Рішення № 88001005, 04.03.2020, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження № 2/225/97/2020

Справа № 225/7196/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року м.Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Мигалевича В.В.,

за участю

секретаря судового засідання Голубової О.О.,

представника позивача Асадчого М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Торецьккомсервіс» Торецької міської ради (85200, Донецька область, м.Торецьк, вул. Героїв Праці,3,) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що КП «Торецьккомсервіс» Торецької міської ради є балансоутримувачем неприватного житлового фонду на території міста Торецьк, в тому числі і квартири АДРЕСА_2 . В зазначеній вище квартирі зареєстровані відповідачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак з 2018 року вони не проживають за вказаною вище адресою без поважних причин, догляд за квартирою не здійснюють, фактичне місце перебування відповідачів невідоме.

З метою надання житла для заселення категорії пільговиків та осіб, потребуючих житла, на теперішній час виникла необхідність зняття вказаних вище осіб з реєстрації, оскільки вони втратили право на користування житловим приміщенням, бо не користуються ним тривалий час, а тому можуть бути визнані такими, що втратили право на користування спірним житлом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позові. Також додав, що від сусіда відповідачів позивачу стало відомо що відповідачі виїхали за межі України. Зазначив, що відповідачі не проживають в квартирі АДРЕСА_2 понад шість місяців без поважних причин, тому втратили право користування цією квартирою. Представник позивача вважає причини такого не проживання за вказаною адресою неповажними, оскільки, відповідачі виїхали за межі України, не слідкують за цією квартирою та не здійснюють плати за житлово-комунальні послуги. Просить задовольнити позов у повному обсязі.

Належно повідомлені відповідачі в судове засідання не з`явилися з невідомих причин, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, заяви про причини неявки або про розгляд справи у їх відсутності суду не надавали, відзив на позов не надавали, представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, тому суд розглядав справу на підставі ст. 280 ЦПК України - заочно.

Вислухав пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, визначившись із правовими нормами, які слід застосувати до спірних відносин, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав:

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини, які регулюються Житловим кодексом України та іншими нормативно – правовими актами.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що відповідачі у справі, ОСОБА_1 , 1954 року народження та ОСОБА_2 , 1951 року народження зареєстровані в двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 .

Згідно з актами, складеними позивачем від 20.03.2019 року, від 18.10.2019 року та від 18.02.2020 року, з 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають у спірному жилому приміщенні, догляд за квартирою не здійснюють. Виїхали до Російської Федерації.

Відповідно до довідки ПП «Техноком», борг ОСОБА_1 по квартплаті на 01.02.2019 складає 632,94 грн. Згідно з довідкою ОКП «Донецьктеплокомуненерго» заборгованість за централізоване опалення за адресою АДРЕСА_3 складає 3121,21 грн.

З огляду на викладене суд зазначає таке:

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Частинами першою, другою статті 71 ЖК Української РСР передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.

Отже, збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (стаття 72 ЖК Української РСР).

Аналіз статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні понад шість місяців та відсутність поважних причин.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад установлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, в осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року, пункт 50; у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 30856/03) зазначив, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла.

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «Необхідне в демократичному суспільстві» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).

Установлено, що предметом позову є визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, з підстав, передбачених ст. 71 ЖК.

З огляду на матеріали справи квартира АДРЕСА_2 , не є приватизованою.

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідачів понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у житловому приміщенні без поважних причин.

Акти обстеження житла, надані позивачем на підтвердження тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, підтверджують лише факт відсутності відповідачів у спірному жилому приміщенні з 2018 року.

Отже, позивач на порушення статей 12, 81 ЦПК України не довів факт відсутності відповідачів понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у житловому приміщенні без поважних причин.

Окрім того, суд враховує, що м. Торецьк Донецької області входить до Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 7 листопада 2014 року № 1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 року № 79-р).

Поряд із цим, суд відмічає, що на підтвердження тієї обставини, що, балансоутримувачем квартири АДРЕСА_2 є Комунальне підприємство «Торецьккомсервіс» Торецької міської ради представником позивача надано: копію виписки щодо Комунального підприємства Торецьккомсервіс» Торецької міської ради, копію рішення Торецької міської ради від 25.03.2016 № 6/80-30 про перейменування Дзержинського комунального підприємства «Дзержинськжитлосервіс» на Комунальне підприємство Торецьккомсервіс» Торецької міської ради, довідку КП «Бюро технічної інвентаризації Торецької міської ради» про те, що квартира АДРЕСА_2 належить ЖЕКу Дзержинського міськвиконкому на підставі рішення виконкому м. Дзержинська від 29.12.1990 р. № 406 про прийняття будинку на баланс. На переконання суду, надані позивачем документи не доводять обставини перебування квартири АДРЕСА_2 на балансі Комунального підприємства Торецьккомсервіс» Торецької міської ради.

Суд не приймає доводи представника позивача щодо втрати інтересу відповідачами до спірного майна з підстав наявності заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги, оскільки така заборгованість по квартплаті у сумі 632,94 грн. і за централізоване опалення у сумі 3121,21 грн., не є значною, з огляду на відсутність відповідачів у спірному житлі з 2018 року і не може свідчити про втрату інтересу відповідачів до спірного житла, та не є підставою згідно зі статтями 71, 72 ЖК Української РСР для визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням

Таким чином, суд доходить висновку про недоведеність позивачем обставин перебування спірного майна на балансі позивача та факту відсутності відповідачів понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у житловому приміщенні, яке знаходиться у місті Торецьку, що входить до Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, без поважних причин, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК Ураїни, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із тим, що позов не підлягає задоволенню, відсутні підстави для стягнення з відповідачів суми судового збору, яка була сплачена позивачем при поданні до суду цього позову. Інших судових витрат судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 280 ЦПК України, ч.1 ст. 71, ст.72 ЖК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Торецьккомсервіс» Торецької міської ради (85200, Донецька область, м.Торецьк, вул. Героїв Праці,3,) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте Дзержинським міським судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя: