Рішення № 88008995, 04.03.2020, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/1932/19 Провадження № 2/478/38/2020

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2020 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря судових засідань Фалій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження в смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Миколо-Гулаківської сільської ради, Казанківської районної державної адміністрація у Миколаївській області, третя особа, які не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколо-Гулаківської сільської ради, Казанківської районної державної адміністрація у Миколаївській області, третя особа, які не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що батько позивача ОСОБА_2 у період часу з 12.12.1983 року по 03.04.1996 рік працював в колгоспі «Комуніст» Казанківського району Миколаївської області, був членом даного господарства та в ході розпаювання КСП мав право на підставі Державного акту про право колективної власності на землю серії МК № 6 від 16.10.1995 року на земельну частку (пай).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер та відкрилася спадщина. Позивач як спадкоємець першої черги не був обізнаний про наявність у померлого батька права на земельну частку (пай), про що довідався лише у 2018 році. Дізнавшись про право батька, як члена КСП на земельну (частку) пай, позивач вживав заходи щодо встановлення причин відсутності прізвища батька у списках осіб членів КСП, що додавався до Державного акту про право колективної власності на землю серії МК № 6 від 16.10.1995 року на земельну частку (пай), які мали право на земельну частку.

Після цього, позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), проте нотаріусом було відмовлено у видачі такого свідоцтва через пропуск строку на прийняття спадщини.

З урахуванням наведених обставин, а також з урахуванням поданої до суду уточненої позовної заяви від 02.12.2019 року, позивач просив суд: визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) у розмірі 5,89 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП «Комуніст» по Миколо-Гулаківській сільській раді Казанківського району Миколаївської області, як члена колективного сільськогосподарського підприємства «Комуніст» за Державним актом про право колективної власності на землю КСП «Комуніст» серії МК № 6 від 16.10.1995 року.

Ухвалою суду від 10 грудня 2019 року провадження у справі було відкрито, призначено справу до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження, витребувано копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_2 , інформацію щодо вартості земельної частки (паю) розміром 5,89 га на території Миколо-Гулаківської сільської ради на момент звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 08 січня 2020 року розгляд цивільної справи було ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.01.2020 року, підготовче провадження було закрито, справу призначено до розгляду по суті, замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору з Відділу у Казанківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

11 лютого 2020 року на адресу суду надішли письмові пояснення від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, де третя особа заперечувала проти позову з підстав відсутності у батька позивача права на земельну частку (пай), оскільки відомостей про прийняття останнього в члени КСП відсутні, а також батька позивача не було включено до списку членів КСП який додавався до Державного акту про передачу земель у колективну власність.

З доданих пояснень, третя особа просила суд провести судовий розгляд без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Відповідачі своїх представників до суду не направили, подали до суду заяви щодо розгляду справи по суті без їх участі.

25 лютого 2020 року, розпочато судовий розгляд справи по суті за участю позивача та його представника, де вони підтримали позовні вимоги з урахуванням уточненої позовної заяви в повному обсязі та просили їх задовольнити. За результатами судового засідання судом було оголошено перерву до 04.03.2020 року для надання додаткового часу сторонам для підготовки до судових дебатів.

04.03.2020 року позивач та його представник не прибули, згідно поданої заяви просили суд проводити розгляд справи без їх участі.

Таким чином, відповідно до ч.2ст.247 ЦПКУкраїни фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд,дослідивши матеріалисправи вмежах заявленихвимог,досліджених судомдоказами танаданих судув ходісудового розглядупояснень позивачата йогопредставника,приходить до такого висновку.

Так, однією із найважливіших конституційних гарантій забезпечення та захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав та свобод.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці у рішенні від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (п. 35), рішенні від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (п. 32) визначає, щоКонвенція про захист прав людини і основоположних свободпризначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Тобто, для належного захисту своїх порушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чизаконних інтересів особи наділені певними способами їх захисту, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та законних інтересів.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно дост. 1216 ЦК Україниспадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших спадкоємців.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

За положенням ч. 2ст. 1220 ЦК Україничасом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3ст. 46 цього Кодексу).

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтями 1269-1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до змісту ст. 1272 ЦК позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається: 1) у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори; 2) у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, встановленому ст. 1269 ЦК, та набути право на спадщину відповідно до ч. 5 ст. 1268, статей 1296 - 1299 ЦК. Вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадщини.

Аналогічні висновки зроблені в пункті 24 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» та роз`ясненнях пленуму Вищогоспеціалізованого судуУкраїни зрозгляду цивільнихі кримінальнихсправ від16.05.2013року №24-753/0/4-13«Про судовупрактику розглядуцивільних справпро спадкування».

В свою чергу, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим відділом записів актів цивільного стану Миколо-Гулаківської сільської ради Миколаївської області, про що в Книзі реєстрації актів про народження здійснено запис від 22.12.1984 року за №14.

Згідно з дослідженою судом копією трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 заведеної 08.12.1983 року, ОСОБА_2 працював сільськогосподарських підприємствах в період з 30.01.1966 року по 21.04.2001 рік, в тому числі в КСП «Комуніст» з 12.12.1983 року по 03.04.1996 рік.

З архівної довідки Казанківської районної державної адміністрації від 17.10.2017 року № Д-117/04-03 вбачається, що ОСОБА_2 був прийнятий в члени колгоспу на підставі протоколу загальних зборів № 1 від 08.02.1984 року, а пізніше був виведений з членів даного КСП на підставі протоколу № 1 від 03.03.2000 року.

З огляду на лист Казанківської районної державної адміністрації від 21.08.2018 року № Д-105/09-18 та лист Миколо-Гулаківської сільської ради від 25.03.2019 року б/н зі справ про паювання земель колективної власності КСП «Комунист» в списках членів про передачу землі в колективну власність громадян ОСОБА_2 не значиться.

Наведене також підтверджується листом від 18.02.2019 року № 25/143-19 Відділу у Казанківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Крім того, із вказаного листа Відділу у Казанківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області вбачається, що в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) громадянин ОСОБА_2 також не значиться.

Як вбачається з копії спадкової справи № 71/2019 заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 його син ОСОБА_1 , звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП «Комунист».

Постановою приватного нотаріуса від 18.07.2019 року, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини.

Враховуючи наведені обставини, позивач звернувся до суду із вимогами щодо встановлення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання за його померлим батьком права на земельну частку (пай).

Натомість, розглянувши заявлені вимоги, суд приходить до висновку щодо неможливості їх задоволення з підстав обраного позивачем способу захисту своїх прав.

По-перше, суд враховує, що поважними причинами пропуску строку визнаються, причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на виникнення цих дій, про що вказано в пункті 24 постанови Пленуму ВерховногоСуду Українивід 30.05.2008року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

По-друге, як встановлено, ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, а не із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_2

По-третє, як вже зазначалось вище, суд не повинен вирішувати питання про визнання права на спадщину при розгляді питання щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки його вирішення може відбуватися лише після прийняття спадщини.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги виключають можливість суду їх одночасного вирішення.

Крім того, позивач фактично звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, що не є тотожним заяві про прийняття спадщини та не надав суду безспірних доказів наявності причин пропуску строку для звернення саме із такою заявою, у зв`язку з чим такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Сам факт того, що позивач лише у 2018 році дізнався про наявність у його батька - спадкодавця права на земельну частку спростовується наданими ним же матеріалами, зокрема відповідями на запити останнього, датованими ще 2017 роком, зокрема: архівною довідкою від 17.10.2017 року № Д-117/04-03 та листом Казанківської РДА від 19.12.2017 року № Д-193-09-17.

Окрім того, якщо позивач дійсно дізнався у 2018 році про своє право на спадщину батька, то ці обставини не вказують на поважність пропуску строку на звернення до нотаріуса, яке відбулось фактично лише в липні 2019 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поважних причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини позивачем не доведено.

Що стосується вимоги позивача про визнання права на земельну частку (пай), то вирішуючи спір в цій частині, суд враховує, що вирішення питання щодо поважності пропущення строку для прийняття спадщини та надання спадкоємцеві додаткового строку достатнього для подання заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини, обмежує компетенцію суду визнавати право власності на спадщину, позаяк, в протилежному випадку суд вимушений виходити за межі своїх повноважень, що є неприпустимим. Сам факт того, що позивач де-юре, просить визнати право на земельну частку (пай) за його померлим батьком, не спростовує наведених вище висновків, оскільки де-факто, їх задоволення призведе до визначення судом спадкової маси (майна) та фактично самого права позивача на таке спадкове майно.

Враховуючи всі встановлені судом обставини та норми матеріального права, суд дійшов остаточного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується ч.1ст. 141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати слід віднести на його рахунок.

З огляду на наведене, суд, керуючись ст.ст.3,10,11,76,81,89,141,209,229,258-259,263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Миколо-Гулаківської сільської ради (56023, Миколаївська область, Казанківський район, с. Миколо-Гулак, вул. Лікарняна, 1, код ЄДРПОУ 04375375), Казанківської районної державної адміністрації у Миколаївській області (56002, Миколаївська область, смт. Казанка, вул. Миру, 208, код ЄДРПОУ 04057660), третя особа, які не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 34, код ЄДРПОУ 39825404), про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, віднести на його рахунок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текстрішення судувиготовлено тапідписано суддею:04 березня 2020 року.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області О.О. Томашевський