Рішення № 87993438, 10.02.2020, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/743/20

Провадження 2-о/216/48/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 лютого 2020 року

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Сидорак В.В.

за участі секретаря судового засідання Балі А.І.

без застосування засобів технічної фіксації

розглянувши негайно у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за заявою представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Умріхіна Олександра Віталійовича, заінтересована особа - Центрально-Міський районний у місті Кривому Розі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Умріхін О.В. звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України брата померлого чоловіка заявниці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Заяву він обґрунтовує тим, що заявниця мала чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Чоловік ОСОБА_3 мав молодшого брата - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який був внутрішньо переміщеною особою і проживав у ОСОБА_4 Розі за адресою: АДРЕСА_2 . На початку січня 2020 року, ОСОБА_2 виїхав до міста Луганськ де ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. Факт його смерті був оформлений владними органами Луганської народної республіки, а саме видано лікарське свідоцтво про смерть і свідоцтво про смерть, які не визнаються органами державної влади України. Заявниця ОСОБА_1 звернулась до Центрально-Міського районного у місті Кривому Розі відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Дніпропетровській області з заявою про видачу їй свідоцтва про смерть брата померлого чоловіка заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Успенка Лутугінського району Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на тимчасово окупованій території України, в м. Луганськ, Україна, але отримала відмову у проведенні державної реєстрації смерті з підстав, що надані документи на підтвердження смерті ОСОБА_2 , які були видані на тимчасово окупованій території не є дійсними та не створюють правових наслідків. Просить суд винести рішення, яким встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Успенка Лутугінського району Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на тимчасово окупованій території України, в м. Луганськ, Україна.

Представник заявниці - адвокат Умріхін О.В. в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив суд справу розглядати за його відсутності, заявлені вимоги підтримав повністю, наполягав на їх задоволенні.

Заінтересована особа в особі начальника Центрально-Міського районного у місті Кривому Розі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - Зирянової Н.С. до початку судового засідання надала до суду заяву, згідно якої просила розглянути справу без представника відділу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідним братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 , виданого Інгулецьким районним бюро РАЦС м. Кривого Рогу 22 квітня 1972 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 6).

ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на тимчасово окупованій території України, м. Луганськ, Україна, про що 14 січня 2020 року Державним підприємством "Луганська міська багатопрофільна лікарня № 8" Луганської Народної Республіки "Міське централізоване патологоанатомічне відділення" було видано медичне свідоцтво про смерть № 59 (а.с. 10). Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Заявниця звернулася до Центрально-Міського районного у місті Кривому Розі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), для проведення реєстрації факту смерті на території України, 04 лютого 2020 року за вих. № 340/14.15-24 отримала відмову, оскільки нею були надані документи, які не відповідають законодавству України та не створюють правових наслідків на території України та було запропоновано звернутись до суду для встановлення факту смерті (а.с. 13).

Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 р. за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є:

а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми;

б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми;

в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;

г) рішення суду про оголошення особи померлою;

ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;

д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;

е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Однак, документи видані про факт смерті ОСОБА_2 не відповідають вимогам законодавства України, оскільки вони були видані на тимчасово окупованій території України, визначеній відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

У зв`язку з цим наявні документи не можуть бути прийняті відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Статтями 315-317 Цивільного процесуального кодексу України передбачена можливість встановлення юридичного факту, що має значення, в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 317 ЦПК України визначено, що заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими особами до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року №1207-VІІ, тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Оскільки особа померла в м. Луганськ, Україна, що також визначається як тимчасово окупована територія, то справа має бути розглянута за місцем подання заяви невідкладно.

Відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У 1971 році Міжнародним судом ООН були сформульовані так звані «намібійські винятки», з яких випливає, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» (пункт 125) зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) своєю практикою, що склалась, також підтримав цей стандарт. Зокрема, у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) ЄСПЛ приділив увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. Судом було констатовано, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).

Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

На даний час заявниця бажає отримати свідоцтво про смерть брата її померлого чоловіка ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Успенка Лутугінського району Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на тимчасово окупованій території України, м. Луганськ, Україна встановленого Українським законодавством зразка, але позбавлена можливості це зробити, оскільки свідоцтво про смерть видано на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим щодо реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України.

Згідно із ч. 1ст.17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Відповідно до ч.ч. 1, 3ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Таким чином, зважаючи на вище викладене, та враховуючи той факт, що заявниця не має можливості в іншому, ніж у судовому порядку, встановити факт смерті брата її померлого чоловіка, який помер на тимчасово окупованій території України, оцінюючи належність, допустимість, достовірність зібраних у справі доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість даної заяви на наявність підстав для її задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,76, 258, 259, 263-265, 268, 315-317 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Умріхіна Олександра Віталійовича, заінтересована особа - Центрально-Міський районний у місті Кривому Розі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задоволити.

Встановити факт смерті - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Успенка Лутугінського району Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на тимчасово окупованій території України, м. Луганськ, Україна.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

відомості про сторін:

заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ;

заінтересована особа: Центрально-Міський районний у місті Кривому Розі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 45, ЄДРПОУ: 33355984.

Головуючий суддя В.В. Сидорак