Рішення № 88004998, 04.03.2020, Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 561/1030/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року смт. Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді – Снітчук Р.М.

за участі: секретаря Петровець М.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача Мельниковича В.В., Полюховича С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду смт. Зарічне цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Північного міжрайонного управління водного господарства про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У зазначеній позовній заяві ОСОБА_1 покликається на те, що наказом відповідача від 18.10.2019 року № 118-к його звільнено з роботи з 22.10.2019 року з посади машиніста насосних установок Дубровицької експлуатаційної дільниці у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Копію зазначеного наказу та трудову книжку він отримав 30 жовтня 2019 року.

Наказ про своє звільнення з роботи позивач вважає незаконним, оскільки змін в організації виробництва і праці в управлінні не відбулося та підстави для його скорочення відсутні. При цьому вказує, що наказом Зарічненського управління водного господарства № 68 від 21 червня 2019 року з 01 липня 2019 року введено новий штатний розпис. 20 серпня 2019 року його було попереджено відповідачем про заплановане вивільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників. Вважає, що після введення в дію з 01.07.2019 року нового штатного розпису відповідач провів відповідні зміни в організації виробництва і праці, проводив звільнення та прийняття на роботу працівників, тому підстав для його скорочення через три з половиною місяці після введення в дію нового штатного розпису не було. При його звільненні в жовтні 2019 року ніяких змін в організації виробництва і праці не настало.

Крім того, вказує, що в наказі про звільнення зазначено, що його звільнено з роботи у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників. Тобто звільнено одночасно за двома підставами, у зв`язку із скороченням чисельності та скороченням штату, що суперечить вимогам п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Зазначає, що реального скорочення працівників відповідно до наказу Державного агенства водних ресурсів України № 207 від 01.04.2019 року «Про затвердження Рекомендацій з формування організаційної структури та штатних розписів організацій, що належить до сфери управління Держводагенства», наказу Зарічненського управління водного господарства № 68 від 21.06.2019 р. «Про введення в дію штатного розпису та створення комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі» у період з 01.04.2019 року по жовтень 2019 року не відбулося.

Також зазначає, що наказ про звільнення не містить вказівки на наявність згоди профспілкого органу на його звільнення, що свідчить про необґрунтованість його звільнення з роботи.

Покликається і на те, що при його звільненні відповідачем не дотримано вимог ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, не запропоновано всіх наявних вакантних посад в установі, які існували на день звільнення.

У порушення вимог ст. 42 КЗпП України не враховано його переважне право на залишення на роботі, зокрема того, що він має більш високу продуктивність праці, ніж решта працівників, які були залишені на роботі, що доводиться отриманими ним грамотами за час роботи, наявністю диплома агронома, свідоцтва про присвоєнння кваліфікаційного рівня з робітничих професій, трудовою книжкою, з якої вбачається наявність безперервного трудового стажу у відповідача 26 років.

Покликаючись на незаконність його звільнення, відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, просить визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення від 18.10.2019 року № 118-к, поновити його на роботі на посаді машиніста насосних установок Дубровицької експлуатаційної дільниці Зарічненського управління водного господарства з 23.10.2019 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 20865 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав у зв`язку з його безпідставністю. Вказав, що відповідно до наказу Державного агенства водних ресурсів України № 207 від 01.04.2019 року з метою оптимізації та ефективного використання державних коштів у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності та штату працівників. З 01 липня 2019 року введено в дію новий штатний розпис, відповідно до якого кількість посад машиністів насосних установок IV розряду Дубровицької експлуатаційної дільниці зменшилася на 10 одиниць, а в цілому по установі – на 20 одиниць. 20 серпня 2019 року позивач був попереджений про наступне вивільнення.

Наказом відповідача № 68 від 21 червня 2019 року «Про введення в дію штатного розпису та створення комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення» було створено комісію для визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі при скороченні. По причині низької продуктивності праці, неякісного виконання покладених обов`язків, наявності попереджень позивач увійшов до числа працівників, рекомендованих до звільнення. 15 жовтня 2019 року на засіданні профспілкового комітету погоджено звільнення ОСОБА_1 та наказом № 118-к від 18 жовтня 2019 року позивача звільнено 22 жовтня 2019 року на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченям чисельності та штату працівників.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав, покликаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити. При цьому пояснив, що копію наказу про звільнення та трудову книжку отримав 30 жовтня 2019 року, після того, як з`явився на виклик відповідача. Жоних стягнень та зауважень за період роботи не мав, неодноразово нагороджувався почесними грамотами за успіхи в роботі.

Представник позивача Костюкович ОСОБА_3 .І. у судовому засіданні уточнив заявлені вимоги у зв`язку із заміною відповідача на його працесуального правонаступника - Північне міжрайонне управління водного господарства. При цьому пояснив, що в ході судового розгляду знайшла підтвердження та обставина, що в управлінні дійсно мало місце скорочення чисельності працівників. Онак, при цьому не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі. Відповідачем не надано доказів того, що працівники, які залишилися на роботі, мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, ніж ОСОБА_1 . Вказує, що позивач має середню-спеціальну освіту, кваліфікацію агронома, машиніста насосних установок ІІІ розряду, за період роботи неодноразово нагороджувався, має тривалий безперервний стаж роботи. Крім того, згода профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_1 не містить обґрунтування та мотивів прийняття такого рішення. З урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати незаконним та скасувати наказ «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » від 18.10.2019 року № 118-к, поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді машиніста насосних установок Північного міжрайонного управління водного господарства з 23.10.2019 року, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 18019 грн. 77 коп.

Представник відповідача Мельникович В.В. у судовому засіданні позов не визнав. При цьому, будучи допитаним як свідок, показав, що наказом від 21.06.2019 року в Зарічненському управлінні водного господарства було введено в дію з 01.07.2019 року новий штатний розпис, у зв`язку з оптимізацією відбулося скорочення чисельності та штату працівників. Було створено комісію з питань щодо наявності серед працівників, посади яких скорочуються, осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення. На засіданні комісії було вирішено рекомендувати звільнити ОСОБА_1 у зв`язку з неякісним виконнаям покладених на нього обов`язків, усних попереджень, наявністю домовленостей, що він працюватиме до вересня 2019 року. Також було враховано те, що ОСОБА_1 своєчасно не пройшов обов`язкового медичного огляду, отримував зауваження по роботі, через неякісне обслуговування допустив пошкодження трансформатора на насосній станції, де безпосередньо працював.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав, покликаючись на безпідставність заявлених вимог, у задоволенні позову просив відмовити. Вказав, що при проведенні звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників відповідачем проводився аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, враховувалося переважне право на залишення на роботі. Позивач мав нижчу продуктивність праці, ніж решта працівників. Згоду на звільнення позивача було надано також і профспілковим комітетом.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає заявлені вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до наказу Державного агенства водних ресурсів України № 67 від 28.01.2020 року Зарічненське управління водного господарства перейменовано у Північне міжрайонне управління водного господарства та здійснено державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Зарічненського районного суду Рівненської області від 03 березня 2020 року замінено відповідача у справі Зарічненське управління водного господарства на його правонаступника – Північне міжрайонне управління водного господарства.

Судом встановлено, що 29.10.1992 року позивач був прийнятий на роботу машиністом насосних станцій Зарічненського управління меліоративних систем, що підтверджується записом у його трудовій книжці.

Наказом Зарічненського управління водного гсоподарства № 68 від 21.06.2019 року з 01 липня 2019 року введено в дію штатний розпис Зарічненського управління водного господарства на липень-грудень 2019 року, створено комісію для вирішення питань щодо наявності серед працівників, посади яких скорочуються, осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення.

20 серпня 2019 року позивача було повідомлено відповідачем про майбутнє звільнення із займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності працівників, запропоновано перелік посад для переведення.

З переліку працівників, рекомендованих до звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, затвердженого начальником Зарічненського управління водного господарства, вбачається, що ОСОБА_1 рекомендовано до звільнення по причині неякісного виконання покладених обов`язків, усних попереджень.

З протоколу засідання профспілкового комітету профспілкової організації Зарічненського управління водного господасртва від 15.10.2019 року № 11 вбачається, що погоджено вивільнення ОСОБА_1 у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників.

Наказом відповідача № 118-к від 18 жовтня 2019 року ОСОБА_1 з 22.10.2019 року звільнено з посади машиніста насосних установок Дубровицької експлуатаційної дільниці у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

22 жовтня 2019 року на адресу позивача відповідачем було направлено повідомлення про його звільнення та необхідність з`явитися до відповідача для отримання трудової книжки.

З журналу реєстрації трудових книжок вбачається, що трудову книжку позивачу було видано на руки 22.10.2019 року.

Разом з тим, свідок ОСОБА_7 , інженер з підготовки кадрів, у судовому засіданні показала, що у зв`язку із змінами до штатного розпису та скороченням чисельності працівників з 01 липня 2019 року, позивача було попереджено про наступне вивільнення. На засіданні комісії було запропоновано кандидатуру ОСОБА_1 на звільнення у зв`язку з низькою продуктивністю праці, відсутністю медичного огляду. На засіданні профспілкового комітету 15 жовтня 2019 року було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 . Останнім робочим днем позивача є 22.10.2019 року, однак при виїзді на насосну станцію ОСОБА_10 на робочому місці був відсутній. У зв`язку з чим цього ж дня на його адресу було направлено повідомлення про те, що він звільнений з роботи з 22.10.2019 року та запропоновано прибути для отримання трудової книжки. Фактично наказ про звільнення та трудову книжку ОСОБА_1 отримав 30 жовтня 2019 року, коли з`явився до відділу кадрів. Відмітку про отримання наказу про звільнення позивачем 26.10.2019 року вона проставила, оскільки цього дня ОСОБА_1 отримав письмове повідомлення про звільнення, датою отримання трудової книжки вказано 22.10.2019 року, оскільки це був останній робочий день позивача.

Аналізуючи показання свідка ОСОБА_7 про вручення позивачу трудової книжки та наказу про звільнення 30 жовтня 2019 року, виявлені розбіжності у копіях наказу про звільнення ОСОБА_1 № 118-к від 18.10.2019 року, з яких вбачається, що копію наказу про звільнення він отримав 22.10.2019 року, 26.10.2019 року, трудову книжку за наявною відміткою в журналі реєстрації трудових книжок - 22.10.2019 року, суд вважає, що саме 30 жовтня 2019 року позивач отримав наказ про звільнення з роботи та трудову книжку.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Таким чином строк звернення до суду відповідно до ч. 1 ст. 233, ч. 4 ст. 241-1 КЗпП України у позивача розпочався з 30 жовтня 2019 року, з дня отримання наказу про звільнення та трудової книжки. З позовної заяви вбачається, що її одержано судом 27 листопада 2019 року. За наведеного суд вважає, що позивач звернувся до суду у межах строків звернення, встановлених ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Відповідно до ч 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Суд вважає доведеною ту обставину, що з 01 липня 2019 року у зв`язку із введенням в дію нового штатного розпису у відповідача відбулося скорочення чисельності працівників.

Наведене також підтверджується штатними розписами, затвердженими 25.01.2019 року та 04.06.2019 року. З яких вбачається, що саме по Дубровицькій експлуатаційній дільниці, на якій працював позивач машиністом насосних установок IV розряду, чисельність зазначених посад скоротилася на 10 одиниць.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

З попередження № 908 від 20.08.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 попереджений про заплановане вивільнення та йому було запроновано переведення на інші посади у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників відповідно до ч. 1 ст. 32 КЗпП України.

Доказів про те, що ОСОБА_1 погоджувався на переведення на іншу посаду суду не надано.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Отже, при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у ч. 2 ст. 42 КЗпП України.

За змістом ст. 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи.

Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними Постанові Верховного суду від 22.05.2019 року, справа № 753\38889\17 (провадження № 61-34640св18).

Із переліку працівників, рекомендованих до звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, вбачається, що ОСОБА_1 рекомендовано до звільнення через неякісне виконання покладених обов`язків , усні попередження.

Однак, доказів того, що позивач неякісно виконував свої посадові обов`язки, мав зауваження та стягнення суду не надано. Крім того, маючи безперервний стаж роботи в установі 26 років, у цьому переліку стаж його роботи зазначено 15 років.

У порівняльній таблиці працівників Зарічненського УВГ, які станом на 01.07.2019 року перебували на посаді машиніста насосних установок, зазначено, що ОСОБА_1 , маючи кваліфікацію агронома, закінчив Мирогощанський радгосп-технікум, не має медичного огляду, кваліфікації не відповідає, має часткові знання, продуктивність праці 10452\345000.

У графі наявність відзнак, грамот, впровадження рацпропозицій інформація відсутня, при тому, що позивач нагороджувався почесною грамотою Рівненської обласної ради 30.05.2003 р., грамотою начальника Зарічненського УВГ.

З порівняльної таблиці також вбачається, що відповідають займаній посаді особи, які мають більш низьку кваліфікацію та продуктивність праці. Зокрема, ОСОБА_11 , маючи середню освіту, стаж роботи 2 роки, продуктивність праці 263\0; ОСОБА_12 – освіта середня, стаж роботи 7 років, продуктивність праці 10452\345000, аналогічна як і в ОСОБА_1 ; ОСОБА_8 – освіта середня, стаж роботи 23 роки, продуктивність праці така ж як і в позивача – 10452\ НОМЕР_1 ; ОСОБА_9 , освіта середня, стаж роботи 5 років, продуктивність праці аналогічна, що і в позивача – 10452\345000; ОСОБА_13 , освіта – пекар Харківське СПТУ-39, стаж роботи 6 місяців, продуктивність праці 0\0; ОСОБА_14 , освіта середня, стаж роботи 5 місяців, продуктивність праці не зазначено.

При цьому є не зрозумілим з яких критеріїв виходив відповідач при оцінці кваліфікації та продуктивності праці, зазначених у порівняльній таблиці працівників. Доказів про те, що позивач не відповідає кваліфікації, має часткові знання під час здачі екзаменів, нижчу продуктивність праці у порівнянні з іншими працівниками, які залишилися на роботі, суду не надано. Також суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 неякісно виконував свої обов`язки, мав усні попередження.

У Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 818\410\16 зазначено, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишення на роботі при скорочення чисельності штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці.

Відповідно до п. 12 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» кваліфікація – офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту.

За визначенням п. 8, 13, 20, 21 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» компетентність – динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти.

Згідно до п. 1.2, 1.3 Посадової інструкції машиніста насосної установки, затвердженої начальником Зарічненського УВГ 02.02.2009 року, машиністом насосної установки може бути призначена особа не молодша 18 років, визнана медкомісією придатною до роботи в електроустановках. До самостійного обслуговування обладнання насосних установок може бути допущений машиніст, який здав комісії УВГ екзамени на знання влаштування і правила технічної експлуатації встановленого обладнання, а також правила техніки безпеки, який має допуск до роботи в електроустановках не нижче 3 групи, після проходження 10 денного стажування.

З диплому про освіту МТ № 793409 від 20.10.1989 року та виписки до нього вбачається, що ОСОБА_1 у 1989 році закінчив Мирогощанський радгосп-технікум по спеціальності агрономія та йому присвоєно кваліфікацію агроном, за час навчання виявив відмінні знання з сільськогосподарської меліорації, механізації та електрифікації сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до свідоцтва про присвоєння кваліфікаційного рівня з робітничих професій ОСОБА_1 13.11.2003 року присвоєно третій розряд з професії машиніста насосних установок.

Свідок ОСОБА_6 , начальник насосних станцій, у судовому засіданні показав, що позивач був його підлеглим, він належним чином виконував свої посадові обов`язки. Коли в установі розпочалося скорочення працівників, то ОСОБА_1 було рекомендовано до звільнення, оскільки робота машиніста насосних установок, передбачає підвищену небезпеку, враховували його вік, відсутність проходження медичного огляду.

Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 у судовому засіданні показали, що працювали разом із ОСОБА_1 на одній насосній станції, продуктивність його праці була нижчою, ніж у них, вони допомагали йому виконувати його роботу з обслуговування території та обладнання насосної станції.

Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання представників відповідача на те, що рівень кваліфікації позивача є нижчим порівняно з особами, які залишилися працювати в установі, оскільки відповідач не зазначив цих осіб та не надав доказів, які б свідчили про наявність у них здатності виконувати особливі доручення або більш складну роботу, та, як наслідок, про більш високий рівень їх кваліфікації, ніж у позивача. Також, суд не визнає належним доказом нижчої продуктивності праці позивача показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , оскільки вони містять лише їх суб`єктивну думку та іншими доказами не підтверджені.

Беручи до уваги, що відповідачем не доведено навності в інших працівників управління вищої кваліфікації та продуктивності праці, ніж у позивача, суд вважає неоґрунтованими доводи відповідача про відсутність у позивача переважного права на залишення на роботі під час проведення процедури вивільнення прцівників у зв`язку із скороченням чисельності.

Крім того, безпідставними є покликання представників відповідача на те, що позивач своєчасно не пройшов медичний оглд, оскільки відповідно до ст. 169 КЗпП України обов`язок організувати обов`язковий періодичний медичний огляд працівника покладається на власника або уповноважений ним орган.

За наведених вище обставин оспорюваний позивачем наказ про звільнення з роботи не може вважатися законним.

Крім того, з наказу про звільнення з роботи ОСОБА_1 № 118-к від 18.10.2019 року вбачається, що його звільнено з 22.10.2019 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, частина 1 пункт 1 статті 40 КЗпП України. Підставами для звільнення зазначено: наказ «Про введення в дію штатного розпису та створення комісії з визначення осіб, які мають пеерважне право на залишення на роботі або щодо яких встанволено обмеження на звільнення» від 21.06.2019 р. № 68; повідомлення про заплановане вивільнення від 20.08.2019 р. № 908.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 звільнено одночасно за двома самостійними підставами, скороченням чисельності та штату працівників, що суперечить п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Однак, оскаржуваний наказ про звільнення не містить вказівки на наявність згоди профспілкогвого органу на звільнення ОСОБА_1 , що свідчить про його необґрунтованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином судом встановлено, що законної підстави для звільнення ОСОБА_1 з роботи відповідач не мав, тому наказ про його звільнення є незаконним і він має бути поновленим на роботі, оскільки відповідачем не було враховане його переважне право на залишення на роботі.

Згідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому кількість днів вимушеного прогулу суд обчислює, з 23 жовтня 2019 року по 04 березня 2020 року включно.

З довідки № 2270 від 21.12.2019 року вбачається, що середня заробітна плата ОСОБА_1 складає 4173 грн.

При цьому середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за 4 місяці (з 23.10.2019 року по 23.02.2019 року) становить 16692 грн. (4х4173).

Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Згідно виробничого календаря у січні 2020 року був 21 робочий день, у лютому - 20 робочих днів, всього 41 робочий день.

Тому, середньоденна заробітна плата, виходячи з посадового окладу позивача, складає 203 грн. 56 коп. (4173+4173 = 8346 : 41).

Кількість робочих днів з 24 лютого по день ухвалення судового рішення становить 8 днів. Таким чином, середній заробіток позивача за період з 24 лютого по 04 березня 2020 року становить 1628 грн. 48 коп. ( 203,56 х 8).

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачу має бути виплачений у сумі 18320 грн. 48 коп (16692 + 1628,48).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, зокрема з відповідача на користь позивача суд стягує понесені ним витрати зі сплати судового збору при зверненні до суду за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Витрати зі сплати судового збору за позовними вимогами про визнання незаконним наказу про звільненя та поновлення на роботі суд стягує з відповідача на користь держави в сумі 1536 грн. 80 коп. (768,40 + 768,40), тобто в розмірі судового збору, який би мав сплатити позивач при зверненні до суду, якби не був звільнений від його сплати.

На підставі наведеного та керуючись ст. 40, 42, 43, 169, 235 Кодексу Законів про працю України, ст. 10 - 13, 19, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Північного міжрайонного управління водного господарства про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Зарічненського управління водного гсоподарства від 18 жовтня 2019 року № 118-к про звільнення з роботи ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді машиніста насосних установок Дубровицької експлуатаційної дільниці Північного міжрайонного управління водного господасртва з 04 березня 2020 року.

Стягнути з Північного міжрайонного управління водного господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 жовтня 2019 року по 04 березня 2020 року в сумі 18320 (вісімнадцять тисяч триста двадцять) грн. 48 коп., з відрахування сум податків та обов`язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Зарічненський районний суд Рівненської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 , 1939 року народження, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач – Північне міжрайонне управління водного господарства, смт. Зарічне, вул. Партизанська,1, Рівненської обл., код 03331022.

Повний текст рішення складено 04 березня 2020 року.

Суддя: Снітчук Р.М.