Ухвала суду № 88003122, 04.03.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 04.03.2020

ЄУН 937/1743/20

1-кс/937/1144/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді – Юрлагіної Т.В.

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Раджабова Р.К. у кримінальному провадженні № 12020080140000683 від 02.03.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянину України, який має середньо-технічну освіту, розлученого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- 14.11.2018 до Бердянського міськрайонного суду направлено обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.186 КК України

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора – Богун Н.О.,

підозрюваного – ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваного – адвоката Лисенка С.Д.,

В С Т А Н О В И В:

04 березня 2020 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Раджабова Р.К. у кримінальному провадженні № 12020080140000683 від 02.03.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 02 березня 2020 року, приблизно о 09 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з невстановленою в ході досудового розслідування особою, керуючись корисливим мотивом, шляхом злому вхідної двері, проникли до квартири АДРЕСА_2 , яка є житлом, де підготували для подальшого викрадення майно, яке належить потерпілому ОСОБА_2 , а саме: телевізор «Philips», діагоналлю 32 дюйми, в корпусі чорного кольору, вартістю 5000 гривень; монітор «Philips», діагоналлю 23 дюйми, в корпусі чорного кольору, вартістю 3400 гривень; ланцюжок, виконаний із золота 585 проби, вартістю 2000 гривень; браслет, виконаний із золота 585 проби, вагою 8 грам, вартістю 13000 гривень, каблучка, виконана із золота 585 проби, вагою 3 грами, вартістю 6000 гривень; сережки у вигляді метелика, виконані із золота 585 проби, вагою 3 грами, вартістю 4000 гривень; ладанка, виконана із золота 585 проби, вагою 3 грами, вартістю 1500 гривень; ланцюжок, виконаний із золота 585 проби, вагою 16 грами, вартістю 21600 гривень, які склали біля вхідної двері вищевказаної квартири та підготували для викрадення, однак не виконали всіх подальших дій, які вони вважали необхідним для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від їх волі, оскільки при спробі вийти з квартири булі помічені потерпілим ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_3 , внаслідок чого втекли з місця події.

Таким чином, ОСОБА_1 разом із невстановленою в ході досудового розслідування особою, могли заподіяти потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 56 500 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України.

За даним фактом 02.03.2020 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080140000683 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, що кваліфікується як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.

02 березня 2020 року, о 10 годині 05 хвилин, ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

02 березня 2020 року о 18 годині 45 хвилин, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України, у кримінальному провадженні № 12020081140000683, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 березня 2020 року.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02 березня 2020 року; протокол огляду місця події від 02 березня 2020 року; протокол огляду місця події від 02 березня 2020 року; протокол допиту потерпілого ОСОБА_2 від 02 березня 2020 року; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02 березня 2020 року; протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 02 березня 2020 року; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02 березня 2020 року; протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 02 березня 2020 року; протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 02 березня 2020 року; протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 02 березня 2020 року.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох років до шести років, офіційно не працевлаштований, тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 з метою ухилення від покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення може залишити теперішнє місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню. Крім того, ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, отже не має постійного джерела доходу, тому є достатні підстави вважати, що знаходячись на свободі він може продовжити вчинення злочинів для подальшого збагачення. Також, на момент вчинення даного злочину, відносно ОСОБА_1 в Бердянському міськрайонному суді знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, по якому йому було обрано запобіжний захід у вигляді застави, що також свідчить про те, що ОСОБА_1 схильний до скоєння злочинів.

Крім того, під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, підозрюваному ОСОБА_1 стали відомі анкетні дані потерпілого та свідків, тому є ризик того, що знаходячись на свободі він може незаконного впливати на потерпілого та свідків, які під фізичним або психологічним впливом змінять свої покази.

Таким чином, вважаю, що існують наступні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_1 може: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні; 3) вчинити інше кримінальне правопорушення.

При обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту, підозрюваний зобов`язується не відлучатися з місця проживання. Враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, отже не має постійного джерела доходу та не має засобів для існування, раніше вчинив тяжкий корисливий злочин, передбачений ч.3 ст. 186 КК України, отже він може безперешкодно переховуватися від органів досудового розслідування та суду, отже обрання відносно нього вказаних запобіжних заходів неможливо.

Застосування особистої поруки до ОСОБА_1 не є можливим, оскільки під час досудового розслідування на теперішній час до органів слідства особи, які б виявили бажання поручитися за підозрюваного ОСОБА_1 , у даному кримінальному провадженні не зверталися, заяви та клопотання з вказаних питань не надходили.

Підозрюваний ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, не має джерела доходів та будь-якої власності, що виключає можливість внесення ним застави

У зв`язку з вищевикладеним, слідчий вважає, що запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України неможливо, при застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу, більш м`якого, ніж тримання під вартою.

Прокурор у судовому засіданні підтримав зазначене клопотання у повному обсязі.

Підозрюваний у судовому засіданні не визнав свою причетність до скоєного, від надання показів відмовився, зазначив, що обставини його затримання відповідають дійсності, заперечує щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки треба розібратись з показами які зазначені в матеріалах кримінального провадження.

Захисник підозрюваного – адвокат Лисенко С.Д. у судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечував, зазначивши, що обґрунтованість підозри він не оспорює, але прокурором не доведено наявність існування ризику впливу на потерпілого та свідків, оскільки вони вже допитані та з ними проведено впізнання. Крім того, на ризик вчинення іншого кримінального правопорушення не може впливати наявність кримінального правопорушення, яке перебуває на розгляді в Чернігівському суді Запорізької області. Просить обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою з альтернативним запобіжним заходом у виді застави.

Вислухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст.183, 331 КПК України, суд доходить наступного висновку.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Відомості про вказане кримінальне правопорушення 02.03.2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080140000683 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, що кваліфікується як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.

02 березня 2020 року, о 10 годині 05 хвилин, ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.

Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий – що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_1 02 березня 2020 року о 18 годині 45 хвилин, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні № 12020081140000683, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 березня 2020 року.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів: витягу з ЄРДР, протоколів огляду місця події від 02 березня 2020 року; огляду місця події від 02 березня 2020 року; допиту потерпілого ОСОБА_2 від 02 березня 2020 року; пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02 березня 2020 року; допиту свідка ОСОБА_3 від 02 березня 2020 року; пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02 березня 2020 року; допиту свідка ОСОБА_4 від 02 березня 2020 року; допиту свідка ОСОБА_5 від 02 березня 2020 року; допиту свідка ОСОБА_6 від 02 березня 2020 року, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України.

Щодо наявності ризиків.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_1 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведений можливий ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 за необхідності зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Оскільки під час його затримання, обставини якого він не оспорює, при ньому був ніж який він відкинув лише після попередження про застосування до нього поліцейських заходів примусу.

У свою чергу сторона захисту не змогла навести достатні аргументи того, щоб взагалі виключити такий ризик.

Крім того, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох років до шести років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Також, як встановлено під час судового засідання, підозрюваний офіційно не працевлаштований, тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 з метою ухилення від покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення може залишити теперішнє місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню, розуміючи невідворотність покарання за скоєний злочин, може дійти висновку про доцільність переховування від органів досудового розслідування чи суду.

Наведені вище обставини у сукупності дають підстави стверджувати, що підозрюваний ОСОБА_1 у разі не обрання йому запобіжного заходу, який належним чином не забезпечить виконання покладених на нього обов`язків, зможе за необхідності переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду – усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Так, маючи можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків та потерпілого, підозрюваний ОСОБА_1 знатиме зміст наданих ними свідчень на стадії досудового розслідування.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб або використовуючи свій авторитет на свідків та потерпілого з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

На підтвердження наявності такого ризику як вчинення іншого кримінального правопорушення, сторона обвинувачення послалась на те, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, отже не має постійного джерела доходу, тому є достатні підстави вважати, що знаходячись на свободі він може продовжити вчинення злочинів для подальшого збагачення. Також, на момент вчинення даного злочину, відносно ОСОБА_1 в Бердянському міськрайонному суді знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, по якому йому було обрано запобіжний захід у вигляді застави, що також свідчить про те, що ОСОБА_1 схильний до скоєння злочинів.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризику вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховування від органів досудового розслідування та суду; 2) незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні; 3) вчинення іншого кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Враховуючи, що злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 належить до категорії тяжких, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 6 років, той факт, що розмір шкоди у завданні якої він підозрюється становить 56 500 грн, беручи до уваги, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, стійких соціальних зв`язків не має, на момент вчинення інкримінованого злочину, відносно ОСОБА_1 в Бердянському міськрайонному суді знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, по якому йому було обрано запобіжний захід у вигляді застави, має реальну можливість змінити місце свого перебування, незаконно вплинути на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя переконаний, що застосування більш м`яких запобіжних заходів таких, як особисте зобов`язання, особиста порука або ж домашній арешт не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків. При цьому слідчий суддя враховує, що вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд дійшов висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину може бути застосований у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави, слідчий суддя з урахуванням майнового та соціального стану підозрюваного, доведених ризиків, розміру завданої шкоди погоджується, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

На переконання слідчого судді, підозрюваному ОСОБА_1 слід визначити заставу у розмірі 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 336320 гривень. Ця сума є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування з потерпілим та свідками по кримінальному провадженню, докласти зусиль до пошуку роботи, здати на зберігання паспорт громадянина України, а також паспорт громадянина України, що дають право для в`їзду та виїзду з території України до УДМС ВП Мелітопольського ГУНМ України в Запорізькій області.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Раджабова Р.К. у кримінальному провадженні № 12020080140000683 від 02.03.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 02 березня 2020 року з 10 години 05 хвилин до 10 години 05 хвилин 30 квітня 2020 року включно.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 10 години 05 хвилин 30 квітня 2020 року включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у виді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 336320 (триста тридцять шість тисяч триста двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: № UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700 (у призначенні платежу необхідно вказати: ПІБ сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа, суть справи, дата ухвали про депозитне стягнення).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування з потерпілим та свідками по кримінальному провадженню; докласти зусиль до пошуку роботи, здати на зберігання паспорт громадянина України, а також паспорт громадянина України, що дають право для в`їзду та виїзду з території України до УДМС ВП Мелітопольського ГУНМ України в Запорізькій області.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя: Т.В.Юрлагіна