Рішення № 87998824, 19.11.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 760/15168/19

Провадження № 2/369/4017/19

РІШЕННЯ

Іменем України

19.11.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді – Медведського М.Д.,

за участю секретаря – Головатюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва № 11 в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Харківський національний університет внутрішніх справ, від імені якого діє Романишина Леся Степанівна на підставі довіреності від 13.07.2018 року № 7/60, звернувся 24.05.2019 р. до суду з позовною заявою, в якій просить суд прийняти позовну заяву до розгляду, стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571096) заборгованість по оплаті за навчання в сумі 3 807, 61 грн. Судовий збір покласти на відповідача.

В обґрунтування заявленого позову Харківський національний університет внутрішніх справ зазначає, що Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ (далі - ХНУВС) від 05.10.2011 № 542 (додаток 1) Відповідача з 01.10.2011 зараховано в якості здобувала ХНУВС за спеціальністю 12.00.07 -адміністративне право та процес; фінансове право; інформаційне право.

Вартість навчання в аспірантурі за один рік встановлено у розмірі 3807 грн. 61 коп., та затверджено калькуляцією вартості навчання від 06.06.2010 року (додаток 2).

Протоколом № 8 засідання Вченої ради ХНУВС від 19 серпня 2011 року (додаток 3), Відповідачу затверджено тему дисертації «Правові аспекти розгляду податкових спорів в адміністративному судочинстві України» та план дисертації (додаток 4).

За період навчання з 05.10.2012 по 05.10.2013 відповідачем проведено оплату у сумі 7615 (сім тисяч шістсот п`ятнадцять) грн 61 копійки.

У подальшому оплата за навчання не здійснювалась, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Наказом ХНУВС від 10.10.2014 №515 (додаток 5) Відповідача відраховано через несплату за навчання.

Згідно Довідки-розрахунку оплати за навчання в аспірантурі ХНУВС від 26.02.2019 № 4/15 9д (додаток 6) загальна сума заборгованості на день відрахування Відповідача становить 3 807 (три тисячі вісімсот сім) грн. 61 коп.

Ухвалою судді від 13 серпня 2019 року було відкрито провадження у справі, та призначено розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

23 вересня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просив відмовити у задоволенні позову та застосувати строк позовної давності. У своєму відзиві на позовну заяву зазначила, що оплату за навчання за вказаний період вона проводила своєчасно, однак, у зв`язку з тим, що з моменту закінчення навчання у ХНУВС у жовтні 2014 року пройшов дуже тривалий час - майже 5 років, в неї не збереглися квитанції про оплату за навчання.

Максимальний обов`язковий строк зберігання подібних первинних документів (касові, банківські документи, корінці квитанцій тощо) навіть для юридичних осіб встановлений тривалістю у 3 роки (п. 44.3 ст. 44 ПК України, Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджений Наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12.04.2012 року). Фізичні особи не зобов`язані зберігати вказані документи понад зазначений термін.

Як вбачається з наданої Позивачем Довідки-розрахунку від 26.02.2019 року, від неї, нібито, не надійшла оплата за навчання за період з 05.10.2013 року по 10.10.2014 року в розмірі 3807,61 грн.

Тобто, станом на час видачі Наказу ХНУВС від 10 жовтня 2014 року № 515, про відрахування її з числа здобувачів наукового ступеня кандидата юридичних наук з 10 жовтня 2014 року Позивач не міг не знати про наявність вказаної ним заборгованості.

Натомість, з даним позовом Позивач звернувся лише у травні 2019 року, тобто більше ніж через 4 роки з моменту її відрахування. Весь цей час Позивач не міг не знати про існування заборгованості, на наявність якої він посилаються, але жодних вимог, як усних, так і письмових, про необхідність її сплати від Позивача не надходило.

Враховуючи викладене, позивач заявив даний позов після спливу трирічного строку позовної давності, у зв`язку з чим прошу суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вирішення спору, що є підставою для відмови в позові повністю.

У судове засідання представник позивача Харківського національного університету внутрішніх справ не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась. Про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до витягу з наказу Харківського національного університету внутрішніх справ від 05.10.2011 р. № 542 «Про прикріплення здобувачів наукового ступеня кандидата наук» наказано прикріпити до кафедр Харківського національного університету внутрішніх справ для складання кандидатських іспитів і написання кандидатської дисертації в якості здобувачів, які працюватимуть над дисертаціями поза ад`юнктурою, з 01 жовтня 2011 року на три роки за кошти юридичних та фізичних осіб: ОСОБА_1 – до кафедри правового забезпечення господарської діяльності навчально – наукового інституту права та масових комунікацій (спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право).

Відповідно до витягу з наказу Харківського національного університету внутрішніх справ від 10.10.2015 р. № 515 «Про відрахування здобувачів наукового ступеня кандидата наук» згідно з Інструкцією про організацію підготовки науково – педагогічних і наукових кадрів у вищих навчальних закладах та науково – дослідних установах Міністерства внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України від 28 квітня 2006 року № 421, наказано відрахувати з числа здобувачів наукового ступеня кандидата наук з 10 жовтня 2014 року, у зв`язку з закінченням строку прикріплення ОСОБА_1 ..

Відповідно до довідки відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Харківського національного університету внутрішніх справ № 4/159 від 26.02.2019 р. загальна заборгованість ОСОБА_1 , яка навчалася в Харківському національному університеті внутрішніх справ з 05.10.2011 р. по 10.10.2014 р., становить 3 807,61 грн.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених частиною першою статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першої статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Проте, зважаючи на письмовий відзив на позовну заяву, у якій відповідачка ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позову, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

У ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України зазначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно ч. 4 ст.267ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Оскільки позовна заява Харківського національного університету внутрішніх справ була подана до суду 24 травня 2019 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. ст. 257, 258 ЦК України, та враховуючи те, що відповідач заявив про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог необхідно відмовити.

Згідно з ч. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Сторони не заявляли про відшкодування будь-яких оплачених судових витрат, крім позивача який просив стягнути сплачений судовий збір.

Таким чином, оскільки у задоволенні вимог Харківського національного університету внутрішніх справ відмовлено в повному обсязі, то судові витрати по справі не відшкодовуються та покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 256, 257, 267, 525, 526, 536, 549, 553-559, 625, 626, 634, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: М.Д. Медведський