Рішення № 87995049, 02.03.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/11/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2020 Справа № 908/3489/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Махно О.О.,

розглянувши матеріали справи № 908/3489/19

за позовом Приватного акціонерного товариства “Азовкабель”, ідентифікаційний код юридичної особи 31600918 (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Промислова, 2-І)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат”, ідентифікаційний код юридичної особи 38983006 (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18)

про стягнення 71 705, 24 грн.

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Кузнецова А.С., ордер ЗП № 005270 від 08.01.2020;

від відповідача: Кравченко Г.О., довіреність № 14 від 17.01.2020

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство “Азовкабель” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” 71705, 24 грн, з яких: 70200 грн основного боргу за договором поставки № 339 від 01.07.2019; 519 грн – 3% річних та 986,24 грн – інфляційні втрати.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору поставки № 339 від 01.07.2019, укладеного сторонами і обґрунтовано неналежним виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленого товару в сумі 70200 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2019 справу № 908/3489/19 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.01.2020 у справі № 908/3489/19 позовна заява прийнята судом до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 06.02.2020 о 12 год. 00 хв.

30.01.2020 до канцелярії суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.02.2020 у справі № 908/3489/19 відмовлено позивачеві у задоволенні заяви про проведення судового засідання у справі № 908/3489/19 06.02.2020 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 06.02.2020 суд відкрив судове засідання з розгляду справи 908/3489/19 в порядку спрощеного позовного провадження. Судом перевірено явку представників сторін. Відводів складу суду не заявлено. Представники сторін обізнані про процесуальні права та обов`язки сторін у справі.

Суд оголосив про надходження відзиву на позовну заяву та прийняття відзиву до розгляду.

За наслідками судового засідання суд оголосив перерву в судовому засіданні до 02.03.2020 о 14 год. 20 хв.

27.02.2020 до канцелярії суду надійшов уточнений відзив на позовну заяву.

02.03.2020 до канцелярії суду надійшла заява позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 02.03.2020 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд ”.

Суд оголосив про надходження уточненого відзиву та заяви про долучення доказів до матеріалів справи.

Уточнений відзив прийнятий судом до розгляду. Заява про долучення доказів до матеріалів справи задоволена. Докази долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні представники сторін підтримали сплату суми основного боргу, заявленої до стягнення.

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги щодо стягнення 519 грн 3% річних, 986,24 грн інфляційних втрат та 12306,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача зазначив про сплату суми основного боргу, погодженням із сумами нарахування 3% річних та інфляційних втрат, однак заперечив проти вимог позивача щодо стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу.

За наслідками судового засідання ухвалено рішення про часткове задоволення позову, вступну та резолютивну частини якого оголошено присутнім представникам сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

01.07.2019 між Приватним акціонерним товариством “Азовкабель” (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (покупець, відповідач у справі) укладено договір № 339 (надалі – договір).

Згідно з предметом договору, постачальник зобов`язувався у 2019 році поставити покупцеві товар, який зазначений в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, а покупець – прийняти та оплатити товар.

У специфікації № 1 від 01.07.2019 до договору сторони узгодили найменування, одиницю виміру, кількість та ціну товару.

На виконання умов договору, позивач виставив відповідачеві рахунок на оплату № 1710 від 29.08.2019. Згідно з видатковою накладною № 1340 від 04.09.2019 та ТТН № 04-09/19-2 від 04.09.2019 позивач поставив відповідачу товар на суму 70200,00 грн. Товар отриманий уповноваженою особою відповідача за довіреністю № ДВ-19-1232 від 29.08.2019.

Враховуючи несплату відповідачем коштів за отриманий товар, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 2855 від 13.11.2019 про сплату заборгованості за поставлений товар.

У відповіді на претензію від 04.12.2019 № 25-20/1886 відповідач повідомив позивача про сплату заборгованості протягом двох місяців, з урахуванням фінансових можливостей.

Відповідачем заборгованість у строк, вказаний у відповіді на претензію сплачена не була.

Стягнення з відповідача на користь позивача 70200 грн основного боргу за договором поставки № 339 від 01.07.2019; 519 грн 3% річних та 986,24 грн інфляційних втрат було предметом судового розгляду у цій справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором № 339 від 01.07.2019, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4 договору передбачено, що покупець здійснює передоплату постачальнику в розмірі 30% вартості товару, що є предметом договору, а іншу частину вартості у розмірі 70% покупець сплачує за фактом повідомлення про готовність до відвантаження, якщо інші умови оплати не передбачені у специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору.

Інші умови оплати у специфікаціях не передбачені.

Відповідно до п. 6.1.1 договору, покупець зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується сторонами, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 70200,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1340 від 04.09.2019, підписаною сторонами без зауважень та ТТН № 04-09/19-2 від 04.09.2019. Відповідачем попередньо виставлений позивачем рахунок на оплату товару № 1710 від 29.08.2019, відповідно до умов договору сплачений не був.

Станом на час направлення позивачем позовної заяви до суду сума боргу за поставлений товар відповідачем сплачена не була.

Після подання позову, відповідачем сплачено суму основного боргу, заявленого до стягнення (20200 грн платіжним дорученням № 221448 від 27.12.2019 та 50000 грн платіжним дорученням № 20-0001448 від 14.02.2020), що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі.

Враховуючи сплату відповідачем позивачу після подання позову у справі основного боргу, провадження у справі в цій частині стягнення 70200,00 грн основного боргу підлягає закриттю, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за відсутністю предмета спору.

При цьому, суд враховує, що сплата суми основного боргу була здійснена саме після подання позивачем до суду позовної заяви, яка ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.12.2019 у справі № 908/3489/19 була залишена без руху і яку позивач виконав, виправивши недоліки, у встановлений строк. Відповідно до ч. 3 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Таким чином, суд відкрив провадження у справі, враховуючи, що позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, і вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду. Відповідачем суму основного боргу сплачено після первинного подання позовної заяви до суду.

Також, позивачем заявлено до стягнення 519 грн 3% річних та 986,24 грн інфляційних втрат.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою ІПС «Законодавство». За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 519,00 грн 3% річних за період з 05.09.2019 по 03.12.2019 та 491,40 грн інфляційних втрат за жовтень 2019.

При цьому суд враховує, що найменший період визначення інфляції складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Враховуючи вищевикладене, інфляційні втрати є обґрунтовано заявленими за жовтень 2019 року, без врахування вересня місяця 2019 року, в якому виникло прострочення сплати суми основного боргу.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 494,84 грн інфляційних втрат суд відмовляє, як у безпідставно заявлених.

Отже, судом вимоги позивача задовольняється частково. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 70200,00 грн суд закриває, у зв`язку з відсутністю предмета спору. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 519,00 грн 3% річних за період з 05.09.2019 по 03.12.2019 та 491,40 грн інфляційних втрат за жовтень 2019. У стягненні 494,84 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921 грн.

Пунктом 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду у 2019 році позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи ціну позову – 71705,24 грн до сплати належить 1921,00 грн судового збору.

Позивачем сплачено за подання позову 1921,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 9315 від 27.12.2019 на суму 1921,00 грн, а також довідка про зарахування судового збору до Державного бюджету.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог, з урахуванням закриття провадження у справі.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 27,07 грн. Решта судового збору в сумі 13,26 грн залишається за позивачем.

У зв`язку з закриттям провадження у справі в частині стягнення основного боргу, позивач має право звернутись до суду з відповідним клопотанням про повернення судового збору в сумі 1880,67 грн.

Позивачем також заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12306, 00 грн.

Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною п`ятою-сьомою статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як свідчать матеріали справи № 908/3489/19, у позовній заяві позивач зазначав попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, у т.ч. витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 28000,00 грн, а також просив судові витрати покласти на відповідача.

Заявою від 02.03.2020 позивач просив залучити до матеріалів справи докази в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12306 грн.

08.01.2019 між адвокатом Кузнецовою Анною Сергіївною та позивачем укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, згідно з умовами якого, адвокат зобов`язувався надати позивачу послуги у галузі права, у т.ч. щодо складення процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді.

Додатковою угодою до договору сторони продовжили строк дії вищевказаного договору до 31.12.2020.

Додатковою угодою № 2 до договору, сторони внесли зміни до договору в частині визначення вартості правової (правничої) допомоги, передбачивши вартість однієї години роботи адвоката – 2102,00 грн, та представництво інтересів в суді – 3000,00 грн за одне судове засідання. Остаточна сума оплати та обсяг робіт в конкретній справі визначається сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг.

28.02.2020 сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг № 28/02/20 на загальну уму 12306,00 грн, що складається з 6000,00 грн вартості участі адвоката у двох судових засіданнях, 2102,00 грн за консультації та 4202,00 грн за підготовку та складення позовної заяви. До акту наданий опис наданих послуг.

28.02.2020 адвокатом виписаний рахунок-фактура № 3 на оплату наданих послуг на суму 12306,00 грн.

Отже, факт надання адвокатом позивачеві послуг на виконання вищевказаного договору на суму 12306,00 грн підтверджений документально.

При цьому, суд враховує, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (Постанова Об`єднаної палата Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Позивачем дотримано вимоги частини восьмої статті 129 цього Кодексу, адвокат позивача надала відповідні докази в підтвердження розміру судових витрат, які позивач має сплатити у зв`язку з розглядом справи та зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, яким сплачено суму основного боргу після звернення позивача до суду з цим позовом, і позовні вимоги задоволені частково, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу частково, пропорційно обґрунтовано заявлених та частково задоволених позовних вимог. З відповідача на корись позивача належить до сплати 12221,08 грн витрат на професійну правничу допомогу. Решта суми витрат на професійну правничу допомогу - 84 грн 92 коп. покладаєтсья на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 70200 грн 00 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат”, ідентифікаційний код юридичної особи 38983006 (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18) на користь Приватного акціонерного товариства “Азовкабель”, ідентифікаційний код юридичної особи 31600918 (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Промислова, 2-І) 519 (п’ятсот дев’ятнадцять) грн 00 коп. 3% річних, 491 (чотириста дев’яносто одна) грн 40 коп. інфляційних втрат, 27 (двадцять сім) грн 07 коп. судового збору та 12221 (дванадцять тисяч двісті двадцять одна) грн 08 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 494 грн 84 коп. інфляційних втрат, 13 грн 26 коп. судового збору та 84 грн 92 коп. витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 04.03.2020.

Суддя А.О. Науменко