Рішення № 87999617, 03.03.2020, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3583/19

провадження №: 2/398/262/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"03" березня 2020 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська зернова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання безвідсоткової позики

В С Т А Н О В И В:

03 жовтня 2019 року ТОВ «Олександрійська зернова компанія» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання безвідсоткової позики від 22 березня 2017 року в розмірі 218 833,64 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 22 березня 2017 року між сторонами укладений письмовий договір про надання безвідсоткової позики в розмірі 60 000,00 грн. На момент пред`явлення позову відповідач не виконав своє грошове зобов`язання за договором та не повернув позивачу грошову суму позики згідно з графіком, встановленим договором, внаслідок чого станом на 11 березня 2018 року утворилась заборгованість в розмірі 218 833,64 грн., яка складається з: 60 000,00 грн. – позика та 158 833,64 грн. – пеня.

Оскільки, відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав та представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, то судом постановлено ухвалу про заочний розгляд цієї справи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначенні родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей такого ж роду та такої якості (ст. 1046 ЦК України). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі 6-1103цс16, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14, від 18 вересня 2013 року №6-63цс13 та постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі №524/4946/16-ц.

22 березня 2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання безвідсоткової позики, за яким останній отримав без відсоткову позику в розмірі 60 000,00 грн. та зобов`язався повернути вказані грошові кошти (а. с. 8 – 9).

За змістом розділу 3 договору позика надана в готівковому вигляді на строк до 20 лютого 2020 року, про що відповідач зобов`язався розписку в отримані грошових коштів.

22 березня 2020 року відповідач склав розписку, в якій зазначив, що отримав від позивача кошти в якості позики в розмірі 60 000,00 грн. та зобов`язується повернути позику до 20 лютого 2020 року (а. с. 10).

Крім того, факт отримання позики відповідачем підтверджується копією видаткового касового ордеру від 22 березня 2017 року (а. с. 15).

Оцінюючи зміст зазначених договору та розписки, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини за договором позики, відповідно до яких відповідач зобов`язався повернути позивачу позику в сумі 60 000,00 грн. до 20 лютого 2020 року.

За змістом ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ч. ч. 2 та 3 ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Наявність у позивача оригіналу розписки від 22 березня 2017 року про отримання позики свідчить про неповернення боргу відповідачем (а. с. 10).

Частинами 1, 3 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з п. 5.1. договору повернення позики має здійснюватися позичальником щомісячно не пізніше 20 числа кожного місяця, починаючи з 20 квітня 2017 року до 20 лютого 2020 року, рівними частинами по 1 666,67 грн. (щомісячний платіж).

Крім того, сторони погодили, що договір припиняється при порушенні позичальником графіка повернення чергової частини сум позики. У цьому випадку позикодавець вправі вимагати дострокового повернення всієї неповерненої суми позики шляхом звернення до суду з позовною заявою про примусове стягнення коштів за договором про надання безвідсоткової позики (п. 9.2. договору).

Отже, у випадку порушення відповідачем графіка повернення чергової частини сум позики, позивач має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено,що у разі порушення боржником зобов`язання він зобов`язаний сплатити неустойку.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 6.3. договору, у випадку порушення позичальником графіка повернення отриманих сум, зазначених у п. 5.1 даного Договору, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю пеню з розрахунку 5% від вчасно неповернених сум позики за кожний день прострочення.

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 – 82 ЦПК України.Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, взяті на себе зобов`язання за договором позики відповідач не виконав, у зв`язку з чим станом на 11 березня 2018 року утворилась заборгованість в розмірі 218 833,64 грн., яка складається з: 60 000,00 грн. – позика та 158 833,64 грн. – пеня за порушення графіка повернення отриманих сум за період з 21 квітня 2017 року по 11 березня 2018 року (а. с. 18).

Доказів повернення позики відповідачем суду не надано.

Враховуючи те, що відповідач не виконав передбачені договором позики і законом зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за договором позики, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 3 282,50 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76 – 82, 141, 258, 259, 263 – 265, 268, 280 – 282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська зернова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання безвідсоткової позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська зернова компанія» (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Бульварна, буд. 43/2, код за ЄДРПОУ 31907615) заборгованість за договором про надання безвідсоткової позики від 22 березня 2017 року станом на 11 березня 2018 року в розмірі 218 833 (двісті вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 64 коп., яка складається з:

60 000 грн. 00 коп. – позика,

158 833 грн. 64 коп. – пеня за порушення графіка повернення отриманих сум за період з 21 квітня 2017 року по 11 березня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська зернова компанія» (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Бульварна, буд. 43/2, код за ЄДРПОУ 31907615) судовий збір в розмірі 3 282 (три тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 50 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 03 березня 2020 року.

Суддя О.В.Авраменко