Рішення № 87995263, 02.03.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2020Справа № 910/18952/19

Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 20077720)до проАкціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 22, Ідентифікаційний код юридичної особи 21560045) в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» (49000, м. Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 62) стягнення 21291,07 грн.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» про стягнення заборгованості у розмірі 21 291,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором постачання природного газу №1588/15/ТЕ-4 від 31.12.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2020 позовну заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.01.2020 направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 10.01.2020 та 13.01.2020 уповноваженим особам Позивача та Відповідача ухвали суду від 02.01.2020.

23.01.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності, в якій останній заперечує проти позову, посилаючись на пропуск Позивачем строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені за порушення виконання зобов`язання з оплати вартості природного газу за Договором №1588/15/ТЕ-4 від 31.12.2014 року, спожитого у 2015 році, просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та відмовити у позові з цих підстав.

Крім того, 23.01.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява із запереченнями проти спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 03.02.2020 у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» про розгляд справи № 910/18952/19 в порядку загального позовного провадження - відмовлено.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Українським державним підприємством поштового зв`язку «Укрпошта» (Покупець) укладено Договір №1588/15-ТЕ-4 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір від 31.12.2014). (а.с. 10-15)

Згідно з п. 1.2 Договору від 31.12.2014 газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової, яка споживається населенням.

Пунктом 2.1 Договору від 31.12.2014 сторони встановили, що Продавець передає Покупцю з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 62,5 тис. куб. м.

За умовами п. 3.3 Договору від 31.12.2014 приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У п. 3.4 Договору від 31.12.2014 сторони погодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов`язується надати Продавцеві, підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.1. Договору від 31.12.2014 сторони встановили що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2. Договору від 31.12.2014 у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. Договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У пункті 9.3 Договору від 31.12.2014 сторони визначили, що строк, у межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п`ять років.

Згідно з п.11.1 Договору від 31.12.2014, договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому сторонами укладено Додаткові угоди № 1 від 31.03.2015, № 2 від 29.07.2015, № 3 від 30.07.2015, № 4 від 21.10.2015 та № 5 від 27.11.2015, яким сторонами внесено зміни до Договору від 31.12.2014 щодо вартості природного газу, банківських реквізитів Продавця. (а.с. 16-20)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору від 31.12.2014 Позивач передав, а Відповідач в свою чергу прийняв імпортований природний газ, що підтверджується Актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015, 30.11.2015 та 31.12.2015. (а.с.21-25)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що на виконання умов Договору він передав у власність Покупцю природний газ, а Відповідач прийняв вказаний товар, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, проте останній здійснив оплату за отриманий товар з прострочкою платежу. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» 14693,74 грн. пені, 5710,55 грн. інфляційних втрат та 886,78 грн. 3% річних.

Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на пропуск Позивачем строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені за порушення виконання зобов`язання з оплати вартості природного газу за Договором №1588/15/ТЕ-4 від 31.12.2014 року, спожитого у 2015 році, просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та відмовити у позові з цих підстав

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору №1588/15-ТЕ-4 купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №1588/15-ТЕ-4 купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014 Позивач передав, а Відповідач в свою чергу прийняв природний газ, що підтверджується Актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015, 30.11.2015 та 31.12.2015, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.20-25), проте Відповідачем була здійснена оплата за отриманий товар з прострочкою платежу, що підтверджується Довідкою Позивача по операціях за договором та сальдовою відомістю (а.с.26, 27)

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача 5710,55 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з березня 2015 року по квітень 2016 року, та 886,78 грн. 3% річних, нарахованих за період з 15.02.2015 по 25.05.2016, окремо від суми простроченого платежу по кожному Акту приймання - передачі природного газу.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати вартості природного газу у розмірі 886,78 грн., нарахованих за період з 15.02.2015 по 25.05.2016, окремо від суми простроченого платежу по кожному Акту приймання - передачі природного газу, встановив, що розрахунок Позивача є невірним в частині визнання початку перебігу прострочки Відповідача. Так, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Згідно з розрахунком суду, розмір 3% річних, нарахованих за період з 17.02.2015 по 25.02.2016 становить 884,21 грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних витрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 та від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, у розмірі 5710,55 грн. за період з березня 2015 року по квітень 2016 року, встановив, що розрахунок інфляційних втрат Позивача є невірним. За розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 5691,09 грн.

Відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Слід зазначити, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки, встановлений у статті 257 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У частині 5 статті 261 Цивільного кодексу України законодавець визначив спеціальне правило, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг строку позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18

Пунктом 6.1. Договору від 31.12.2014 сторони встановили що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Тобто строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати отриманого газу за договором є визначеним: до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, у зв`язку з чим для обчислення строку позовної давності до позовних вимог про стягнення інфляційних та трьох відсотків річних підлягають застосуванню до спірних правовідносин положення частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України.

Водночас, частиною 1 статті 259 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що у пункті 9.3 Договору від 31.12.2014 сторони визначили, що строк, у межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п`ять років.

Як вбачається з матеріалів справи, з позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за загальний період прострочення з 15.02.2015 по 25.05.2016 Позивач звернувся до суду 26.12.2019 (згідно з відміткою пошти про прийняття кореспонденції до відправлення), тобто в межах встановленого сторонами у п. 9.3. Договору від 31.12.2014 п`ятирічного строку позовної давності, отже відсутні підстави для застосування строку позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, згідно з вірним арифметичних розрахунком, зробленим судом, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 5691,09 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з березня 2015 року по квітень 2016 року, та 884,21 грн. 3% річних, нарахованих за період з 17.02.2015 по 25.05.2016, окремо від суми простроченого платежу по кожному Акту приймання - передачі природного газу.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 15.02.2015 по 25.05.2016 у розмірі 14693,74 грн., яка нарахована окремо від суми простроченого платежу по кожному Акту приймання - передачі природного газу .

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Відповідно до п. 7.2. Договору від 31.12.2014 у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. Договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 15.02.2015 по 25.05.2016 у розмірі 14693,74 грн., нарахованої окремо від суми простроченого платежу по кожному Акту приймання - передачі природного газу, встановив, що розрахунок Позивача є невірним в частині визнання початку перебігу прострочки Відповідача. Так, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). За розрахунком Суду, розмір пені, нарахованої за період з 17.02.2015 по 25.05.2016 становить 14660,28 грн.

23.01.2020 Відповідачем надано до суду заяву про застосування спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Суд зазначає, що неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц.

Водночас, частиною 1 статті 259 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що у пункті 9.3 Договору від 31.12.2014 сторони визначили, що строк, у межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п`ять років.

Як вбачається з матеріалів справи, з позовом про стягнення пені за загальний період прострочення з 15.02.2015 по 25.05.2016 Позивач звернувся до суду 26.12.2019 (згідно з відміткою пошти про прийняття кореспонденції до відправлення), тобто в межах встановленого сторонами у п. 9.3. Договору від 31.12.2014 п`ятирічного строку позовної давності, отже відсутні підстави для застосування спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення пені..

Отже, згідно з вірним арифметичним розрахунком, здійсненим Судом, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 14660,28 грн., нарахована за період з 17.02.2015 по 25.05.2016, окремо від суми простроченого платежу по кожному Акту приймання - передачі природного газу

Таким чином, з Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підлягає стягненню 14660,28 грн. пені, 5691,09 грн. інфляційних втрат та 884,21 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 22, Ідентифікаційний код юридичної особи 21560045) в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» (49000, м. Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 62) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 20077720) пеню у розмірі 14660,28 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят грн. 28 коп.), інфляційні втрати у розмірі 5691,09 грн. (п`ять тисяч шістсот дев`яносто одна грн.. 09 коп.), 3% річних у розмірі 884,21 грн. (вісімсот вісімдесят чотири грн. 21 коп.), судовий збір у розмірі 1916,01 грн. (одна тисяча дев`ятсот шістнадцять грн. 01коп.)

3. В іншій частині позовну - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02 березня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин