Рішення № 88008391, 03.03.2020, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/195/17

№ провадження 2/453/47/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 березня 2020 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого – судді Микитина В.Я.,

секретаря судового засідання Корнута Т.Б.,

з участю представника відповідача – адвоката Андрейківа Ю.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТзОВ «Кредитні ініціативи» в особі уповноваженого представника за довіреністю Корогод А.І. (довіреність № ДВК-240 від 04.07.2016 року) 17.02.2017 року звернувся у суд з позовною заявою, в якій просить стягнути на свою користь з відповідача – ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 717/05-к, укладеним 07.12.2007 року між ним та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», у загальному розмірі 4 100, 47 доларів США, що станом на дату проведення розрахунку заборгованості становить 74 354, 71 грн.. Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за пред`явлення даного позову до суду у розмірі 1600 грн., позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Ясінського Ю.Є., постановленою 01.03.2017 року, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, було відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Заочним рішенням Сколівського районного суду Львівської області (головуючий – суддя Ясінський Ю.Є.), ухваленим 10.10.2017 року у цивільній справі № 453/195/17 (провадження № 2/453/297/17) за позовом ТзОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги ТзОВ «Кредитні ініціативи» задоволені повністю, стягнено з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 717/05-к від 07.12.2007 року у розмірі 74 354 грн. 71 коп.. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області (головуючий – суддя Микитин В.Я.), постановленою 12.11.2019 року у цивільній справі № 453/195/17 (провадження № 2-п/453/3/19) за заявою відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду, заяву ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення, ухвалене 10.10.2017 року у цивільній справі № 453/195/17 (провадження № 2/453/297/17) за позовом ТзОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу призначити до розгляду. Розгляд справи, враховуючи її малозначність, ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 12.12.2019 року о 12.30 год., присвоєно новий номер провадження – 2/453/524/19.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області (головуючий – суддя Микитин В.Я.), постановленою 12.12.2019 року у даній справі, відкладено її судовий розгляд до 27.01.2020 року, 14.00 год., у зв`язку із неявкою уповноваженого представника позивача та неявкою відповідача вперше, без подання заяви про розгляд справи без їх участі.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області (головуючий – суддя Микитин В.Я.), постановленою 27.01.2020 року у даній справі, визнано причини неявки уповноваженого представника позивача у судове засідання поважними, задоволено його клопотання про відкладення розгляду справи, відкладено її судовий розгляд до 03.03.2020 року, 14.30 год..

Розгляд справи по суті відбувся у судовому засіданні 03.03.2020 року, за участі уповноваженого представника відповідача.

Позов обґрунтовано тим, що 07.12.2007 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та відповідач уклали кредитний договір № 717/05-к, за умовами котрого ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» надав відповідачеві кредит у сумі 10 000 доларів США, а відповідач зобов`язувався повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі у сумі, строки та на умовах, що передбачені цим кредитним договором та Додатком № 1 до нього – Графіком погашення кредиту. Незважаючи на виконання ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» своїх зобов`язань за укладеним кредитним договором, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконував. У подальшому, а саме 17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» як правонаступником ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та позивачем було укладено договір відступлення прав вимоги, за умовами котрого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступив позивачеві своє право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 717/05-к від 07.12.2007 року. Позивач зазначає, що відповідач надалі неналежно виконує взяті на себе зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, чим порушує істотні його умови. Результатом такого неналежно виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань є те, що станом на 01.02.2017 pоку він має прострочену заборгованість за кредитом у сумі 1004,38 дол. США, що за курсом НБУ на дату проведення розрахунку складає 27 198, 14 грн., заборгованість по відсотках у сумі 1076,29 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку складає 29 145, 43 грн., а також пеню у сумі 2019,80 дол. США, що по курсу НБУ на дату проведення розрахунку складає 54 695, 20 грн., котра, з урахуванням терміну позовної давності, підлягає до стягнення у сумі 665,12 доларів США, що по курсу НБУ на дату проведення розрахунку складає 18 011,14 грн.. Відтак, з посиланням на положення ст. ст. 11, 509, 525-526, 549, 553-554, 623-625, 1049, 1054ЦК України, просить позов задовольнити.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання щодо розгляду справи по суті не забезпечив, однак від такого представника – адвоката Мартиненка В.В. на адресу суду електронною поштою 28.02.2020 року надійшло клопотання вх. № ЕП-181 про розгляд справи без його участі, у котрому він також підтримав повністю пред`явлені позовні вимоги, просив такі задовольнити з наведених у цьому позові підстав.

Відповідач у судове засідання щодо розгляду справи по суті не з`явився, однак забезпечив явку свого уповноваженого представника – адвоката Андрейківа Ю.Я., який проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (надійшов на адресу суду 27.01.2020 року, вх. № 352), просив у позові відмовити у зв`язку із спливом позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши уповноваженого представника відповідача, давши належу оцінку зібраним доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, суд, перевіряючи порушення прав позивача цивільного характеру, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Так, 07.12.2007 року ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та відповідач уклали кредитний договір № 717/05-к, за умовами котрого банк надав відповідачеві кредит у сумі 10 000 доларів США, а відповідач зобов`язався повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі у сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та Додатком № 1 до нього – Графіком погашення кредиту. У подальшому зазначеними сторонами кредитного договору 04.12.2008 року, 04.10.2010 року, 18.05.2011 року та 23.01.2012 року укладалися договорои про внесення змін та доповнень до нього.

Кредитним договором № 717/05-к від 07.12.2007 року, з урахуванням узгоджених його сторонами змін та доповнень, визначено кінцевий термін повернення кредиту та процентів за ним – 06.12.2012 року (пукнт 2.3. договору). У свою чергу, пунктом 7.1. зазначеного кредитного договору визначено його дію до повного повернення відповіаечм кредиту, сплати у пвоному обсязі процентів за користування кредитом та до повного виконання відповідаечм будь-яких інших грошових зобовязань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.

ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» свої зобов`язання за кредитним договором № 717/05-к від 07.12.2007 року виконав, надавши відповідачеві кредит у сумі 10 000 доларів США, а у подальшому, на підставі договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року, передав (відступив) право вимоги за вказаним кредитним договором позивачеві. У свою чергу, відповідач взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 717/05-к від 07.12.2007 року належно не виконував, у зв`язку з чим допустив істотну заборгованість як за тілом кредиту, так і за сплатою процентів за користування ним.

У той-же час, суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом котрого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до умов цього договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору, хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поряд з цим, поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України, за приписами котрої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), з огляду на що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися або ж не збігатися із строком договору, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Як уже йшлося вище, сторони кредитного договору № 717/05-к від 07.12.2007 року строк такого окремо не визначили, вказавши про його дію до повного виконання зобов`язання, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування – до 06.12.2012 року, а також термін щомісячного виконання зобов`язання. Зокрема повернення кредиту та сплату процентів відповідач мав здійснювати щомісячними платежами згідно графіку, надаючи банкові кошти у сумі 167 доларів США (щомісячний платіж) упродовж строку кредитування. Тобто, сторони цього договору погодили порядок і строки виконання зобов`язання.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Як встановлено судом, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» обов`язки за умовами укладеного з відповідачем кредитного договору виконав, надавши останньому кредитні кошти.

Згідно із ст. ст. 526, 599, 610, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. У свою чергу, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється.

Однак, за змістом ч. 2 ст. 267 ЦК України, у випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, в силу ст. ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки, а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) – тривалістю в один рік.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки кредитний договор № 717/05-к від 07.12.2007 рокувстановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у цьому договорі строку кредитування, право банку та позивача як нового кредитора вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. З огляду на вказане, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Невнесені до моменту звернення позивача як нового кредитора у зобов`язанні до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Відтак суд переконаний, що за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за кредитним договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення відповідачем. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення усієї заборгованості за кредитним договором № 717/05-к від 07.12.2007 року з моменту спливу строку кредитування, як це помилково вважає відповідач у поданому відзиві на позовну заяву.

Однак, як встановлено судом, позивач звернувся до суду із даним позовом у лютому 2017 року, тобто після спливу позовної давності навіть щодо останнього щомісячного платежу, котрий мав відбутися ще у грудні 2012 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку про сплив позовної давності за вимогами позивача, включно з вимогою за процентами за користування кредитом.

Така позиція суду у даній справі повністю узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду про правильне застосування норм права, викладеними у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс18.

Щодо позовної давності за вимогою про стягнення пені, то така обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки.

Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла ще до звернення позивача до суду, то суд вважає, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача пені.

Оскільки відповідачем у цій справі зроблено заяву про застосування наслідків спливу позовної давності та ставиться питання про відмову у позові саме з цієї підстави, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із спливом позовної давності. Відтак, позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Оскільки суд дійшов висновку про вдімову у позові у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача не підлягають до стягнення й понеснені ним та документально підтверджені судові витрати у справі.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81-82, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»; місцезнаходження юридичної особи: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21; код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35326253.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Суддя В.Я. Микитин

Повне рішення суду складене 04 березня 2020 року.