Ухвала суду № 87998917, 04.03.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3016/20

Провадження №1-кс/369/660/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2020 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

Слідчого судді Медведського М.Д.

за участю секретаря Головатюк В.В

прокурора Прокопович Р.І.,

захисника Петрусевич В.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши клопотання слідчого СВ Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції Герасименко Ю.М., внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110200001231 від 02.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старший лейтенант поліції Герасименко Юлія Михайлівна за погодженням з прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Мірошніченко Ю.О. звернувся до суду з клопотанням в якому просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

В ході досудового розслідування встановлено, що 02.03.2020 приблизно о 16 год. 35 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи в АДРЕСА_1 , маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна та мету особистого збагачення, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, підійшов до приміщення будинку за вищевказаною адресою, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , та впевнившись у відсутності власників будинку та посторонніх осіб, а також в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом розбиття вікна за допомогою металевого прута, який знайшов неподалік, проник до приміщення лазні, звідки таємно викрав пляшку білого вина марки «MOLINOS», ємністю по 0,5 л. в кількості 2 штуки, вартістю 756 грн. за одну пляшку і загальною вартістю 1512, 00 грн., та одну пляшку коньяку марки «Шустов Десна» Коньяк України, ємністю 0,5 л., вартістю 350,00 грн., на загальну суму 1862, 00 грн., що належні власнику будинку – ОСОБА_2 , однак вчинивши всі необхідні для завершення злочину до кінця дії, ОСОБА_1 не закінчив злочин, оскільки був затриманий працівниками Державної служби охорони.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обгрунтовано підозрювається ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, українець, громадянин України, освіта середня, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , однак не маючий постійного місця проживання на території Київської області, зі слів раніше не судимий.

02.03.2020 ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України на місці вчинення злочину.

03.03.2020 слідчим за погодженням з прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області повідомлено про підозру ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Підставами підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України є рапорт молодшого інспектора Києво-Святошинського РВ УПП в Київській області, рапорт реєстрації від 02.03.2020, протокол прийняття заяви від 02.03.2020, протокол огляду місця події від 02.03.2020, протокол затрмання в порядку ст. 208 КПК України, протокол допиту потерпілого ОСОБА_2 від 02.03.2020, протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 03.03.2020, протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 03.03.2020, протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 03.03.2020, протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 03.03.2020, протокол допиту свідка ОСОБА_7 віл 03.03.2020, протоколами впізнання за фотознімками за участю вищевказаних свідків та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_1 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

На даний час у даному кримінальному провадженні виконано ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на отримання та перевірку отриманих доказів у ньому.

Враховуючи вищевикладене в ході досудового розслідування задля об`єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей що має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення .

- вчинити інше кримінальне правопорушення;

Зокрема, ризик переховування ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, усвідомлюючи невідворотність реального покарання, не маючи постійного місця проживання на території Київської області та постіійного місця роботи, ОСОБА_1 буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності за злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років. (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня ( ОСОБА_8 . Russia ( ОСОБА_9 проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).

Оцінюючи ризик переховування обвинуваченого з позиції практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити наступне:

- підозрюваний не одружений, не має на утриманн ні малолітніх дітей, ні батьків похилого віку, тобто не має стійких соціальних зв`язків.

- підозрюваний не має місця роботи та постійного джерела доходів.

- підозрюваний не має постійного місця проживання на території Київської області.

Враховуючи ці обставини і тяжкість вчиненого ним злочину, існує реальний ризик переховування підозрюваного з метою уникнення кримінальної відповідальності, за вчинення тяжкого злочину.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідно зазначити наступне. Даний ризик обґрунтовується тим, що наразі проводяться всі необхідні слідчі розшукові дії, направленні на повне всебічне розслідування вказаного кримінального провадження, зокрема збір всіх речових доказів, що мають істотне значення для кримінального правопорушення, а у зв`язку із великим обсягом слідчих дій на даний час виконані не всі необхідні дії направлені на збір доказової інформації, а тому існує ризик того, що підозрюваний, перебуваючи на свободі зможе може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей що має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Щодо наявності ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, необхідно зазначити наступне. Враховуючи той факт, що підозрюваний ОСОБА_1 раніше, в 2004 році, неодноразимо судимий за злочини проти статтевої свободи, а також злочини проти власності, є всі підстави вважати, що підозрюваний може вчинити інші злочини.

Таким чином, під час досудового розслідування встановлено реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей що має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, винити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов`язків.

Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.

Застосування іншого більш, більш м`якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст.ст. 179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.

Застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно підозрюваного ОСОБА_1 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Тому слідчий просив суд дане клопотання задовольнити та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у арештному домі державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , однак не маючого постійного місця проживання на території Київської області, зі слів раніше не судимого, строком на 60 діб.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив суд задовольнити його у повному обсязі.

У судовому засіданні підозрюваний та його захисник заперечували щодо задоволення клопотання, просили суд застосувати інший запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Суд, вивчивши клопотання, додані до нього документи, заслухавши думку учасників процесу, дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні, зокрема, докази свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_1 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В даному випадку, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України, за ступенем тяжкості є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.

Слідчий суддя вважає обґрунтованим посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, підозрюваний може:

-переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду;

-незаконно впливати на потерпілого або свідків;

Зокрема, ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що підозрюваний, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинений злочин, який за ступенем тяжкості є тяжким злочином, та покарання за якій становить від 3 до 6 років позбавлення волі, буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду, (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня ( ОСОБА_8 . Russia ( ОСОБА_9 проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).

Оцінюючи ризик переховування підозрюваного з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити наступне: підозрюваний не має постійного місця роботи, не має стійких соціальних зв`язків, достатніх, на думку слідчого судді, для усунення ризику переховування від слідства.

Враховуючи ці обставини і тяжкість вчиненого ним злочину, існує реальний ризик залишення ним місця проживання в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілого, шляхом здійснення фізичного чи психологічного тиску, слідчий суддя вважає обґрунтованою наявність заявленого ризику. Таким чином, слідчий суддя вважає реальними ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того суд враховує відсутність можливого місця проживання підозрюваного на території Київської області.

Враховуючи вищевикладені обставини та встановлену слідчим суддею ступінь ризиків та характеризуючи обставин, ОСОБА_1 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов`язків та, в даному конкретному випадку, відповідає інтересам суспільства. При цьому, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень, застосування іншого більш, більш м`якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт, на думку слідчого судді є недостатніми для запобігання зазначеним ризикам з урахуванням ступеня встановлених ризиків та характеризуючи матеріалів стосовно підозрюваного.

Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи у продовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтовано гарантіями явки до суду.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме у розмірі 81 080 грн., встановленої станом на 01 січня поточного року, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 193, 194, 309 КПК України, слідчий суддя –

У Х В А Л И В:

Клопотання – задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі Міністерства юстиції України “Київський слідчий ізолятор”, строком на 60 днів, а саме до 30.04.2020 року включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 , обов`язків, визначених КПК України, у розмірі 81 080 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок:

Отримувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області, код отримувача (код ЄДРПОУ) 26268119, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, рахунок отримувача UA 768201720355259001000018661.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Києво-Святошинського районного суду Київської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державна установа Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 , з-під варти, якщо відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання даного підозрюваного під вартою, та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави:

- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, слідчого судді до суду;

- не відлучається із Київської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим;

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів, і закінчується 30 квітня 2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Медведський М.Д.