Ухвала суду № 88006062, 04.03.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.03.2020 року

м. Лозова Харківської області

Суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області

Харабадзе К.Ш.,

Справа № 629/980/20

Номер провадження 2/629/586/20

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)

третя особа – Відділ реєстрації Лозівської міської ради Харківської області

розглянувши цивільну справу про скасування арешту та обтяження щодо заборони на відчуження нерухомого майна

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, позивачу стало відомо, що постановою про арешт майна боржника, серія та номер: 56734548 виданою 10.07.2018 року Міжрайонним ВДВС по Близнюківському, Лозівському районах та м. Лозова ГТУЮ у Харківської області накладено арешт на все її нерухоме майно. Підставою внесення запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта слугувала наявність судового наказу Лозівського міськайонного суду Харківської області від 26.09.2017 року по справі № 629/3136/17 про стягнення з неї на користь КП «ЖУК» боргу у сумі 13735,58 грн. Ухвалою Лозівського міськайонного суду Харківської області від 20.11.2018 року зазначений судовий наказ було скасовано. 24.01.2020 року, позивач звернулась до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з заявою про скасування заборони (арешту). Однак, листом міжрайонного ВДВС по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 01.02.2020 року № 16029/19.10-77/7 позивачу було повідомлено, що 29.10.2018 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», яка не передбачає скасування заходів примусового виконання рішення, а саме зняття арешту з майна боржника. Також, було повідомлено, що зняття арешту з майна (коштів) регламентується статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження». Вказаною статтею встановлений вичерпний перелік підстав для зняття арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, у тому числі арешт може бути знятий за рішенням суду. Станом на 03.02.2020 року документів, що підтверджують повну сплату заборгованості за вищевказаним документом до міжрайонного ВДВС по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - не надходило, повторно вищевказаний документ стягувачем - Комунальним підприємством «Житлова управляюча компанія» - не пред`являвся. На підставі вищевикладеного, просить скасувати арешт та заборону відчуження на майно накладеного Міжрайонним ВДВС по Близнюківському, Лозівському районах та м. Лозова ГТУЮ у Харківської області 10 липня 2018 року, зареєстрованого 11.07.2018 року Міжрайонним ВДВС по Близнюківському, Лозівському районах та м. Лозова ГТУЮ у Харківської області, за індексним номером 42010557 у Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна щодо суб`єкта.

Крім того, позивачем подано клопотання про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування клопотання посилається на те, що вона не працює, інших джерел доходу не має.

Перевіривши дотримання позивачем вимог, які пред`являються до форми і змісту позовних заяв, суддя вважає, що подана заява підлягає залишенню без руху, оскільки вона цим вимогам не відповідає зважаючи на таке.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 № 5 у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог вказує на положення Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається. За наявності заборони відчуження на все майно позивача ОСОБА_1 порушуються її права..

ОСОБА_1 визначила здійснити захист її майнових прав у позовному провадженні, а не у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 № 5 спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження).

У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

Предмет позову як його один з основних елементів представляє собою матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, яка витікає зі спірної матеріально-правової відносини, з приводу якої суд повинен ухвалити рішення у справі. Позивач сам вибирає, який позов пред`явити до суду. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги.

ОСОБА_1 у якості відповідача зазначено Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), разом з тим в порушення 175 ЦПК України не вказано зміст позовних вимог щодо цього відповідача, в чому саме полягає матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Як роз`яснено у цій постанові, судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Отже, дана дія є правом суду і застосовується у виключних випадках за наявності лише вагомих для цього підстав.

Розмір судового збору визначається відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2.2. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01 січня 2020 року складає 2102,00 гривень, тобто розмір судового збору повинен складати 840 гривень 80 копійок.

Закон України «Про судовий збір» у ст. 8 передбачає підстави для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Позивач в наданому клопотанні просить звільнення від сплати судового збору, посилаючись та не те, що вона не працює, інших джерел доходу не має.

Суд поважає обраний позивачкою спосіб життя, разом з тим, не убачає у даній справі виключного випадку для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки позивач є особою працездатного віку, даних, що за станом здоров`я позивач не може працювати в справі немає.

У зв`язку з чим, суддя відмовляє в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Виходячи із заявлених вимог, позивачем при подачі позовної заяви повинно бути сплачено судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок за наступними реквізитами: Отримувач коштів: Лозівське УК/ОТГ Лозова/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 38053090, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку: UA138999980313161206000020573, код класифікації доходів бюджету: 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

Згідно ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, -

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа Відділ реєстрації Лозівської міської ради Харківської області про скасування арешту та обтяження щодо заборони на відчуження нерухомого майна - залишити без руху.

Надати позивачу для усунення недоліків строк – 5 (п`ять) днів з дня отримання даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання вимог, вказаних в ухвалі про залишення заяви без руху, заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: К.Ш.Харабадзе