Ухвала суду № 88016130, 02.03.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1750/19

провадження № 4-с/753/19/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О.

секретар судового засідання Москаленко А.П.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

представник заявника - ОСОБА_2

особа, дії та рішення якої оскаржуються - державний виконавець Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

заінтересована особа (стягувач) - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу боржника ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця,

В С Т А Н О В И В:

14.01.2019 боржник ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , боржник) звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (зараз - Дарницький районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Зі змісту скарги вбачається, що боржник оскаржує бездіяльність державного виконавця чи начальника відділу державної виконавчої служби, яка полягає у ненаданні відповіді на заяву про закінчення виконавчого провадження та не знятті арешту з майна.

Скарга обґрунтована посиланням на положення ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою від 28.01.2019 суд залишив скаргу ОСОБА_1 без руху та надав строк для усунення недоліків.

В подальшому суд вважав недоліки скарги неусуненими та постановив ухвалу від 08.04.2019 про повернення скарги.

Проте постановою Київського апеляційного суду від 02.12.2019 ухвалу про повернення скарги скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою від 24.12.2019 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до судового розгляду.

Зважаючи на наявність у скарзі клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги та посилання на поважність причин його пропущення, суд з урахуванням змісту постанови Київського апеляційного суду від 02.12.2019 вважає за необхідне його поновити.

Представник Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костюк Л.О. подала письмові пояснення на скаргу, у яких зазначила, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 46758252 з виконання судового наказу Дарницького районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу в розмірі 1 195 560,89 грн., у якому 19.12.2016 державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Посилаючись на те, що надати більш детальну інформацію з приводу вищевказаного виконавчого провадження неможливо у зв`язку з його знищенням за терміном зберігання, представник відділу державної виконавчої служби поклав вирішення скарги на розсуд суду.

Представник стягувача в судове засідання не з`явився, відзиву на скаргу не подав.

Заслухавши представника боржника, яка підтримала скаргу, та дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

З Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та пояснень представника відділу державної виконавчої служби вбачається, що у Дарницькому районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві м. Києва на виконанні перебувало виконавче провадження № 46758252 з виконання рішення (можливо судового наказу) Дарницького районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу в розмірі 1 195 560,89 грн.

У даному виконавчому провадженні 03.08.2015 державний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

10.09.2015 державний виконавець виніс постанову про розшук майна боржника - транспортного засобу БЗП 5, 2й002 року виписку, р.н. НОМЕР_1 .

Цього ж числа виконавче провадження було зупинене у зв`язку з зупиненням судом стягнення та у зв`язку з розшуком транспортного засобу.

Постановою державного виконавця від 01.06.2016 виконавче провадження було поновлене.

19.12.2016 державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

До Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень внесені відомості про те, що підставою повернення виконавчого документа стягувачу була норма пункту 7 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас зважаючи на те, що стаття 47 цього Закону не визначає підстави повернення виконавчого документа стягувачу і її перша частина взагалі не містить жодних пунктів, та враховуючи пояснення представника відділу державної виконавчої служби, суд дійшов висновку, що посилання на статтю 47 є опискою, а правовою підставою повернення виконавчого документа стягувачу був пункт 7 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно вказаної норми виконавчий документ повертається стягувачу якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішеннярегламентований нормами розділу VII ЦПК України (Судовий контроль за виконанням судових рішень).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Стаття 451 ЦПК України визначає, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У цивільному судочинстві діє загальне правило, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12, 81 ЦПК України).

Оскільки з даною скаргою до суду звернувся боржник, саме він повинен обґрунтувати та довести неправомірність рішень, дій чи бездіяльності виконавця, а також порушення його прав чи свобод.

Водночас зі змісту скарги ОСОБА_1 неможливо визначити, якими обставинами він обґрунтовує свої вимоги, та в чому полягає неправомірність дій та бездіяльності державного виконавця.

Жодних доказів на підтвердження вимог скарги ним не надано, зокрема, не доведено, що він будь-коли звертався до державного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження, не зрозуміло, чим він обґрунтовував свою заяву, та на які обставини посилався.

Таких доказів не надано і в судовому засіданні.

Що стосується посилань боржника на статтю 39 Закону України «Про виконавче провадження», то вказана норма визначає шістнадцять підстав закінчення виконавчого провадження, а відтак не зрозуміло, про яку з них ішлося у заяві боржника від 20.09.2018 (якщо така заява подавалась).

Більше того, стаття 39 Закону України «Про виконавче провадження» взагалі не передбачає закінчення виконавчого провадження за заявою боржника, а доказів наявності інших підстав суду не надано.

Слід також зазначити, що на дату подання боржником заяви про закінчення виконавчого провадження виконавчий документ перебував у стягувача і примусове його виконання органом державної виконавчої служби не здійснювалось, а відтак державний виконавець не мав правових підстав для здійснення будь-яких виконавчих дій.

Якщо ж припустити, що у заяві від 20.09.2018 боржник ставив питання про скасування арешту майна, то слід зазначити, що за змістом статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документу стягувачу з підстави невиявлення транспортного засобу боржника протягом року з дня оголошення його розшуку арешт з майна не знімається.

За таких обставин способом захисту порушених прав боржника може бути заявлення ним вимог про зняття арешту з майна у позовному провадженні.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги ОСОБА_1 , у зв`язку з чим підстави для її задоволення відсутні.

Керуючись статтями 450, 451 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Поновити боржнику ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 46758252.

Відмовити у задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 46758252.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: