Рішення № 88000479, 02.03.2020, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/113/20

Провадження № 2/552/363/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2020 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Васильєвої Л.М.

при секретарі Орламенко А.О.

за участю представника відповідача Азарян К.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про поновлення соціальних прав пенсіонера за віком, інваліда 1 групи, повернення особистої правитної власності та стягнення матеріальної і моральної шкоди, інфляції, пов`язаних із значною затримкою соціальних виплат,-

В С Т А Н О В И В:

13.01.2020 позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про поновлення соціальних прав пенсіонера за віком, інваліда 1 групи, повернення особистої правитної власності та стягнення матеріальної і моральної шкоди, інфляції, пов`язаних із значною затримкою соціальних виплат. Посилалась на те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 по справі № 1640/3211/18 її адміністративний позов задоволено в повному обсязі та зобов`язано Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2018 в зв`язку з підвищенням заробітної плати державних службовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 № 24 та на підставі довідки Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації від 10.09.2018 № 03-19/6925 на загальну суму заробітної плати 26700 грн. із застосуванням під час перерахунку пенсії відсотку її обчислення на рівні 90% заробітної плати. Полтавським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 по справі №1640/3211/18 виконано частково, а саме - здійснено перерахунок пенсії не з дати, яка зазначена в резолютивній частині судового рішення - з 01.01.2018, а з дати набранням ним законної сили, тобто з 06.11.2018. Тобто фактично пенсію нею недоотримано з 01.01.2018 по 05.11.2018 включно. Вона неодноразово зверталась до відповідача про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 по справі №1640/3211/18, але їй постійно відмовляли, посилаючись на постанову Кабінету міністрів України від 22.08.2018р. № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» (далі - постанова № 649), та роз`яснювали, що виплата пенсії з 01.01.2018 по 05.11.2018 включно буде забезпечено в межах бюджетних призначень Пенсійного фонду України. Однак, відповідач відносно неї протиправно відмовляється фактично виконати в повному обсязі остаточне рішення національного суду та повернути їй грошові кошти. Відтак їй постійно завдається матеріальна шкода від знецінення суми боргу по соціальних виплатах від інфляції. Індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми, згідно до імперативних вимог ст.ст.625 та 1166 ЦК України, також підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідачем. Просила, стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на її користь належні їй кошти у розмірі 79 789.51 грн, також 3% річних від простроченої суми за весь період затримки сплати боргу і до фактичного виконання остаточного рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 та 10 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 14.01.2020 відкрите провадження у справі та визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.03.2020 провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми перерахованої пенсії у розмірі 79 789.51 грн, закрито з підстав, передбачених п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України,-

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , не з`явилась, надала до суду заяву про можливість розгляду справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити.

Представник відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області Азарян К.І., надала до суду відзив, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши представника відповідача Азарян К.І., дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судом установлено, що 05.10.2018 рішенням Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано рішення Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про відмову у перерахунку пенсії від 11.09.2018 № 200 та зобов`язано Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2018 в зв`язку з підвищенням заробітної плати державних службовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 № 24 та на підставі довідки Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації від 10.09.2018 № 03-19/6925 на загальну суму заробітної плати 26700 грн. із застосуванням під час перерахунку пенсії відсотку її обчислення на рівні 90% заробітної плати., рішення набрало законної сили 06.11.2018.

На звернення позивача ОСОБА_1 до відповідача, 10.01.2020 за № 488/01-20 надійшла відповідь про те, що ОСОБА_1 органами Пенсійного фонду по виконанню рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 у судовій справі №1640/3211/18 обліковано заборгованість на суму 79 789.51 грн, яка підлягає виплаті в порядку черговості відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» (а.с.16).

Отже розмір заборгованості за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 визначений відповідачем у розмірі 79 789.51 грн грн, що дає підстави дійти до висновку про те, що грошові зобов`язання відповідача перед позивачем за вказаним рішенням на час розгляду справи не виконані.

При вирішенні вказаної справи суд дотримується правового висновку, який викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 750/1591/18-ц Провадження № 14-261цс19 у аналогічній справі, відповідно до якої вирішуючи питання юрисдикційності такого спору зазначив, що позовні вимоги про стягнення недоплаченої суми пенсії стосується здійснення владних управлінських функцій пенсійного фонду, який уповноважений здійснювати нарахування і виплату пенсії позивачу а отже за вказаною позовною вимогою між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу. Велика Палата Верховного Суду встановила, що спір стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства, а тому постановила закрити провадження у справі щодо вказаних позовних вимог.

Виходячи з цього правового висновку, суд ухвалою суду від 02.03.2020 закрив провадження у справі за позовом про стягнення невиплаченої пенсії у розмірі 79 789.51 грн, з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Що стосується інших вимог, то як зазначила Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові, позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних , передбачених ст.. 625 ЦК України, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у тому числі і позовні вимоги про стягнення моральної шкоди.

В постанові від 16.05.2018 у справі № 459/3560/15-ц Верховний суд роз`яснив, що стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

А оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання, то його невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Отже слід дійти до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних .

Разом з тим, суд дійшов до висновку про те, що 3% річних необхідно стягнути з період з 01.01.2018 по час розгляду справи, оскільки позовні вимоги про стягнення 3% річних по час повного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 не підлягають задоволенню, так як судове рішення не може бути ухвалене на майбутнє, тим більше на час розгляду справи невідомо, коли відповідач виплатить позивачеві нараховані кошти в рахунок виконання рішення суду.

Таким чином сума грошового зобов`язання за рішенням суду становить 79 789.51 грн, як зазначено у довідці відповідача.

3% річних за період з 01.01.2018 по 02.03.2020 становить 5 187 грн. (79 789.51 грн. х 3 х 791 дні затримки розрахунку : 100 : 365).

В описовій частині позовної заяви позивач посилалась на необхідність стягнення на її користь інфляційних витрат, однак у прохальній частині таких позовних вимог не виклала.

Ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом

Ч. 4 цієї статті передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки позивач не заявляла позовних вимог про стягнення інфляційних витрат , питання про стягнення інфляційних витрат судом не вирішується.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди , то суд керується наступним.

Згідно ст. 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та статті 56 Конституції України , що закріплює право особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, слід дійти до висновку, що невиконанням рішення суду позивачеві спричинена моральна шкода.

Нормами статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.

Стаття 1173 ЦК України передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтями 13, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права та змінюють практику застосування національного закону відповідно до рішення цього Суду.

Відповідно до практики ЄСПЛ наявне право позивача на відшкодування моральної шкоди , оскільки наявне тривале невиконання остаточного рішення відповідачем.

Враховуючи обставини справи, та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та визначає розмір заподіяної моральної шкоди у розмірі 1 000 грн.

Так як позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 1681.60 грн.

Керуючись ст. 141, 259-263, 265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 3% річних за період з 01.01.2018 по 02.03.2020 у розмірі 5 187 грн, 1 000 моральної шкоди, а всього 6 187 грн ( шість тисяч сто вісімдесят сім гривень ).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь держави судовий збір у розмірі 1681.60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м.Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області м. Полтава, вул.. Соборності , 66 код ЄДРПОУ 13967927.

Повний текст рішення виготовлений 04.03.2020.

Суддя Л.М. Васильєва