Рішення № 87994655, 03.03.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.03.2020Справа №910/18409/19

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець-3»

про стягнення 406 512,57 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець-3» про стягнення 406 512,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним та виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором №730059 від 28.10.2018 з оплати поставленої позивачем та спожитої відповідачем у період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року теплової енергії у гарячій воді, у зв`язку з чим у Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець-3» виникла заборгованість перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» у розмірі 318 621,09 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 65 523,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 14 703,76 грн. та 3% річних у розмірі 7 664,72 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2019 відкрито провадження у справі №910/18409/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала господарського суду міста Києва від 23.12.2019 про відкриття провадження у справі була направлена на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, буд. 12-Б) та була вручена останньому 02.01.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103052956114.

Згідно пункту 3) частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

28.10.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Дніпровець-3» (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №730059 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримувати її та оплачувати відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (Додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку №1.

Згідно з п. 2.2.2 Договору постачальник зобов`язується щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць);

- рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звіряння розрахунків;

- акт приймання-передавання товарної продукції.

У відповідності до п. 2.3.1 Договору споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку №1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку №2.

Згідно з п. 1 Додатку №2 до Договору розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 23.07.2018 №1294, за кожну відпущену гігакалорію без урахуванням ПДВ: 1 097,94 грн./Гкал.

За умовами п. 2 та п. 3 Додатку №2 до Договору у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоду визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (Додатки 3, 4).

Пунктом 3 Додатку №2 до Договору передбачено, що у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові втрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3 Додатка №1.

Дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - 25 число звітного місяця (п. 4 Додатку №2 до Договору).

За умовами п. 5 Додатку №2 до Договору споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58 - не пізніше 28 числа звітного місяця.

Пунктом 8 Додатку №2 до Договору визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку або ненадання споживачем показників приладів обліку у встановлені цим Додатком терміни, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в Додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в Додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 Додатку №2 до Договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58 оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 Додатку №2 до Договору споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ № 100/020 філії-Головного управління по м. Києві та Київській області АТ «Ощадбанк», щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника - р/р НОМЕР_1 ;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо: р/р НОМЕР_2 - за теплову енергію, спожиту для потреб бюджетних установ; р/р НОМЕР_3 - за теплову енергію, спожиту для потреб споживачів тарифної групи «інші»; р/р НОМЕР_2 - за теплову енергію, спожиту для потреб споживачів тарифної групи «населення»; р/р НОМЕР_4 - за теплову енергію, спожиту для потреб тарифної групи «релігійні організації».

Пунктом 3.3 Договору визначено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019. Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 (п. 4.1 та п. 4.2 Договору).

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що ним виконано належним чином взяті на себе зобов`язання за Договором, однак відповідачем порушено договірні зобов`язання внаслідок чого, за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року у відповідача виникла заборгованість за Договором, яка на день подання позову становить 318 621,09 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 65 523,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 14 703,76 грн. та 3% річних у розмірі 7 664,72 грн.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

При цьому, до 30.04.2019 спірні правовідносини підпадали під правове регулювання Закону України №1875-IV від 24.06.2004 «Про житлово-комунальні послуги», а з 01.05.2019 - Закону України №2189-VIII від 09.11.2017 «Про житлово-комунальні послуги», проте у даному випадку праве регулювання за вказаними законами не містить суттєвих відмінностей, у зв`язку з чим відсутня необхідність у одночасному цитуванні тотожних норм Закону України №1875-IV від 24.06.2004 та Закону України №2189-VIII від 09.11.2017.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Положеннями ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за Договором позивачем у період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року з поставки теплової енергії відповідачу Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було подано до суду облікові картки Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець-3» за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року та акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період.

Водночас, акти приймання-передавання товарної продукції за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року не підписані представником відповідача.

Проте, акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта приймання-передавання товарної продукції, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання теплової енергії.

Пунктом 9 Додатку №2 до Договору передбачено обов`язок споживача щомісячно з 12 по 15 число отримувати в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58 оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформити і повернути один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відтак, доказів виконання п. 9 Додатку № 2 до Договору з отримання споживачем (відповідачем) актів приймання-передавання товарної продукції матеріали справи не місять, як не міститься у справі доказів вмотивованої відмови споживача від підписання таких актів.

Крім того, суд також враховує, що відповідачем у листопаді 2019 року було частково погашено заборгованість перед позивачем за спожиту у період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року теплову енергію у загальній сумі 45 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №156 від 06.11.2019 на суму 30 000,00 грн. та №166 від 21.11.2019 на суму 15 000,00 грн.

За приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені обставини та керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що надані Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» докази на підтвердження постачання відповідачу у період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року теплової енергії у гарячій воді доводять обставини належного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором.

Відповідач своїм правом на спростування факту та/або обсягів постачання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» Житлово-будівельному кооперативу «Дніпровець-3» теплової енергії не скористався.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись наведеними нормами процесуального закону, суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовано здійснення Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» у період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року постачання теплової енергії Житлово-будівельному кооперативу «Дніпровець-3» загальною вартістю 980 086,24 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 10 Додатку №2 до Договору передбачено, що споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ № 100/020 філії-Головного управління по м. Києві та Київській області АТ «Ощадбанк», щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника - п/р НОМЕР_1 ; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунками за кожною тарифною групою окремо.

Отже, відповідач зобов`язаний був сплачувати позивачу за спожиту теплову енергію наступним чином:

- за листопад 2018 року - 117 733,29 грн. (з врахуванням наявної у відповідача станом на листопад 2018 року суми передплати) (98,45885 Гкал - житлово-експлуатаційні організації; 5,11781 Гкал - перерахунки (житло) - до 10.12.2018;

- за грудень 2018 року - 147 398,40 грн (111,87496 Гкал - житлово-експлуатаційні організації) - до 10.01.2019;

- за січень 2019 року - 139 748,89 грн (86,71566 Гкал - житлово-експлуатаційні організації) - до 11.02.2019 (враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, згідно з якими якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, та зважаючи на те, що останній день строку оплати поставленої теплової енергії перепадав на 10.02.2019 - неділю);

- за лютий 2019 року - 148 155,67 грн (91,93216 Гкал - житлово-експлуатаційні організації) - до 11.03.2019 (враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та зважаючи на те, що останній день строку оплати поставленої теплової енергії перепадав на 10.03.2019 - неділю);

- за березень 2019 року - 138 058,86 грн. (85,66699 Гкал - житлово-експлуатаційні організації) - до 10.04.2019;

- за квітень 2019 року - 52 942,76 грн. (32,85155 Гкал - житлово-експлуатаційні організації) - до10.05.2019;

- за травень 2019 року - 39 967,08 грн. (24,80000 Гкал - житлово-експлуатаційні організації) - до 10.06.2019;

- за червень 2019 року - 30 942,26 грн. (19,20000 Гкал - житлово-експлуатаційні організації) - до 10.07.2019;

- за липень 2019 року - 16 760,39 грн. (10,40000 Гкал - житлово-експлуатаційні організації) - до 12.08.2019 (враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та зважаючи на те, що останній день строку оплати поставленої теплової енергії перепадав на 10.08.2019 - суботу);

- за серпень 2019 року - 39 967,08 грн. (24,80000 Гкал - житлово-експлуатаційні організації) - до 10.09.2019;

- за вересень 2019 року - 38 677,82 грн. (24,00000 Гкал - житлово-експлуатаційні організації) - до 10.10.2019;

- за жовтень 2019 року - 51 001,88 грн. (31,64720 Гкал - житлово-експлуатаційні організації) - до 11.11.2019 (враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та зважаючи на те, що останній день строку оплати поставленої теплової енергії перепадав на 10.11.2019 - неділю).

Позивач стверджує, а у суду відсутні підстави для сумнівів у таких твердженнях, що у відповідача станом на листопад 2018 року існувала передплата за теплову енергію у розмірі 18 731,86 грн., а також у спірний період частково (у загальному розмірі 597 733,29 грн.) та з простроченням сплачувались кошти за спожиту теплову енергію.

Крім того, матеріалах справи наявні платіжні доручення №156 від 06.11.2019 на суму 30 000,00 грн. та №166 від 21.11.2019 на суму 15 000,00 грн., я яких вбачається, що Житлово-будівельним кооперативом «Дніпровець-3» було в листопаді 2019 року сплачено за теплову енергію Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» кошти у загальному розмірі 45 000,00 грн.

Таким чином, всього відповідачем було сплачено на користь позивача (з урахуванням суми передплати) кошти у загальному розмірі 661 465,15 грн.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати поставленої позивачем згідно Договору теплової енергії та станом на дату розгляду даної справи у Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець-3» наявна перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість у розмірі 318 621,09 грн. (980 086,24 грн. - 661 465,15 грн.).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, наявність та обсяг заборгованості Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець-3» підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовна вимога Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про стягнення суми основного боргу у розмірі 318 621,09 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 65 523,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 14 703,76 грн. та 3% річних у розмірі 7 664,72 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

З наведеного пункту Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (0,5% від суми боргу) порядок нарахування (за кожний день) та строк нарахування (до моменту його повного погашення).

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Із наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що останнім було враховано наведені приписи закону, та здійснювався обрахунок пені виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.

Проте, при здійснені обрахунку пені позивачем не було враховано приписів ст. 253 та ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України під час визначення дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати за спожиту у січні, лютому, липні, жовтні 2019 року теплову енергію.

Правомірним є нарахування пені за прострочення оплати за січень 2019 року - з 12.02.2019, за лютий 2019 року - 12.03.2019, за липень 2019 року - з 13.08.2019, за жовтень 2019 року - з 12.11.2019.

Суд здійснив власний розрахунок пені (з врахуванням визначеного позивачем періоду нарахування пені, та встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати за спожиту у січні, лютому, липні, жовтні 2019 року теплову енергію) та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача є пеня у загальному розмірі 65 172,85 грн.

В іншій частині заявлена до стягнення пеня у розмір 350,15 грн., обрахована невірно, а відтак задоволенню не підлягає.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат (з врахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, та встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати за спожиту у січні, лютому, липні, жовтні 2019 року теплову енергію), прийшов до висновку про правомірність стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець-3» 3% річних у розмірі 7 604,89 грн. та інфляційних втрат у розмірі 14 703,76 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 59,83 грн. необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно.

За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець-3» підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судового збору.

В поданій до суду позовній заяві позивачем заявлено до відповідача одну вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача 406 512,57 грн.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви з вимогою майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви про стягнення 406 512,57 грн. Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» повинне було сплатити судовий збір у розмірі 6 097,69 грн.

В той же час, як вбачається із платіжного доручення №17646 від 09.12.2019 Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» за подання до господарського суду даної позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 6 772,69 грн.

Таким чином, позивачем було надмірно сплачено судовий збір у сумі 675,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У прохальній частині позовної заяви міститься клопотанням позивача про повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 675,00 грн., а відтак судовий збір у вказаній частині підлягає поверненню з державного бюджету.

Водночас, з огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, який підлягав оплаті позивачем за подання даного позову до господарського суду міста Києва (у розмірі 6 097,69 грн.), покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 5, 13, 14, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець-3» (04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, буд. 12-Б; ідентифікаційний код 23377902) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421) суму основного боргу у розмірі 318 621 (триста вісімнадцять тисяч шістсот двадцять один) грн. 09 коп., пеню у розмірі 65 172 (шістдесят п`ять тисяч сто сімдесят два) грн. 85 коп., 3% річних у розмірі 7 604 (сім тисяч шістсот чотири) грн. 89 коп., інфляційні втрати у розмірі 14 703 (чотирнадцять тисяч сімсот три) грн. 76 коп. та судовий збір у розмірі 6 091 (шість тисяч дев`яносто одна) грн. 54 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Повернути Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з Державного бюджету України судовий збір в частині 675 (шістсот сімдесят п`ять) грн. 00 коп., надмірно сплачений за платіжним дорученням №17646 від 09.12.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 03.03.2020.

Суддя Р.В. Бойко