин, вважаючи вимогу узгодженою, податковий орган направляє вимогу за №Ф-3430-02У для виконання до державної виконавчої служби, вказуючи, що сума боргу платника єдиного внеску за цією вимогою станом на 16.03.2018 року становить 3505,00 грн. На підставі даної вимоги 19.04.2018 Тульчинським районним відділом ДВС ГТУЮ у Вінницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, вказуючи за вимогою №Ф-3430-17У від 16.03.2018.

З даного приводу суд зазначає, що вимога, яка зазначена в прохальній частині позовних вимог від 16.03.2018 відсутня як предмет позову. Однак, під час розгляду справи судом із пояснень представника позивача встановлено, що у вимозі від 15.01.2018 сума боргу вказана 7994,30грн, а до виконавчої служби направлена для виконання вимога №Ф-3430-17У на суму 3505,00 грн.

Щодо цієї обставини представник відповідача вказав, що вимога направлена у березні 2018 тільки на суму зростання боргу (недоїмки), що передбачено п. 7 Інструкції №449 від 20.04.2015 року.

09.02.2018 відбулось нарахування на суму 4224 грн, у зв`язку із самостійним поданням некоректного звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік., що відображено у обліковій картці платника податків (а.с. 8 Т.2).

06.03.2018 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-3430-02У на загальну суму боргу 5542,09 грн, на підставі якої 19.06.2018 Тульчинським районним відділом ДВС ГТУЮ у Вінницькій області відкрито виконавче провадження.

11.02.2019 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-3430-02 на загальну суму боргу 18622,20, на підставі якої в подальшому 19.06.2019 Тульчинським районним відділом ДВС ГТУЮ у Вінницькій області відкрито виконавче провадження за вимогою №Ф-3430-02У на суму стягнення 16854,38 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність 18.09.2018. Разом з тим, останнім не було подано заяву за формою №7-ССВ (додаток 5х щодо зняття з обліку як платника ССВ). Така була подана лише 24.07.2019, в зв"язку з чим 09.08.2019 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-3430-02 на загальну суму боргу 27066,35 грн, в т.ч. штраф в розмірі 1821,97 грн, пеня в розмірі 4848,84 грн.

Позивач не погоджується із винесеними вимогами, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (надалі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464-VI, особи, зазначені в пунктах 4 та 5-1 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, для платників, зазначених в пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, в разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, для платників, зазначених в пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Тобто відповідно до положень статті 7 Закону №2464-VI для фізичних осіб - підприємців, незалежно від того на якій системі оподаткування перебуває такий підприємець, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, не залежно від розміру отриманого доходу.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до абзацу 4 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених в пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. В разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Отже, переліченими нормами чинного законодавства встановлений безальтернативний обов`язок фізичної особи - підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

При цьому, з 01.01.2017 в разі неотримання доходу, за будь-яких умов, єдиний внесок має бути сплачений не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. Звільнені від обов`язкової сплати єдиного внеску тільки фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію або соціальну допомогу.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", орган доходів і зборів в порядку, за формою та в строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно ч. 3 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 25.04.2015 (далі Інструкція), в разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та не сплачених сум єдиного внеску, такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, які зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), застосовує до такого платника штрафні санкції.

Відповідно до абзаців 1-4 пункту 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Відповідно до абзацу 6 пункту 3 розділу VI Інструкції, орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Відповідно до абзацу 11 пункту 3 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою відповідно до додатку 6 (для юридичної особи) або за формою відповідно до додатку 7 (для фізичної особи).

Так, відповідачем сформовано наступні вимоги про сплату боргу (недоїмки):

- від 15.01.2018 за №Ф-3430-02 на суму боргу, яка станом на 31 грудня 2017 року становить 7994,30грн.;

- від 06.03.2018 за №Ф-3430-02 на суму боргу, яка станом на 28 лютого 2018 року становить 13152,30грн.,

- від 04.05.2018 за №Ф-3430-02 на суму боргу, яка станом на 30 квітня 2018 року становить 15069,48грн.,

- від 10 серпня 2018 року №Ф-3430-02 на суму боргу, яка станом на 31 липня 2018 року, становить 17076,66грн.,

- від 11.02.2019 №Ф-3430-02 на загальну суму боргу, яка станом на 31 січня 2019 року становить 25901,47грн.; в т.ч. штраф в розмірі 1821,97 грн, пеня в розмірі 4848,84 грн.

- від 09.08.2019 за №Ф-3430-02 на загальну суму боргу 27066,35 грн, в т.ч. штраф в розмірі 1821,97 грн, пеня в розмірі 4848,84 грн.

Відповідно до матеріалів справи, до позивача було застосовано штрафну санкцію та нараховано пеню за період з 22.10.2013 до 19.06.2018 згідно із рішенням №0026305502 від 13 серпня 2018, яке не є предметом спору у даній справі (а.с. 109 Т.1).

В подальшому, після направлення вимог на адресу позивача, податковим органом направлено для виконання до виконавчої служби вимоги з проставленням букви У, тобто відомості щодо її узгодження, тільки на суму зростання боргу (недоїмки), а саме, від 15.01.2018 за №Ф-3430-02У на загальну суму боргу 3505,00 грн, від 06.03.2018 за №Ф-3430-02У на загальну суму боргу 5542,09 грн, від 11.02.2019 за №Ф-3430-02У на загальну суму боргу 18622,20грн.

Предметом спору у даній справі є вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 за №Ф-3430-02 на загальну суму боргу 27066,35 грн, в т.ч. штраф в розмірі 1821,97 грн, пеня в розмірі 4848,84 грн; а також від 16.03.2018 за №Ф-3430-02У на загальну суму боргу 3505,00 грн, від 06.03.2018 за №Ф-3430-02У на загальну суму боргу 5542,09 грн, від 11.02.2019 за №Ф-3430-02У на загальну суму боргу 18622,20грн.

Судом встановлено, що перебуваючи на загальній системі оподаткування у період з 01.12.2016 по 01.07.2017 (грудень 2016 року та I, II квартал 2017 року) позивач був зобов`язаний сплатити єдиний соціальний внесок за календарний рік до 10 лютого наступного року. Відповідно, за грудень 2016 року відбулось нарахування 09.02.2017 на суму 352,00 грн, за I, II квартал 2017 року відбулось нарахування 09.02.2017 на суму 4224,00 грн.

Разом з тим, з 01.07.2017, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, ОСОБА_1 був зобов`язаний сплатити єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Відповідно, за III квартал 2017 року 19.10.2017 відбулось нарахування в сумі 2112 грн, за IV квартал 2017 року - в сумі 2112 грн.

З огляду на ряд винесених вимог про сплату боргу (недоїмки) та відкритих виконавчих проваджень на підставі оскаржуваних вимог, представник позивача звернулась до ГУ ДПС у Вінницькій області із адвокатськими запитами, в яких просила надати відомості з реєстру виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) на ім`я ОСОБА_1 та відомості внесених вимог про сплату боргу (недоїмки) на ім`я ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру виконавчих документів.

У відповідь на адвокатські запити, відповідачем надано відомості реєстру виданих діючих вимог станом на 14.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску, відповідно до якого, 09.08.2019 сформовано вимогу №3430-02 на суму 27066,35 грн, борг станом на 31.07.2019; 11.03.2019 сформовано вимогу №3430-02 на суму 24609,17 грн, борг станом на 28.02.2019; 11.02.2019 сформовано вимогу №3430-02 на суму 25901,47 грн, борг станом 31.01.2019; 09.01.2019 сформовано вимогу №3430-02 на суму 26171,47 грн, борг станом 31.12.2018, 06.11.2018 сформовано вимогу №3430-02 на суму 26531,47 грн, борг станом 31.10.2018, 04.10.2018 сформовано вимогу №3430-02 на суму 26801,47 грн, борг станом 30.09.2018; 10.08.2018 сформовано вимогу №3430-02 на суму 17076,66 грн, борг станом 31.07.2018; 04.05.2018 сформовано вимогу №3430-02 на суму 15069,48 грн, борг станом 30.04.2018; 06.03.2018 сформовано вимогу №3430-02 на суму 13152,30 грн, борг станом 28.02.2018; 15.01.2018 сформовано вимогу №3430-02 на суму 7994,30 грн, борг станом 31.12.2017; 02.03.2017 сформовано вимогу №3430-02 на суму 6953,30 грн, борг станом 02.03.2017.

Крім того, вказано, що ГУ ДПС у Вінницькій області не має доступу до внесених виконавчих документів в Єдиний державний реєстр виконавчих документів.

Дослідивши вказаний витяг з реєстру виданих вимог про сплату боргу (недоїмки), суд зазначає наступне.

Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено, що при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера "У" (узгоджена вимога). В третій частині літера "У" (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.

Якщо платник частково сплатив суми недоїмки, та/або фінансових санкцій, та/або пені, зазначені у вимозі, до завершення строку остаточного узгодження, до органів державної виконавчої служби/органів Казначейства вимоги, які набрали чинності, пред`являються з урахуванням погашених сум боргу на дату пред`явлення.

До сум боргу (недоїмки) платника, що подаються до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства, на вимогу про сплату боргу (недоїмки), за даними інформаційної системи органу доходів і зборів включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені.

Згідно із матеріалами справи, органом доходів не дотримано форми ведення реєстру, згідно з додатком 8 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та не внесено оскаржувані вимоги (узгоджені) до реєстру.

Разом з тим, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки); вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили; борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9-11 цього розділу,- у день прийняття органом доходів і зборів рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 Закону; є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі,- у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.

Якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:

- позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред`явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі;

- позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред`явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.

Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суму боргу (недоїмки), зазначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що подана до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства, орган доходів і зборів подає до відповідного органу повідомлення про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 9 до цієї Інструкції.

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Як вбачається з матеріалів справи, недоїмка вказана в інформаційній системі органів доходів і зборів змінювалась, разом з тим, вона не відповідає недоїмці вказаній у оскаржуваних вимогах про сплату боргу, що ставить під сумнів відповідність нарахованих сум.

Крім того, відповідно до матеріалів справи відповідач не заперечував, що з 01.07.2017, у позивача, як особи, перебуваючої на спрощеній системі оподаткування, був обов"язок щодо сплати єдиного внеску у мінімальному розмірі 2112 грн за квартал, тобто у розмірі внеску, встановленого законом на місяць.

Відповідно до п. 4 Розділу ІІІ Інструкції, для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків суми, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Під визначенням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску відповідно до п. 4 ст. 1 Закону № 2464, вказано як максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п. 5 ст. 1 вказаного вище Закону, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відтак, щодо нарахування сум на підставі поданого некоректного звіту, підтвердженого відповідачем та обліковою карткою платника, за 2017 рік про суми нарахованого доходу застрахованих осіб в розмірі 4224,00 грн, суд зазначає, що сума недоїмки в цій частині є фактично подвійним оподаткуванням платника, а тому не може бути правомірною.

Суд відхиляє твердження відповідача на те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску, оскільки такі положення абз. 3 ст. 5 Розділу 6 Інструкції не застосовуються до спірних правовідносин, так як така редакція Інструкції чинна з 26.06.2018 року.

Згідно зі ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Стосовно посилань представника позивача, що інформація з інформаційних систем податкового органу не може використовуватись для нарахування єдиного соціального внеску, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1 - 3 Розділу VI Інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. В разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим третього пункту (щодо надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі даних документальних перевірок), вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Як встановлено судом та вказано безпосередньо у вимозі про сплату боргу (недоїмки), вона винесена відповідачем на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

З огляду на викладене, суд відхиляє позицію представника позивача, оскільки вказані вимоги винесені на підставі того, що платник мав на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, яка виявлена податковим органом з інформаційної системи АІС "Податковий блок".

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" визначає, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic" №26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Аналізуючи поняття "якість закону" Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі "Солдатенко проти України" (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам "доступності", "передбачуваності" та "зрозумілості"; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як "закон", якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах "Сєрков проти України", заява № 39766/05, пункт 51; "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України", заява № 33014/05, пункт 51, 52; "Свято-Михайлівська Парафія проти України", заява №77703/01, пункт 115; "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), заява № 18139/91, пункт 37; "Санді Таймс" проти Об`єднаного Королівства" (№ 1) ("SundayTimes v. The United Kingdom (№ 1)"), серія А, № 30, пункти 48-49; "Мелоун протии Об`єднаного Королівства" («Malone v. The United Kingdom"), серія А, № 82, пункт 66); "Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції" ("Margareta and Roger Andersson v. Sweden"), серія А, № 226-А, п. 75; "Круслен проти Франції" (Kruslin v. France), № 11801/85, п. 27; "Ювіг проти Франції" (Huvig v. France), серія А № 176-В, пункт 26; "Аманн проти Швейцарії" (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

У пунктах 70-71 рішення у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. згадані вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин, суд вважає, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-3430-02У від 15.01.2018 на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 3505,00 грн; за №Ф-3430-02У від 06.03.2018 на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 5542,09 грн; за №Ф-3430-02У від 11.02.2019 на загальну суму боргу платника єдиного внеску в розмірі 18622,20 грн. є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

До такого висновку суд прийшов з огляду на те, що в силу положень Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом № 2464-VІ обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. Тому, в даному випадку, суд вважає, що всі вищевказані вимоги підлягають скасуванню, оскільки саме на суму недоїмки, яка за висновками суду нарахована в частині неправомірно, позивачу може бути нараховано надмірний розмір штрафу та пені.

Щодо позовної вимоги про скасування нарахованого штрафу в розмірі 1821,97 грн, та пені в розмірі 4848,84 грн., які відображені у вимозі від 09.08.2019, то підстав для задоволення цієї частини немає, оскільки такі застосовані за період з 22.10.2013 до 19.06.2018 згідно із рішенням №0026305502 від 13 серпня 2018, яке не є предметом спору у даній справі (а.с. 109 Т.1). Так як позивач дій по сплаті або по оскарженню зазначених сум не вчинив, суд відмовляє у задоволені цієї частини вимог, а тому вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-3430-02 від 09.08.2019 слід визнати протиправною та скасувати в частині нарахованої недоїмки в сумі 20395,54 грн. з підстав наведених вище.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши письмові та інші докази у їх сукупності та надавши їм відповідну оцінку, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-3430-02У від 15.01.2018 на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 3505,00 грн; за №Ф-3430-02У від 06.03.2018 на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 5542,09 грн; за №Ф-3430-02У від 11.02.2019 на загальну суму боргу платника єдиного внеску в розмірі 18622,20 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-3430-02 від 09.08.2019 в частині нарахованої недоїмки в сумі 20395,54 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ревізити: ОСОБА_2 Геннадій ОСОБА_3 ( РНОКПП - НОМЕР_1 , вул. Халтуріна, АДРЕСА_1 ); Головне управління ДПС у Вінницькій області код ЄДРПОУ: 43142454, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100).

Повний текст рішення складено: 02.03.2020

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна