Рішення № 88009669, 04.03.2020, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/791/20

2-о/583/40/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ярошенко Т.О.

присяжних Голод Є. С.

Бездрабко І. Ю.

за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І. В.

прокурора Безпалого К. А.

лікаря-психіатра КНП СОР «Обласний

клінічний медичний центр соціально

небезпечних захворювань» Щоми Я. В.

особи, щодо якої порушується питання про

госпіталізацію ОСОБА_1

її представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка справу за заявою представника Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» про примусову госпіталізацію до психіатричного закладу ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

03.03.2020 року до суду надійшла вказана заява про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку з тих підстав, що остання за направленням лікаря-психіатра амбулаторно-поліклінічного відділення №2, в супроводі поліції, фельдшера швидкої медичної допомоги та брата у зв`язку з погіршенням психічного стану та неадекватною поведінкою 02.03. 2020 року доставлена до Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» де госпіталізована за рішенням лікаря - психіатра в примусовому порядку. Комісією лікарів-психіатрів встановлено, що ОСОБА_1 виявляє ознаки тяжкого психічного розладу у вигляді шизофренії, параноїдної форми, безперервний перебіг,внаслідок чого виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї та оточуючих та потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.

У судовому засіданні лікар-психіатр заяву підтримала в повному обсязі, вказавши, що ОСОБА_1 була доставлена до психіатричного закладу за заявою брата ОСОБА_3 в зв`язку з погіршенням психічного стану,вважає, що ОСОБА_1 потребує госпіталізації в примусовому порядку.

Представник ОСОБА_1 адвокат Титаренко О. М. заперечував проти примусової госпіталізацію до психіатричного закладу ОСОБА_1

ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви, так як не вважає себе хворою, проживає одиноко, не має засобів до існування, брат надає їй матеріальну допомогу. Газове опалення в її будинку відсутнє, тому вона опалює будинок електроприборами та готує самостійно за їх допомогою їжу. В разі необхідності вона згодна пройти лікування без примусової госпіталізації.

В судовому засіданні рідний брат ОСОБА_1 ОСОБА_3 за заявою якого ОСОБА_1 доставлена була до психіатричного закладу, суду пояснив, що він проживає в м. Вишневе, Київської області, допомагає своїй сестрі матеріально, купував їй ліки, але вона їх не приймала, поводить себе агресивно. Вважає, що сестра потребує лікування у примусовому порядку.

Прокурор вважає доцільним задовольнити заяву.

03.03.2020 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по даній справі та призначено судове засідання на 03.03.2020 року.

Суд проаналізував матеріали справи, вислухавши думку прокурора, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно дост.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачає підстави для госпіталізації особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.Особа,яка страждаєна психічнийрозлад,може бутигоспіталізована дозакладу знадання психіатричноїдопомоги безїї усвідомленоїписьмової згодиабо безписьмової згодиїї законногопредставника,якщо їїобстеження аболікування можливілише встаціонарних умовах,та привстановленні вособи тяжкогопсихічного розладу,внаслідок чоговона: вчиняєчи виявляєреальні наміривчинити дії,що являютьсобою безпосереднюнебезпеку длянеї чиоточуючих,або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Згідно ч.3ст. 17 Закону України «Про психіатричну допомогу», у разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбаченістаттею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 судом не визнана недієздатною, з 2003 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у психіатра, хворіє з 2002 року, госпіталізована до психіатричного закладу з 12.09.2018 року по 10.12.2018 року за рішенням суду (а. с. 3).

02.03.2020 року ОСОБА_3 звернувся з заявою до Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» з проханням про прийняття на лікування ОСОБА_1 у зв`язку з погіршенням її психічного стану (а. с. 5).

З висновку комісії лікарів-психіатрів від 02.03.2020 року №41 вбачається, що ОСОБА_1 виявляє ознаки тяжкого психічного розладу у вигляді шизофренії, параноїчної форми, безперервний перебіг, внаслідок чого неспроможна самостійно задовольнити свої основні життєві потереби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї та оточуючих та потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Однак, вказаний висновок комісії лікарів психіатрів, суд оцінює критично, не може погодитись в тій частині, що ОСОБА_1 виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї та оточуючих, оскільки, такі факти не знайшли свого підтвердження в суді.

В судовому засідання ОСОБА_1 пояснила, що при необхідності пройти лікування вона згодна в добровільному порядку виконувати призначення лікаря та приймати відповідні ліки.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ч.2 ст.28 Конституції України жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Правова позиція щодо презумпції психічного здоров`я людини та неможливості незаконного втручання держави в її особисту свободу внаслідок нічим не підтвердженого припущення щодо наявності у неї психічного захворювання викладена у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є обов`язковою для застосування національними судами.

Так, прикладом реалізації права на здоров`я в контексті положень п.п. «е» п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що стосується позбавлення (обмеження) волі психічнохворих шляхом поміщення їх у психіатричний заклад, є рішення у справі Вінтерверп проти Нідерландів від 24 жовтня 1979 року. У вказаній справі ЄСПЛ звернув увагу на три вимоги, що зумовлюють наявність законних підстав для обмеження волі психічнохворої особи. Зокрема, особа повинна реально страждати психічним захворюванням, тобто реальні психічні розлади повинні бути встановлені компетентними органами на основі об`єктивної медичної експертизи; психічні розлади повинні досягти такого рівня, які виправдовують позбавлення волі; дійсність позбавлення волі залежить від наявності такого захворювання, особа може бути позбавлена волі до тих пір, поки є захворювання, що встановлено відповідним висновком.

Такі ж висновки містяться й в інших рішеннях ЄСПЛ, а саме рішення від 28 жовтня 2003 року у справі Ракевич проти Російської Федерації, рішенні від 27 березня 2008 року у справі Штукатуров проти Російської Федерації.

Згідно з ч. 6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини наголошував, що у відповідних витягах з «Принципів захисту осіб з психічними захворюваннями та поліпшення психіатричної допомоги», схвалених Резолюцією Генеральної Асамблеї № 46/119 від 17 грудня 1991 року зазначено, що будь-яка особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в якості пацієнта у примусовому порядку, або особа, вже госпіталізована як пацієнт у добровільному порядку, може триматися як пацієнт у психіатричному закладі у примусовому порядку тоді й тільки тоді, коли уповноважений для цієї мети відповідно до закону кваліфікований фахівець, який працює в області психіатрії, встановить, що ця особа страждає на психічне захворювання і визначить, що внаслідок цього психічного захворювання існує серйозна загроза заподіяння безпосередньої або неминучої шкоди цій особі або іншим особам, або у випадку особи, чи є психічне захворювання тяжким, а розумові здібності - ослабленими, відмова від госпіталізації або тримання даної особи в психіатричному закладі може призвести до серйозного погіршення її здоров`я або унеможливить застосування належного лікування, яке може бути здійснене лише за умови госпіталізації до психіатричного закладу відповідно до принципу найменш обмежувальної альтернативи.

У своєму рішенні Європейський Суд з прав людини (справа «Анатолій Руденко проти України») від 17.04.2014 року зазначив, що відповідно до його усталеної практики особа не може вважатися психічнохворою та позбавлена волі, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов: по-перше, об`єктивна медична експертиза повинна достовірно показати, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання (рішення від 24 жовтня 1979 року у справі «Вінтерверп проти Нідерландів».

Підсумовуючи викладене,з урахуваннямпринципів законності,розумності,виваженості,пропорційності (співмірності),справедливого балансу,суд приходитьдо висновку,що матеріалиданої справи немістять,а всудовому засіданніне добутоналежних тадопустимих та достовірнихдоказів, які б у своїй достатності та взаємозв`язку свідчили про наявність підстав для надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги у примусовому порядку, що встановлені законом (ст. 340 ЦПК України», тобто, відсутні ознаки того, що психічні розлади ОСОБА_1 досягли такого рівня, які б виправдовували примусову госпіталізацію її до психіатричного закладу, а тому суд вважає, що заява необґрунтована та не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265, 293-294, 339, 341-342 ЦПК України, ст.14 Закону України «Про психіатричну допомогу», суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» (місцезнаходження: вул. Куликівська, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 03083340) про примусову госпіталізацію до психіатричного закладу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 ) відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду складено 04 березня 2020 року.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Т.О.Ярошенко

Присяжні Є. С. Голод

І. Ю. Бездрабко