Рішення № 88005301, 03.03.2020, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1937/19

номер провадження 2/695/293/20

03 березня 2020 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

головуючого судді Середи Л.В.

за участю секретаря Оніщенко Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом кредитної спілки «Ощад каса» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

Кредитна спілка «Ощад каса» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги, з урахуванням збільшених позовних вимог, позивач мотивує тим, що 28.11.2018 року ОСОБА_1 був прийнятий в члени КС «Ощад Каса» та сплативши вступний внесок та обов`язковий пайовий внесок набув членства у ній.

28.11.2018 року позивач та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №ОК-4/0222/18/12, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000 грн.

Окрім того 28.11.2018 року позивач та ОСОБА_1 уклали ще один кредитний договір за №ОК-4/0245/18/12, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000 грн. З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором №ОК-4/0245/18/12 від 18.12.2018 року, між позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язувався солідарно із ОСОБА_1 відповідати перед позивачем за невиконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №ОК-4/0245/18/12.

Позивач наполягає, що кредитні кошти ОСОБА_1 отримав, а свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків належним чином не виконує, в результаті чого, станом на 03.12.2019 року утворилася заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором №ОК-4/0222/18/12 у розмірі 9887.02 грн., та за кредитним договором №ОК-4/0245/18/12 у розмірі 9259.89 грн.

Позичальник належним чином взяті на себе зобов`язання по кредитному договору не виконує, в результаті чого виникла вказана вище заборгованість, а тому позивач направив відповідачам вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, але вимоги залишилися проігнорованими, кошти не повернуто, відповідачі від їх повернення ухиляються, а тому позивач був змушений звернутися до суду із даним позовом про стягнення суми заборгованості із відповідачів в примусовому порядку.

Дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на підставі ухвали Золотоніського міськрайонного суду від 10.07.2019 року.

Ухвалою суду, яка була направлена відповідачам в установленому порядку, останнім був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов.

Відповідачі відзиву на позов, заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, чи клопотанням про розгляд справи за участю сторін до суду не направили.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов КС «Ощад каса» підлягає до часткового задоволення. При цьому суд виходить з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Нормами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Як вбачається судом із матеріалів справи позивач та ОСОБА_1 28.11.2018 року уклали договір кредиту № ОК-4/0222/18/12, відповідно до умов якого судом вбачається, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 5000 грн. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути кредит відповідно до умов, передбачених договором.

Згідно з п. 1.3 вказаного договору строк його дії становить 12 місяці та діє з 28 листопада 2018 року до 28 листопада 2019 року.

Аналізуючи вказаний договір суд встановив, що сторони при його укладені визначили всі істотні умови договору, зокрема розмір кредиту, строки та порядок погашення кредиту та процентів за користування кредитом, що визначено розділом 3 та 4 вказаного кредитного договору, а також графік повернення суми кредиту та погашення процентів за ним, який встановлений п. 4.2 цього договору.

Також суд зважає, що згідно п. 2.9 вказаного договору сторони визначили сукупну вартість кредиту, а також визначили, що у випадку прострочення позичальником термінів платежів, зазначених у таблиці 1, кредитодавець має право стягувати з позичальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що визначено п. 11.5 вказаного договору.

Як встановлено судом відповідач належним чином свої зобов`язання по повернення кредиту, а також сплати відсотків за його користування не виконує, хоча підтвердив свою згоду з умовами вказаного договору та отримавши кредит взяв на себе зобов`язання належного виконання умов кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору №ОК-4/0245/18/12 від 18.12.2018 року, який укладений між позивачем та ОСОБА_1 , кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 5000 грн. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути кредит відповідно до умов, передбачених договором.

Згідно з п. 1.3 вказаного договору строк його дії становить 24 місяці та діє з 18 грудня 2018 року по 18 грудня 2020 року.

Аналізуючи вказаний договір суд встановив, що сторони при його укладені визначили всі істотні умови договору, зокрема розмір кредиту, строки та порядок погашення кредиту та процентів за користування кредитом, що визначено розділом 3 та 4 вказаного кредитного договору, а також графік повернення суми кредиту та погашення процентів за ним, який встановлений п. 4.1 цього договору.

Також суд зважає, що згідно п. 2.9 вказаного договору сторони визначили сукупну вартість кредиту, а також визначили, що у випадку прострочення позичальником термінів платежів, зазначених у таблиці 1, кредитодавець має право стягувати з позичальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що визначено п. 11.5 вказаного договору.

Також сторони передбачили можливість дострокового повернення кредиту, а також можливість кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів, а також інших платежів у разі наявності обставин передбачених п. 6.4-6.6 цього договору, що визначено у розділі 8 договору.

Як встановлено судом ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання по повернення кредиту, а також сплати відсотків за його користування не виконує, хоча підтвердив свою згоду з умовами вказаних договорів та отримавши кредит взяв на себе зобов`язання належного виконання умов кредитного договору.

Згідно із ст.,ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 552 Цивільного кодексу України сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Таким чином, відповідач також має виконати перед позивачем передбачені договором зобов`язання по поверненню частини кредиту та по сплаті процентів в натурі.

Суд також бере до уваги, що згідно п. 9.1 договору кредиту №ОК-4/0245/18/12 від 18.12.2018 року, з метою своєчасного повернення кредиту та сплати процентів для забезпечення виконання умов договору укладається договір поруки №ОК-4/0245/18/12 від 18.12.2018 року.

Відповідно до вказаного договору поруки, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , поручитель зобов`язується солідарно з позичальником відповідати перед кредитодавцем за виконання зобов`язань по кредитному договору №№ОК-4/0245/18/12 від 18.12.2018 року.

Із умов п. 2.1 вказаного договору поруки вбачається, що поручитель відповідає перед кредитодавцем в тому ж обсязі, що і позичальник за повернення кредиту, сплату відсотків, можливих штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, про що поручитель ОСОБА_2 був належним чином повідомлений, що стверджується листом позивача до нього. Однак своїх зобов`язань ОСОБА_2 також не виконав та кошти позивачу не повернув.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 , взявши на себе обов`язки поручителя та не забезпечивши належного виконання відповідачем ОСОБА_1 взятих кредитним договором обов`язків, повинен відповідати перед позивачем разом з ОСОБА_1 як солідарний боржник, у тому ж обсязі що і останній.

Таким чином у судовому засіданні встановлено, що відповідачі належним чином не виконують умови договорів, а тому у суду є всі підстави для стягнення суми заборгованості за кредитом у примусовому порядку.

Так згідно розрахунків позивача, який сумнівів та протиріч у собі не викликає, а відповідачі заперечень щодо останнього не надали, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №ОК-4/0222/18/12 від 28.11.2018 року у розмірі 9887.02 коп., яка складається із заборгованості по сплаті основної суми кредиту у розмірі – 4397.26 грн.; заборгованості по сумі несплачених процентів в розмірі 3035.94 грн.; заборгованості по сумі нарахованої пені за прострочене виконання у розмірі 1037.01 грн.; заборгованості по сумі нарахованого штрафу в розмірі 1416.81 грн..

Окрім того відповідачі належним чином не виконують умови договору за № ОК-4/0245/18/12 від 18.12.2018 року, а тому у суду є всі підстави для стягнення суми заборгованості за кредитом у примусовому порядку, яка станом на 03.12.2019 року складає 9259.89 грн., та складається із наступного: заборгованості по сплаті основної суми кредиту у розмірі – 4758.62 грн.; заборгованості по сумі несплачених процентів в розмірі 2947.47 грн.; заборгованості по сумі нарахованої пені за прострочене виконання у розмірі 661.59 грн.; заборгованості по сумі нарахованого штрафу в розмірі 892.21 грн.

Нормами ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач здійснив оплату судового збору у розмірі 1921 грн., що стверджується відповідним платіжним дорученням від 24.05.2019 року.

За таких обставин, керуючись нормами ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд приходить до висновку про необхідність стягнення вказаної вище суми судового збору із відповідачів в пропорційному порядку відповідно до розміру позовних вимог позивача, а саме стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача суму судового збору у розмірі 1440.75 грн., а із ОСОБА_2 480.25 грн. відповідно.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідачів витрат понесених на професійну правничу допомогу, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно ч.,ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу належить позивачу відмовити, оскільки конструкція ст.. 137 ЦПК України передбачає надання правничої допомоги адвокатом, та, відповідно, компенсацію витрат за таку допомогу надану саме адвокатом.

Позивачем заявлено вимогу про компенсацію витрат, понесених ним у зв`язку з підготовкою позовної заяви та інших документів процесуального характеру, що здійснювалось не адвокатом, а тому надання такої допомоги фізичною особою-підприємцем не відноситься до виду судових витрат відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України.

У матеріалах справи відсутні докази зайняття ОСОБА_3 адвокатською діяльністю, а саме: копія свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, ордер адвоката, договір про надання правової допомоги адвокатом, тощо.

У зв`язку із цим дана вимога позивача не підлягає задоволенню.

На підставі зазначеного та керуючись ст. 526,

ст., ст. 611, 625 ЦК України ст. 10, 141,

ст., ст. 264, 265, 274 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов кредитної спілки «Ощад каса» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Ощад каса» кошти в сумі 9887 (дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят сім) гривень 02 коп., – в порядку відшкодування заборгованості за кредитним договором №ОК-4/0222/18/12 від 28.11.2018 року.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Ощад каса» кошти в сумі 9259 (дев`ять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 89 коп., – в порядку відшкодування заборгованості за кредитним договором №ОК-4/0245/18/12 від 18.12.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Ощад каса» кошти в сумі 1440 (одна тисяча чотириста сорок) гривень 75 коп. – в порядку відшкодування коштів по сплаті судового збору.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Ощад каса» кошти в сумі 480 (чотириста вісімдесят) гривень 25 коп. – в порядку відшкодування коштів по сплаті судового збору.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Сторони по справі:

– Кредитна спілка «Ощад Каса», зареєстроване за адресою: пл.. Ювілейна, буд. 19, кім. 6, м. Сквира, Сквирський район, Київська область, 09000, код ЄДРПОУ 38713679, рах. НОМЕР_1 в АТ «Укргазбанк», МФО 320478;

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іден. код НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 10.04.2015 року Золотоніським РС УДМС в Черкаській області;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іден. код НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 20.07.2011 року Золотоніським МВ УМВС України в Черкаській області.

Суддя: Середа Л.В.