Рішення № 88006492, 16.02.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3426/19

Номер провадження2/711/196/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючий суддя Демчика Р.В..

при секретарі Буйновській А.П..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Черкаська корпорація РАЙАГРОБУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_1 про визнання недійсним іпотечного договору,

встановив:

ПП «Черкаська корпорація Райагробуд» звернулася в суд з позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи», ОСОБА_1 про визнання недійсним іпотечного договору.

Позов обґрунтовує тим, ПП ««Черкаська корпорація РАЙАГРОБУД» є юридичною особою, суб`єктом господарювання і основним її видом діяльності є будівництво житлових і нежитлових будівель. На підставі акту приймання-передачі майна до статутного фонду ПП «Черкаська корпорація РАЙАГРОБУД» та погодження його вартості від 14 березня 2018 року і протоколу №1 від 14 березня 2018 року позивач став власником об`єкта нерухомого майна - незавершеного будівництва багатоквартирного багатосекційного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 .

Вказане нерухоме майно внесено до статутного фонду позивача його засновником ОСОБА_2 та належало останньому на праві власності згідно свідоцтва від 24 липня 2017 року, виданого приватним нотаріусом Левицькою Е.А., зареєстровано за № 7522. Згідно з довідкою КП «Черкаське ЧООБТІ» від 19 квітня 2019 року станом на вказану дату відсутній багатоквартирний багатосекційний житловим будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою АДРЕСА_1 .

У квітня 2019 року з інформації з Державного реєстру речових прав позивачу стало відомо про наявність іпотечного договору, укладеного між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І.П. 6 травня 2008 року, зареєстрований під номером 882, предметом якого є майнові права на 27 квартир в будинку АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що наявність заборон та обтяжень 27 квартир за цією адресою порушує права та законні інтереси на забудову, оскільки на майбутні квартири неможливо буде оформити право власності і жоден інвестор не фінансуватиме їх будівництво. Також позивач зазначив, що як власник нерухомого майна не є ні позичальником, ні іпотекодавцем по кредиту. Позивач не перебував та не перебуває в договірних відносинах з відповідачем ОСОБА_1 . Квартири, майнові права на які є предметом іпотеки, не були побудовані і позивач не набував права власності на них. Забудовник квартир у 2016 році визнаний банкрутом, господарська діяльність його припинилась.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.

Позивач не може захистити свої права та законні інтереси шляхом подання позову про скасування заборон нерухомого майна, оскільки в силу ст. 204 ЦК України правочин (іпотечний договір) є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Однак, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції від 12 травня 2006 року, яка була чинною на час укладення оспорюваного іпотечного договору від 6 травня 2008 року) був визначений вичерпний перелік об`єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.

Так, предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Водночас поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин щодо передачі в іпотеку майнових прав у цій редакції Закону врегульовані не були.

Майнові права на об`єкт незавершеного будівництва віднесені до числа предметів іпотеки згідно із Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 року, що набрав чинності 14 січня 2009 року, яким були внесені зміни і до Закону України «Про іпотеку».

Отже, на час укладення оспорюваного іпотечного договору від 6 травня 2008 року, стаття 5 Закону України «Про іпотеку» не визначала майнові права як предмет іпотеки, що є підставою для визнання недійсним вказаного договору за умови наявності порушення прав і законних інтересів особи, яка його оспорює.

Зазначає, що частинами 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна

, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Однак зазначена норма не підлягає до застосування до вказаних правовідносин оскільки право власності на квартири, майнові права на які було передано в іпотеку, до позивача не переходило. Такі квартири не було побудовано і іпотекодавець не став їх власником.

Задоволення цього позову не порушить прав ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» (іпотекодержателя), оскільки через фактичну відсутність предмета застави, іпотекодержатель позбавлений можливості звернути стягнення на квартири в порядку ст. 589 ЦК України.

Згідно ст. 5 Закону України «Про іпотеку» ризик випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування предмета іпотеки несе іпотекодавець, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Згідно ст. 17 Закону України «Про іпотеку» у разі визнання іпотечного договору недійсним іпотека припиняється. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, визнання в судовому порядку недійсним іпотечного договору буде підставою для зняття заборон з нерухомого майна позивача.

На підставі наведеного просить суд визнати недійсним іпотечний договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_1 , 06 травня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І.П. та зареєстрований у реєстрі за № 882.

Ухвалою суду від 22 травня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 19 липня 2019 року витребувано у приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І.П. засвідченні копії іпотечного договору укладено між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_1 від 06.05.2008 року та зареєстрованого № 882.

Ухвалою від 19 липня 2019 року підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2019 року витребувано у приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І.П. засвідченні копії іпотечного договору укладено між ЗАТ АК Промислово-інвестеційний банк та ОСОБА_1 , посвідчений 6 травня 2008 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І.П.,зареєстрований в реєстрі №882 - з усіма змінами та доповненнями, а також документи , та копії документів на підставі яких укладався цей договір та вносилися міни до нього.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовну заяву підтримав та просив її задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв та клопотань від нього до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Причини неявки не повідомила. Про день, час та місце розгляду справи була вчасно та належним чином подом ленна, що підтверджується рекомендованими повідомленнями

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.(ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії»)).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії») від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).

Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Гірвісаарі проти Фінляндії») від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 3 ЦПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до протоколу № 1 від 14 березня 2018 позачергових загальних зборів засновників ПП «Черкаська корпорація Райагробуд» ОСОБА_3 введений до складу засновників ПП «Черкаська корпорація Райагробуд» з визначенням його частки в статутному капіталі Підприємства пропорційно вартості переданого ним в статутний фонд підприємства майна.

Згідно з актом приймання-передачі майна до Статутного фонду ПП «Черкаська корпорація Райагробуд» від 14 березня 2018 року, з метою формування статутного капіталу засновник ПП «Черкаська корпорація Райагробуд» ОСОБА_3 передав а ПП «Черкаська корпорація Райагробуд» прийняло в якості внеску до Статутного фонду підприємства об`єкт нерухомого майна - незавершений будівництвом багатоповерховий багатосекційний житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва від 24 липня 2017 року, яке посвідчене приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. та зареєстроване в реєстрі №7522, ОСОБА_3 належить на праві власності нерухоме майно, що складається із незавершеного будівництвом багатоповерхового багатосекційного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою АДРЕСА_1 , яке придбане ОСОБА_3 , що раніше належало ТОВ « Корпорація Райагробуд».

Також право власності ОСОБА_3 підтверджується й витягом №92677152 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності

12 січня 2006 року між ТОВ «Корпорація Райагробуд» та ОСОБА_1 укладено договір на пайову участь в будівництві квартири в житловому будинку по АДРЕСА_1 . Предметом договору є те, що сторони за договором домовилися про спільне будівництво 27 квартир, які розміщені у житловому будинку, будівнича адреса АДРЕСА_1 , 1-й під`їзд . Номери квартир уточнюються за даними технічної інвентаризації по закінченню будівництва об`єкта.

Згідно з п.3 Договору від 29 квітня 2008 року були внесенні зміни та доповнення до договору про пайову участь від 12 січня 2006 року, відповідно до якого в п.6.6 Договору пайовик має право розпоряджатися своїми майновими правами на нерухомість, а саме 27 квартир, які розміщені у житловому будинку, будівнича адреса АДРЕСА_1 , в 1-му під`їзді, в тому числі передавати їх в іпотеку Банку без додаткової на те згоди Замовника.

Також встановлено, що 6 травня 2008 року між АКПІБ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №02-197/08.

Згідно п.1.1. вказаного договору, цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з договору про іпотечний кредит №02-50/08 від 6 травня 2008 року (а а також усіх договорів про внесення змін та доповнень до нього, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем (Позичальником), за умовами якого останній зобов`язаний в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути Іпотекодержателю дотримуючись графіку платежів, не пізніше 14 квітня 2013 року фактично отриману суму кредиту 5 000 000 грн., сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 18% річних у національній валюті, у тому числі проценти за неправомірне користування кредитом та інші грошові зобов`язання у відповідності до умов кредитного договору, сплатити неустойку (пеню,штрафи), а також відшкодувати Іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання та/або неналежного виконання Іпотекодавцем (Позичальником) умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Предметом іпотеки по даному договору згідно Закону України «Про іпотеку» є майнові права на квартири, будівничі №№2, 8 , 14 , 20 , 1 , 7 , 13 , 19 , 25 , 31 , 4, 10 , 16, 22, 28, 3, 9, 15, 21, 5, 11, 17, 23, 6, 12, 18, 24, що розміщені в житловому будинку, будівнича адреса АДРЕСА_1 , за договором на пайову участь в будівництві квартири в житловому будинку по АДРЕСА_1 від 12 січня 2006 року, укладеного між Іпотекодавцем та ТОВ «Корпорація «Райагробуд».

Майнові права на нерухоме майно належить Іпотекодавцю, що підтверджується договором на пайову участь.

Вказаний договір посвідчений 6 травня 2008 року, Ткаченко І.П., приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 882.

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 6 травня 2008 року іпотекодержателем майна зареєстровано АКПІБ «Промінвестбанк».

Відповідно до актуальної інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 16 квітня 2019 року, Іпотекодержателем майнових прав на не закінчене будівництво квартир 13, 19, 25, 31, 4, 10, 16, 22, 28, 3, 9, 15, 21, 5, 11, 17, 23, 6, 12, 18, 24 в житловому будинку по АДРЕСА_1 за іпотечним договором №882 виданого 6 травня 2008 року приватним нотаріусом Ткаченко І.П. являється ТОВ «Кредитні ініціативи».

З довідки КП «ЧООБТІ» від 19 квітня 2019 року вбачається, що згідно замовлення №168/13 від 19 квітня 2019 року було проведено технічну інвентаризацію об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . При обстеженні було виявлено, що об`єкт знаходиться в стадії будівництва, розпочатого згідно дозволу на виконання будівельних робіт №187 від 12 травня 2008 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області. Станом на 19 квітня 2019 року наявні такі конструктивні елементи: фундамент із залізобетонних свай; частково збудовані стіни підвалу з залізобетонних конструкцій.

За змістом ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є правочином.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За правилом, передбаченим ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.8 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Презумпція правомірності правочину встановлена законодавцем у ст.204 ЦК України. Відповідно до цієї правової норми правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в ст.203 вказаного Кодексу.

Як встановлено в судовому засіданні оспорюваний правочин було вчинено 6 травня 2008 року.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка була чинна на момент укладання договору) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом

Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції від 12 травня 2006 року, яка була чинною на час укладення оспорюваного іпотечного договору від 6 травня 2008 року) був визначений вичерпний перелік об`єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.

Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві сподарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Майнові права на об`єкт незавершеного будівництва віднесені до числа предметів іпотеки згідно із Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 року, що набрав чинності 14 січня 2009 року, яким були внесені зміни і до Закону України «Про іпотеку».

При вирішенні спору, суд приймає до увагу правову позицію ВСУ, яка висловлена в постанові від 17 квітня 2013 року (справа №6-8цс13) в якій зазначено, що у статті 5 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» (у редакції з 12 травня 2006 року по 14 січня 2009 року) указаний вичерпний перелік об`єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.

Предметом іпотеки могли бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також міг бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Частина об`єкта нерухомого майна могла бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості чи приєднання її до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Водночас поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому Законі були відсутні.

Майнові права на об`єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до Закону України «Про іпотеку».

З огляду на наведене суди дійшли правильного висновку про те, що при укладенні договору іпотеки були порушені положення статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції станом на 1 жовтня 2007 року), оскільки майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки.

Як встановлено, спірний договір іпотеки майнових прав на не закінчені будівництва квартир був укладений 6 травня 2006 року, тобто до визначення майнових прав на об`єкти незавершеного будівництва предметом іпотеки. Отже, цей договір укладено з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час їх укладення), тому він не підлягає визнанню недійсним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи були встановлені підстави для визнання недійсним оскаржуваного договору іпотеки, оскільки договір іпотеки не відповідає вказаним вимогам закону.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258-259,263,264,265,268,352,354 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 203, 215 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд,-

вирішив:

Позов Приватного підприємства «Черкаська корпорація РАЙАГРОБУД» - задовольнити.

Визнати іпотечний договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_1 , 06 травня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І.П. та зареєстрований у реєстрі за № 882, недійсним.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий: Р.В.Демчик.

Повне судове рішення складено 18 лютого 2020 року.

Головуючий: Р. В. Демчик