Рішення № 88016976, 24.02.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/1389/19

Провадження по справі № 2/635/790/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.

секретар судових засідань Ус Ю.В.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа – ОСОБА_3 ,

третя особа - Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобоварському районах міста Харкова,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – ОСОБА_3 , Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобоварському районах міста Харкова про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом шляхом подання позовної заяви до ОСОБА_2 , яким просив зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 02 листопада 2011 року по справі №2-452/11, з 1/3 частини усіх видів його заробітку щомісячно на 1/6 частину всіх видів його доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили; припинити стягнення аліментів на підставі рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 02 листопада 2011 року по справі №2-452/11; звільнити його від сплати заборгованості по аліментам, яка нараховувалась на підставі виконавчого листа №2-452 від 02 листопада 2011 року, виданого Нововодолазьким районним судом Харківської області, у розмірі 52263,48 гривень. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 13 квітня 2011 року між сторонами розірваний шлюбу. Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 02 листопада 2011 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше встановленого законодавством мінімального розміру аліментів, починаючи з 28 липня 2011 року до повноліття дитини. В подальшому, Первомайським міськрайонним судом Харківської області від 03 травня 2018 року був виданий судовий наказ, яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі ј частини заробітку (доходу) , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку при щомісячному нарахуванні, починаючи з 02 квітня 2018 року до досягнення дитиною повноліття. При цьому, судом під час видачі судового наказу не був врахований факт наявності у боржника іншої дитини, на утримання якої вже стягувалися аліменти. Позивач не оспорює та повністю визнає свій обов`язок щодо сплати аліментів на утримання дітей, однак на даний час суттєво змінились обставини його життя, у зв`язку з чим він змушений звертатися до суду про зменшення розміру аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей. Так, поряд зі сплатою аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей позивач має інші витрати, які в сукупності з повсякденними необхідними витратами не дозволяють йому покривати власні мінімальні витрати на життя, а саме: витрати на сплату комунальних послуг, витрати на допомогу батькам-пенсіонерам, розмір пенсії яких є мінімальним, витрати на лікування та допомогу на життя непрацездатному брату інваліду. В обґрунтування позовних вимог посилався на норми Сімейного Кодексу України, ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», постанову Верховного Суду України по справі №6-1798цс16 від 19 жовтня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України від 14 вересня 2016 року по справі №185/4096/15-ц, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Конвенцію про права дитини від 20 листопада 1989 року. Як зазначає відповідач, його матеріальний та сімейний стан змінився з моменту прийняття рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 02 листопада 2011 року, позивач у повному обсязі та у встановлений законом строк сплачував аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , попри відсутність працевлаштування та фактичних засобів для існування, послідовно, сумлінно та порядно виконував свій обов`язок по утриманню власної дитини. Разом з тим, виконавча служба розрахунком від 31 жовтня 2018 року повідомила ОСОБА_1 про наявність заборгованості у розмірі 52263,48 гривень, при цьому наявність заборгованості було обґрунтовано тим, що сплачувані боржником суми аліментів (за період відсутності у боржника працевлаштування) повинні були обраховуватись, виходячи із даних про середню заробітну плату по місту Харкову, відтак утворилась різниця між фактично сплаченими аліментами боржником та тими, що повинні були сплачені у відповідний період відсутності працевлаштування боржника. Наведені вище обставини, на думку позивача, є правовою та фактичною підставою для звільнення його від сплати заборгованості по аліментам.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 лютого 2019 року позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків – 10 днів з дня вручення копії ухвали. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки, надавши 14 березня 2019 року відповідну заяву.

12 квітня 2019 року судом отримані відомості щодо зареєстрованого місця проживання відповідача в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2019 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження, по справі призначено підготовче засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23 вересня 2019 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22 січня 2020 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучена ОСОБА_3 .

Представник позивача – адвокат Шипілов А.Ю., який діє на підставі ордеру, виданого відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Скородєлов С.В., який діє на підставі ордеру, виданого відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. 11 червня 2019 року відповідачем наданий відзив на позовну заяву, в якому остання визнала позовні вимоги частково та не заперечувала проти зменшення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , які стягуються на її користь з ОСОБА_1 , з 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) останнього до ј частини його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначила, що позивач не надав до суду доказів щодо зміни його матеріального стану, останній має стабільний заробіток, крім того на платній основі надає послуги репетитора через мережу Інтернет, де ним розміщена відповідна рекламна інформація, вартістю 80-120 гривень за одне заняття. Також позивачем не надано жодних доказів щодо неможливості сплати заборгованості по аліментам та доказів, що така заборгованість виникла з поважних причин, а тому відповідач вважає що підстави для звільнення його від сплати заборгованості по аліментам також відсутні.

04 липня 2019 року позивачем надана відповідь на відзив, в якій він зазначив наступне. Під час постановлення рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 17 квітня 2019 року, яким було зменшено розмір аліментів, визначений наказом Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 03 травня 2018 року на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 до розміру 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та до повноліття дитини з дня набрання чинності рішенням суду, суд, мотивуючи зазначене рішення, взяв до уваги посилання позивача на складні обставини його життя, зокрема: знаходження на утриманні батьків пенсіонерів та брата, який є інвалідом з дитинства. Зазначене рішення ґрунтується на тому, що діти позивача в різних шлюбах мають рівні права на утримання, відтак і розмір аліментів повинен бути рівним для кожної дитини позивача. Матеріальний стан позивача з моменту прийняття рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 02 листопада 2011 року змінився, що є підставою для зменшення розміру аліментів та визначення його у такому розмірі, щоб на кожну дитину передбачалося не менше 1/6 частини доходів платника аліментів, оскільки діти мають рівні права на отримання аліментів, при цьому просив врахувати, що друга дитина на даний час отримує аліменти у розмірі 1/6 частки доходів платника. Щодо звільнення від сплати заборгованості по аліментам зазначив, що позивач в позові навів дійсно виключні виняткові непереборні істотні суттєві обставини для відповідного звільнення із наданням відповідних документальних доказів. Натомість, відповідачем жодним чином не обґрунтоване власне припущення про неможливість звільнення позивача від сплати заборгованості, не наведено жодної переконливої фактичної обставини чи будь-якого доказу з приводу такої обставини. Позивач зазначив, що надана відповідачем роздруківка з мережі Інтернет не може бути належним доказом надання позивачем послуг репетитора, оскільки така роздруківка належним чином не засвічена та роздрукована з невідомих джерел, крім того, позивач зазначає, що такого оголошення не розміщував. Також позивач зазначив, що наявність оголошення в мережі інтернет, навіть при наявності такого, не може свідчити про дохід позивача, його розмір, періодичність його отримання, тощо, а отже і саме оголошення не може бути належним та допустимим доказом наявності певного доходу позивача, що спроможний покрити всі його витрати на утримання двох дітей. Позивач постійно, систематично з моменту ухвалення рішення суду сплачував аліменти на утримання ОСОБА_5 , не допускаючи прострочення, виходячи із власних можливостей та доходів, заборгованість фактично утворилась як різниця між фактично сплаченими аліментами боржником та тими, що повинні були бути сплачені у відповідний період відсутності працевлаштування боржника. Отже, попри відсутність працевлаштування та відсутність фактичних засобів для існування, позивач знаходив можливість сплачувати систематично в обумовлені законом строки аліменти на утримання дитини, тобто послідовно, сумлінно та порядно виконував свій обов`язок по утриманню власної дитини. Крім того, поряд зі сплатою аліментів на утримання дітей позивач має низку інших значних витрат, які в сукупності із повсякденними необхідними витратами не дозволяють йому покривати власні мінімальні витрати на життя: витрати на сплату комунальних послуг, витрати на допомогу батькам-пенсіонерам, розмір пенсії яких є мінімальним, витрати на лікування допомогу на життя непрацездатному брату-інваліду тощо. Тобто вказані обставини дійсно мають суттєве виключне значення для боржника. Наведені обставини, на думку позивача, з урахуванням вкрай складних життєвих обставин є правовою та фактичною підставою для звільнення його від сплати заборгованості по аліментам. Вважає заперечення відповідача позбавлені будь-якого фактичного та правового обґрунтування, його припущення спростовуються наявними матеріалами справи, наданими позивачем доказами, приписами чинного законодавства, позиція відповідача не підтверджена жодними доказами, мотивування відзиву суперечить чинним нормам матеріального та процесуального права, а отже фактично є спробою відповідача в неправовий спосіб отримати аліменти на утримання дитини у розмірі більшому, ніж на іншу дитину.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів та просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. 24 лютого 2020 року надала до суду письмові пояснення, в яких, окрім аналогічних доводів, викладених в позові ОСОБА_1 , зазначила, що Первомайським міськрайонним судом Харківської області 03 травня 2018 року був виданий судовий наказ, яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно у розмірі ј частини заробітку (доходу) , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку при щомісячному нарахуванні, починаючи з 02 квітня 2018 року до досягнення дитиною повноліття. В подальшому рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 17 квітня 2019 року зменшений розмір аліментів, визначений наказом Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 03 травня 2018 року на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 до розміру 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та до повноліття дитини з дня набрання чинності рішенням суду. Отже, діти позивача в різних шлюбах мають рівні права на утримання, відтак і розмір аліментів повинен бути рівним для кожної дитини позивача.

Представник Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобоварському районах міста Харкова у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, про що в матеріалах справи маються відповідні докази, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 25 квітня 2006 року.

Неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтеврджується інформаційною довідкою про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №606 від 30 січня 2020 року.

Крім того, на утриманні ОСОБА_2 знаходиться неповнолітня дитина ОСОБА_7 , яка також проживає за вказаною адресою разом з матір`ю, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 08 жовтня 2018 року.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 02 листопада 2011 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягнуті аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше встановленого законодавством мінімального розміру аліментів, починаючи з 28 липня 2011 року до повноліття ОСОБА_5 .

На підставі вищевказаного рішення 18 листопада 2011 року Нововодолазьким районним судом Харківської області був виданий виконавчий лист №2-452/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше встановленого законодавством мінімального розміру аліментів, починаючи з 28 липня 2011 року до повноліття ОСОБА_5 .

Як вбачається зі змісту довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 31 жовтня 2018 року, складеної державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобоварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Хомік В.В., заборгованість по аліментам за виконавчим листом 2-452/11 від 02 листопада 2011 року станом на 01 жовтня 2018 року становить 52263,48 гривень. При цьому, у вказаній довідці зазначено, що, оскільки боржником до відділу ДВС не було надано відомостей щодо його працевлаштування, за період, коли боржник не працював, розмір аліментів визначався на підставі ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» по даним Харківського обласного управління статистики про середню заробітну плату. Зі змісту розрахунку заборгованості по аліментам від 25 листопада 2019 року, складеного державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобоварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Хомік В.В., заборгованість по аліментам за виконавчим листом 2-452/11 від 02 листопада 2011 року станом на 01 листопада 2019 року складає 53892,47 гривень.

03 травня 2018 року Первомайським міськрайонним судом Харківської області був виданий судовий наказ, яким з ОСОБА_1 стягнуті аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі ј частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку при щомісячному нарахуванні, починаючи стягнення з 02 квітня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 17 квітня 2019 року зменшений розмір аліментів, визначений наказом Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 03 травня 2018 року, яким з ОСОБА_1 стягнуті аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі ј частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку при щомісячному нарахуванні, починаючи стягнення з 02 квітня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, та стягнуті з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до повноліття дитини з дня набрання чинності рішенням суду. Судовий наказ №632/553/18, виданий 03 травня 2018 року Первомайським міськрайонним судом Харківської області, відкликаний.

Позивачем ОСОБА_1 надані до суду довідка про заробітну плату №02 від 30 листопада 2018 року, видана директором Товариства з обмеженою відповідальністю, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 працює в ТОВ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНТЕЛЕКТ» на умовах договору №265/2018-а від 02 липня 2018 року про передачу авторського права та суміжних прав, дохід за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2018 року склав 12000 гривень та довідка про заробітну плату №10 від 30 листопада 2018 року , зі змісту якої вбачається, що він працює в ТОВ ВБ «ІНТЕЛЕКТ УКРАЇНИ» з 02 квітня 2018 року на умовах договору №20/2018 від 02 квітня 2018 року про надання послуг, його дохід з травня 2018 року по жовтень 2018 року з урахуванням відрахувань склав 59700 гривень.

Як вбачається зі змісту довідки про доходи ОСОБА_2 №579 від 24 травня 2019 року, виданої В.о. Директора ТОВ Фірма «Посад», ОСОБА_2 працевлаштована в ТОВ Фірма «Посад» на посаді обліковця, загальна сума доходу за період з 01 листопада 2018 року по 30 квітня 2019 року без урахування аліментів склала 7405,20 гривень.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 зазначеної статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє їх від обов`язків щодо дитини.

За змістом положень ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Отже, можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.

Крім того, відповідно до Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Такий припис доводить факт підвищеного захисту прав дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі, рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі, на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, виходячи зі змісту статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Отже, зменшення розміру аліментів можливе при настанні певних умов.

Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Утримання інших осіб впливає на матеріальне становище утримувача.

Як встановлено в ході судового розгляду, після постановлення рішення Нововодолазьким районним судом Харківської області від 02 листопада 2011 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 на утриманні неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у позивача дійсно змінився сімейний стан. Так, ІНФОРМАЦІЯ_4 у нього народився син від іншого шлюбу - ОСОБА_6 , на утримання якого на даний час позивач сплачує аліменти на підставі Первомайського міськрайонного суду харківської області від 17 квітня 2019 року у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, що є підставою для зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Виходячи з наведених обставин, суд вважає наявними підстави для зменшення розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 02 листопада 2011 року.

Разом з тим, визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виходить з наступного.

Як встановлено судом під час розгляду справи, неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з відповідачем ОСОБА_2 та фактично знаходяться на її утриманні. Зазначені обставини не заперечувались відповідачем під час судового розгляду.

Судом встановлено, що позивач має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на утримання яких з нього присуджені аліменти, а саме: на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, на утримання ОСОБА_6 – у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно. Крім того, суд враховує ту обставину, що позивач має непрацездатну матір ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з якою він спільно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим на ім`я ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 листопада 2011 року та довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 23 листопада 2018 року. Разом з тим, позивач, зазначаючи, що його матір отримує пенсію у мінімальному розмірі, не надав суду жодних доказів на підтвердження зазначеної обставини, у зв`язку з чим у суду відсутні достатні підстави вважати, що на утриманні позивача знаходиться непрацездатна матір. Також позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності у нього на утриманні непрацездатного батька, в тому числі відомостей про доходи останнього, доводи позивача щодо непрацездатності батька, також не підтверджені жодним чином. Крім того, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 760/11934/16-ц про те, що перебування на утриманні платника аліментів непрацездатних батьків не є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування своїх позовних вимог щодо зменшення розміру позовних вимог позивач також посилається на наявність у нього на утриманні брата ОСОБА_10 , який є інвалідом з дитинства, надавши на підтвердження зазначеної обставини довідку до акту огляду МСЕК від 03 вересня 2004 року. Разом з тим, така обставина не є підставою для врахування при визначенні розміру аліментів в розумінні ст. 182 СК України. Окрім зазначеної довідки позивачем жодним чином не доведено, що ОСОБА_10 є його братом і перебуває саме на його утриманні. Також суду не надано будь-яких відомостей щодо отримання ОСОБА_10 доходів або відсутність таких та неможливості утримання останнього іншими особами, окрім позивача.

Отже, єдиною підставою для зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є наявність у ОСОБА_1 іншої дитини ОСОБА_6 , на утримання якого він також сплачує аліменти у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу).

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , окрім вищевказаних обставин, суд також враховує прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» для дітей віком від 6 до 18 років, який станом на 01 січня 2020 року становить 2218 гривен.

Прожитковий мінімум визначається як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (Закон України від:05.10.2000 року №2017-111 «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

Суд не приймає до уваги посилання позивача та третьої особи ОСОБА_3 на те, що діти повинні отримувати однакові за розміром аліменти, оскільки при постановленні рішення Первомайським районним судом Харківської області від 17 квітня 2019 року щодо зменшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, одержувач аліментів – ОСОБА_3 , не заперечувала проти встановлення такого розміру аліментів, а отже вважала його достатнім для гармонійного розвитку дитини.

Крім того, суд враховує ту обставину, що прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» для дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01січня 2020 року становить 1779 гривень, тоді як прожитковий мінімум на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є значно більшим і становить 2218 гривень.

Посилання позивача на статтю 70 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставним, оскільки визначений судом розмір аліментів з урахуванням вже стягнутих аліментів на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду харківської області від 17 квітня 2019 року, у загальній сукупності не перевищує відсоток стягнень, передбачених зазначеною статтею. Наявності інших відрахувань із заробітної плати позивача судом не встановлено.

При визначенні розміру аліментів суд також враховує ту обставину, що окрім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_7 знаходиться малолітня дитина – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка проживає разом з нею.

Відповідачем в ході судового розгляду не надано жодних доказів на підтвердження наявності на її утриманні непрацездатних батьків. Відповідачем надане до суду пенсійне посвідчення № НОМЕР_4 , видане на ім`я ОСОБА_11 06 лютого 2019 року та копію трудової книжки на ім`я ОСОБА_12 , однак буд-яких доказів на підтвердження родинних зав`язків із зазначеними особами та відомостей про їх доходи відповідачем не надано, у зв`язку з чим суд не приймає до уваги зазначені докази.

Суд також не приймає в якості доказу надану відповідачем роздруківку з сайту мережі Інтернет щодо розміщення реклами про надання послуг репетитора, оскільки такий доказ жодним чином не підтверджує отримання позивачем доходу.

Також відповідачем жодним чином не обґрунтована та не доведена необхідність стягнення аліментів саме у розмірі ј частини усіх видів доходу платника аліментів, не надано жодних відомостей щодо несення витрат на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір яких відповідав би можливості покладення на позивача обов`язку сплачувати аліменти у зазначеному розмірі. Виходячи з наданих позивачем доказів, він має регулярний дохід у вигляді заробітної плати, відповідачем в ході судового розгляду не надано жодних доказів щодо отримання позивачем іншого доходу. Враховуючи викладене, суд вважає, що стягнення з позивача на користь відповідача на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), може призвести до надмірного фінансового навантаження на позивача.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному Кодексі України.

У ст. 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, враховуючи зазначені позивачем та відповідачем обставини відповідно в обґрунтування та заперечення проти позову та надані ними докази у їх сукупності, враховуючи баланс інтересів дитини та матеріальних можливостей батька, суд вважає необхідним встановити розмір аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підлягає стягненню з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/5 частки заробітку (доходу) батька, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття, що на думку суду є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому суд враховує, що такий розмір не є надмірним тягарем для позивача, а його зменшення не відповідає інтересам дитини.

Вищевикладені висновки суду повністю узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 464/3480/17-ц.

Щодо позовних вимог позивача про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Аналіз статті 197 СК України надає підстави для висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення.

Відповідно до п. 22 постанови пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року суд, у випадках передбачених ст. 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам. З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №343/860/17, у постанові від 01 серпня 2018 року у справі №344/12158/16-ц та у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № № 592/2683/17.

Позивачем в ході судового розгляду не доведено наявності у нього тяжкої хвороби або іншої обставини, шо має істотне значення, які б надавали суду підстави для звільнення його від сплати заборгованості по аліментам. З наданих позивачем суду доказів також не встановлено, що вищевказана заборгованість виникла у зв`язку з тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Обґрунтовуючи підстави позову в частині звільнення від сплати заборгованості за аліментами у розмірі 52263,48 гривень, ОСОБА_1 посилається на те, що зазначена заборгованість по аліментам - це різниця між фактично сплаченими аліментами боржником та тими, що повинні виплачуватись у відповідний період відсутності працевлаштування боржника. Разом з тим, зазначена позивачем обставина не є підставою для звільнення від сплати заборгованості по аліментам у розумінні ч. 2 ст. 197 СК України. Як вбачається зі змісту розрахунку заборгованості по аліментам від 25 листопада 2019 року, позивач, достовірно знаючи про свій обов`язок сплачувати аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), на протязі всього періоду нарахування аліментів (з 28 липня 2011 року по жовтень 2019 року) нерегулярно сплачував такі платежі, сума яких не відповідала сумі аліментів, нарахованій державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», яка підлягала стягненню. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо звернення позивача із будь-якими заявами або скаргами з приводу неправильного нарахування аліментів до відповідних органів протягом зазначеного періоду часу. Також у суду відсутні будь-які відомості про те, що позивач ставить під сумнів наявні в матеріалах справи розрахунки заборгованості по аліментам або у будь-який інший спосіб оскаржує їх, оцінка дій державного виконавця не є предметом розгляду у даній справі.

Всі інші обставини, зазначені позивачем як підставу для звільнення від сплати заборгованості по аліментам не є обставинами, що мають істотне значення та не можуть бути безумовною підставою для звільнення від сплати заборгованості по аліментам в порядку ч. 2 ст. 197 СК України. З вимогами щодо відстрочення або розстрочення сплати заборгованості за аліментами позивачу в порядку ч.1 ст. 197 СК України до суду не звертався.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Судовий збір у розмірі 768,40 гривень суд стягує з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – ОСОБА_3 , Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобоварському районах міста Харкова про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам - задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_13 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку батька щомісяця на підставі рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 02 листопада 2011 року та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/5 частки заробітку (доходу) батька, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні позовних вимог про звільнення від сплати заборгованості по аліментам - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_5 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_3 .

Відповідач – ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_6 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Третя особа – Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова, код ЄДРПОУ 41430678, місцезнаходження: 61004, м. Харків, вул. Москалівська, 58.

Третя особа – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_7 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_4 .

Повне рішення складено 04 березня 2020 року.

Суддя Т.В. Бобко