Рішення № 88008766, 27.02.2020, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1428/19

2/467/84/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.,

за участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звернувшись до суду із вказаним позовом, представник АТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що 10 квітня 2012 року відповідач отримала кредит у розмірі 500,00 грн., підписавши відповідну заяву, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, що викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір.

При цьому, ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети – заяви, підтверджуються підписом відповідачки в останній.

Втім, умов кредитного договору, як указує позивач, відповідачка не дотрималась, внаслідок чого станом на 16 липня 2019 року у неї виникала заборгованість перед банком на загальну суму 14 575,04 грн., а саме : 7 837,03 грн. заборгованість за тілом кредиту, 5 078,65 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 489,12 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками, а також за штрафами, як то, фіксованою частиною у розмірі 500,00 грн. та процентною складовою у розмірі 670, 24 грн.

У зв`язку із таким, позивач через свого представника просив стягнути із ОСОБА_1 на його користь вказану заборгованість та судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Процесуальні дії у справі

Спрощене провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08 січня 2020 року.

Позиції сторін

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про його дату, час і місце повідомлявся належно кожного разу, причин свого неприбуття не вказав, проте, у матеріалах справи мається заява про розгляд справи за його відсутності ( а.с. 33).

Відповідач в судове засідання також не прибула, про його дату, час і місце повідомлена належно двічі, що підтверджується даними рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.

При цьому, відповідач причин своєї неявки не вказувала, будь – яких заяв, у тому числі й заяв по суті справи, або ж клопотань до суду не направляла, у зв`язку із чим суд вважає наявними одночасно існування всіх умов, визначених ч.1 ст. 280 ЦПК України, і необхідних для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач двічі повідомлена про дату, час і місце судового засідання, проте, на розгляд справи не з`явилась, причин своєї неявки не вказала, відзив на позов не подала, у той час, як позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи.

За такого, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, позаяк, жоден із учасників справи у судовому засіданні присутнім не був.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин з посиланням на докази, а також оцінка аргументів, наведених учасникам справи

У свою чергу, суд, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а також достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, виходив із такого.

Зокрема, суд установив, що 10 квітня 2012 року відповідач підписала Анкету – заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку, із якої слідує, що вона ознайомлена із ними, а також із Тарифами ПриватБанку.

При цьому, яку саме картку виявила бажання отримати відповідач дані Анкети – заяви не містять.

У свою чергу, позивач, на підтвердження своїх доводів, викладених у позовній заяві, надав копію Анкети-заяви відповідачки від 10 квітня 2012 року, Витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» ( «Універсальна» 30 днів пільгового періоду, «Універсальна» 55 днів пільгового періоду, «Універсальна CONTRACT» та «Універсальна GOLD») та Умови і правила надання банківських послуг, без зазначення дати їх затвердження та відомостей про внесення у них змін.

Згідно із наданим позивачем розрахунком відповідачка має перед банком заборгованість на загальну суму 14 575,04 грн., а саме : 7 837,03 грн. заборгованість за тілом кредиту, 5 078,65 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 489,12 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками, а також за штрафами – фіксованою частиною у розмірі 500,00 грн. та процентною складовою у розмірі 670, 24 грн.

Пеню за прострочення виконання зобов`язання, у тому числі й за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн. позивач не нарахував і відповідних вимог не висунув.

Тому, вирішуючи спір по суті, суд вважає за необхідне вказати на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на ті, що встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та ті, що обумовлені договором (договірні- розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У даному випадку, у заяві позичальника установлена на момент отримання нею кредиту процентна ставка не вказана.

Однак, позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім його тіла і простроченого тіла (сума, яку фактично отримала у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками.

При цьому, позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування процентів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10 квітня 2012 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови і правила надання банківських послуг в ПриватБанку».

Витягом із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умовами і правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження його позовних вимог, визначені, зокрема, пільговий період користування кредитними котами, базова процентна ставка на місяць, у тому числі щомісячний платіж, розмір та порядок нарахування пені та штрафів у разі прострочення зобов`язання.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг із Тарифів та саме ці Умови і правила надання банківських послуг розуміла відповідачка та ознайомилась і погодився із ними, підписуючи Анкету – заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання нею кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Крім цього, у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (10 квітня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (10 грудня 2019 року), тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг із Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у її Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов і правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

На таке вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

При цьому, слід відмітити, що обґрунтування обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та його приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

За такого, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які додані до позовної заяви, не містять підпису відповідачки, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між нею та банком 10 квітня 2012 року шляхом підписання Анкети – заяви.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність за прострочення зобов`язання, зокрема, у виді штрафів, їх розміру і порядку нарахування.

Зокрема, за змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, неустойка, як у даному випадку, у виді штрафів, так само, як і проценти, може бути або установлена законом, або обумовлена договором.

А як слідує із анкети – заяви, що підписана відповідачкою, ані виду неустойки, ані її розміру і порядку нарахування, сторонами не обумовлено.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

До того ж, слід вказати, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських

послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Тому у світлі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення із відповідачки на його користь процентів за користування кредитними коштами у розмірі 489,12 грн. та штрафів, розмір і порядок нарахування яких не були обумовлені при укладенні договору, принаймні, протилежного перед судом не доведено, у розмірі 670,24 грн. (процентна складова) та 500,00 грн. (фіксована частина), є необґрунтованими за таких обставин, а тому не підлягають до задоволення.

Разом із цим, факт отримання відповідачкою кредиту у заявленому позивачем розмірі щодо тіла та простроченого тіла простежується із наданого ним розрахунку, ураховуючи ще й те, що відповідачка сплачувала кошти у рахунок погашення своїх зобов`язань, зокрема, на суму 500,00 грн.

Однак, її заборгованість за тілом кредиту, у тому числі, й за простроченим тілом, з урахуванням збільшення кредитного ліміту, на момент звернення позивача до суду склала 12 915, 68 грн., а саме : 7 837, 03 грн. за тілом та 5 078, 65 грн. за простроченим тілом.

І на даний час не погашена.

Водночас, згідно із ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

А тому, у цій частині права позивача є порушеними і підлягають захисту у спосіб, що ним запропонований, тобто шляхом стягнення із відповідачки на користь банку заборгованості за тілом кредиту, у тому числі й простроченим, на загальну суму 12 915, 68 грн.

Як наслідок, цей позов підлягає до часткового задоволення.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із нормою ч.1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 702, 39 грн., що є пропорційним задоволеній частині позовних вимог (88,62 %).

А тому, із наведених вище мотивів та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 10 квітня 2012 року у розмірі 12 915 (дванадцять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 68 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 837 (сім тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 03 коп. та заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 5 078 ( п`ять тисяч сімдесят вісім) грн. 65 коп.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1 702 (одна тисяча сімсот дві) грн. 39 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення повинні відповідати вимогам ст. 285 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач : Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, р/р UA 083052990000029092829003111, МФО 305299).

Відповідач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя І.В. Явіца