Ухвала суду № 87993641, 03.03.2020, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/3792/16-ц

Категорія 81

2/295/232/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Козакевич І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" про захист прав споживача, розірвання договору та стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить розірвати договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості, який буде побудований, укладений 11.03.2014 року між Багатопрофільним малим приватним підприємством "Сприяння" та ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача збитки, завдані невиконанням прийнятих на себе зобов`язань з урахуванням ринкових цін у розмірі 284780,16 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача, у відповідності з ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" пеню у сумі 1 436 400 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти за порушення виконання грошових зобов`язань у відповідності до ст .625 ЦК України - 49560 грн. розмір інфляції на суму боргу, та 3935,34 грн. - 3% річних.

Представник відповідача – Швидченко В.І. в судовому засіданні 03.03.2020 року підтримав клопотання про направлення справи за підсудністю до Корольовського районного суду м.Житомира.

В судовому засіданні 03.03.2020 року представник позивача ОСОБА_2 заперечував щодо задоволення клопотання при цьому зазначив, що договір укладався за адресою АДРЕСА_1 , будь яких вимог щодо майна в позовні заяві не заявлено, предметом позовних вимог є розірвання договору купівлі-продажу майнових прав від 11.03.2014 року на підставі ст. 230 ЦК України.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України» роз`яснив, що суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.

Статтею 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Параграф третій другої глави ЦПК України регулює інститут територіальної юрисдикції (підсудності).

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою (виключна підсудність).

В пунктах 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.07.2019 року в справі №462/7217/18 дійшов висновку, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Предметом даного позову є розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості, який буде побудований, що укладений 11.03.2014 року між Багатопрофільним малим приватним підприємством "Сприяння" та ОСОБА_1 .

Предметом вказаного договору від 11.03.2014 року є майнові права на об`єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 , а.с. 9-15).

Інші вимоги є похідними від вимоги про розірвання договору купівлі-продажу від 11.03.2014 року майнових прав на об`єкт нерухомості, який буде побудовано.

Таким чином, при визначенні підсудності даної цивільної справи слід керуватись положеннями ст. 30 ЦПК України, що залежить від місцях находження нерухомого майна. Оскільки об`єкт нерухомості за договором від 11.03.2014 року знаходиться за адресою: м. Житомир, АДРЕСА_2 , що на території Корольовського району м. Житомира то, відповідно, з метою дотримання правил підсудності, дану цивільну справу слід направити для розгляду до належного суду – Корольовського районного суду м. Житомира.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Недотримання судом правил виключної підсудності є порушенням процесуального закону, що має наслідком скасування рішення з направленням справи на розгляд до належного суду (ч.1 ст. 378 ЦПК України).

За наведених обставин, оскільки в ході розгляду справи судом встановлено, що дана цивільна справ не підсудна Богунському районному суду м. Житомира, з метою дотримання правил виключної підсудності, суддя вважає за необхідне направити матеріали цивільної справи, для розгляду до належного суду – Корольовського районного суду м. Житомира.

Керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 32, 187 ЦПК України, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Матеріали цивільної справи №295/3792/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" про захист прав споживача, розірвання договору та стягнення збитків- направити за підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира.

Копію ухвали направити сторонам - для відома.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира, протягом п`ятнадцяти днів, з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали виготовлено 04.03.2020 року

Суддя Л.М. Чішман